Звіт-огляд про стан довкілля м. Коростень Житомирської області

 

Таблиця 3. Перелік екологічно небезпечних об’єктів м. Коростень

№	Назва об’єкту	Вид економічної  діяльності	Відомча належність	Примітка
Водні ресурси
1.	Коростенське  КП «Водоканал»	Збирання, очищення та розподіл води	Міністерство  будівництва архітектури та житлово-комунального господарства	Об’єм скидання – 4,551 млн м3
Відходи
2.	Комунальне  виробничо-господарське підприємство	Оброблення відходів	Міські, районні  у містах ради та їх виконавчі комітети	Розміщено 541,457 тис. т.  комунальних відходів
3.	Локомотивне депо	Технічне обслуговування і всі види ремонтів тепловозів і дизель-поїздів	Міністерство  транспорту та зв’язку	Утворилося протягом 2010 р. 0,223 тис. т.  відходів

 

Відповідно  до соціологічного дослідження «Місто, в кому я живу», проведеного в  лютому 2012 року, коростенці вважають, що серед проблем, яким місцева влада  повинна приділяти більше уваги, найпріоритетнішими є екологічні проблеми (екологія міста, МДФ – 14,5%, очищення річки – 5,25%, частіший вивіз сміття – 3,5%, санітарний стан міста (дикі собаки, коти) – 1,75%). Проблема, пов’язана з відкриттям та роботою заводу МДФ одразу вийшла на перше місце (варто звернути увагу, що опитування проводилося ще до аварійного скиду заводом хімікатів в р. Уж у березні 2012 р.).

 

Для комплексної  екологічної оцінки стану довкілля в м. Коростень використовувалася  методологія DPSIR: рушійна сила –  тиск – стан – вплив – відповідь (див. Додаток).  

 

3.1.Водні  ресурси 

 

Стосовно водних ресурсів місту Коростень притаманні такі проблеми:

• забруднення річок Уж і Кремно неочищеними та недостатньо очищеними комунально-побутовими та промисловими стічними водами;
• неефективно працюючі очисні споруди каналізації, в тому числі зливової;
• значний термін експлуатації водопровідних і каналізаційних мереж, що є причиною частих аварій, які зумовлюють великі втрати води та її вторинне забруднення;
• низька якість питної води в квартирах коростенців (відповідно до скарг жителів водопровідна вода часто буває іржавою та мутною), пов’язана з надмірною зношеністю труб водопровідних мереж, яка досягає 60%;
• захаращеність прибережних захисних смуг річок Уж і Кремно та струмків звалищами побутових і будівельних відходів;
• замулення русла р. Уж та її приток;
• загроза руйнування на р. Уж гідротехнічних споруд, які вже відпрацювали свій ресурс. 

 

3.1.1. Стан

Водність. Рівень води в р. Уж в районі м. Коростень є близьким за значенням до середнього багаторічного (див. табл. 4). Водність річки розподіляється досить нерівномірно по сезонах року. Максимальні витрати води спостерігаються в період весняного водопілля в третій декаді березня та в період літнього паводку на початку червня, а мінімальний стік – в літньо-осінній період з серпня по жовтень. Інформація про витрати води в р. Уж в районі м. Коростень у 2010 році представлена в табл. 5.

 

Таблиця 4. Рівневий режим р. Уж в районі м. Коростень

Річка – пост	Середній рівень за 2010 р., см	Середній рівень за багаторіччя, см	Макс. рівень за рік, см	Дата	Мінім. рівень за рік, см	Дата
р. Уж – м. Коростень	151	149	249	22,24.03	132	19.08

 

Таблиця 5. Витрати води в р. Уж в районі м. Коростень у 2010 році

Річка – пост	Середня витрата за 2010 р., м³/с	Середня витрата за багато- річчя, м³/с	Водність К Q звіт Q багаторіччя	Макс. витрата за рік, м³/с	Дата	Мінім. витрата за рік, м³/с	Дата
р. Уж –  м. Коростень	2,80	4,19	0,67	33,5	22,24.03	0,76	19,25-28.08

 

З роками р. Уж забруднюється  та замулюється. Прибережні смуги захаращені звалищами побутових і будівельних відходів.

На річці  Уж функціонує ряд водорегулюючих гідротехнічних споруд, більшість з яких були збудовані  у 1950-60 роки і вже відпрацювали свій ресурс. Вони потребують реконструкції, особливо гребля в районі м’ясокомбінату. Руйнування гідротехнічних споруд може призвести до обміління річки, активізації ерозійних процесів, погіршення санітарно-епідемічного стану в населених пунктах, відсутності зон відпочинку населення.

Забруднення вод. Якість водних ресурсів з року в рік погіршується. Загалом близько третини сталого стоку води забруднюється стічними водами, а також атмосферними опадами, в яких концентруються шкідливі викиди промисловості, транспорту і відходів сільського господарства. Через низьку якість очищення на очисних спорудах, внаслідок перевантаження та спрацювання технологічного обладнання, переважна кількість зворотних вод скидається значною мірою забрудненими. Основною причиною такого стану є недостатнє забезпечення каналізаційними мережами та очисними спорудами. Крім того, здійснюється забруднення водойм несанкціонованими скидами. Такий стан зумовлений відсутністю спеціалізованих служб із догляду за річкою.

Забруднення води можуть викликати більше 400 видів  речовин. У разі перевищення допустимої норми хоча б за одним з показників – санітарно-хімічним, санітарно-бактеріологічним, радіоактивним або органолептичним – вода вважається забрудненою.

В умовах України  ведуться гідрохімічні вимірювання  показників якості поверхневих вод  переважно за перевищенням ГПК таких речовин, як сульфати, хлориди, БК, нітрати, фосфат-іони, залізо, марганець, мідь. Найпоширенішими є залізо загальне, марганець, фосфати, амоній сольовий, БСК, нітрати; перевищення заліза загального та особливо марганцю у водах річки Уж відбувається внаслідок їхнього вимивання з кристалічних порід українського геологічного щита та проходженням річкових водних об’єктів по заболоченій і лісистій місцевості; забруднення фосфатами, нітритами, амонієм сольовим пов’язано з антропогенними джерелами забруднення, якими є підприємства комунального господарства, промислові та сільські господарства.

На стан річки  Уж негативно впливають нераціональне використання водних ресурсів, порушення екологічних вимог, пов’язане з наявністю застарілих водо- та енергомістких технологій, збільшення кількості підприємств.

За даними обласного  управління водних ресурсів, яке здійснює державний моніторинг стану водних об’єктів, вода в р. Уж в основному  відповідає санітарним вимогам ДержСанПіН 4630-88 «Охорона поверхневих вод від забруднення» для господарсько-питного водопостачання, крім показників ХСК, БСК₅ та заліза загального (табл. 6). За рівнем забрудненості поверхневих вод річка Уж відноситься до 2-го класу – «слабо забруднена».

 

Таблиця 6. Середньорічні концентрації забруднюючих речовин у контрольних створах р. Уж біля м. Коростень (в одиницях кратності відповідних ГДК) за 2010 рік

Місце спостереження за якістю води	Завислі речовини	БСК5	ХСК	Мінералізація	Сульфати	Хлориди	Азот амонійний	Нітрити	Нітрати	Фосфати	Залізо загальне	Марганець	Наф-то-прод.
р. Уж, 1 км вище м. Коростень, с. Чолівка	-	0,7	1,0	0,24	0,09	0,09	0,4	0,02	0,05	0,02	2,0	0,5	0,3
р. Уж 1,5 км нижче м. Коростень, с. Вороневе	-	0,78	1,1	0,26	0,1	0,1	0,51	0,05	0,06	0,05	2,7	0,48	0,1

 

Вище по руслу річки Уж організований скид забруднених стічних вод відсутній, але нижче від контрольованого створу на відстані 5,5 км р. Уж зазнає забруднення недостатньо очищеними стічними водами КП «Водоканалу».

Підвищений  вміст органічних сполук біохімічного та хімічного споживання кисню є наслідком впливу забруднюючих речовин, які потрапляють у річку зі стічними водами підприємств, та впливу органічних сполук природного походження, що надходять у поверхневі води з торфовищ і боліт.

Спостерігається також зростання нітратного забруднення, в тому числі ґрунтових вод внаслідок ненормативного використання в сільськогосподарському виробництві мінеральних добрив.

Результати  аналізів радіологічного контролю за 2-й квартал 2011 року свідчать, що вміст  контрольованих радіонуклідів цезію-137 знаходиться значно нижче діапазону вимірювальних приладів, а вміст стронцію-90 становить 0,011 Бк/дм³, що у 182 рази нижче гранично допустимого нормативу для питного водопостачання, який становить 2 Бк/дм³.

 

3.1.2.Фактори  антропогенного навантаження

Водопостачання  та водовідведення. Центральне питне водопостачання забезпечується за рахунок поверхневих вод річки Уж, яка підлягає антропогенному впливу, що з урахуванням неефективної роботи водопровідно-очисних споруд створює серйозну проблему отримання якісної питної води. Не завжди відповідають нормам на бактеріологічні показники проби, узяті з джерел централізованого водопостачання.

Водопостачання  та водовідведення здійснюються двома  водоканалами (комунальним та Дирекції залізничних перевезень). Споживачами їхніх послуг виступають підприємства, установи та організації міста (72%), а також населення міста (28%).

Централізованим водопостачанням охоплено 85% населення, водовідведенням – 67%. Потужність міського водопроводу становить 22,5 тис. м³/добу, а каналізаційних споруд – 16 тис. м³/добу.

Загальний забір  води по місту у 2010 році становив 12,94 млн м³. Загальна довжина трубопроводів у системі водопостачання становила 245 км, з яких близько 50% знаходилися в аварійному стані. Це призводить до значних витрат води (до 27%), перебоїв у водопостачанні, зниження тиску та вторинного забруднення води.

Скид стічних  вод у річку Уж по м. Коростень  у 2010 році становив 10,8 млн м³, з них скид забруднених зворотних вод – 0,897 млн м³. Загальна довжина каналізаційних мереж становила 184 км, з яких 70% використали свій термін експлуатації. Як і в випадку водопостачання, це призводить до аварій у каналізаційній мережі.

Питоме споживання електроенергії на перекачку та очищення каналізаційних стоків складає 0,73 квт годин/м³, а питоме споживання на підйом, подачу та очищення питної води – 1,15 квт год/м³. Планово-попереджувальний ремонт поступився місцем аварійно-відбудовчим роботам, витрати на які в 2-3 рази вищі.

Продовжує зростати диспропорція між водопостачанням і водовідведенням. Чисельність населення, якому постачається вода міськводоканалом становить 55,8 тис. осіб, тоді як водовідведенням охоплено 44,0 тис. осіб. Проблемою є те, що стічні води з вигрібних ям не потрапляють на очисні споруди каналізації.

Основними антропогенними джерелами забруднень поверхневих вод м. Коростень є:

• промислові джерела – скиди промислових стічних вод безпосередньо у водні об’єкти та через систему міської каналізації, аварійні скиди, зливові стоки із забруднених територій підприємств, стоки зі звалищ промислових відходів;
• комунальні джерела – скиди господарсько-побутових стічних вод безпосередньо у водні об’єкти та через систему міської каналізації, поверхневі стоки з території міста населених пунктів, стоки звалищ побутових відходів;
• транспортні джерела – стоки від транспортних засобів, автодоріг і трубопроводів.

На якість водних ресурсів річки Уж негативно впливає  робота міських очисних споруд каналізації. Очисні споруди каналізації потребують реконструкції. Згідно з проектно-кошторисною документацією для завершення робіт, що були припинені в 1996 році, в зв’язку з відсутністю державного фінансування, для завершення цих робіт потрібно приблизно 8,5 млн грн. (у 2002 році було виділено з місцевого бюджету лише 102 тис. грн.). Два комплекси міських очисних споруд каналізації загальною потужністю 16 тис. м³ на добу працюють неефективно. Очисні споруди каналізації не доочищають 6 тис. м³ через тривалу експлуатацію і не можуть забезпечувати нормативну очистку стічних вод. Щорічно в річку Уж місто скидає близько 5 млн м³ недостатньо очищених стічних вод. Основним забруднювачем річки Уж є Коростенське КП «Водоканал» (див. рис. 1 і 2).

Рис. 1. Скидання зворотних  вод в р. Уж Коростенським КП «Водоканал»  у 2003-2010 рр.

Рис. 2. Скидання забруднюючих речовин в р. Уж Коростенським  КП «Водоканал» у 2003-2010 рр.

 

Продовжує викликати  занепокоєння стан очисних споруд м. Коростеня (ОСК-1), які протягом 2010 року працювали на межі перевантаження 9,6 тис. м³/добу при проектній потужності 10 тис. м³. У зв’язку з повним фізичним зносом технологічного обладнання на старих очисних спорудах (блок № 3) 437,20 тис. м³ стоків у 2010 році було скинуто в р. Уж майже без очистки. Ситуація потребує виведення цих споруд з експлуатації та проведення робіт з переключення каналізаційного колектора на ОСК-1.