Екологічні аспекти виробництва копчених ковбас

 

ПЕЕПГ для м’ясопереробного підприємства склав 0, 069 кг СО₂/кг м’ясної продукції. Аналізуючи отримані дані, можна зробити наступні висновки:

- істотний внесок (22-34 %) в  еквівалентну емісію парникових  газів при роботі підприємства  здійснює людська праця. Пряма  емісія для підприємств, що  використовують як паливо природний  газ, становить лише половину  цієї величини.[5].

 

4. Модель управління екологічною безпекою

Екологічна безпека - це захист від екологічної небезпеки.

Екологічна небезпека -  можливість руйнування (повного  або часткового) середовища проживання людину, рослин і тварин  у результаті неконтрольованого розвитку економіки, відставання технологій, природніх  катастроф і антропогенних аварій, внаслідок чого порушується пристосування  живих систем до умов існування.

Екологічна небезпека  зростає з розвитком сучасної технологічної кризи. Техногенні забруднення губительно діють на організм людини, на навколишнє природне середовище.

Безпека харчових продуктів і продовольчої сировини відносять до основних факторам, що визначають рівень здоров'я населення. Уважаються, що більш 70% забруднювачів надходять в організм людини із продуктами харчування. Стан справ з безпекою продовольства, особливо в останнє десятиліття, погіршилося у зв'язку із приватизацією харчової промисловості, збільшенням обсягів поставок неякісної продукції з-за кордону (у т.ч. так званої "гуманітарної допомоги"), ослабленням державного й суспільного контролю над виробництвом і реалізацією продуктів харчування. Безконтрольне використання добрив, засобів захисту рослин, консервантів, харчових добавок, гормонів, трансгенних організмів при виробництві продуктів харчування в різних країнах світу створює помітну екологічну небезпеку. Забезпечення населення екологічно безпечними продуктами харчування - одна з найважливіших державних завдань. Однак вона не повною мірою усвідомлена й тим більше не вирішена на повинному рівні.

Управління – це процес цілеспрямованого впливу на систему, що забезпечує підвищення її організованості, досягнення певного корисного ефекту.

Процес управління являє  собою сукупність послідовних дій:

• збір інформації;
• передача її в пункти нагромадження й переробки;
• аналіз, накопиченої й довідкової інформації; яка поступає
• ухвалення рішення на основі виконаного аналізу;
• вироблення відповідного керуючого впливу;
• доведення цього впливу до об'єкта управління.

Управління екологічною  безпекою і раціональним використанням  природних ресурсів передбачає й  аналіз потреб людини в природних  ресурсах, і з'ясування можливостей  природи по задоволенню цих потреб.[2]

 Було впроваджено схему екологічності виробництва, для вдосконалення підприємства та підвищення екологічної свідомості.

Схема екологічності виробництва наведена на рисунку 5.

 

 

 

 

 

 

Рисунок 5.  Схема  екологічності виробництва

Екологічне управління, як і будь-яке інше, є інформаційним  процесом. Сама сутність управління проявляється у формуванні, перетворенні і переміщенні  інформації. Інформаційний аспект системи  управління присутній у всіх її структурних  елементах, на всіх етапах прийняття  управлінських рішень. Ключовий аспект управління — формування управляючого впливу суб'єкта управління на об'єкт  управління, яке за своєю природою є інформаційним процесом і пов'язане  безпосередньо зі збиранням та аналізом отриманої інформації, побудовою  моделі управляючого впливу, розрахунком  на основі цієї моделі альтернативних варіантів та вибору з них оптимального за прогнозованими параметрами управляючого впливу. Відповідно оперативність і  якість управління всебічно залежать від інформаційного забезпечення системи управління або різноманітних інформаційних систем, що обслуговують процеси прийняття управлінських рішень.[2] Модель управління екобезпекою на м’ясному підприємстві наведена на рисунку 6.[3]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 6. Модель управління екобезпекою на м’ясному  підприємстві

 

ВИСНОВОК

З метою запобігання  або зменшення ризику розробляються  численні й різноманітні документи, сфери дії яких можуть обмежуватися яким-небудь одним підприємством, а  можуть поширюватися й на всю країну. Управління ризиком  це процес раціонального розподілу витрат на зниження різних видів ризику, що забезпечує досягнення такого рівня безпеки населення й природного середовища, який тільки досяжний в існуючі в данім суспільстві економічних і соціальних умовах. Управління екологічною безпекою і раціональним використанням природних ресурсів передбачає й аналіз потреб людини в природних ресурсах, і з'ясування можливостей природи по задоволенню цих потреб. Але не досить знайти оптимальну комбінацію потреб людини й можливостей природи. Необхідно ще зуміти перейти від нинішнього далеко не ідеального стану до цієї оптимальної комбінації. Для цього розроблені різні механізми управління екологічною безпекою й охороною навколишнього середовища.

В результаті виконання роботи було розроблено модель управління екологічною  безпекою на підприємстві. Ефективний збір і обробка інформації, як внутрішнього (на м’ясному підприємстві), так і зовнішнього походження щодо стану, можливостей і безпеки навколишнього середовища дозволить розробити ефективні управлінські рішення в системі управління екологічною безпекою. В якості рекомендації запропоновано розробляти, впроваджувати та постійно вдосконалювати систему екологічного менеджменту на підприємстві згідно ISO – 14001«Система екологічного менеджменту». 

Отже, розробка і впровадження такої системи управління дозволить  ефективно управляти безпекою, як на самому підприємстві, так і щодо навколишнього середовища і дозволить знизити негативний вплив на довкілля від підприємства.

 

 

 

 

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Методичні вказівки до виконання курсового проекту з курсу „Управління екологічною безпекою" для студентів спеціальності 7.04010603 / Укл. Р.І. Шевченко. – Одеса: ОНАХТ, 2012. – 12 с.
2. Конспект лекцій до курсу „Управління екологічною безпекою" для студентів спеціальності 7.04010603 / Укл. Р.І. Шевченко. – Одеса: ОНАХТ, 2011. – 49 с.
3. Бурков В.Н., Щепкин А.В. Экологическая безопасность. М.: 
   ИПУ РАН, 2003. – 92 с.
4. Лаврова, Л.П. Технология колбасных изделий /Л.П. Лаврова, В.В. Крылова – М.: Пищевая промышленность, 1975.
5. Щеглов Я.М. Основы энергосбережения: учебник/Н.И. Данилова 2006. 564с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

Додаток А. Загальна балансова  схема м'ясо переробної промисловості.(слайд 2)

Додаток Б. Апаратурно машинна  лінія виробництва копчених ковбас.(слайд 3)

Додаток В. Модель управління екобезпекої на м’ясному підприємстві.(слайд 4)

 

¹- повний перелік та інформація по видам транспорту наведена в таблиці 2

²- ВНТП АПК-02.05 Свинарські комплекси

³ - НТП-АПК 1.10.16.002-03

⁴ - з довідника «Отходи мясной промышленности».

⁵ -НТП-АПК 1.10.01.001-00

⁶-НТП-АПК 1.10.16.002-03

⁷ - НТП-АПК 1.10.16.002-03

⁸ -ВНТП 540-699-92

⁹ - відход – шлам паливний 30 %

¹⁰-40 % мастильних матеріалів вигорає, а 60 % відпрацьованого масла використовується в гідравлічних системах тракторів

¹¹ - Наказ Критерії визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги