Своєрідність та нозологічна цінність природних комплексів Чернігівського Полісся «на прикладі лісопарку Кордівка м.Чернігова»

 

•  у ряді випадків, коли фітомеліоративні системи створюються  в специфічних едафічних умовах, для досягнення бажаного ефекту необхідно  використовувати рослини, спеціалізовані в виростанні на дуже багатих або, навпаки, дуже бідних місцезростаннях або в умовах одночасного затоплення і засолу; рослини засолених місцезростань проявляють і властивості високої стійкості до газо-аерозольних викидів;

 

•  висока стійкість (відповідно, низька чутливість) до промислового газо-аерозольного забрудненням; як правило, листопадні дерева помірних широт і трав'янисті рослини посушливих місцезростань демонструють більш високу стійкість до цього чинника, ніж, відповідно, хвойні рослини і рослини більш вологих місцезростань;

 

•  здатність поглинати  забруднюючі речовини з атмосфери або водного середовища;

 

•  добре виражені фітонцидні властивості;

 

•  добре виражена здібність до іонізації атмосферного повітря;

 

•  гіллясті крони  з густим листям або щільною хвоєю, що є необхідною умовою для використовування рослин з метою шумопоглинання;

 

•  високі естетичні  якості: рослини з красивими, декоративними  кронами, пагонами, квітками, плодами  використовуються в архітектурно-планувальній фітомеліорації.

 

3. Формування та природна  цінність комплексних зелених  зон міста 3.1 Призначення, структура і статус комплексних зелених зон міст

 

Ліс – це тип біогеоценозів, рослинний покрив якого сформований  з переважанням дерев, займає площу  не менше 0,01 га. із зімкнутою не менше 30%, з особливим мікрокліматом  на поверхні і ґрунтовими умовами, що задовольняють вимогам населяючого його специфічного співтовариства організмів.

 

Серед територій, зайнятих лісовими насадженнями, особливе місце  займають зелені зони міст.

 

Зелена зона – територія  за межами міської межі, зайнята  лісами і лісопарками, що виконують захисні і санітарно-гігієнічні функції і є місцем відпочинку населення [22].

 

Лісопарк – обширний природний ліс поблизу великого міста або усередині нього, пристосований  для масового відпочинку, спорту, розваг і задоволення культурних потреб населення.

 

Ліси і насадження зелених зон покликані виконувати три основні функції: захисну, санітарно-гігієнічну, рекреаційну.

 

Правовий режим лісів, групи і категорії захищеності, їх господарське використовування визначені  Лісовим кодексом України.

 

За формою господарювання і управління ліси зелених зон  відносяться до лісів, що знаходяться  у віданні державних органів  лісового господарства. міським, закріпленим  лісам і лісам заповідників.

 

Міськими вважаються ліси, що знаходяться в адміністративних межах міста. Лісове господарство в них ведуть підприємства і організації місцевих органів самоврядування.

 

Закріплені ліси –  це частина лісів державного значення, наданих міністерствам, відомствам, підприємствам, організаціям і установам  для виконання покладених на них спеціальних задач – наукових, учбових, оздоровчих і інших.

 

До лісів заповідників відносяться ліси, що знаходяться  на виділених в установленому  порядку ділянках землі, в межах  яких є охороняються природні і культурно-історичні  об'єкти, що представляють особливу наукову або пізнавальну цінність. Лісове господарство в них ведеться заповідниками як науково-дослідними установами.

 

Правовою гарантією  збереження природоохоронної функції  лісів служить встановлення категорій  захищеності, тобто розподіл їх на групи.

 

Категорія захищеності  встановлюється для частини лісової  фундації і непокритих лісом земель цієї фундації у зв'язку з особливою  захисною, водозахисною, санітарно-гігієнічною, рекреаційною, науковою, історичним або  іншим спеціальним значенням для використовування переважно в одній з вказаної мети.

 

До лісів першої групи, що мають санітарно-гігієнічне і  оздоровче значення, зокрема, відносяться:

 

•  ліси зелених зон  міст, інших населених пунктів  і промислових підприємстві, у  тому числі ліси лісопаркових частин зелених зон;

 

•  ліси першого і  другого поясів санітарної охорони  джерел водопостачання;

 

• ліси округів санітарної охорони курортів, міські ліси і  лісопарки. В лісах першої групи  можуть виділятися додатково особливо захисні ділянки з обмеженим режимом лісокористування. Такі ділянки виділяються державними органами лісового господарства областей і Автономної Республіки Крим на підставі матеріалів лісовпорядження або спеціальних обстежень, проведених державними лісовпорядними організаціями, і затверджуються державними обласними адміністраціями і Кабінетом Міністрів АР Крим.

 

Порядок виділення категорій  захищеності лісів має на своїй  меті визначення господарської спеціалізації  лісів і забезпечення їх необхідної охорони. Разом з цим встановлення обмеженого режиму лісокористування при виділенні відповідних категорій захищеності ставить за мету збереження і інших компонентів природного середовища: вод, ґрунтів і тваринного світу. Категорія захищеності лісів є правовим поняттям екологічної ролі, яку виконують ліси як компонент природного комплексу території, сприяючого підтримці і збереженню ландшафтної і біологічної різноманітності.

3.2 Виділення і визначення  розмірів зелених зон міст 

 

Зелені зони міст виділяються  на землях державної лісового Фонду, розташованих за межами міської межі з урахуванням площ зон санітарної охорони джерел водопостачання, округів санітарної охорони курортів, захисних смуг уздовж залізних і автомобільних доріг, а також заборонених смуг лісу, що захищають нерестовища цінних промислових риб. Для міст, де відсутні природні ліси і інші насадження, ліси зелених зон створюються штучно на землях, непридатних для ведення сільського господарства. Нормативні розміри загальної площі зелених зон міст встановлюють виходячи з чисельності населення міста, природно-кліматичної зони і загальної лісистості території. Залежно від місцевих санітарних і кліматичних умов допускається зміна розмірів зелених зон не більш, ніж на 15% від нормативно встановлених [21].

 

Для міст з населенням більше 1 млн. чоловік зелені зони виділяються за окремими проектами, що розробляються науковими і проектними лісовпорядними установами і організаціями.

 

За цільовим призначенням зелені зони міст територіально підрозділяються  на дві частини – лісопаркову і лісогосподарську. Лісопаркова частина виділяється з тих, що входять в зелену зону міста лісів з естетично цінними ландшафтами. Розміри лісопаркової зони встановлюються залежно від чисельності населення міста (табл. 3.1).

 

 

Таблиця 3.1. Визначення розміру лісопаркової частини зеленої зони містаЧисельність населення міста, тис. чол. Розмір лісопаркової частини зеленої зони, га/1000 чол.

Понад 500 до 1000 25

Понад 250 до 500 20

Понад 100 до 250 15

До 100 10

 

 

В лісостеповій і степовій рослинних зонах при лісистості 2% і нижче лісопаркову частину складає вся площа лісів зеленої зони міста. Ліси і інші зелені насадження, що входять в зелену зону міста, повинні бути відмежований природними рубежами або просіками зі встановленими граничними стовпами.

3.3 Охорона і використовування  зелених територій міста 

 

Охорона і використовування лісів зелених зон міст повинна  ґрунтуватися на комплексній системі  лісокористування. Така система включає  лісовідні, біотехнічні і протипожежні заходи, впорядкування території для забезпечення оздоровчих і середовищезахисних функцій лісу і організації відпочинку міського населення, а також передбачає обмеження побічного користування лісом. Виконання цих задач повинне забезпечувати:

 

•  в лісопарковій частині – збереження і формування довговічних стійкостей і естетично привабливих насаджень, придатних для організації відпочинку населення;

 

•  в лісогосподарській  частині – формування високопродуктивних насаджень, сприяючих очищенню і  оздоровленню повітряного басейну  міста, створенню резерву для подальшого розширення лісопаркової частини міста, задоволенню потреб в деревині і продуктах побічного користування лісом.

 

Територіальна організація  зелених зон міст передбачає:

 

•  виділення місць  відпочинку населення;

 

•  виділення ділянок, що особливо охороняються, «зон спокою» для тварин, що забезпечують підтримку нормального функціонування лісних екосистем;

 

•  розміщення зон  розвитку лісогосподарської діяльності.

 

Заходи з лісоведення  включають систему рубок і  лісовідновлювальних робіт. Система рубок в лісах зелених зон передбачає:

 

•  в лісопарковій частині – рубки, направлені на формування ландшафту, і санітарні рубки;

 

•  в лісогосподарській  частині – рубки догляду за лісом, санітарні рубки, лісовідновлювальні рубки, рубки реконструкції малоцінних лісових насаджень і рубки, направлені на формування естетично-цінного ландшафту [15].

 

Вік насаджень лісогосподарської  частини зелених зон міст, намічаних  для лісовідновлювальної рубки, визначають з урахуванням стану  насаджень, але не нижче за клас віку, встановлений для лісів першої групи.

 

Лісовідновлювальні роботи повинні проводитися на лісотипологічній основі з місцевих порід дерев  з урахуванням ландшафтних особливостей території, по можливості відновлюючи  корені насадження, як найстійкіші до рекреаційних навантажень, а також сприяючи природному лісовідновленню.

 

Поблизу промислових  підприємств, що виділяють в атмосферу  пил і шкідливі гази, створюються  лісові культури з підвищеними газостійкістю  і пиловловлюючими властивостями.

 

Ліси зелених зон  міст забезпечуються також системою протипожежних заходів.

 

Біотехнічні заходи включають:

 

•  фітопатологічний і ентомологічний захист лісу і профілактику атак шкідників і хвороб шляхом здійснення лісопатологічного нагляду і  використовування засобів захисту лісу, безпечних для людини і тварин;

 

•  збереження і регулювання  чисельності тварин за допомогою  системи щорічних обліків, заходів  щодо охорони і регулювання чисельності, пристрої штучних кубел для птахів і рукокрилих, введення в деревостой плодово-ягідних дерев і чагарників створення системи «зон спокою», мікрозаповідників і мікрозаповідників для залучення господарсько-цінних організмів, підтримання високої надійності функціонування лісових екосистем.

 

Для регулювання чисельності  тварин, що завдають шкоди лісовим насадженням, допускається їх відлякування, вилов і відстріл з дотриманням заходів безпеки відпочиваючих [20].

 

Сінокосіння допускається тільки на спеціально відведених ділянках. В лісах лісопаркової частини  не допускаються такі побічні види лісокористування, як випас худоби, промислова заготівка лікарських трав, збір красиво квітучих рослин, деревних соків, грибів, ягід, плодів, горіхів, технічної сировини, а також охота.

 

2.  Особливості географо-кліматичних умов території парку Кордівка м. Чернігів

 

Територія міського парку  має досить вдале розташування. Міський  парк має досить вдале розташування. Він розміщений з правого боку від центральної частини міста. Досить вдале розташування парку  пояснюється рельєфними особливостями  місцевості. Продовженням парку є Кордівка. На території парку є природні стоячі невеликі водойми, які сприяють достатньому зволоженню паркової флори. Для естетичного оформлення парку споруджені фонтани.

 

За природними умовами  територія парку характеризується теплим, легким з достатньою кількістю вологи кліматом.

 

Щорічно мінімальна температура  буває – 15 і нижче. В порівнянні з лютим в березні температурний  режим в середньому підвищується на 50С. Майже такий же ріст температури  від березня до квітня.

 

Більш інтенсивний ріст температури відбувається в травні. Це пов`язано зі зменшенням хмарності, збільшенням світлової частини доби і висоти сонця над горизонтом. Різниця в середніх температурах за літні місяці невелика і складає 1 – 20С.

 

Найтепліший місяць року – липень. Середня температура складає 19,5 – 22,8. в 75 – 80% років в літній період можлива температура 30 і вище. В літній період в районі переважають західні і північно-західні вітри.

 

Річна сума опадів становить  від 45,7 до 55,4 мм. Протягом року опади  розподіляються нерівномірно. Біля 70% всієї кількості їх випадає в теплий період, тільки 30% припадає на холодну пору року.

 

На тривалість періоду  вегетації фітомеліоративних культур  впливають заморозки. В середньому по району парку в повітрі вони припиняються в третій декаді квітня, а осіння починаються в кінці вересня – 1 декада жовтня. Середня тривалість без морозного періоду в повітрі складає 153 дні.

 

В цілому кліматичні умови  району міського парку за кількістю  тепла, світла і вологи сприятливі для  вирощування переважної більшості деревних порід рослин.