Природні фактори макросередовища

     УКРАИНА

     Природні  фактори.

     Таблиця аналізу природних  факторів макросередовища.

     1. Наявність і доступність природних ресурсів. Цей фактор є можливістю, так як компанія може використовувати ресурси власної країни. За запасами природних ресурсів Україна посідає провідне місце в Європі. Природні ресурси України значні і різноманітні, вони відносно добре вивченні, інтенсивно розробляються і використовуються у господарській діяльності.

     2. Розвиненість і  збільшення авіа  шляхів в країні. Транспортна мережа України та, зокрема, її областей, досить розвинута і є сприятливою для організації внутрішніх перевезень. В Україні існує досить розгалужена мережа аеропортів. Розрізняють магістральні та місцеві аеропорти. Магістральні обслуговують переважно обласні центри і Київ. Розвитку міжнародних авіаційних зв`язків України сприяла Угода про повітряне сполучення, підписана українським Урядом з 20 країнами світу. Тобто, це є перевага, так як з розвитком авіа шляхів починають використовувати більшу кількість літаків для здійснення перевезень, як і в середині країни, так і на міжнародному ринку.

     3.Погіршення  загального екологічного  стану. Даний фактор може стати загрозою для компанії, оскілки виробництво літаків відноситься до таких галузей промисловості, що значною мірою забруднюють навколишнє середовище. Компанії необхідно буде відповідати усім вимогам екологічності.

     4. Доступність енергоносіїв. В Україні порівняно з деякими іншими країнами все ще наявні відносно дешевші енергоносії, що також сприяє розвитку діяльності компанії на даному ринку.

          Таким чином, аналіз природних факторів макромаркетингового середовища в Україні для компанії показав, що діяльність компанії може мати успіх за рахунок наявності широкої ресурсної бази, дешевих енергоносіїв та сприятливих темпів розвитку авіашляхів України. Єдиним негативним фактором є погіршення загального екологічного стану в світі, що може стати на заваді розвитку підприємства. Тому підприємству слід попіклуватися про екологічність продукції, відповідність її усім світовим стандартам та забезпечити екологічний процес її виготовлення. 

     Соціально-культурні  фактори.

     Таблиця аналізу соціокультурних  факторів макросередовища.

     1. Недовіра споживачів (компаній) до української продукції, зокрема до українських компаній виробників. Цей фактор для нашої компанії є загрозою, тому що дія фактору може призвести до зменшення попиту (використання) на цю продукцію (зокрема, на літаки). Для успішного функціонування компанії як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках слід передбачити виконання комплексу заходів, які б забезпечували підтримку довіри ринку до продукції українських авіавиробників і фірмового знаку "Авіант" в цілому, формування іміджу корпорації як сучасного провідного розробника і постачальника високо-якісної авіаційної техніки, спроможного і надійного ділового партнера.

     2. Невисокий рівень  обізнаності. Цей фактор негативний для нашої компанії. Хоча він є похідним від попереднього, все одно варто звернути увагу. Так як через помилкове враження або недостатню поінформованість може відбиватися на попиті, зокрема на його зменшені.

     3. Доступність та високий рівень якості освіти в сфері авіації. Даний фактор позитивно впливає на нашу компанію, оскільки в країні існує можливість забезпечувати галузь висококваліфікованими працівниками.

     4. Привалює «низький  середній клас». Більшість населення відносить себе до такої ланки суспільства як «низький середній клас». Це є загрозою, оскільки прямо впливає на попит на авіаперевезення, оскільки населення просто не може забезпечити платоспроможній попит. Єдиним виходом з такої ситуації може бути забезпечення конкурентоздатних цін на авіаперевезення.

     Таким чином, аналіз соціокультурних факторів макромаркетингового середовища показав, що сприятливим для компанії «Авіант» є наявність доступної освіти та можливість забезпечення високоосвіченими кадрами даної галузі. Проте нам все ще слід підвищувати рівень позитивного іміджу, довіри до своєї продукції та проінформованості про якісні характеристики виробництва. 

     Економічні  фактори.

     Таблиця аналізу економічних факторів макросередовища.

     1.На  тлі показників світового авіапрому  українські виглядають зовсім  погано. Щороку у світі продається 1,5-2 тис. літаків на суму близько $80 млрд. Річний дохід українського авіапрому в $500-600 млн., що є досить незначним.

     2. Понад 4 тис. літаків марки «Антонов» (20 типів і 100 модифікацій) експлуатується на даний час по всьому світу. Розрахунки експертів галузі показують, що пасажиропотік на внутрішніх повітряних лініях України до 2012 р. зросте удвічі – більше ніж до 1,2 млн чол. на рік. З врахуванням природного виведення з експлуатації у зв’язку з виробкою ресурсів літаків Ан-24 і Як-40, для оновлення парка регіональних машин і підтримки зростаючого попиту авіакомпаніям до 2012 р. потрібно 45 машин типу Ан-140 і Ан-148, на що необхідно 400-470 млн грн. на рік. Оновлення регіонального авіапарку вітчизняною технікою закладено профільною Держпрограмою на лізинговій основі. Перспективними ринками літаків для українських виробників є країни Азії і Африки: Саудівська Аравія, Лівія, Єгипет, ОАЕ, Пакистан, Іран. Також українські літаки імпортуються до Росії і країн СНД. Нині понад 350 літаків АН успішно експлуатуються в Індії, Шрі-Ланці, Колумбії, Перу, Мексиці, Афганістані та країнах СНД та Африки.

     3. Основні  проблеми, з яким стикаються  покупці українських літаків  є невеликий вибор фінансових  інструментів. Нажаль, Україна не  має розвинених механізмів лізингу,  системи експортного кредитування й офсетних поставок (країна Х закуповує літаки, але навзамін виробляє для них якісь комплектуючі), які б могли послугувати додатковим стимулом для наших потенційних клієнтів.

     4. На сучасному етапі сегмент  світового авіаринку, в який  залучені українські підприємства, дуже динамічний і активно розвивається. Українські компанії сильні в класі місцевих регіональних пасажирських літаків на 50-70 місць, зокрема це Ан-140, і в сегменті транспортних і транспортно-конвертованих літаків вантажопідйомністю до 10 т. Ринкова ніша Ан-74 також дуже перспективна. Найближчим часом відбуватиметься масове списання літаків попереднього покоління, які вже відпрацювали або знаходяться на межі відпрацювання своїх ресурсів. За прогнозами авторитетного міжнародного експерта авіаційного ринку компанії Forecast International, у найближчі десять років буде продано більш ніж 850 нових військово-транспортних літаків на суму $44 млрд, з яких приблизно половина — у ніші, до якої належить Ан-74.

     5. Лідери світового ринку — Boeing і Airbus — не працюють у нішах вантажної та регіональної пасажирської авіації. Вони конкурують із компаніями «другої величини» — бразильською Embraer, канадською Bombardier, франко-італійською ATR, іспанською CASA, італійсько-американською Lockheed Alenia і шведською Saab, щорічні доходи яких обчислюються мільярдами, а не десятками мільярдів доларів. І це є сприятливим факторм для підприємства. Щоправда, останніми роками загострилася конкуренція з російською компанією «Цивільні літаки Сухого». 

     6. Для просування літаків на світові ринки потрібно розвивати лізинг і сервісне обслуговування. Побудова сервіс-центрів — першочергове завдання, оскільки літак з обслуговуванням на іншому континенті швидко стає золотим. За оцінками авіабудівників, у найближчі рік-два потрібно $15-25 млн для створення трьох-п’яти сервіс-центрів хоча б в Азії й Африці. Більше коштів вимагає організація лізингової компанії, що представляє інтереси України на світовому ринку. У перші три-чотири роки така компанія має оперувати приблизно $400-500 млн — спочатку доведеться компенсувати 80-85% вартості 40-50 літаків.

     7. За найоптимістичнішими прогнозами, до 2013-го щорічне виробництво  на цих заводах може бути  збільшено до 100. Тобто в найближчі  десять років українські підприємства  зможуть поставити на ринок не більш ніж 400-500 літаків на $7-9 млрд.

     8. Нажаль,  для закордонних промислових  конгломератів Україна малоцікава  навіть як ринок збуту, не  кажучи вже про можливість  реалізації довгих інвестпроектів: у таку ризикову країну іноземці  готові вкладати, тільки розраховуючи на негайну 50% щорічну рентабельність.

     9. Об‘єднати авіабудівельні галузі  України та Росії домовилися  під час зустрічі у Москві  наприкінці червня 2010 року керівники  урядів Микола Азаров та Володимир  Путін. Київ бачить у тому  об‘єднанні єдиний спосіб порятунку українського авіапрому. Експерти попереджають про поглинання заради знищення. Російський прем‘єр Путін після обговорення 28 червня 2010 року з Азаровим подальшої долі авіабудівельних галузей двох країн заявив, що альтернативи їх об‘єднанню немає, оскільки, за його словами, в умовах глобалізації на світових ринках немає місця малим підприємствам. Частина українських авіабудівників, зокрема Генеральний конструктор українського Державного підприємства Антонов Дмитро Ківа, наміри урядів обох країн оцінюють позитивно.Нині Україна вже співпрацює з російськими підприємствами у виробництві кількох літаків. І хоч ця співпраця є плідною і достатньо ефективною, вона має бути ще тіснішою. Однак, негативним є те, що навіть фахівці сьогодні не знають, якої форми та інтеграція може набути згодом, у віддаленій перспективі.

     "Сьогодні  це об‘єднання планується у  формі спільного підприємства 50/50, а в подальшому все залежатиме  і від підготовлених пропозицій, і від думки керівників України  й Росії. Головне, щоб було це найбільш ефективно".

     З іншого боку, український авіаційний експерт Валерій Романенко застерігає, що об‘єднання авіапромів двох країн  може призвести до загибелі цілої  української авіабудівної галузі.