Автор: Пользователь скрыл имя, 02 Ноября 2011 в 00:16, реферат
Населення розміщене на території України нерівномірно. Його середня щільність – 80 осіб/км2. Це набагато менший показник від країн Західної Європи (110-380 осіб/км2), але більший від країн Східної та Центрально-Східної Європи (40-70 осіб/км2), він наближений до рівня балканських держав (Греції, Болгарії). Про розподіл населення по території України свідчать показники щільності всього та сільського населення (табл. 17)..
Середні за людністю міста становлять 11.8% від кількості міст України. Вони об’єднують дуже різні за функціями міста, це курортні центри – Ялта, Феодосія, промислові міста – Нововолинськ, Жовті Води, Марганець, Артемівськ, Шахтарськ, Енергодар, транспортні центри – Фастів, Стрий, Іллічівськ та ін. Їх, як правило, є по 2-4 міста у кожній області, тільки трохи більше – у Донецькій та Луганській, а у Волинській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій таких міст немає зовсім. У середніх містах проживає 12% населення країни (у 1939 р. – 13.6%).
До групи великих
міст (8.7% від всіх міст) відносяться
більшість обласних центрів України,
а також ряд промислових
Є на території України також дуже великі міста (Львів, Миколаїв, Кривий Ріг і Запоріжжя) та міста-мільйонники (Київ – 2620.9 тис.осіб, Харків – 1521.4 тис.осіб, Дніпропетровськ – 1122.4 тис.осіб, Донецьк – 1065.4 тис.осіб, Одеса – 1027.4 тис.осіб. Всі ці міста є ядрами (центрами) міських агломерацій, в них проживає понад третина міського населення країни.
В сучасних умовах, коли демографічна ситуація у містах погіршилася та зменшився притік до них людей із сільської місцевості, людність багатьох із них зменшується або майже не змінюється впродовж останніх років. Це особливо характерно для міст-мільйонників та великих і дуже великих міст.
Деяке збільшення (але не дуже невелике) кількості населення за останні роки мають міста Тернопіль, Хмельницький, Івано-Франківськ, Вінниця та ін. Але і в них у найближчі роки кількість жителів зменшиться . На території України є т.з. “мертві міста” – Прип’ять і Чорнобиль, які стали безлюдними внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції (у них проживало у 1986 р. відповідно близько 22 і 13 тис.осіб).
Міста відрізняються між собою також за площею та планувальною структурою. Найбільшу територію займають міста Київ (825 км2), Кривий Ріг (412 км2), Донецьк, Запоріжжя, Дніпропетровськ і Харків (300-350 км2), найменшу – Угнів, Бібрка, Новояворівське, Рахів, Берестечко, Енергодар та ін. (1.8-2.5 км2).
Міста можуть мати різний адміністративний статус. Це – міста державного, обласного, районного підпорядкування. Державне підпорядкування мають Київ і Севастополь (вони розглядаються як обласні регіони). Обласне підпорядкування мають в Україні 167 міст, це, передусім всі великі міста та важливі соціально-економічні центри. Районне підпорядкування мають 279 міст, це переважно центри адміністративних районів та малі міста, що таких функцій не виконують.
Величина міст та їх адміністративний статус не зовсім повно відображають їх положення у системах розселення і соціально-економічних системах. При оцінці розвитку міст необхідно враховувати не його окремі ознаки, а їх систему, особливо враховуючи їх функції.
Функціональна
типологія міст полягає у виявленні
характерних особливостей у діяльності
населення, визначенні ролі поселень у
соціально-економічних системах та
ін. Критеріями визначення функціонального
типу населення вважалися донедавна
співвідношення зайнятих у місто-утворювальних
та містообслуговуючих галузях господарства,
структура та напрями соціально-економічних
зв’язків. За цими критеріями було здійснено
ряд типізацій міст України у
працях радянських вчених С.О.Ковальова,
Б.С.Хорєва, К.О.Констян-тинова, Г.М.Лаппо
та ін. Українські вчені – П.С.Коваленко,
Л.М.Корецький, А.В.Степаненко, Ю.І.Пітюренко
та ін. – до цих критеріїв запропонували
ще додати людність міста, його районоутворюючу
роль та адміністративний статус, розробивши
свої схеми типізацій міст України.
Розглянемо одну із них, у якій найповніше
враховані запропоновані
Столиця країни – м.Київ.
Найбільші і
великі багатофункціональні міста
(всі обласні центри і міста, які
не є такими, але мають понад 500
тис.жителів): підтип а) – найбільші
адміністративно-політичні, економічні,
організуючі та культурні центри
(всі міста з людністю понад 500
тис.осіб); підтип б) – великі адміністративно-політичні,
індустріальні і культурні
Промислові центри
– до них віднесено автором 203
міста (частина з них поєднує
свої функції з функціями центрів
агропромислових комплексів): підтипи:
а) багатогалузеві; б) малогалузеві; в)
одногалузеві міста. В їх складі великі,
середні і малі міста з переважанням обробної
або добувної промисловості.
Міста, що виконують промислові і транспортні функції. Це, переважно, міста з населенням менше 100 тис. осіб (Стрий, Жмеринка, Іллічівськ, Козятин, Іловайськ та ін.).
Міста – транспортні центри (в них понад 40% населення зайнято на транспорті) – Знам’янка, Рені, Христинівка, Чоп, Верховцево та ін.
Міста перехідного
типу – виконують функції
Господарські
центри місцевого значення, центри
аграрно-промислових
Промислові та оздоровчо-курортні центри (таких в Україні 10, зокрема Бердянськ, Генічеськ, Євпаторія, Феодосія, Гола Пристань, Скадовськ, Саки, Боярка, Ірпінь, Старий Крим).
Міста – курортно-оздоровчі центри. В них понад 40% працівників зайнято у сфері послуг. Це – Алупка, Алушта, Ялта, Миргород, Хмельник, Трускавець, Моршин, Яремче та ін.
Серед численних класифікаційних схем вдалою є також схема, запропонована А.В.Степаненком, який виділяє 9 типів міст: 1) багатофункціональні; 2) промислові; 3) промислові і транспортні; 4) транспортні; 5) промислові та лікувально-оздоровчі; 6) лікувально-оздоровчі; 7) центри аграрно-промислових комплексів, організаційно-господарські і культурно-побутові центри місцевого значення; 8) без яскраво вираженої функціональної домінанти; 9) столиця України – м.Київ.
Ця та інші класифікації міст базуються передусім, на співвідношенні зайнятих у містоутворюючих та містообслуговуючих галузях. В сучасних умовах такі критерії неприйнятні, бо багато підприємств зупинилися, багато із них якраз і створювали містоутворювальні галузі. В умовах постійного зменшення рівня зайнятості у всіх галузях господарства (передусім виробництвах) необхідно використовувати інші критерії для функціональної типізації міст. Ними можуть бути, передусім людність, адміністративний статус, роль міста у системах розселення та ін.
В мережі міських
поселень України значне місце займають
селища міського типу. Їм в науковій
літературі приділяють значно менше
уваги, особливо це стосується класифікацій
і типізацій даної групи
Жителі селищ міського типу не відокремлені від природи, бо за своїм виглядом (переважно одноповерхова забудова, значні площі зелених насаджень, городів) ці населені пункти подібні на села. В них менш напружений ритм життя, ніж у містах, але дещо вищий рівень життя, ніж у сільській місцевості. Селища міського типу є перехідною ланкою між містами і селами, вони виступають найчастіше центрами обслуговування для сільської місцевості. Поширені також транспортні, курортні, наукові центри, “військові містечка”.
В Україні мережа
селищ міського типу є досить густою
– майже 15 смт на кожні 10000 км2 території.
Найбільша кількість селищ
Різноманітні
за людністю, функціями, зовнішнім виглядом
міста є важлимим центрами господарства
і вузлами соціально-