Еволюція взаємовідносин людини і природ у різні історичні епохи

6) системоперіодичний, який, наприклад, проявляється у  періодичній системі хімічних  елементів чи у гомологічних  рядах. Базою для створення  періодичних таблиць (не лише хімічних елементів чи генетичних взаємозв'язків) служить встановлена глобальна ієрархія природних систем. Дослідження з використанням цього закону дають змогу глибше зрозуміти склад і функціонування природних систем, їх співпідпорядкованість;

7) Закон  сукупної дії природних факторів (Мітчерліх - Тінеман - Бауле) - наприклад, врожай залежить не від окремого, нехай навіть дуже важливого, фактора, а від сукупності екологічних факторів; коефіцієнт дії кожного окремого фактора в їх спільному впливові різний і може бути обчислений;

8) Закон  сукцесійного сповільнення - процеси,  які відбуваються у зрілих  урівноважених системах, як правило, виявляють тенденцію до уповільнення; звідси безперспективними є спроби "творити" природу господарськими заходами без виведення її системи з рівноваги чи створення якихось інших особливих умов для здійснення господарської акції. Наприклад, акліматизація нового виду культурних рослин дає спочатку ефект, далі популяційний вибух згасає, і якщо цей вид не стає масовим шкідником, то його господарське значення різко зменшується;

9) Правило  прискорення еволюції - швидкість  формоутворення з бігом геологічного  часу збільшується, а середня  тривалість існування видів всередині  більш крупної єдності (групи)  знижується, тобто високоорганізовані форми існують менше часу, ніж низькоорганізовані. Прискорення еволюції передбачає і більш швидке зникнення видів, їх вимирання, яке відбувається повільнішими темпами, ніж формоутворення, внаслідок чого кількість видів у біосфері в процесі еволюції зростає. Протилежний процес - наростання темпів винищення окремих видів тварин і рослин - пов'язаний із антропогенним впливом, а не з дією зазначеного вище закону;

10) еволюції, які виявляються в трьох аспектах:

• Закон незворотності еволюції: організм (популяція, вид) не може повернутися до попереднього стану, реалізованого у його предків;
• поступового утворення всього сущого - в природі ніщо не вічне, все має свою історію, Закон історичної незворотності;
• Закон ускладнення організації - полягає в ускладненні організації як окремого організму, так і екосистем завдяки зростанню диференціації функцій і органів, які виконують ці функції;

12) Закон  екологічної кореляції - в екосистемі, як і в будь-якому цілісному  природному утворенні, всі її  компоненти функціонально відповідають один одному; випадання однієї частини системи (знищення виду) неминуче призводить до виключення всіх тісно пов'язаних з цією частиною системи інших її частин і до функціональної зміни цілого в рамках дії закону внутрішньої динамічної рівноваги.

     Незважаючи  на велику різноманітність екологічних  факторів, у характері їх впливу на організми і у відповідних  реакціях живих істот можна виявити  ряд загальних закономірностей:

1) Закон  оптимальності;

2) неоднозначність  дії фактора на різні функції організму чи угруповання;

3) мінливість, варіабельність і різноманітність  відповідних реакцій на дію  факторів середовища в окремих  особин виду;

4) пристосування  видів до кожного з факторів  середовища відбувається відносно  незалежним шляхом;

5) несумісність екологічних спектрів окремих видів;

6) взаємодія  факторів;

7) правило  лімітуючих факторів.

(Закон  толерантності, Закон мінімуму, Аксіома  адаптованості Ч. Дарвіна, Принцип  генетичної перед адаптації, Закон  відносної незалежності адаптації,  Правило відповідності умов середовища генетичної обумовленості організму, Закон єдності "організм—середовище" тощо).

В жартівливій  формі, але, мабуть, найбільш ємко, принципи екології сформулював американський  еколог Баррі Коммонер. Їх чотири:

1. Все пов’язано з усім

2. Все повинно кудись діватися

3. Природа знає краще

4. Ніщо не дається задарма або за все приходиться платити

Інші  екологи додають ще один:

5. Правда  очищає (Принципи екології Б.Коммонера).

     Зрозуміти сутність процесів, що проходять в  оточуючому середовищі допоможуть й інші екологічні закони, принципи та правила:

Сформульовані В.І. Вернадським:

1. Закон біогенної міграції атомів Закон константності
2. Закон максимуму біогенної енергії (Вернадський-Бауер)
3. Закон фізико-хімічної єдності живої речовини Закон збільшення розмірів (зросту) та ваги (маси) організмів у філогенетичній гілці, а також:
• Закон конкурентного виключення
• Закон внутрішньої динамічної рівноваги
• Закон генетичної різноманітності
• Закон кореляції (Ж. Кюв'є)
• Закон максимізації енергії (Г. і Ю. Одум, М. Реймерс)
• Закон односпрямованості потоку енергії
• Закон зменшення енерговіддачі в природокористуванні
• Закон ґрунтостомлення (зниження родючості)
• Закон емерджентності
• Закон необхідної різноманітності
• Біогенний закон (Е. Геккель)
• Закон нерівномірності розвитку частин системи
• Закон збереження життя
• Принцип збереження впорядкованості (І. Пригожий)
• Принцип Ле Шательє-Брауна
• Принцип економії енергії (Л. Онсагер)
• Закон максимізації енергії та інформації
• Періодичний закон географічної зональності (А. А. Григор'єв-М. М. Будико)
• Правило затухання процесів
• Термодинамічне правило Вант-Гоффа-Арреніуса
• Правило Шредінгера "про живлення" організму негативною ентропією
• Правило походження нових видів від неспеціалізоваиих предків
• Принцип дивергенції Ч. Дарвіна
• Принцип прогресуючої спеціалізації
• Правило більш високих шансів вимирання глибоко спеціалізованих форм (О. Марш)
• Екологічне правило С. С. Шварта
• Закон обмеженого росту (Ч. Дарвін)
• Принцип мінімального розміру популяцій
• Правило А. Уоллеса
• Закон збіднення живої речовини в його згущеннях (Г. Ф. Хільмі)
• Правило біологічного підсилення
• Правило екологічного дублювання
• Правило обов'язковості заповнення екологічних ніш
• Правило екотону, або крайового ефекту
• Правило взаємопристосованості організмів у біоценозі (К. Мебіус -Г.Ф. Морозов)
• Принцип формування екосистеми
• Правило максимуму енергії підтримання зрілої системи
• Правило константності числа видів у біосфері
• Правило множинності екосистем

Серед законів природи зустрічаються звичні в науці закони детерміністського типу, котрі жорстко регулюють взаємини між компонентами екосистеми, але більшість є законами-тенденціями, котрі діють не у всіх випадках. В деякому сенсі вони нагадують юридичні закони, що не перешкоджають розвиткові суспільства, якщо зрідка порушуються деякою кількістю людей, але заважають нормальному розвиткові, якщо порушення стають масовими. Є і закони-афоризми, котрі можна віднести до типів законів як обмежень різноманітності.

Висновок

     Питання про те, наскільки закони екології можна переносити на взаємовідносини  людини з навколишнім середовищем, залишається відкритим, оскільки людина відрізняється від всіх інших  видів. Наприклад, у більшості видів швидкість зростання популяції зменшується зі зростанням її щільності; у людини, навпаки, зростання чисельності населення в цьому випадку прискорюється. Таким чином, деякі регулюючі механізми природи відсутні у людини. І це може бути додатковим приводом для технологічного оптимізму для одних, а для екологічних песимістів - свідченням небезпеки такої катастрофи, котра неможлива для жодного іншого виду.

     Пізнання  законів гармонізації, краси й  раціональності природи допоможе  людству знайти вірні шляхи виходу з екологічної кризи.

Список  використаних джерел

1. Корсак  К.В. Плахотник О.В. Основи екології. К.: МАУП, 2000.

2. Білявський  Г.О. Фурдуй Р.С. Основи екологічних  знань: Підручник. – К.: Либідь, 1997.

3. Джигирей  В.С. Екологія та охорона навколишнього природнього середовища. – К.: 2000.