Глобальні проблеми людства та їх прояв у світі

Серед природних чинників, які мають особливе значення для вирішення продовольчої проблеми, визначальною є земля. Однак не вся земля придатна для вирощування сільськогосподарських культур. Структура її використання в державах і районах світу дуже різна.

В Європі і Азії, наприклад, розорано відповідно 25,3 і 17,0% площі  суші, тоді як площа орних земель в Австралії і Океанії, в Африці і в Латинській Америці становить усього 6,0, 6,7 та 8,9% відповідно. У структурі використання земель у різних регіонах світу найбільшу питому вагу в Австралії та Океанії займають пасовища (56%), у Латинській Америці — ліси (48,1%). Серед земель Близького Сходу переважають пустелі, які не придатні для землеробства.

Крім цього, додаткові  дослідження ФАО показали, що 78% земної поверхні мають серйозні природні обмеження для розвитку землеробства; 13,5% площі характеризуються низькою продуктивністю; 6% — середньою і лише 3% — високою.

Як уже зазначалося, 11,3% земної суші придатні до обробітку, тобто  є орними землями. Приблизно ще 1800 млн га (12% поверхні суші) можуть бути освоєні під орні землі та багаторічні насадження. 71 % резервних земель розміщений у країнах, що розвиваються. При цьому дев'ять десятих їх припадає на тропічні ліси, савани Африки і Південної Америки. Подальше їх освоєння вимагає нових агротехнічних вирішень, що неможливо без значних капіталовкладень. Крім того, подальше масове вирубу

зрошувальні землі) у країнах "третього світу" можна було б додатково забезпечити продуктами харчування до 60 % населення, яке тут проживало на початку 90-х років. Оптимальна чисельність населення світу обґрунтовується у кількості 14 млн осіб. А для задоволення потреб прогнозованої кількості населення необхідно буде використати всі потенційно придатні для агровиробництва землі, площа яких повинна б зрости: у Південній Америці — у 3,5 разу, в Африці — у 1,6, в Центральній Америці — у 1,4 і у Південній і Південно-Східній Азії — у 1,1 разу.

Зрозуміло, що в таких  межах розширити площу сільськогосподарських угідь практично неможливо, так як людству, крім ріллі, потрібні ще ліси ("легені землі") і території, відведені під сільськогосподарські цілі. Тому встановлено, що вирішити продовольчу проблему молоді суверенні держави "третього світу" можуть двома шляхами. Цо-перше, екстенсивним шляхом, за рахунок освоєння нових земель і, по-друге, інтенсивним, тобто шляхом підвищення продуктивності використовуваних земель, що приведе до збільшення виробництва продовольства з одиниці площі.

Для продовольчого забезпечення людства суттєве значення мають  біологічні ресурси Світового океану. Адже в ньому видобувається близько 20% харчових білків тваринного походження.

Оскільки можливості розширення сільськогосподарського виробництва в більшості країн світу обмежені, а інтенсифікація виробництва продовольства вимагає значних затрат, що викликає ріст цін, то особливий інтерес представляє розширення нетрадиційного виробництва продуктів харчування, зокрема розробка технологій виробництва білків такої якості, які б використовувалися для виробництва нових харчових продуктів, особливо таких, що імітують тваринницькі.

Таким чином, продовольча  проблема має всі підстави для її вирішення. Ця проблема повинна зводитися не до зменшення кількості населення, а до впровадження економічних реформ, перш за все в країнах, що розвиваються.

Рис.1. Споживання продовольства  в країнах світу

6. Соціальні проблеми

Численні глобальні проблеми існують в галузі взаємовідносин між людиною і суспільством. Це проблеми охорони зборое'л, освіти, культури, злочинності та ін. Можливості розв'язання цих проблем залежать від рівня соціально-економічного розвитку країн, тому особливої гостроти вони набирають у слаборозвинених регіонах світу.

Незважаючи на ліквідацію багатьох масових епідемій (віспа, чума, холера), стан охорони здоров'я у  багатьох країнах викликає тривогу. Багато сучасних хвороб (серцево-судинні, легеневі, ракові) є наслідком погіршення екологічної ситуації, малорухомого способу життя, частих психологічних стресів. Замість вже подоланих, виникають нові епідемії, найбільш загрозливою серед яких стала "чума" XX ст. — СНІД. Уже зараз на СНІД хворіють близько 5 млн осіб, а на початку XXI ст. ця цифра може подвоїтись і досягти 10 млн осіб. У кілька разів більшою є кількість

ВІЛ*-інфікованих, яка досягає  майже 20 млн осіб. Проте вчені вважають, що значна кількість вірусоносіїв СНІДу не фіксується, і фактично їх може бути значно більше.

Найбільшого поширення епідемія СНІДу набула в Центральній і  Східній Африці. За окремими прогнозами в багатьох країнах Африки на початку XXI ст. СНІД призведе не лише до зниження темпів природного приросту, а й до абсолютного зменшення населення. Значна кількість ВІЛ-інфікованих виявлена в країнах Латинської Америки, а в останні роки почалось поширення цієї хвороби і в багатьох регіонах Азії.

У країнах, що розвиваються, важливою причиною смертності залишаються інфекційні хвороби (шлунково-кишкові і гострі респіраторні захворювання, туберкульоз). У промислове розвинених країнах більшість людей помирає від серцево-судинних і ракових захворювань.

Умовами вирішення проблем  охорони здоров'я є перехід  до здорового способу життя, забезпечення повноцінного харчування, поліпшення екологічних умов проживання і, звичайно, дальший розвиток медицини. У багатьох розвинених країнах, особливо у США, ведеться активна пропаганда здорового способу життя, боротьба з курінням і алкоголізмом. Дуже популярними стали заняття спортом і відпочинок в екологічно чистих районах. З'явились і нові тенденції у розвитку медицини. Поряд із орієнтацією на подальший розвиток медичної науки і техніки, які вимагають величезних коштів, спостерігається повернення до засобів народної медицини, що є дешевшими, а часто й ефективнішими.

Глобальна проблема освіти часто ототожнюється з великою  кількістю неписьменного населення  у слаборозвинених країнах. І  справді, незважаючи на зростання рівня грамотності із 60% у 50-х роках до 80% у 90-х, абсолютна кількість неписьменних людей зростає і зараз їх понад 900 млн. У більшості найменш розвинених країн рівень грамотності населення не перевищує 50%,

* ВІЛ – вірус імунодефіциту  людини.

а в таких країнах, як Бенін, Буркіна-Фасо, Гамбія, Гвінея. Непал, Нігер, Сомалі, Чад та ін., — менше 30%. Це стримує економічний і соціальний розвиток цих країн.

Проте поряд із кількісними, дуже важливими є якісні показники  розвитку освіти. Простого вміння читати, писати і рахувати вже замало, щоб  оволодіти спеціальностями високої  кваліфікації. При відсутності власної  системи професійної і особливо вищої освіти країни, що розвиваються, змушені витрачати великі кошти  на підготовку національних кадрів за кордоном. При цьому чимало випускників вузів із слаборозвинених країн, зва-блених кращими умовами роботи і оплати праці, залишаються у США і Західній Європі, що збіднює інтелектуальний потенціал "третього світу". На порозі XXI ст. постала проблема комп'ютерної грамотності. Вважається, що переважна більшість професій вже у наступні десятиріччя вимагатиме вміння працювати з комп'ютером. Це ставить докорінно нові завдання перед системою освіти багатьох країн, бо недооцінка комп'ютерної освіти з часом призведе до їх технологічної і економічної відсталості. Швидкий розвиток у XX ст. засобів масової інформації, особливо радіо і телебачення, став причиною ряду кризових явищ у галузі культури. Мистецтво кіно і музики, які зайняли провідне місце в сфері культури, почали орієнтуватися на найбільш примітивні почуття людей. Розтиражовані в мільйонах екземплярів такі зразки масової культури призвели до її вульгаризації, відриву від національних традицій. Таке явище отримало назву "американізації" культури, оскільки саме у США виробляється основна маса продукції так званої індустрії розваг. Кіностудії Голлівуду щорічно випускають десятки і сотні бойовиків, еротичних і відверто порнографічних фільмів. Низької якості музичні записи тиражуються тисячами студій звукозапису США і Європи. Стає очевидним, що така уніфікація культури може призвести до втрати її багатоманітності, до зникнення "•"гп-гптнпгп надбання багатьох невеликих націй і народів.

Тому все більше прогресивних учених і діячів закликають до збереження унікальних національних культур. Глобальність, інтернаціоналізм духовної культури повинен  проявлятися насамперед у її гуманізмі  і високій моральності. А це неможливо без того, щоб всі культурні надбання базувалися на вироблених тисячоліттями моральних принципах, які лежать в основі світових релігій, Зокрема, європейська культура повинна знову повернутись до моральних постулатів християнства, звичайно, із врахуванням пізніших надбань гуманізму.

Складна соціально-економічна ситуація в багатьох країнах світу, всесвітня криза духовної культури сприяла переростанню такого негативного явища, як злочинність, у проблему глобального масштабу. Інтернаціоналізація злочинності у багатьох випадках значно випереджує темпи світової інтеграції в економічній, соціальній і культурній сферах. Особливо небезпечним стало явище злочинності після того, як вона набрала організованих форм, сформувала і постійно розширює світовий ринок наркотиків.

Наркоманія у глобальному  масштабі породжена злочинністю, але, з іншого боку, вона і сама постійно спричинює злочинність. Повна фізична і моральна залежність від наркотиків, постійна потреба коштів для їх придбання штовхає наркоманів на найтяжчі злочини, дає змогу легко вербувати їх на службу злочинним синдикатам.

Сіцілійська "мафія", американська "коза-ностра", колумбійські наркокартелі, десятки інших мафіозних кланів, тісно співпрацюючи між собою, заробляють десятки і сотні мільярдів  доларів. Зараз створюються нові великі ринки збуту наркотиків у  Центрально-Східній Європі, в країнах, що раніше були відділені від.вільного світу "залізною завісою". Після введення дуже жорстких.законів проти виробників і розповсюджувачів наркотиків та припинення воєн у країнах Індокитаю вдалося значно зменшити виробництво наркотиків у так званому "Золотому трикутнику" (територія на межі Таїланду, Камбоджі і Лаосу). Провідним виробником наркосировини стали країни Південної Америки (Колумбія, Перу, Еквадор та ін.), де для знищення плантацій наркосировини проводяться великомасштабні армійські операції при фінансовій і організаційній підтримці США. Новий великий район виробництва наркотиків формується у Центральній Азії, насамперед на півночі Афганістану. Існує небезпека широкомасштабного вирощування наркосировини у Таджикистані, Киргизії та інших сусідніх державах. Цьому сприяє політична нестабільність та громадянські війни, що тут відбуваються.

Іншим дуже небезпечним проявом  глобальної злочинності є тероризм. Часто банди терористів перебувають  на утриманні спецслужб або певних політичних організацій (такий тероризм отримав назву державного). Міжнародний  тероризм раніше широко підтримувався спецслужбами Радянського Союзу, а після його розпаду перейшов на утримання тоталітарних режимів, насамперед ісламських країн (Лівія, Ірак, Іран та ін.).

Міжнародне співтовариство змушене витрачати величезні  кошти, матеріальні і людські  ресурси для боротьби зі злочинністю. Для виявлення зброї, вибухівки, наркотиків створюються складні  технічні системи, сучасні комп'ютерні мережі (особливо у банківській сфері) обладнуються дуже дорогими засобами захисту. Для координації зусиль, спрямованих на розшук міжнародних злочинців, створена міжнародна поліційна служба "Інтерпол". Але всі ці заходи поки що не можуть стримати росту злочинів, кількість яких щороку зростає на 5 %. Тому дуже важливо боротися не з наслідками злочинності, а насамперед з її причинами.