Екологічні проблеми

Всесвітня Організація  Охорони Здоров’я – це спеціалізований  заклад Організації Об’єднаних Націй, основна функція якого полягає  в вирішенні міжнародних проблем  охорони здоров’я населення. “Інструкція  по контролю якості питної води”, видана цією організацією в 1984 році (з доповненнями 1992 року) є основним стандартом, на основі якого розробляються нормативи інших держав. Рекомендації ВООЗ є результатом багатолітньої роботи та фундаментальних досліджень і основані на понятті Прийнятного Добового Вживання – це кількість речовини в їжі чи воді, в перерахунку на масу тіла, яку можна вжити щоденно протягом всього життя без ризику для здоров’я.

В результаті досліджень були отримані величини ПДВ по основним потенційно шкідливим для людини речовинам. На основі цих даних з використанням складної системи були розроблені норми вмісту основних шкідливих речовин в воді. При чому, що важливо, при визначенні рекомендованих величин для води враховувалось надходження речовини з усіх джерел.

Європейський  Союз (ЄС) 

Директива Європейського  Союзу стосовно “якості води призначеної  до вживання населенням” (98/83/EC) була прийнята Європейським Союзом 3 листопада 1998 року. Вона більш відома під назвою “Директива про Питну Воду”, даний документ ліг в основу водного законодавства європейських країн членів ЄС. В директиві нормуються 66 параметрів якості питної води. ЄС встановлює для більшості параметрів два рівня гранично допустимої концентрації. Рівень G- довготривала ціль, яку країнам членам ЄС треба досягнути в перспективі. Рівень I – обов’язковий для виконання всіма країнами порядок величин визначаючих якість води.  

Проблеми  використання питної води. 

Зараз ми, звичайно, поведемо мову про проблеми водопостачання. В більшості випадків вода, що поступає в мережу, потребує попередньої обробки, метою якої є доведення якості води до діючих нормативів.  

Судити про  якість води і її відповідності чи невідповідності встановленим нормам можна лише на основі максимально  повного хімічного і бактеріологічного аналізу. Основні неприємності з водою, з якими доводиться зіштовхуватись наступні: 

            Наявність в воді нерозчинних  механічних часток, піску, домішок,  іржі, а також колоїдних речовин.  Їх наявність в воді призводить  до прискореного зношування труб та сантехніки а також їх засмічування. 

            Наявність в воді розчиненого  залізі та марганцю. Така вода  спочатку прозора, але при відстоюванні  чи нагріві набуває жовто-бурого  забарвлення.    

            Жорсткість, яка визначається кількістю розчинених у воді солей кальцію і магнію. При їх високому вмісту можливе випадання осаду. Солі кальцію і магнію які також називають солями жорсткості є причиною всім відомого накипу на посуді, який порушує теплообмін. Це призводить до перегріву нагрівальних елементів, перевитрат електроенергії і газу. Відкладання накипу є причиною 90% поломок водонагрівачів.    

            Наявність в воді неприємного  смаку, запаху і кольору. На  ці три параметри, які прийнято  називати органолептичними показниками можуть впливати наявні в воді органічні речовини, сірководень. 

            Бактеріологічна забрудненість.  Викликана наявністю в воді  різних мікробів чи бактерій. Деякі з них можуть представляти  безпосередню загрозу здоров’ю  і життю людини, але навіть  порівняно безпечні бактерії в процесі своєї життєдіяльності виділяють органічні речовини, які не лише впливають на органолептичні показники води, але і вступаючи в хімічні реакції, здатні створювати отруйні і канцерогенні сполуки.        

             Звичайно, приведений  список не вичерпує всіх проблем, однак знайомить Вас з основними з них.  

Якість  питної води. 

            Питання якості питної води  торкається дуже багатьох аспектів  життя суспільства протягом всієї  історії його існування. На  сьогодні питна вода – це проблема соціальна, політична, медична, географічна, і, звичайно, інженерна і економічна. Питна вода – вода, що відповідає по своїй якості встановленим нормам і призначена для задоволення питних побутових потреб людства. Мова йде про вимоги та сукупність властивостей і складу води, при яких вона не викликає поганого впливу на організм людини. В якості джерел водопостачання використовуються водопроводи і колодязі. Як правило, для того, аби вода відповідала вимогам, необхідно проводити процедуру її очистки. 

В останнє десятиліття  в результаті інтенсивного антропогенного впливу помітно змінився хімічний склад  не лише поверхових але й підземних  вод. Не дивлячись на відносно високу захищеність (в порівнянні з поверховими) від забруднення, в них вже знаходять олово, ртуть, мідь, цинк. Звичайно, що концентрація важких металів в підземних водах зростає на території поблизу великих міст і промислових центрів. Сьогодні споживачі води зіштовхуються з певними труднощами. Так до лабораторій по аналізу води звертаються з такими питаннями: чому вода має неприємний смак та запах, чому вода мутна та жовтого кольору, чому водонагрівальні прилади покриваються густим накипом, та інші схожі питання. Аналіз проб води по ряду хімічних і мікробіологічних показниках дає відповіді на окремі питання. Лабораторії по аналізу питної води централізованого і нецентралізованого водопостачання вже сьогодні чітко визначають тенденції росту випадків виявлення в водах свердловин нітратів, фосфатів, що свідчить про викиди в водоносні шари мінеральних і органічних добрив. На даний час, можливо в зв’язку з застосуванням мінеральних добрив, що містять значні домішки фторидів, зросла концентрація фтори-іонів не лише в поверхових, але й в підземних водах. 

Дуже часто  досліджувані проби вод характеризуються вмістом заліза й солей жорсткості, які значно перевищують оптимальний фізіологічний рівень і, відповідно, санітарно-гігієнічні норми. Залізо в водному середовищі присутнє частіше за все в формі бікарбонату, окису, сульфіду.  

В останні роки намітилась тенденція виявлення  сірководню і сульфідів у воді, як наслідок забруднення води органічними  сполуками і бактеріями. Крім того, споживач може зіштовхуватись з проблемою  мікробіологічної безпеки води –  адже навіть вода з підземних джерел може містити окремі клітини патогенних мікроорганізмів, але основну загрозу несе вода, яка повторно забруднюється мікробами при порушенні герметичності водопровідної мережі. В воді джерел водопостачання виявляють декілька тисяч органічних речовин різних хімічних класів і груп. Органічні сполуки природного походження, які здатні змінювати властивості води. По результатам аналізів оцінюється склад води по технологічним і токсикологічним показникам і видаються рекомендації по корегуванню складу води з врахуванням концентрації компонентів і технології очистки.     

Питна вода в Україні. 

Високий рівень техногенного навантаження на водойми  і використання застарілих технологій підготовки питної води не дозволяють забезпечити населення питною водою  гарантованої якості.  Використання в технології підготовки питної води хлору, відсутність фільтрів з активованим вугіллям та інше призводить до попадання в питну воду значної кількості неорганічних і органічних забруднень сукупна дія яких на організм людини, особливо в умовах радіаційного навантаження, викликає реальну загрозу здоров’ю нації. Крім того питна вода з поверхових водойм потенційно небезпечна в вірусологічному відношенні, так як технологія її приготування не гарантує видалення вірусу з води. Підземні води України, зокрема артезіанські в більшості регіонів (Донбас, Придніпров’я, Крим) по якості не відповідають вимогам питної води, що пов’язано не лише з природними умовами їх формування, але й з антропогенним забрудненням, і тому потребують очистки.    

Аналіз якості питної води на діючих водозаборах  говорить про погіршення її якості.  Вміст в таких водах заліза, марганцю та азотомістких речовин, солей по окремим показникам перевищують норми в 10 і більше разів. В системі централізованого водопостачання загальна кількість проб води з відхиленнями від стандартів по санітарно-хімічним показникам – 9-12% по бактеріологічним – 4-5,5%. Ще гірше становище з якістю ґрунтових вод, які без очищення вживає сільське населення України. Згідно даним ВООЗ, щорічно коло 25% населення Землі ризикувало захворіти через вживання неякісної питної води. Неякісна вода є однією з причин того, що в останні роки в Україні спостерігається поширення таких захворювань, як виразка шлунку, жовчокамінна хвороба, хвороби органів дихання, стенокардія, інфаркт міокарда, холіцестит. Лише за останні 10 років зареєстровані чисельні випадки захворювання холерою, черевним тифом, вірусним гепатитом А, дизентерією, сальмонельозом, пов’язані з водним фактором, і, зокрема, з питною водою.

Збільшення антропогенного навантаження на джерела водокористування, зниження темпів водогосподарського і природоохоронного будівництва вимагають прийняття на державному рівні програм виконання відповідних законів, значимість кожного з яких повинна визначатися по критерію забезпечення населення якісною питною водою з максимальним ефектом захисту здоров’я людини. 

Водні ресурси в Україні. 

Значний економічний  спад, що відбувався в останні роки, призвів до скорочення використання води в країні. 

У 2000 році забір  та використання води в Україні зменшилися порівняно з 1999 роком на 1466 та 1293 млн м3, об'єм зворотних вод, скинутих у водні об'єкти, зменшився на 524 млн. м3. Із загальної кількості скинутих зворотних вод -2555 млн. м3 становили недостатньо очищені (на 617 млн. м3 менше, ніж у 1999 р.) і 758 млн. м3 (на 9,5 млн. м3 більше, ніж у 1999 р.) без очищення. У 2000 році загальна потужність очисних споруд, через які проходять зворотні води перед скидом до водних об'єктів, зменшилася, порівняно з 1999 р. на 31 млн. м3 і становить 7629 млн. м3.  

Найбільша забрудненість  спостерігається у басейнах річок  Дунай, Дністер, Південний Буг, Дніпро та Сіверський Донець. Найбільший вплив  на стан поверхневих вод мають  стічні води підприємств різних галузей  промисловості, сільського і комунального господарства. Але слід відзначити і позитивне - економія свіжої води у 2000 році (завдяки впровадженню систем оборотного і повторно-послідовного водопостачання) становила 84,45%. Серед областей, що покращили цей показник - Миколаївська (97%), Рівненська та Хмельницька (96%), Харківська (94%).  

Основними джерелами  централізованого водопостачання є  поверхневі води, від якості яких залежить якість питної води.  

Останніми роками відмічено погіршення якості води основних джерел централізованого водопостачання, що обумовлено незадовільною водогосподарською діяльністю, забрудненням річкового стоку і підземних водоносних горизонтів органічними сполуками, нітратами, нафтопродуктами, патогенними мікроорганізмами. 

Із досліджених  проб водних об'єктів гігієнічним нормам за санітарно-хімічними показниками першої категорії не відповідає 20,8%, за мікробіологічними -20,1%, зокрема, у 3% проб було виділено збудники інфекційних захворювань. Для водойм другої категорії ці показники становлять відповідно - 22%, 19,7%, 0,9%. У зв'язку з відсутністю місцевих джерел близько 1200 населених пунктів в Автономній Республіці Крим і південних областях України частково чи повністю забезпечуються привізною питною водою.  

Аналізуючи стан систем водогінно-каналізаційного господарства в Україні, необхідно підкреслити, що з 21285 водогонів централізованого водопостачання не відповідають гігієнічним нормам 6%, з 1119 комунальних - 10, 2%, а з 5824 сільських - 5,3%. Такий стан зумовлено відсутністю зон санітарної охорони, необхідного комплексу очисних споруд та знезаражувальних установок 

Найгірше становище  склалося у водогінно-каналізаційному  господарстві Луганської, Житомирської, Полтавської, Херсонської, Кіровоградської, Донецької та Миколаївської областей. 

Особливе занепокоєння у зв'язку з хімічним та бактеріальним забрудненням викликає стан водопостачання сільського населення. Тільки четверта частина сіл України користується послугами централізованого господарсько-питного водопостачання. Як приклад, можна навести такий факт - понад 60% населення Київської області споживають воду з криниць, вміст нітратів у яких у 1,5-30 разів перевищує норму. 

Понад 50% питної води з підземних джерел водопостачання не відповідає вимогам стандарту  за органолептичними показниками. Кабінетом Міністрів у 2000 році схвалено Національний план дій з гігієни довкілля на 2000-2005 pp. Відповідно до цього плану, органи державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування зобов'язуються забезпечити населення питною водою, якість і кількість якої повинна відповідати вимогам санітарних норм і державного стандарту. 

З метою поліпшення якості питної води, вдосконалення  технологій очищення стічних вод  та переробки осадів, зменшення витрат матеріальних та енергетичних ресурсів водопровідно-каналізаційних підприємств Кабінетом Міністрів затверджено Програму розвитку вітчизняного виробництва нових високоефективних коагулянтів і флокулянтів та технологій їх впровадження у практику очищення природних і стічних вод (1999 p.). Передбачається подовження дії Програми розвитку водопровідно-каналізаційного господарства України, до завдань якої належать стабілізація економічного становища підприємств, забезпечення їх надійного функціонування, підвищення технічної надійності та екологічної безпеки господарсько-питного водопостачання населення, а також рівня і якості послуг, що надаються населенню. 

Охорона водних ресурсів України. 

Водні ресурси  є національним багатством країни, однією з природних основ її економічного розвитку. Вони забезпечують усі сфери життя і господарської діяльності людини, визначають можливості розвитку промисловості і сільського господарства, розміщення населених пунктів, організації відпочинку та оздоровлення людей.