Екологічні проблеми

Сьогодні вода розцінюється не лише як природний  ресурс, вона має виражену соціальну значущість, оскільки наявність достатньої кількості води і належної якості є однією з основних чинників безпечних умов життя та сталого розвитку держави. 

За  прогнозами, у 2025 р. 2/3 населення планети  буде потерпати від  нестачі води або від її незадовільної якості. 

Сьогодні, за даними ВООЗ, понад 100 млн. людей лише в Європі не мають доступу до якісних водних ресурсів, 3 млн людей на Землі  щорічно вмирають від хвороб, напряму  пов'язаних з якістю води. 

Серед країн  Європи Україна є однією з найменш забезпечених водними ресурсами. Забезпеченість водою становить 1700 м3/рік на 1 особу (і це разом з транзитним стоком, який не завжди відповідає якості і на який ми не можемо впливати). У Франції цей показник становить 4570 м3, Швейцарії - 7280 м3, в Австрії -7700 м3, у Швеції - 24000 м3. 

Стає очевидним, наскільки уважне ставлення до водних ресурсів повинно бути в Україні, де вони використовуються, а, отже, і  забруднюються у кілька разів  інтенсивніше, ніж в інших країнах. 

В той же час  середньодобове споживання води на 1 міського жителя в Україні становить 320 л на добу, тоді як у великих містах Європи - 100-200 л. Крім того, під час транспортування води, за офіційними даними, втрачається близько 2 км3, що дорівнює річному стоку Південного Бугу. 

Залишається високим  і забір води, і скидання стічних  вод, у тому числі забруднених. Так, у 2000 р забрано з природних  водних джерел 17400 км3 води, скинуто 10500 км3 стічних вод, з них 3313 км3 - забруднених. 

Найбільшими забруднювачами є підприємства комунального господарства, які щорічно скидають близько 1500 км3 забруднених стічних вод. 

Разом із зворотними водами у водойми потрапило 842500 т  нафтопродуктів, 1326000 т сульфатів, 1421000 т хлоридів, 136000 т азоту амонійного, 72330 кг нітратів, 1330 т заліза, ЗО т міді, 47,2 т цинку, 23,1 т нікелю, 14,8 т хрому, не кажучи вже про забруднення патогенними мікроорганізмами, фенолами та іншими речовинами. 

Внаслідок незадовільної  водогосподарської діяльності погіршується і якість води основних джерел централізованого водопостачання. Це, передусім, стосується річок басейну Сіверського Дінця, де сток річки протягом року використовується тричі, середнього та нижнього Дніпра, річок Приазов'я та Причорномор'я. 

Причиною цього  є неефективність роботи очисних  споруд каналізації, побудованих за застарілими нормами, які потребують ремонту чи реконструкції, введення в експлуатацію водопроводів централізованого водопостачання без відповідного забезпечення системами каналізації та очисними спорудами. 

Так, централізованим водопостачанням в Україні забезпечено населення всіх міст і 86,4% селищ міського типу. В той же час централізованих систем каналізації та очисних споруд не мають 28 міст і майже третина селищ міського типу (392), а в 187 міських населених пунктах очисні каналізаційні споруди працюють неефективно, що спричиняє скидання щодоби майже 5 млн.м3 забруднених стічних вод. Виробнича потужність усіх централізованих водопроводів сьогодні становить 25,7 млн.м3 на добу, а каналізаційних очисних споруд - 16,4 млн.м3. Це зумовлює недопустиме збільшення диспропорції між потужностями водопроводу і каналізації і, як наслідок, все більш інтенсивне забруднення джерел водопостачання. 

Особливе занепокоєння викликає той факт, що протягом останніх років майже повністю припинилося розширення, будівництво і введення в експлуатацію нових потужностей очисних споруд каналізації, а потужності водопроводу продовжують зростати, Яскравий приклад - проект постанови Кабінету Міністрів України про забезпечення водопостачанням населених пунктів Луганської області. Якщо взяти до уваги, що стік Сіверського Дінця протягом року використовується тричі, слід передбачати як погіршення якості води, так і незадовільну якість питної води. 

Негативний вплив  на стан водних об'єктів - джерел водопостачання, місць рекреації та відпочинку справляє господарювання на водозборах, передусім у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах. До 80% забруднень, які надходять з поверхневим стоком, затримується у заплаві, якщо вона зберегла природні якості. В той же час цей останній бар'єр на шляху забруднення перетворюється у кращому разі на суцільну забудівлю або розорюється до урізу води, у гіршому - на звалище. 

Все це призводить до значних економічних втрат  для держави, оскільки питомі витрати  на водо-підготовку з забруднених водойм у 1,5-2 рази вищі порівняно з такою з водойм доброї якості, а результат очищення далеко не завжди очікуваний. 

Подальше  утримання існуючих тенденцій призведе до реального ризику виникнення техногенних  катастроф і до катастрофічних наслідків на значній території України. 

Тому з'являються  нові можливості і нові складності. 

Зростання обсягу виробництва буде здійснюватися  на старій технологічній базі. Якщо не вжити невідкладних заходів сьогодні, найближчим часом спостерігатимуться катастрофічні результати. За прогнозами, у 2005 р. руйнація інфраструктури досягне свого піку і доведеться вкладати колосальні кошти на її відновлення або користуватися стічною водою. 

Розв'язання складних економічних та екологічних проблем  потребує не тільки великих інвестицій, а й ефективного їх використання з огляду на умови нових, ринкових економічних відносин. 

Міністерською декларацією II Всесвітнього водного  форуму в Гаазі у 2000 p., Міжнародною  конференцією по прісній воді (Бонн, грудень 2001 р.) вода визнана основним чинником збалансованого розвитку, розвитку суспільства, його безпеки та існування в цілому. 

Для розв'язання зазначених питань необхідні, передусім, чітко поставлені реальні завдання та скоординовані зусилля як на рівні  держав, так і на міжнародному рівні. 

За цих умов особливої актуальності набуває  чітко сформована державна стратегія  в галузі охорони та відтворення  водних ресурсів. Вона має бути орієнтована  на задоволення потреб: 

§     держави як гаранта збалансованого розвитку сьогодні і в майбутньому  

§     громадянського суспільства - для створення  безпечних умов існування населення, збереження екосистем та сталого  економічного зростання, а також  на виконання міжнародних зобов'язань  держави.  

Закон України  “Про питну  воду і питне водопостачання”. 

 В Україні  основним документом, що стосується  води є підписаний Президентом  України Леонідом Кучмою Закон  “Про питну воду і питне  водопостачання”.  Закон визначає  правові, економічні і організаційні основи функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною і безпечною для здоров’я людини питною водою. Документ визначає, що питна вода – це вода, яка по органолептичним властивостям хімічному і мікробіологічному складу і радіологічним показникам відповідає державним стандартам і санітарному законодавству.  Відповідно закону, джерелом питного водопостачання є водний об’єкт, вода якого використовується для питного водопостачання після відповідної обробки чи без неї. Нормативи питного водопостачання розраховуються  з кількості питної води, необхідної для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних і побутових потреб однієї людини на протязі доби в певному населеному пункті, окремому об’єкті чи транспортному засобі при нормальному функціонуванні системи питного водопостачання , при його порушенні і при надзвичайних ситуаціях техногенного чи звичайного характеру.   

Дія цього закону поширюється на всі суб’єкти господарювання, які виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти та окремо розташовані об’єкти питної води шляхом централізованого питного водопостачання чи при допомозі пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок чи інших засобів нецентралізованого водопостачання а також на органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування котрі здійснюють регулювання нагляд і контроль за якістю питної води станом джерел і систем питного водопостачання, а також споживання питної води      

Верховна Рада України ратифікувала цей закон 10 січня 2002 року. 

  Стан питної води  у Вінниці 

         У Вінницькій області експлуатується 693 водопроводи та 26730 громадських  колодязі. В шести водопроводах  вода забирається з відкритих  водойм. На водопроводах, які використовують воду з відкритих водойм проводиться очищення і знезараження води а також проводиться лабораторний контроль якості води. У місті Вінниці постачання води населенню здійснює підприємство “Вінницяводоканал”. Для того, аби вода в водопровідній мережі відповідала нормам проводиться очистка і дезинфекція водопровідних споруд і громадських колодязів, модернізація та заміна фільтруючих матеріалів, відновлення зон санітарної охорони джерел водопостачання, очищення прибережних смуг і відкритих водойм в тих місцях де здійснюється водозабір. Постійно проводиться лабораторний контроль за якістю питної води. Нажаль на сьогодні більшість споруд комунального та відомчого водопостачання побудовані 30-40 років тому, за час експлуатації 25% основних фондів водопровідно-каналізаційного господарства зношені і знаходяться в аварійному стані. Стан питної води контролюється також лабораторіями підприємств, що постачають питну воду населенню. Так на підприємстві “Вінницяводоканал” вода контролюється на водозаборі та на виході після очищення, проби води беруться щоденно. Є й ще одна проблема, пов’язана зі станом питної води на Вінниччині – зараз у понад 60% колодязях громадського користування вода не відповідає санітарним нормам по бактеріологічним показникам. Вода в цих колодязях брудна через те, що забруднений органічними речовинами найближчий до поверхні шар підземних вод. Це велика проблема, вирішити яку одразу неможливо. Тому мешканці області мають споживати воду з колодязів тільки кип’яченою.  

            Стан питної води і відповідність її нормам споживання у місті контролює санітарно-епідеміологічна станція. В 2003 році її інспекторами було   

            ***** 

Як видно зі схеми, чим дешевше обходиться вода – тим щедріше її витрачають.  

Головна стаття витрат води в побуті – туалет 35% витрат води на особу на добу (приблизно 50 літрів), особиста гігієна – 32% (45 літрів), прання – 12% (17 літрів), миття посуду – 10% (14 літрів) пиття і приготування їжі – 3% (4 літри) решта інші витрати – 8% (11 літрів). 

Здавалося б дрібниці, але врахуйте – що через відкритий кран за хвилину витікає 10-15 літрів води.  

Нестача води вже  стала проблемою для багатьох країн, що розвиваються, зріст населення  постійно загострює ситуацію і поглиблює  проблему. Швидкі темпи росту міст породжують чимало труднощів