Екологічне виховання

Важливою вимогою до процесу  формування екологічної вихованості  є обгрунтоване і виважене використання міжпредметних зв’язків, усебічне врахування можливостей кожної дисципліни, що вивчається, зокрема належним чином організована система пізнавальної діяльності у процесі самостійної роботи. 

2.8 Позашкільна екологічна  освіта та виховання

Позашкільна екологічна освіта та виховання, як інтегральна форма "екологізації" навчально-виховного процесу, спрямована на забезпечення потреб особистості  у творчій самореалізації, поглиблення  і розширення шкільного базового рівня екологічної освіти; підготовку до активної професійної та громадської  діяльності.

Вона здійснюється всіма позашкільними  навчально-виховними закладами, творчими молодіжними об'єднаннями за місцем проживання, на підприємствах - недержавними молодіжними та дитячими осередками в позаурочний час. Позакласні екологічні заходи, що проводяться в школі, повинні  бути узгоджені з розкладом навчальних занять, планом виховної роботи в школі  та проводитися в полі, лісі, парку  чи на шкільній ділянці.

Завдання їх:

·  виховання потреб спілкування з природою і безпосередня участь в її охороні;

·  організація змістовного екологічно грамотного дозвілля в природі;

·  підтримка юних талантів і обдарувань для формування творчої та наукової еліти у галузі охорони довкілля, стимулювання творчого самовдосконалення дітей та учнівської молоді шляхом проведення олімпіад, конкурсів, фестивалів та інших форм позакласної роботи [3].

Формування екологічного світогляду людини забезпечує гармонійне поєднання  шкільної та позашкільної освіти. Інколи позашкільна освіта має перевагу над навчанням у класі, оскільки вона не обмежена академічними годинами, дає змогу застосувати здобуті  знання, набуті вміння і навички  у практичній діяльності з охорони  навколишнього середовища [19].

Важливо, що розширюються безпосередні контакти учнів із природою, і вони мають змогу побачити результати своєї роботи. Доцільно організоване спілкування школярів із природою, спостереження за наслідками діяльності людини, що впливає на неї, та особиста участь школярів у всебічній природоохоронній роботі сприяють формуванню гуманістичних  якостей особистості.

Позашкільна освіта екологізована  більш повніше, ніж шкільна. Адже тут є змога подати екологічну інформацію широким колом засобів  та форм. Під час навчання у класі  та при застосуванні інтеграційного методу екологізації вчитель обмежений  необхідністю розповісти учням в  першу чергу основний матеріал уроку, а потім експериментувати з екологічною  інформацією. У позашкільній освіті педагог не обмежений жорсткою програмою  і має змогу планувати свою діяльність таким чином, щоб були застосовані різні засоби подачі екологічної інформації. Тому екологізація позашкільної освіти проходить більш  інтенсивно, ніж навчання у класі.

Розгляд позашкільної екологічної  освіти слід розпочати з най поширенішої  та найпростішої форми ¾ позакласної  години. Останнім часом дуже велика увага приділяється екологічної  тематиці цього заходу. Класний керівник, вихователь, вчитель проводять із дітьми бесіди з охорони навколишнього  середовища. Окрім бесід на позакласній  годині застосовуються й інші методи екологічної освіти: дидактичні ігри, літературно-екологічні свята, морально-естетичні  ігри тощо.

Серед дидактичних ігор, що застосовуються в навчально-виховному процесі, переважають  екологічні кросворди, чайнворди, вікторини. Слід відмітити, що велика доля у розробці дидактичних ігор належить вітчизняним  ученим та педагогам.

Розроблені і більш складні  ігри. Як приклад, можна відмітити  екологічну гру “Відходи”. Вона цікава тим, що спонукає замислитися над речами, які оточують нас щодня, по-новому оцінити наслідки власної діяльності в навколишньому світі. Гра складається з декількох частин. Під час першої — кожен гравець складає список речей одноразового використання. Наприклад, консервні бляшанки, пластикові пляшки та інше. У другій частині гри учні підбирають до одноразових речей їх багаторазових “двійників”. На цьому етапі діти знайомляться з проблемами сміттєзвалищ, засобами повторного використання старих речей.

Для третьої частини гри потрібна синтетична шкарпетка. До неї кладуть  два види відходів: ті, що розкладаються  і ті, що не розкладаються. Закопують  шкарпетку на декілька місяців (наприклад, літні канікули). А потім відкопують і роблять відповідні висновки [12].

Розроблені і багато інших ігор. Це — “Я — Земля”, яка дозволить відчути себе рослиною, твариною, річкою, що висихає тощо. Гра “Хто я?” відкриває перед учнем реальну картину його участі у житті оточуючого середовища.

Окремою ланкою позакласних годин  з екології можна назвати літературно-екологічні свята, морально-естетичні заходи, що виховують любов до природи, вчать  цінити в ній прекрасне. Такі заходи завжди пов’язані із застосуванням  ліричної музики, поетичних творів, пейзажів тощо [5].

Говорячи про позашкільну екологічну освіту, слід приділити увагу шкільним гурткам та секціям. Одне з провідних  місць тут посідають туристично-краєзнавчі гуртки. Довкілля, постачаючи багатющий  матеріал, є потужним засобом виховання  екологічної культури і грамотності  учнівської молоді.

Однією з форм роботи у шкільних гуртках є екологічна стежка. Вона ілюструє певні природоохоронні  проблеми або допомагає вивчити  окремі угрупування рослин і тварин. Такі засоби подачі екологічної інформації застосовуються не лише в Україні, а  й за кордоном [28]. Деякі екологічні стежки діють протягом року (наприклад, “Біологія копитних тварин”), деякі — лише в певні місяці року (наприклад, “Голоси птахів”). Екскурсії по таким стежкам у супроводі досвідчених фахівців мають надзвичайно важливе значення у формуванні екологічної свідомості школярів методами позашкільної освіти [15].

Застосування методів зв’язку  позашкільної освіти з навчанням  у класі широко практикується  на шкільних ділянках. Тут можна  провести дослід майже з будь-якої екологічної теми, починаючи з  вивчення впливу факторів середовища та екологічних законів і закінчуючи створенням і вивченням популяцій, біоценозів та екосистем. Також тут  можна провести експеримент з  питань прикладної екології. Розроблені різні варіанти структури шкільних ділянок, плани-конспекти занять на них. Робота на шкільних ділянках може носити як загальнонауковий характер, так і може бути присвячена проблемам  даного регіону. Як різновид шкільної дільниці може бути шкільний метеорологічний  майданчик або оранжерея чи теплиця, де гуртки юних екологів також проводять  свої позашкільні заняття [16].

До позашкільних форм екологічної  освіти відносяться еколого-натуралістичні центри (ЕНЦ) та станції юних туристів (СЮН), які традиційно посідають чільне місце серед соціальних інститутів освіти й виховання підростаючого  покоління .

Одним із центральних завдань ЕНЦ  та СЮН є формування національної екологічної свідомості [14]. Щоб досягти  поставленої мети, ці організації  користуються багатьма методами роботи. Створюються системи роботи з  обдарованими дітьми, впроваджуються семінари та науково-практичні конференції. Створюються різні лабораторії.

Окрім ЕНЦ та СЮН в сфері позашкільної екологічної освіти діють також  будинки дитячої та юнацької творчості, центри туризму та краєзнавства, центри довкілля, дитячі оздоровчі табори.

Дитячі оздоровчі табори залишаються  найбільш розповсюдженим типом установ  для організації відпочинку дітей, відіграють значну роль у формуванні екологічної культури підлітків. Всі  табори знаходяться в чудових  природних куточках, як правило, екологічно чистих зонах.

Останнім часом зміст життя  в таборі все більш заповнюється екологічною проблематикою, адже вона зрозуміла і близька дітям, дорослим, а участь у конкретній природоохоронній діяльності дозволяє кожному підлітку відчути свою користь.

Останнім часом, у період державного та духовного відродження України  зародився рух учнівської молоді за збереження й примноження традицій, звичаїв, обрядів народу ”Моя земля ¾ земля моїх батьків”. Зараз цей рух набирає сили, і у його рамках проводиться екологічна експедиція “Краса і біль України” [14].

Основною метою експедиції є  виховання в учнівської молоді засобами туризму і краєзнавства дбайливого ставлення до природи рідного  краю. Учасники експедиції вивчають історію  природокористування, взаємовідношень  людини з навколишнім середовищем. Молодь навчається екологічній грамотності, вивчає негативний вплив порушень екологічного балансу на живу природу. Юні науковці ведуть дослідницьку роботу в національних парках, заповідниках, заказниках, лісництвах.

Учасники експедиції, виявляючи  випадки брутального ставлення  до багатств Землі, спрямовують свою роботу на повернення до життя всього природного надбання рідного краю. Учні беруть участь у очищенні та благоустрої  занедбаних джерел, струмків, малих  річок, лісів, проводять роботу по висадженню дерев полезахисних смуг, рекультивації  використаних земель, можливому відновленню  окремих видів флори і фауни, відтворюють типові українські ландшафти, створюють екологічні карти свого  села, міста, району [14].

Звісно, це не всі форми позашкільної освіти. Відразу слід відмітити певну  ступінь її екологізації. Вже зроблена змістовна робота у цьому напрямку, застосовані різні засоби та форми  екологізації позашкільної освіти.

Але треба відмітити, що не всі учні отримують екологічну інформацію у  повному обсязі. Тут з¢являється проблема ¾ фрагментарність екологічних знань. В деяких випадках вона зумовлена ще невірною і малоефективною роботою позакласних закладів. Нажаль часто вона зводиться до вивозу дітей з міста на відпочинок. І більше уваги приділяється романтиці наметового та табірного життя, а не проблемам екології.

Ще одна проблема пов¢язана з відсутністю фінансування. Саме тому шкільні дільниці часто не мають змоги працювати на всю потужність, а еколого-туристичні гуртки влаштовують свої експедиції відносно рідко. Адже фінансування цих заходів беруть на себе батьки школярів. Має місце проблема відірваності програм діяльності позашкільних закладів екологічної освіти із програмами шкільних предметів.

Ці та багато інших проблем екологізації позашкільної освіти слід вирішити сучасним та майбутнім вченим.

Створюючи загрозу  природі, ми загрожуємо самим собі. В. Сухомлинський писав із цього  приводу: «Поняття «природа» - єдине  ціле. У цьому своя гармонія та постійність, взаємозв'язки та залежності; вона - джерело  буття й суть буття, вона єдина  й нерозривна з людиною. Кожний з  нас - природа, що стала людиною. Людина доти могутня й непереможна, доки вірна законам природи - пізнаним і непізнаним, не нею встановленим... Активно впливати на природу, але  залишатись її сином, бути вінцем її творіння та володарем її сил, по-синівському  бережливо ставитись до неї - ось  яку позицію нам треба займати  у процесі взаємодії з природою...».

Настав час керуватись у наших діях правилами екологічного гуманізму, основна ідея якого: людина є лише часткою Природи та Космосу, із законами та силами яких вона повинна  рахуватись. Що ж таке «екологія»? Наука  про навколишнє середовище, оселю, людину, її взаємодію із цим середовищем  і шляхи забезпечення умов для  її життя. Однак це не тільки наука.

Це світорозуміння, яке включає в себе і свідоме  ставлення до всього сущого, і його активний захист.

Екологічне виховання  у школі слід починати з молодшого  шкільного віку. Спочатку діти вчаться  помічати прекрасне та незвичне навколо  себе, учаться спостерігати, милуватись природою, посильно охороняти природу, не шкодити їй, робити довкілля чистішим. Важливий аспект психологічної підготовки підростаючого покоління у сфері  екологічного виховання - формування почуття  співпричетності, відповідальності; розуміння  необхідності піклування про природу; готовність жити у злагоді з природою й у відповідності до її законів. Коли ці риси стануть характерними для більшості молодших школярів, то на наступних етапах (5-9-і, 9-12-і  класи) результативність роботи з екологічного виховання, маючи міцне підґрунтя, проводитиметься значно ефективніше.

У середніх і старших  класах метою такого виховання є  усвідомлення учнями масштабів екологічної  кризи, знання й розуміння причин і наслідків негативного впливу людства на природне середовище, формування нового типу мислення, вироблення нових  ідей зі збереження довкілля, посильна практична діяльність, спрямована на виявлення нагальних проблем  і покращення стану природного середовища.

На  жаль, у  навчальних програмах  на вивчення тем  екологічного спрямування  відводиться  досить мало часу, отож, більше уваги  даним  темам  можна  приділити  в  позакласній  роботі. Тут  поле фантазії необмежене:

• створення молодіжної організації чи груп, котрі проводитимуть діяльність із метою поліпшення екологічного стану навколишнього середовища;
• проведення годин спілкування з природою;
• написання віршів про красу рідного краю;
• проведення інтегрованих занять екологічного змісту («Подорож у зачарований ліс» тощо);
• проведення ігор для малюків (наприклад, «Формування екологічної культури»);
• святкування Всесвітнього Дня Землі (22 квітня);
• участь у конкурсах «Пізнай свій рідний край», «Екологічними стежинами» тощо (виставки робіт учнів із неживого природного матеріалу, конкурси творів про природу та її збереження, поетичні конкурси на кращий вірш чи пісню про природу, конкурси малюнків чи фотогравій, захист творчих звітів, розробки сценаріїв свят, уроків чи інших заходів, анкетування; складання рефератів тощо);
• проведення рейдів з очищення русла річки Південний Буг, джерела, що протікає неподалік від школи;
• проведення агітаційно-роз'яснювальної роботи (про шкідливість спалювання опалого листя, неприпустимість винищування первоцвітів тощо);
• проведення анкетування населення з питань покращення екологічного стану довкілля;
• проведення уроків і бесід з екологічного виховання;
• вивчення правил поведінки на природі;
• проведення екологічних ігор, захистів рефератів і проектів покращення стану природного середовища;
• організація виставок учнівських робіт, малюнків, творів, віршів, пісень.