Отчет по практике в Институте природопользования и проблем экологии НАН Украины

Це питання є дуже цікавим для мене,так як тема моєї дипломної роботи пов’язана з видобутком марганцевої руди, і як еколога не може не цікавити подальша доля земель,задіяних у технологічному циклі видобутку корисних копалин. 
        Багато цінних угідь вибуває через виділення значних територій під об'єкти промисловості, інфраструктури міст. За всю історію людське суспільство втратило 200 млн га природних угідь для аграрного використання. Нині щороку для несільськогосподарських потреб відводиться 5—7 мли га, для індустріальних цілей вилучено близько 50 млн га, придатних для сільського господарства. На перспективу для несільськогосподарських користувачів потрібно 19 мли га, в тому числі 30% сільськогосподарських угідь. Найбільші масиви втрачаються при будівництві гідроелектростанцій, торфяних і гірничорудних розробках.

Площі таких земель у 100 разів перевищують  власне площу, зайняту розробками. Надалі з сільськогосподарського обороту  вилучатиметься ще більше земель, оскільки зростає видобуток вугілля і  руди відкритим способом, будівництво  залізниць і автомобільних шляхів, аеродромів, сховищ, меліоративних  систем тощо. Для забезпечення мінімальних  потреб сільської місцевості в дорогах  з твердим покриттям їх треба  побудувати близько 400 тис. км.

Науково-технічний прогрес, розвиток промисловості передбачають інтенсивне використання природної сировини, збільшення видобутку корисних копалин, що призводить до вилучення з сільського господарства значних земельних угідь, видозмінює цілі ландшафти.

Ерозія грунтів на великих земельних територіях особливо велика при відкритому способі видобутку корисних копалин. Згідно з прогнозами, видобуток цим способом буде збільшуватись. Відповідно зростає й обсяг рекультивації земель, тобто відновлення родючого шару грунту, рельєфу території, гідрогеологічних умов, порушених діяльністю людини. Рекультивація земель є однією з найважливіших проблем землеробства.

З допомогою рекультивації відновлюються землі, що вийшли з обігу. Значний вплив порушених земель на навколишнє середовище пояснюється тим, що на поверхню виносяться токсичні породи, запилюється атмосфера, змінюється режим ґрунтових вод, включаючи глибокі підземні, утворюються значні маси ґрунтового шару, що накопичується у так званих відвалах. Причому з сільськогосподарського обігу вилучаються не лише землі, з яких безпосередньо добуваються корисні копалини, а й площі для складування пустої породи. В Україні площа рекультивованих земель з 16,3 тис. га в 1980 p. зросла до 22,0 тис. га в 1986 p. і зменшилась до 19,2 в 1990 p. та 7,9 в 1993 p.

Рекультивація земель складається  з двох етапів: гірничотехнічного та біологічного. Гірничотехнічний етап передбачає зняття та складування родючого шару грунту,. планування поверхні, формування схилів, спорудження шляхів, гірничотехнічних і меліоративних споруд, а також покриття спланованої території родючим шаром грунту. Біологічний стан рекультивації включає комплекс агротехнічних і фітомеліоратнвних заходів, спрямованих на відновлення ландшафтів і відтворення родючості земель для використання їх у сільському чи лісовому господарстві.

Гірничотехнічну рекультивацію здійснюють підприємства, організації та установи, в розпорядженні яких перебуває земельна ділянка, біологічну рекультивацію — землекористувачі за рахунок коштів підприємств, організацій та установ, що виконували на цих землях роботи, пов'язані з порушенням ґрунтового покриву. Тому насправді роботи з гірничотехнічної рекультивації земель виконуються, а передбачена сума грошей за біологічну рекультивацію, згідно з проектно-кошторисною документацією на будівництво об'єкта, перераховується землевласнику та землекористувачу, який повинен виконати ці роботи. На практиці дуже часто землевласники та землекористувачі біологічної рекультивації не виконують, що позначається на відновленні біологічної продуктивності порушених земель, а отже, й на терміні окупності рекультивованих земель, який в середньому становить 7—25 років [10, с. 60].

Темпи рекультивації земель в деяких областях України з різних причин були недостатніми для своєчасного відтворення, що й затримало повернення їх колишньому землевласнику і землекористувачу для дальшого використання за призначенням.

Наприклад, на гірничо-хімічному комбінаті  в Дніпропетровській області  добувається 45% марганцевої руди від  загального її виробництва в нашій  країні. Для видобутку руди комбінату  відведено 11,2 тис. га землі, з яких сільськогосподарські угіддя займають 10,5 тис. га, а рілля — понад 8 тис. га. Марганцева руда залягає тут на глибині до 80 м, тому на видобуток 1 т руди припадає 17 м3 породи.

Щоб всю порожню породу складати у відвали заввишки 60—65 м, потрібно буде вилучити з обігу 11 тис. га чорноземних земель. Але, 'як показав досвід, втрати родючого грунту можна звести до мінімуму, якщо родючий чорноземний шар грунту складувати окремо, наступний шар суглинку та лесу з глибини до 20 м використати для лісонасаджень, а породу найнижчого горизонту (з глибини 40—80 м), зовсім непридатну .для землеробства, використати для заповнення порожніх кар'єрів.

При цьому застосовують двоетапну  систему рекультивації. Оскільки в  засипаних кар'єрах з часом земля  осідає, виникає необхідність проведення другого етапу рекультивації. Після проведення робіт першого етапу відновлені землі передаються сільськогосподарським підприємствам у тимчасове користування (3—5 років) для посіву багаторічних трав. На другому етапі рекультивації площу повторно планують, -покривають шаром чорнозему товщею 0,5 м. Такий грунт потребує внесення добрив. Урожайність багаторічних трав на сіно на рекультивованих землях становить 45 ц/га, однорічних — 27,5, озимої пшениці — 34,5, кукурудзи на зерно — 38,2, кукурудзи на силос — 287 ц/га. Термін окупності капітальних вкладень на рекультивацію земель—10 років. Отже, цей природозахисний захід є ефективним не лише з екологічного, а й з економічного боку.

Основні напрями використання порушених  земель після проведення рекультиваційних робіт:

1) сільськогосподарське використання, що зумовлює необхідність створення  нових ділянок ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних сільськогосподарських насаджень;

2) лісове використання, включаючи  створення лісів промислового та цільового призначення (ґрунтозахисні та водоохоронні насадження);

3) водогосподарське використання (створення водоймищ різноманітного призначення — для розведення риби та птиці, організації спорту, відпочинку, зрошування тощо);

4) рекреаційне використання (парки,  зони відпочинку тощо);

5) використання під житлове та промислове будівництво;

6) віднесення цих земель у  держзапас тощо.

Народногосподарський результат  рекультивації порушених земель включає такі результати:

виробничий — одержання продукції  з відновленої площі. При відшкодувальному природокористуванні він визначається приростом показника економічної оцінки земельних угідь. Якщо відповідні оцінки відсутні, розрахунок робиться за відтвореною продуктивністю відповідних земель внаслідок рекультивації, визначеною в витратах на відповідну продукцію з рекультивованих земель;

соціально-економічний — створення сприятливих умов для життєдіяльності людини та функціонування екологічних систем у районі розміщення об'єктів рекультивації. У зв'язку з різнобічністю проявів соціально-економічних результатів і різного ступеня їх залежності від напряму рекультивації вони об'єднуються в дві групи: середовищезахисні та середовищеполіпшуючі.

Середовищезахисний результат  рекультивації, який прирівнюється  до відшкодованого збитку, завданого  навколишньому середовищу внаслідок  порушених земель, визначається природно-технічними умовами порушених земель, їх розміщенням  у різних природних зонах, організацією та засвоєністю території, ускладненням конфігурації господарських угідь тощо. Територія, що зазнає негативного впливу від. порушення земель — зона впливу — визначається для кожного об'єкта рекультивації.

Результат поліпшення стану навколишнього  середовища регіону при рекультивації, відповідно до санітарно-гігієнічних, естетичних, рекреаційних та інших  вимог, враховується соціально-екологічним коефіцієнтом, диференційованим за типами порушених земель, природними зонами, напрямами рекультивації. Крім того, вноситься поправка на освоєність території.

Нажаль, поширенню передових методів рекультивації порушених земель в Україні заважає відсутність науково обгрунтованих її організаційних, економічних та юридичних основ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Характеристика викидів  забруднюючих речовин Нікопольського  заводу феросплавів та Орджонікідзівського  ГЗК за 2007-2011 роки

Для того, щоб вивчити  вплив людини на навколишню природу  необхідно з'ясувати вплив людської діяльності на окремі розділи природи. Це знання дозволяє людству більш  глибше вивчити проблему, з'ясувати  які причини послужили порушення природного балансу і погіршення екологічного стану.

Також глибоке вивчення розділів природи дозволяє розробити  оптимальні плани виправлення становища  на земній кулі за більш короткі терміни.

Рішенням проблеми навколишньої природи - якщо врахувати витрати на дослідження, створення нових технологій, переобладнання виробництва і відновлення, хоча б часткове, зруйнованих природних систем - виростає у чи не найбільшу, масштабну і дорогу програму.

Тематика моєї дипломної роботи пов’язана з ресурсним технологічним циклом відобутку і переробки марганцевої руди. ВАТ "ОГЗК" є постачальником основної сировини для виробництва феросплавів. Одним з основних споживачів є Нікопольський завод феросплавів. Тому ми вирішили спираючись на дані видання « Екологічний паспорт Дніпропетровської області »за 2007,2008,2009,2010 та 2011 роки прохарактеризувати кількість викидів цих двох підприємств.(табл.1 і табл..2)

 

 

 

 

Таблиця 1. . Викиди забруднюючих речовин Нікопольського заводу феросплавів  за період 2007-20011рр, т/рік

Забруднюючі речовини	2007	2008	2009	2010	2011
Тверді речовини	1436,821	943,707	697,895	866,573	771,535
Оксиди азоту	620,707	511,309	380,187	506,217	463,815
Діоксид сірки	269,775	242,082	182,696	253,274	209,575
Оксид вуглецю	26447,088	21140,927	17131,905	22784,353	22156,029

 

Таблиця 2. Викиди забруднюючих речовин Орджонікідзівського ГЗК за період 2007-20011рр, т/р

Забруднюючі речовини	2007	2008	2009	2010	2011
Тверді речовини	88,153	64,550	29,666	80,918	72,852
Оксиди азоту	357,176	252,067	105,895	288,729	280,214
Діоксид сірки	379,028	276,693	123,230	305,688	334,163
Оксид вуглецю	11399,733	9315,151	3849,795	8395,837	9762,638

 

Хочу зазначити,що періодичне зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферу пояснюється спадом виробництва по всім підприємствам галузі

 

Аналіз проблеми взаємодії марганцевого виробництва  і навколишнього середовища, дозволив виявити закономірності цієї взаємодії  і намітити основні шляхи вирішення  проблеми в майбутньому. Принципове значення має нова класифікація видів  і результатів впливу марганцевого виробництва на різні елементи біосфери, що дозволяє більш обгрунтовано розробляти стратегію розвитку марганцевого виробництва.

Оптимізація впливу марганцевого виробництва на навколишнє середовище може бути досягнута шляхом створення екологізованих виробництва.

Це вимагає широкого розвитку марганцево-екологічних досліджень, спрямованих на розробку і подальшу реалізацію: моніторингу тієї частини біосфери, яка піддається впливу марганцевого виробництва; принципів і методології еко...номічної оцінки ефективності заходів по раціональному використанню мінеральних ресурсів та охорони навколишнього середовища; техніки і технології малоотходного, а в подальшому - безвідходного гірського виробництва.

Заходи з охорони  навколишнього середовища, наукові  та практичні роботи по оптимізації  впливу гірничого виробництва повинні  грунтуватися на концепції інтенсифікації, що передбачає в якості обов'язкової  умови інтенсивний шлях розвитку марганцевої промисловості і  марганцево-екологічної концепції, що базується на єдності проблем  раціонального використання та охорони  надр та раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього  середовища.

Пізнання законів біосфери і їхній облік при організації марганцевого виробництва - важлива умова запобігання шкідливого впливу шахт, рудників, кар'єрів і збагачувальних фабрик на природне середовище і поліпшення її стану в майбутньому.

Правильна оцінка положень сучасної екології дає можливість шляхом несуттєвого зміни системи господарського освоєння окремих регіонів узгодити інтереси розвитку промисловості і  сільського господарства з підтриманням оптимального стану природного середовища.

Людина повинна навчитися керувати еволюцією природних популяцій, звести до мінімуму можливість появи специфічно пристосованих шкідливих форм, сприяти появі корисних.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Охорона праці

 

1.1. Дія інструкції поширюється  на всі підрозділи Інституту. 
1.2. По даній інструкції лаборант інструктується перед початком роботи (первинний інструктаж), а потім через кожні 3 місяці (повторний інструктаж). 
Результати інструктажу заносяться в «Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони пращ», в журналі після проходження інструктажу повинен бути підпис інструктуючого та лаборанта. 
1.3. Власник повинен застрахувати лаборанта від нещасних випадків та професійних захворювань. 
В разі пошкодження здоров'я лаборанта з вини власника, він (лаборант) має право на відшкодування заподіяної йому шкоди. 
1.4. За невиконання даної інструкції лаборант несе дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність.  
1.5. Лаборант повинен виконувати такі види робіт: