Екологічне виховання учнів

     організація безпосередньої  практичної  діяльності у довкіллі (екскурсії,  практики,  практикуми, експедиції) по його охороні та поліпшенню під час навчальної та суспільно корисної праці;

     позитивний  вплив учителя на виховний процес власним прикладом дбайливого ставлення  до навколишнього середовища;

     єдність дій педагогів і учнівського  колективу школи на основі краєзнавчого  принципу  навчання  з урахуванням особливостей свого краю, регіону.

     На  третьому  етапі  екологічної  освіти  доцільно  включити в інваріативну  частину  шкільної  компоненти   дисципліну   "Основи екологічних  знань".  Зміст цього курсу має забезпечити оптимальне співвідношення основних теоретичних знань  і  практичних  навичок, які  необхідні  для  розуміння місця людини в природі та принципів сталого  розвитку,  здійснення  природоохоронної  діяльності.

     Основні завдання:

     формування цілісного   уявлення  про  біосферу,  світоглядних знань взаємозв'язки у системі "людина -  природа  -  суспільство", взаємозалежність економіки і екології;

     розкриття наукових   основ    народногосподарських    проблем (раціонального  використання  природних ресурсів,  захист довкілля від забруднення,  збереження еталонів природи),  формування  знань про  позитивні етноекологічні особливості господарювання,  основні поняття сталого розвитку;

     виховання почуття    відповідальності   за   стан   довкілля, усвідомлення   людини   як   частки   природи,   свідомості   щодо необхідності дотримання природоохоронного законодавства;

     розвиток  системи  інтелектуальних  та  практичних   умінь   і навичок  емоційних переживань,  пов'язаних з вивченням, оцінюванням та збереженням природи рідного краю та власного здоров'я.

     У старшокласників  розвиваються  оціночні  судження  та деякі навички  прогнозування,  початок яким закладається ще у  підлітків.

     Тому  вони  при  певній  підготовці  здатні стати наставниками для дошкільнят  та  учнів  початкових  класів  щодо  передачі   деяких екологічних знань та екологічної поведінки.

     Зміст шкільної екологічної освіти від  початкових  до  старших класів  структурується  за блочно-модульним  принципом і відображає напрями  сучасної екології.  Обов'язковими є два блоки:

     а) екологія як наука про закономірності співіснування і взаємодію організмів з навколишнім   середовищем;  

     б)   екологічні   аспекти    сучасної цивілізації.

     На  цьому рівні доцільно  ввести  іспит  з  основ  екологічних знань.

     Шкільний  етап грунтується на позитивному  емоційному  досвіді спілкування  з  природою  і  розвитку  вже  набутих знань,  умінь, навичок  та переконань у необхідності жити в  злагоді  з  природою.

     Він   є   базою   для  формування  екологічної  культури  молодого громадянина і подальшого поглиблення екологічної освіти на  основі наступності.   Є   доцільним  створення  спеціалізованих  середніх навчальних закладів третього ступеня (ліцеї) екологічного  профілю в кожному регіоні.

     Екологічна  освіта в  загальноосвітньому  навчальному закладі може   бути  реалізована за  трьома  моделями  -  однопредметною, багатопредметною і змішаною.

     Однопредметна модель  передбачає  екологічну  освіту в рамках окремого предмету (базується на інтеграції навчального  матеріалу і інтегрованих методах і формах навчання).

     Багатопредметна модель  передбачає  максимальну  екологізацію змісту  предметів  як природничого,  так і суспільно-гуманітарного  циклів.

     Змішана модель  -  найбільш  перспективна.  В ній екологічний зміст, представлений як поаспектно у кожному навчальному предметі, так  і  цілісно  в  спеціальних інтегрованих курсах,  передбачених кожним етапом навчання.

     Позашкільна екологічна  освіта  та виховання,  як інтегральна форма "екологізації" навчально-виховного  процесу,  спрямована  на:

     забезпечення   потреб   особистості   у   творчій  самореалізації, поглиблення  і  розширення  шкільного  базового  рівня  екологічної освіти;

     підготовку  до активної професійної та громадської  діяльності.

     Вона  здійснюється   всіма  позашкільними  навчально-виховними закладами, творчими молодіжними об'єднаннями за місцем проживання, на підприємствах - недержавними молодіжними та дитячими осередками в позаурочний час. Завдання їх:

     виховання потреб спілкування з природою і  безпосередня участь в її охороні;

     організація змістовного   екологічно  грамотного  дозвілля  в природі;

     підтримка юних  талантів  і обдарувань для  формування творчої та наукової еліти  у галузі охорони довкілля, стимулювання творчого самовдосконалення  дітей  та  учнівської  молоді шляхом проведення олімпіад, конкурсів, фестивалів та інших форм позакласної роботи.

     Вони  здійснюються  з врахуванням вікових  можливостей і потреб школярів та учнівської молоді через профільні  позашкільні  заклади і    гуртки,    клуби,    зокрема    -    Український    державний екологічно-натуралістичний  центр  дітей  та  молоді  Міністерства освіти  і  науки України,  Будинки дітей та юнацтва,  секції Малої академії наук,  численні регіональні та юнацькі екологічні  клуби, товариства, спілки.

     Реалізація  екологічних завдань здійснюється через такі  форми позашкільної освіти та виховання:

     традиційні  та нетрадиційні форми роботи в літніх  екологічних таборах (екологічні стежки, екскурсії тощо);

     проведення  польових   навчальних   практикумів,   екологічних експедицій;

     тематичних  дитячих природоохоронних акцій;

     проведення  екологічних   олімпіад,   конкурсів   екологічного малюнку,  фестивалів екологічної  пісні,  ділових  ігор,  наукових конференцій тощо;

     створення системи підготовки  та  перепідготовки  працівників позашкільних навчально-виховних закладів;

     розширення  мережі  різних  профілів   позашкільних   закладів (туристсько-краєзнавчих, технічних  та ін.);

     залучення до  навчально-виховної  роботи  з  екології  в  цих закладах висококваліфікованих спеціалістів, вчених. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     IІІ. Організація екологічного виховання.  

     Людина  та природа — поняття взаємопов’язані  та взаємозалежні, адже людство існуватиме доти, доки існуватиме природне середовище. Створюючи загрозу природі, ми загрожуємо самим собі. В. Сухомлинський писав із цього приводу: «Поняття «природа» — єдине ціле. У цьому своя гармонія та постійність, взаємозв’язки та залежності; вона — джерело буття й суть буття, вона єдина й нерозривна з людиною. Кожний з нас — природа, що стала людиною. Людина доти могутня й непереможна, доки вірна законам природи — пізнаним і непізнаним, не нею встановленим... Активно впливати на природу, але залишатись її сином, бути вінцем її творіння та володарем її сил, по-синівському бережливо ставитись до неї — ось яку позицію нам треба займати у процесі взаємодії з природою...».

     Настав  час керуватись у наших діях правилами  екологічного гуманізму, основна ідея якого: людина є лише часткою Природи  та Космосу, із законами та силами яких вона повинна рахуватись. Що ж таке «екологія»? Наука про навколишнє середовище, оселю, людину, її взаємодію із цим середовищем і шляхи забезпечення умов для її життя. Однак це не тільки наука.

     Це  світорозуміння, яке включає в  себе і свідоме ставлення до всього сущого, і його активний захист.

     Екологічне  виховання у школі слід починати з молодшого шкільного віку. Спочатку діти вчаться помічати прекрасне  та незвичне навколо себе, учаться  спостерігати, милуватись природою, посильно охороняти природу, не шкодити їй, робити довкілля чистішим. Важливий аспект психологічної підготовки підростаючого покоління у сфері екологічного виховання — формування почуття співпричетності, відповідальності; розуміння необхідності піклування про природу; готовність жити у злагоді з природою й у відповідності до її законів. Коли ці риси стануть характерними для більшості молодших школярів, то на наступних етапах (5–9-і, 9–12-і класи) результативність роботи з екологічного виховання, маючи міцне підґрунтя, проводитиметься значно ефективніше.

     У середніх і старших класах метою такого виховання є усвідомлення учнями масштабів екологічної кризи, знання й розуміння причин і наслідків негативного впливу людства на природне середовище, формування нового типу мислення, вироблення нових ідей зі збереження довкілля, посильна практична діяльність, спрямована на виявлення нагальних проблем і покращення стану природного середовища.

     На  жаль, у навчальних програмах на вивчення тем екологічного спрямування  відводиться досить мало часу, отож, більше уваги даним темам можна приділити в позакласній роботі. Тут поле фантазії необмежене:

• створення молодіжної організації чи груп, котрі проводитимуть діяльність із метою поліпшення екологічного стану навколишнього середовища;
• проведення годин спілкування з природою;
• написання віршів про красу рідного краю;
• проведення інтегрованих занять екологічного змісту («Подорож у зачарований ліс» тощо);
• проведення ігор для малюків (наприклад, «Формування екологічної культури»);
• святкування Всесвітнього Дня Землі (22 квітня);
• участь у конкурсах «Пізнай свій рідний край», «Екологічними стежинами» тощо (виставки робіт учнів із неживого природного матеріалу, конкурси творів про природу та її збереження, поетичні конкурси на кращий вірш чи пісню про природу, конкурси малюнків чи фотогравій, захист творчих звітів, розробки сценаріїв свят, уроків чи інших заходів, анкетування; складання рефератів тощо);
• проведення рейдів з очищення русла річки Південний Буг, джерела, що протікає неподалік від школи;
• проведення агітаційно-роз’яснювальної роботи (про шкідливість спалювання опалого листя, неприпустимість винищування первоцвітів тощо);
• проведення анкетування населення з питань покращення екологічного стану довкілля;
• проведення уроків і бесід з екологічного виховання;
• вивчення правил поведінки на природі;
• проведення екологічних ігор, захистів рефератів і проектів покращення стану природного середовища;
• організація виставок учнівських робіт, малюнків, творів, віршів, пісень.

     Щоб екологічне виховання дало належний результат, воно має бути організоване належним чином, відповідати певним вимогам. Робота повинна бути цілеспрямованою, учні мають розуміти, для чого вони виконують певне завдання та яким має бути результат. Важливість і потрібність виконуваної діяльності дає учням відчуття потреби діяти, задоволення кінцевим результатом, причетності до вирішення глобальних проблем, готує до продуктивної праці в різних галузях виробництва, до свідомого самостійного життя у злагоді з природою.

     Виховна ефективність екологічної діяльності зростає за тієї умови, коли учні є не лише виконавцями, а, й її організаторами. Саме тому треба давати більше творчих завдань, котрі вирішуються колегіально, у співпраці, спонукають до пошуку об’єктів впливу, до раціоналізаторських ідей і розв’язання проблем.

     Метою вивчення досвіду роботи школи з екологічного виховання учнів є:

• виховувати любов і повагу до природи;
• спонукати до збереження неповторної краси рідного краю;
• формувати почуття відповідальності за стан природного середовища;
• сприяти розвитку творчих здібностей учнів;
• учити самостійно мислити, знаходити раціоналізаторські рішення поставленої проблеми;
• навчати бачити красу навколо себе, розвивати почуття прекрасного;
• формувати почуття дбайливого ставлення до навколишнього середовища;
• формувати активну життєву позицію.

     З метою накопичення об’єктивних  кількісних даних про стан екологічної  освіти та екологічного виховання учнів  серед них варто провести опитування у формі анкетування чи тестування. Аналіз результатів, що наводиться нижче, дає ґрунтовні узагальнення, не зважаючи на те, що опитуваним ставились досить прості та зрозумілі запитання.

1.Чи любите природу? 
а) так; б) ні. 
Мета запитання: виявити, у чому полягає любов до природи, як учні ставляться до природного середовища. Виховувати любов до природи. Спонукати до збереження неповторної краси рідного краю.

Висновок: на дане запитання учні майже стовідсотково  відповіли, що люблять природу, бо вона є джерелом краси, натхнення, радості, життя. Без природи не було б людини. З природного середовища ми беремо все необхідне для повноцінної життєдіяльності.