Своєрідність та нозологічна цінність природних комплексів Чернігівського Полісся «на прикладі лісопарку Кордівка м.Чернігова»

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Чернігівський національний педагогічний університет імені  Т.Г. Шевченка

Хіміко-біологічний факультет

                                                                                     Кафедра екології та

                                                                                   охорони природи

 

Добробоженко Валерія  Валеріївна

 

Своєрідність  та нозологічна цінність природних  комплексів Чернігівського Полісся  «на прикладі лісопарку Кордівка м.Чернігова»

 

Дипломна робота

 

(спеціальність 6.040106 Екологія, охорона навколишнього середовища)

(денної форми навчання)

 

Науковий керівник: к.б.н., ст. викладач кафедри  екології та охорони природи Потоцька С.О.

Допущено до захисту:

Зав. кафедри екології

та охорони природи

Карпенко Ю.О.

Протокол №       засідання кафедри 

Від  "……"      2013 р.

Чернігів 2013 р.

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………

РОЗДІЛ 1.Загальна характеристика лісопаркової території «Кордівка».Загальна характеристика Чернігівського Полісся.

1.1.Природно-історичні особливості формування лісопарку «Кордівка».

 

1.2.Кліматичні умови  території дослідження.

 

РОЗДІЛ 2. Аналіз сучасного стану рослинного покриву лісопарку «Кордівка».

 

2.1.Систематична структура аборигенних або інтредукованіх деревних

Рослин.

 

2.2.Особливості лісових природних угруповань рослин лісопарку «Кордівка».

 

РОЗДІЛ 3.Соціологічна цінність території дослідження.

 

РОЗДІЛ 4. Загальні рекомендації для покращення стану території дослідження.

 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність.

 

Так, неможливо переоцінити  роль зелених насаджень в поліпшенні міського клімату, властивостей ґрунтів, очищенні повітря від забруднюючих домішок і хвороботворних агентів, шумопоглинанні, тобто у всьому тому, що складає єство фітомеліорації. З другого боку, рослини виділяють в оточуючу людину середу речовини або свої частини, що викликають у людини алергічні реакції (те ж саме відноситься і до тварин). Смітні рослини також є небажаними, хоча і невід'ємним елементом урбоекосистеми, а багато видів тварин і мікроорганізмів, що мешкають в містах, є збудниками або переносниками захворювань. В той же час деякі з них виконують санітарні функції, беручи участь в процесах розкладання органічної речовини виробничих і побутових відходів. Важко собі уявити сучасне місто, позбавлене шуму дерев і прохолоди, яку вони дають в жаркий літній день, запахів квітучих рослин, співу птахів, цвірчання комах – всього того, що формує дружню людині середовище незаселеного, перш за все в естетичному значенні, і завдяки чому можна виховувати підростаюче покоління у дусі гармонії з природою. З другого боку, недоглянуті, засихаючі насадження, чагарники смітних рослин в дворах городян і по узбіччях доріг, гучні крики і послід птахів або, наприклад, мавп (в містах тропічних країн) в місцях їх скупчень є явними ознаками погіршення саме естетичної і санітарно-гігієнічної складових навколишнього середовища міста. Крім того, живі організми, взаємодіючи з об'єктами штучного середовища незаселеного людини, можуть ушкоджувати їх. Приведені аспекти взаємодії людини і інших живих організмів, складових флору і фауну міст, відображені на рис. 1.

 

При аналізі будь-яких взаємодій людини з об'єктами біотичного середовища міста необхідно пам'ятати, що як позитивні, так і негативні (з погляду людини) наслідки таких взаємодій є закономірною реакцією біоти на все ті зміни, які він вносить в природні ландшафти і екосистеми в процесі створення і розвитку міст [22].

 

 

Питання вивчення міських  біоценозів потребує постійного дослідження, оскільки на сучасному етапі розвитку техносфери людина постійно намагається якомога більше полегшити власне життя. Це виявляється насамперед у зростанні кількості автотранспорту. Фітомеліорація міських територій, на які здійснюється постійне навантаження перебуває в досить складному екологічному стані і потребує постійного поновнення.

 

Мета дослідження – проаналізувати еколого-ландшафтні особливості та природну цінність територій Кордівки.

Об’єкт дослідження: рідкісні, аборигенні та інтродуковані популяції рослинності лісопарку "Кордівка".

Предмет дослідження: аспекти підходи і особливості рослинності лісопарку "Кордівка".

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

1) Проаналізувати основні шляхи і особливості формування лісопаркової території "Кордівка".

2) Оцінити сучасний стан та особливості рослинного покриву лісопарку "Кордівка".

3) Охарактеризувати видовий склад рослинності лісопарку "Кордівка".

4) З’ясувати созологічну цінність території досліджень.

5) Розробити загальні рекомендації для покращення стану території досліджень.

 

 

Розділ 1

1.2 Шляхи формування  флори і фауни міського ландшафту 

 

Флора і фауна будь-якого  міста складається з місцевих видів, що мешкали в конкретній місцевості як мінімум з нового часу (архефіти), і з видів, що вселилися в дану місцевість в новий (неофіти) і новітній (адвентивні види) час. При цьому, не дивлячись на те, що число видів рослин і тварин в місті може рости завдяки вселенню нових видів, частину архефітів і неофітів з низькою толерантністю до умов урбанізованого середовища за цей же час зникають. Різноманіття шляхів формування флори і фауни на урбанізованих територіях може бути представлено наступними схемами:

 

«Поглинання» містом місцепроживань вигляду в межах  існуючого ареалу. В результаті цього процесу флора і фауна міста поповнюються за рахунок автохтонних (аборигенних) видів, які адаптуються до умов урбанізації і існують в місті із стабільною або збільшується чисельністю, а частина цих видів, які не можуть адаптуватися до нових умов, зникають з колишніх місцепроживань. Вірогідність зникнення прямо пропорційна ступеню порушення місцепроживань і обернено пропорційна чисельності популяцій вигляду. Б. Клаусницер (1990) відзначає, що у складі фауни міст частка аборигенних видів в більшості випадків менше ніж частка іммігруючих.

 

2. «Зміна біотопів»  і вселення в місто раніше  неурбанізованих видів.

 

В цьому випадку флора  і фауна міста також поповнюються за рахунок місцевих видів, які, як правило, не є вузько спеціалізованими і мають  високий потенціал адаптації до умов життя в місті. Популяції цих видів в містах стають більшою мірою синантропними, ніж початкові популяції. По цій же схемі в міста проникають солелюбні і водно-болотяні види рослин, якщо в результаті використовування солі для танення снігу і льоду і підтоплення формуються міські місцепроживання з відповідними умовами. Вірогідність поповнення флори і фауни міст видами по даній схемі вище в тих випадках, коли початкові місцепроживання зовні міста зв'язані системою «коридорів» з їх міськими аналогами [17].

 

3. Формування нових  екологічних ніш, які займаються  вилами-переселенцями з інших  географічних областей відповідно  до їх екологічних вимог. Поповнення  флори і фауни міст по цій  схемі припускає наявність у  видів механізмів активного і пасивного розселення. Активне розселення характерний для всіх рухомих тварин, а також тих рослин, у яких є повзучі або «стелючі» погони або спеціальні (гідропневматичні) механізми розкидання насіння. У багатьох випадках подібного розповсюдження видів активному освоєнню нових територій передує, як правило, випадкове занесення або цілеспрямована інтродукція. Пасивне розселення характерний для більшості видів рослин і багатьох тварин: земноводні (на стадії яйця або личинок), риби, комахи, павукоподібні, паразитичні черв'яки, найпростіші, причому у ряду видів тварин активне розселення часто комбінується з пасивним. Агентами пасивного перенесення організмів або їх частин (насіння, плоди) є вітер (в цьому випадку процес перенесення називається анемохорією), вода (гідрохорія), тварини (зоохорія), людина (антропохорія). Повсюдно переважаюча частина нових видів, що потрапляють в містах з інших географічних регіонів, були занесені або завезені людиною, і лише після вселення види з пасивним розселенням використовують характерних для них агентів перенесення для закріплення в нових місцепроживаннях. В монографії Б. Клаусницера (1990) наведені десятки прикладів навмисної інтродукції, а також невипадкового занесення тварин з їжею, будівельними матеріалами, транспортом, шкіряними і хутряними виробами, інтродукованими і кімнатними рослинами і навіть музейними колекціями в міста Європи. Адвентивним видам рослин України і історії їх розселення присвячена популярна книга В. Протопоповой (1989). Найсприятливіші умови такі види знаходять частіше всього в порушених антропогенних ландшафтах, а їх розселенню сприяє розвинута дорожня і торгова сіть.

 

4. Комбінована схема  – результат процесів пасивного  розселення і «зміни біотопів»  раніше неурбанізованих видів.

 

 

 

2. Фітоландшафтні особливості міського середовища 2.1 Функції рослинного покриву в містах

 

Неоднорідність умов зростання, контроль з боку людини обумовлює  неоднорідність складу і нерівномірність  розміщення рослинності в місті. «Лісистість» міської території  на різних ділянках складає від 1 до 98%. На відміну від типового європейського міста епохи Середньовіччя, майже повністю позбавленого рослинного покриву, сучасні міста з їх системою штучних зелених насаджень, приміських лісів, парків і рослинним покривом, що спонтанно формується, на будь-яких ділянках з порушеним ґрунтовим субстратом, де контроль з боку людини слабшає, вже не є «царством каменя, металу, скла і бетону», символом перемоги Людини над Природою (Ле Корбюзье). І якщо в епоху Відродження, коли людина «розкрила» свої міські поселення для рослин, відвів значні площі під пристрій садів, парків, «італійських двориків», фонтанів, а міста сталі більш світлими, просторими, провітрюваними, зелені насадження розглядалися як свого роду елемента розкоші, що відповідає в першу чергу естетичним запитам людини, то в сучасну епоху, після двох сторіч панування «промислового міста», міські насадження вже не є красивим, але необов'язковим елементом міської структури, далеким від задоволення насущних потреб людини. Саме рослинність робить урбоекосистему повноцінною екосистемою, і наявність сіті зелених насаджень в місті стає вже не символом багатства і розкоші, а умовою виживання людини [14].

 

Крім традиційних функцій, виконуваних рослинним блоком в  будь-якій екосистемі, а саме – виробництво первинної продукції в результаті фотосинтезу, споживаної потім консументами і редуцентами (після відмирання частин рослин), і формування життєвого простору для консументів і редуцентів (середовищеутворююча функція), – в урбоекосистемі істотне значення придбавають такі функції рослинності, як:

 

•  охолоджування міського «острова тепла» за рахунок збільшення альбедо поверхні і транспірування;

 

•  стабілізація вітрового  режиму, «розвантаження» повітряних мас;

 

•  збільшення відносної  вогкості повітря і «згладжування» її су

 точних і сезонних  коливань;

 

•  виділення кисню (як побічного продукту фотосинтезу) в атмосферу;

 

•  збільшення концентрації негативно заряджених іонів (позитивно  впливаючих на здоров'я людини) в  атмосфері над дерево-чагарниковими  насадженнями;

 

•  виділення біологічно активних речовин, що пригнічують розвиток патогенних агентів в атмосфері;

 

•  поглинання забруднюючих атмосферне повітря пилу і газів;

 

•  зниження рівня  шуму унаслідок поглинання енергії  що викликають його механічних коливань;

 

•  затримання частини  опадів і зменшення поверхневого стоку;

 

•  у водних і болотяних  екосистемах – формування умов аеробного  розкладання забруднюючих воду речовин, поглинання біогенних елементів;

 

•  поліпшення структури, збільшення проникності і, у ряді випадків, родючості ґрунтів;

 

•  затримання снігового  покриву і талих вод;

 

•  закріплення сипких ґрунтів, зниження рівня ерозії;

 

•  поліпшення візуальних властивостей урбанізованих ландшафтів.

 

Свідоме використовування людиною перерахованих функцій рослинного покриву у формуванні і оптимізації урбанізованого середовища утілилося в теорії і практиці фітомеліорації.

 

Фітомеліорація –  напрям прикладної екології, що полягає  в дослідженні, прогнозуванні і  використовуванні рослинних систем для поліпшення геофізичних, геохімічних, біотичних, просторових і естетичних характеристик оточуючого людину середовища, проектуванні і створенні штучних рослинних угрупувань (включаючи цілеспрямоване використовування природних рослинних співтовариств) з високими перетворюючими фізичне середовище властивостями.

 

Використовування фітомеліоративних  систем припускає залучення механізмів зміни середовища незаселеного, заснованих на принципах компенсації (наприклад, заповнення запасів кисню повітря, спожитого населенням, промисловістю і енергетикою), опірності зовнішній дії (наприклад, здатність слабо чутливих до газопилового забруднення рослин поглинати домішки з атмосфери) і посилення (наприклад, виділення фітонцидів). Залежно від комплексу поставлених задач виділяють п'ять напрямів фітомеліорації (Додаток В).

2.3 Властивості рослин, що використовуються у складі  міських і приміських насаджень 

 

Серед різних властивостей видів рослин, що використовуються у фітомеліоративних системах, виділяють  наступні характеристики, які мають найбільше значення для досягнення високої ефективності фітомеліоративних заходів:

 

•  здатність виростати  в широкому діапазоні умов ґрунтового багатства, визначених механічним складом  і запасом поживних речовин;

 

•  широкий діапазон толерантності до умов ґрунтового зволоження;