Вихідні дані до роботи: результати досліджень, літературні джерела

Річкова мережа Карпат, русла  річок, річища, прируслові смуги, береги, заплавні ділянки у гірських долинах слугують основними зонами та осередками проходження частих і небезпечних повеней.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

^2. ПРИЧИНИ ПОВЕНЕЙ

Знання причин будь-якої повені мають велику наукову і практичну цінність. Перш за все вони необхідні для ґрунтовного виконання протиповеневого захисту. Адже з природою співіснує лише той, хто підкоряється її законам. Людина не може впливати на природу, не може оволодіти ніякою із її сил, якщо не знає законів природи, стверджував класик природознавства О. Гумбольдт (1769—1859). Спрощення трактування причин і характеру повеней може призвести до помилкових висновків і дій.

Повені, як і інші стихійні метеорологічні явища у Карпатах, мають складну фізичну природу, яка вимагає подальшого всебічного, комплексного і ретельного вивчення, накопичення метеорологічної, гідрологічної та загально-наукової інформації, летального дослідження просторово-часової структури поля опадів та поверхневого стоку, оцінки впливу антропогенної діяльності на умови виникнення та розвитку повеней.

Загалом, виникнення повеней  у Карпатах, як і в інших регіонах, зумовлене проліфакторною причинністю. За висновками групи експертів, повінь на Закарпатті у листопаді 1998 р. зумовили, як мінімум, 5 природних та 13 антропогенних причин. Повені, як правило, настають у результаті несприятливого збігу та складної взаємодії низки чинників природного і антропогенного характеру, до яких у першу чергу входять клімат, геологічна будова, рельсф і орографія, стан рослинного покриву, особливості поселення, розселення, заселеності і господарської діяльності людини в річковому басейні. Проте кожна повінь має свої специфічні особливості.

2.1. Природні чинники

1. Головною, домінуючою причиною виникнення повеней у Карпатах є випадання інтенсивних, дуже сильних та тривалих дощів локального чи регіонального характеру, або танення снігів, особливо коли останнє відбувається одночасно з дощами. Без дощів повеней у Карпатах, як і у багатьох інших регіонах, не відбувається.

     2. Домінуючою  причиною утворення окремих великих  зимових повеней на фоіті інтенсивних  лотів за наявності глибокого  снігового покриву може бути танення снігів на фоні різкого потепління та глибокого промерзання поверхневого шару грунту і перетворення його у водонепроникну поверхню (подібну до асфальту). Зокрема саме ця причина була головною для повені у грудні-січні 1947-1948 рр. на Закарпатті та повені у грудні 1952 р. на р. Прут

3. Істотний вплив на  розвиток повеней зумовлює і  стан рослинного покриву на  водозбірних площах. Наприклад, до  числа природних причин інтенсифікації  наводка у листопаді 1998 р. на  Закарпатті віднесено припинення  вегетації, опадання листя з дерев і висихання трав на луках; через що різко зменшилась здатність рослинного покриву затримувати і випаровувати дощові води, практично припинилась транспірація вологи.

     4. Високогірні  субальпійські луки (полонини) мають  дуже низьку водопроникність грунтів - приблизно у 70-280 разів менше ніж лісові грунти. На вершинах гір полонинного характеру внаслідок підвищеної кількості опадів і меншого випаровування та низької водопроникності грунтів в горах формується інтенсивний поверхневий стік, який безперешкодно стікає по відкритих схилах. Площа полонин у Карпатах становить 100 гне. га. у тому числі 40 тис. га на Закарпатті.

      5. Велике, інколи вирішальне, значення на  характер розвитку і проходження  повеней мають будова і стан  річища, русла, прируслової ділянки та долини гірських річок. Від їхнього природного стану, геологічної будови, морфометричних та гідравлічних характеристик залежать висота підйому рівнів води, границі зон затоплення, швидкості і напрямки руху течії води, деформації русел і берегів, транспорт і акумуляція твердого стоку.

       6. Сприяють виникненню великих паводків і підвищена зволоженість попереднього періоду, розвиток паводка на фоні незавершеного попереднього паводка (катастрофічний паводок на Закарпатті у 1998 р.), наявність значних плош перезволожених Фунтів. У Карпатах загальна площа перезволожених земель з лісами і чагарниками перевищує 1,1 млн. га.[8]

 

2.2. Техногенні чинники

Незадовільний стан руслового  регулювання паводків, недосконалість, некондиційність чи відсутність протиповеневої системи

Русла і річища карпатських  річок та прируслові території ще не достатньо насичені системами  захисних дамб, берегоукріплень, руслорегулюючих та інших гідротехнічних споруд. Для окремих існуючих захисних споруд та їхніх елементів характерні низькі ефективність, стійкість і надійність. Часто через брак коштів захисні споруди експлуатуються неналежним чином і тому знаходяться у незадовільному технічному стані. Серед причин, які зумовлюють пошкодження та руйнування споруд є низький рівень їх проектування, будівництва та експлуатації.

   2.   Відсутність системи протиповіневих  водосховищ

   3.   Надмірна вирубка лісів та  недосконала лісогосподарська діяльність

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ПОВЕНІ НА ПРИКАРПАТТІ

Велика вразливість  щодо розвитку повеней характерна і для Прикарпаття. Карпати у цьому регіоні мають північно-східну експозицію. На їхніх схилах пролягають русла річок Дністра, Прута, Сірета, Сану, а також численних їхніх приток.

На Прикарпатті великі повені спостерігались у 1854, 1893, 1897, 1911, 1927, 1929, 1941. 1947, 1952, 1955, 1969. 1974, 1975, 1980, 1984, 1989, 1991, 1997, 1998, 1999, 2001, 2002 рр. [118, 180, 302, 343]. Переважна більшість повеней проходила у теплу пору року, у червні— серпні. Зокрема такі повені були у 1911. 1927, 1941, 1955, 1969, 1980 рр.

На річках басейну  Дністра великі повені відбулися  у 1911 (липень), 1927 (червень), 1941 (вересень), 1955 (серпень), 1957 (червень), 1969 (червень), 1970 (травень), 1974 (липень), 1980 (липень), 1984 (липень), 1989 (травень), 1997 (липень—серпень) рр.

На річках басейнів Прута  і Сірету — у 1897, 1911 (липень), 1927 (серпень), 1941 (вересень), 1948, 1955 (липень-серпень), 1964, 1965 (червень), 1969 (червень), 1970 (травень) рр.

Необхідно зауважити, що паводки на притоках Дністра і окремих притоках Прута проходять більш бурхливо, а модулі максимального стоку більші, ніж на притоках Тиси.

Прикарпатські повені, як і закарпатські, мають доволі часті  прояви, велику силу та надзвичайно  руйнівні наслідки. Різні літературні джерела і спогади залишили чималу повеневу статистику, за даними якої маємо таку картину визначних повеней в цьому регіоні.

Рис 3.1. Підпірна стінка.

 

Повінь на р. Прут у березні 1854р. Стався незвичайний весняний розлив річки.

Повінь 26-27 травня 1893 р. Пройшла велика злива, яка зумовила катастрофічну повінь на багатьох річках.

Повінь на р. Прут 2-3 квітня 1897 р. Відноситься до розряду катастрофічних.

Повінь 8-9 липня 1911р. Сформувався  сильний паводок, зокрема нар. Прут, нижче впадання у нього правої притоки р. Черемош і в передгірній частині Сірету. На річках спостерігались дуже високі рівні води, які ніколи не були перевершені. У м. Чернівці вода розлилась до залізничного вокзалу. Витрата стоку р. Прут сягала 5700 м³/с

Катастрофічна повінь 30-31 серпня 1927 р. Відбувся особливо високий  паводок на річках басейну Дністра (Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця Солотвинська, Бистриця Надвірнянська) та у верхів'ї  Прута, на Черемоші і Сіреті. Загальна площа затоплених територій становила 1570 км². Паводок виник внаслідок надзвичайно сильних дощів і злив, під час яких в окремих місцях випало 316 мм опадів (Вранцени). На р. Черемош паводок мав раптовий і надзвичайно сильний характер. Цей паводок був найбільшим із зафіксованих на цій річці. Вода піднялась миттєво  - за 6-8 годин. На виході з гір вона йшла фронтом шириною 1-1,3 км. Бурхливий потік ніс грунт, брили каміння, вивернуті з корінням дерева, уламки зруйнованих будинків, худобу. Паводок тривав 3-5 діб. Зазнали затоплення 10 міст і багато сіл.

Повінь на р. Сірет 12 липня 1929 р. Відноситься до розряду великих.

Повінь 1-2 вересня 1941 р. у  басейні річок Дністер, Прут, Сірет. Причиною паводка був тривалий надзвичайно сильний зливовий дощ. Максимальні рівні води на Дністрі на 1-3 м перевищували найвищі рівні попередніх років. Рівні води р. Дністер на ділянці Галич-Залішики піднімались на 8-10 м. У басейні Дністра це був найбільш високий паводок за останні 120-150 років. Відомий вчений-гідролог Г.І. Швець вважав, що ймовірність таких паводків становить 1 раз на 250-300 років. Паводок спричинив великі руйнування.

Рис.3.2 Затоплена вулиця

 

Повінь у  грудні 1952 р. на р. Прут. Напередодні у басейні річки лежав потужний сніговий покрив, земля знаходилась у замерзлому стані, промерзлий грунт набув властивостей водоупору. Внаслідок сильних дощів і потепління сніг розтанув і швидко зійшов з дощами.

Повені 30 липня і 10 серпня 1955 р. Сформувалися високі паводки на річках гірської частини басейну Дністра і Прута, особливо на річках Свіча, Лімниця, Бистриця, Луква. Причина повеней — сильні зливові дощі. Добові суми опадів 30 липня становили (мм): у Снятині — 98, Коломиї— 88,1, Яремчі — 75,7; 10 серпня: в Устеріках — 101, Ворохті — 94, Яремчі — 89.

Катастрофічна повінь 7-12 червня 1969 р. За площею охоплення, розміром затоплених територій і висотою рівнів води на річках перевищила усі попередні повені. Причиною повені були винятково сильні зливи, які охопили майже увесь північно-східний схил Карпат і верхів'я Тиси у Закарпатті (до 22 тис. км²), опади досягли 200-300 мм. Дощі йшли безперервно протягом 25-40 годин, але основна частина опадів випала за півдоби. Найбільші зливи пройшли у верхів'ях Бистриці Надвірнянської, Бистриці Солотвинської, Лімниці і Прута. Рівні води у річках піднялися на гірських ділянках до 2-4 м, а на передгірних — до 5-6 м над рівнем води у межень. Витрати стоку води р. Прут досягли понад 5000 м³/с. Ця повінь нанесла особливо великі збитки. Були людські жертви, загинуло 100 осіб. Зруйновано тисячі будинків та багато мостів, знищено посіви.

• У басейні р. Лімниця повінь призвела до змиву значної товщі грунту на крутосхилах, особливо на вирубках, глибоких розмивів тракторних доріг, знесення практично всіх мостів, розмиву полотна лісовозних, шосейних доріг та вузькоколійної залізниці.[7]
• На Дністрі дощові та повеневі води залили посіви загальною площею 136,4 тис. га лише у межах Львівської області. Загалом питома сума збитків від повені в басейні Дністра становила 1132 крб. на 1 га затопленої площі. Органи Держстраху виплатили господарствам гірських та прилеглих районів у 1969 р.

компенсації за збитки від стихії на суму 9,7 млн. крб., у 1970 р. — 4,9.

Рис.3.3 Гнучке захисне покриття з бетонних блоків. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.ЛОКАЛЬНІ ПОВЕНІ

Для Прикарпатського регіону характерним з утворення сильних повеней на окремих притоках, малих річках і струмках, які часто завдають величезних збитків. Локальні повені в Карпатах також мають невтішну статистику:

• У вересні 1947 р. на малій р. Лопушна у Чернівецькій області (притока Сірету) виникла паводкова хвиля з витратою воли 57,4 м³/с.
• 6 червня 1965 р. на р. Клокучка (м. Чернівці) утворився винятково сильний паводок. Орієнтовні витрати води у річці досягли 60-80 м³/с при звичних 0,05-0,10 м³/с Причина паводка — сильний дощ (220 мм за 5 годин).
• У вересні 1983 р. сталася природно-техногенна повінь на річках Солониця і Тисьмениця в басейні Дністра. На відстійниках Стебниківського калійного комбінату склалася надзвичайна ситуація — прорвалася гребля. Унаслідок прориву відбувся залповий скид 4,5 млн. м високотоксичних розсолів з мінералізацією до 300 г/л. На річках Солониця і Тисмениця утворилась повенева хвиля. Забруднені води заповнили русла, місцями вийшли на заплаву. На присадибних ділянках в с. Раневичі, на землях колгоспу "Нове життя" зазнали затоплення 251 га земель, які внаслідок проникнення в грунт розсолів зумовили сильне їхнє засолення і тимчасову втрату родючості. Водночас аварійний прорив у Стебнику викликав гідрохімічну катастрофу на р. Дністер. Токсичні розсоли потрапили в річку і призвели до катастрофічного забруднення води практично на всій протяжності русла. У солоних водах загинула риба та інша іхтіофауна. Деструкційні процеси і пригнічення спостерігались в річці понад 2 роки, поки якісний склад води поступово не повернувся до звичайного стану.
• 24 серпня 1988 р. на р. Путила (притока р. Черемош) за 2 години сформувався і пройшов паводок висотою до 4 м. Причиною паводка стала винятково сильна злива у басейні правої притоки р. Фошти. Паводок зумовив затоплення центральної частини районного центру— м. Путила.
• 3 серпня 1997 р. сталася сильна повінь у с. Нижній Вербіж (поблизу м. Коломия в Івано-Франківській області), яке розташоване на берегах чотирьох річок: Прут. Сопівка, Лючка, Піс-тинька. Кореспондент газети "Урядовий кур'єр" 3. Краснодемська назвала це село маленькою Венецією. Повінь на р. Сопівка спричинив раптовий сильний дощ у горах. Велика вода зруйнувала нові (1995 р.) захисні дамби, затопила 484 двори (із 780), пошкодила будинки, телефонні, радіо- та електролінії, призвела до псування людського майна, втрат худоби і врожаю, викликала необхідність евакуації населення, проведення насосного відкачування води та інших аварійно-рятувальних робіт.
• 18-26 травня 1998 р. сформувалась повінь на р. Бистриця Солотвинська в Івано-Франківській області. У цей період практично безперервно йшов дот. Тривалі дощі зумовили підйом рівня води на гірських річках на 2—5 м. Повінь пошкодила насипні дамби, затопила значні площі земель і посівами і городами, зруйнувала окремі мости, ділянки доріг уздовж річки, водозбір питної води для м. Богородчани. Збитки від повені становили понад 2 млн. гри.[6]
• У червні та липні 1999 р. великі наводки пройшли на гірських річках у Верховинському та Богородчанському районах Івано-Франківської області. У червні внаслідок тривалих (протягом чотирьох днів) сильних дощів повінь виникла у Верховинському районі. На річках спостерігався дуже швидкий підйом рівнів води. Повінь завдала району значних збитків: змито 5 автодорожніх мостів, зруйновано окремі ділянки доріг довжиною 34 км та 700 м берегоукріплень уздовж шосе, затоплено 54 га лугів, 6,5 га ріллі. В окремі села припинилась подача електроенергії.
• У липні 1999 р. причиною повеней також стали сильні дощі. Дощі носили несподіваний характер. Основна частка лоту випала за 2 години. В Яремчі за добу випало близько 50 мм опадів. Повінь та дощі з градом пошкодили врожай на площі 420 га та на 722 присадибних ділянках. Унаслідок стихії постраждало близько 20 сіл. Змито господарські будови прикордонної застави. Зірвано Змости. У Богородчанському районі пошкоджено багато земельних площ, на яких вирощувався льон. Збитки досягли близько 2 млн. грн.
• 8 липня 1999 р. виникла повінь на р. Сірет між селами Долішній Шепіт і Берегомет Вижницького району Чернівецької області. Причиною повені стала раптова злива в горах. Рівень води в річці піднявся на 3-4 м. Прорвало греблю, утворився високий вал води. У низині виникло штучне озеро. Внаслідок повені було зруйновано 8 мостів, близько 10 км доріг, пошкоджено 15 садиб, затоплено 70 га городів. Загинуло 2 особи. Загальна сума збитків становила близько 1,3 млн. грн.
• 22—24 липня 2001 р. пройшли локальні повені в Карпатах. На Закарпатті в Міжгірському районі потоки води і зсуви завдали руйнувань на ділянках дороги Букове—Сойми. Змито кілька мостів на потоці в Перечинському районі. Пошкоджено 5 ліній електропередач. На р. Латориия біля Чопа вода відрізала від суші пасовище, на якому знаходилось близько 200 голів худоби. Підрозділ рятувальників у складі 27 чоловік та 9 човнів були задіяні у вивозі худоби в безпечне місце. У Воловецькому районі загинуло кілька голів великої рогатої худоби. На станції Воловець внаслідок розмиву залізниці зійшли з рейок 6 вагонів товарного поїзда. Один вагон перевернувся.
• У ніч з 28 на 29 липня 2001 р. сформувалась велика повінь у Львівській області (Турківський. Самбірський та Старосамбірський райони). Унаслідок повені, яка охопила річки басейну Дністра, було підтоплено 33 населених пункти (330 будинків), зруйновано 12 автомобільних і 5 пішохідних мостів. 1,5 км автошляхів, 300 м залізничного полотна, підмито опори залізничного мосту, пошкоджено і замулено 20 км автомобільних доріг, знеструмлено 9 населених пунктів. На річках утворилось 8 заторів русла. Загинуло двоє людей. Загальні збитки від повені сягали близько 20 млн. грн. На відновлювальних роботах було задіяно 645 чоловік, 37 одиниць техніки. Великі руйнування і збитки повінь завдала районному центру м. Турка на р. Стрий. За короткий час вода в річці піднялась на 4 м. У місті зазнали підтоплення близько 200 будинків, школа. Вода на якийсь час відрізала місто від навколишнього світу.
• 23—24 серпня 2001 р. сформувались раптові повені у Косівському і Надвірнянському районах та ум. Яремчі Івано-Франківської області. У сел. Кути Косівського району повінь сильно зруйнувала лівий берег р. Черемош. У Надвірнянському районі на малій р. Акра рівні води піднялись на 3 м за 2—3 години. Зазнало затоплення с. Акрешор. У Яремчі з 2-ї години ночі до 5.30 ранку випала майже місячна норма опадів. Повінь завдала значної шкоди та матеріальних збитків шляховикам, комунальному господарству та населенню Яремчанської міської зони. Загальні збитки в цьому місці становили близько 0,5 млн. грн.
• 7 вересня 2001 р. пройшли руйнівні повені на річках басейну Пруга на Прикарпатті (фото 9-11). В Яремчі, Ворохті, Микуличині зазнали значних руйнувань берегоукріплення— кашиці, мости і кладки. Пошкоджено асфальтове покриття на дорогах. Підтоплено 93 будинки. Занесено камінням і мулом територію санаторії-профілакторії "Яремча". Зруйновано дамбу на водоочисних спорудах. Збитки від повені в ньому районі сягнули близько 0,5 млн. грн.
• Червень 2002 р. Унаслідок затяжних дощів у першій декаді червня на гірських річках Косівського і Калуського районів Івано-Франківської області сталися повені. Рівні води на річках піднялися на 2,0—2,5 м. Зазнали затоплення території 317 дворів, було залито водою понад 5000 га сільськогосподарських угідь, розмито 26 км доріг, зруйновано частину берегоукріплень, кладок, перехідних містків, підмито опори 3-х мостів на дорогах державного значення. Ум. Косів стався зсув на вулиці Павлика, пошкоджено 3,5 км дорожнього полотна. Особливо складна ситуація сталася на р. Ворона.
• 16-22 липня 2002 р. Внаслідок сильних дощів, вітру і повеней сталося стихійне лихо у Вижницькому районі Чернівецької області. У зону стихії потрапило 6 населених пунктів, підтоплено і зруйновано 9 житлових будинків, зірвано 1 залізобетонний та 6 дерев'яних мостів, зруйновано 15 опор ЛЕП та одну трансформаторну підстанцію, 8 берегозахисних дамб. На р. Мигівка повінь зумовила руйнування захисної дамби на відрізку 200 м. У с. Мигівка повеневі води підтопили 11 будинків, розмили 20 сільських городів, пошкодили 4 тросові містки-кладки. Сума завданих стихією збитків для Вижницького району сягнула 2,64 мли. грн.
• 30 липня 2002 р. Пройшла сильна злива у Чернівцях. На вулицях і тротуарах міста утворились непрохідні річки. На 2 години припинився рух тролейбусів на чотирьох маршрутах.