Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Апреля 2012 в 22:24, реферат
Природно-заповідний фонд (ПЗФ) Криму (станом на 01.01.2010 р.)
у своєму складі налічує 153 території та об’єкти, загальною площею
144 965,4 га, що складає 5,6 % від загальної площі регіону.
У складі фонду 43 території загальнодержавного значення, що ста-
новить більше 80 % площі всього заповідного фонду. Основну площу
заповідного фонду складають природні заповідники (47,4 %) та за-
казники (30,7 %).
робочих місць.
Наукове забезпечення розвитку заповідної справи. Наукове
забезпечення розвитку заповідної справи необхідно здійснювати
шляхом встановлення регіонального замовлення установам природно-
заповідного фонду, науково-дослідним установам, вищим навчальним
закладам, що дасть змогу постійно отримувати науково обґрунтовані
рекомендації щодо збереження, відтворення і збалансованого викори-
стання унікальних природних комплексів, рідкісних та таких, що пере-
бувають під загрозою зникнення видів рослин, тварин і грибів. Слід
запровадити регулярний централізований науковий аналіз результатів
досліджень поточних та прогнозних змін біорізноманіття на природно-
заповідних територіях. З цією метою необхідно здійснити перехід
на
електронно-програмне
доступ до накопиченої інформації, дозволить оперативно розв’язувати
гострі природоохоронні проблеми. Також необхідно забезпечити роз-
виток системи ведення Державного кадастру територій та об’єктів
природно-заповідного фонду АРК. На підставі наукових досліджень
поєднати в єдину систему інформаційні ресурси Державного кадастру
територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
Програмою має передбачатися виконання наукових заходів щодо
інвентаризації біотичного і ландшафтного різноманіття недосліджених
ділянок заповідних територій, екологічного моніторингу та здійснення
проблемних досліджень у межах територій та об’єктів природно-
заповідного фонду.
Пріоритетними напрямами наукового забезпечення розвитку
заповідної справи мають стати такі:
• розроблення наукових обґрунтувань щодо створення нових
та розширення існуючих заповідних територій, в першу чергу
в складі екологічної мережі;
• дослідження факторів та причин, що зумовлюють деградацію
природних екосистем, розвиток наукових засад щодо запобі-
гання негативним впливам, їх зменшення, відновлення екоси-
стем
та розроблення відповідних
• створення науково-методичної бази для здійснення природо-
охоронних заходів;
• урахування в різних секторах економічної діяльності завдань
збереження біорізноманіття, в т. ч. під час рекреаційного ви-
користання територій;
• розроблення наукових методів екологічно збалансованого
господарювання в межах територій та об’єктів природно-
заповідного фонду.
Підвищення рівня інформування громадськості у сфері запо-
відної справи. Для підвищення обізнаності та екологічної свідомості
громадськості, просвіти та розвитку екологічної культури населення,
з метою підтримки збереження природно-заповідного фонду необ-
хідно створити систему регіональних еколого-просвітницьких центрів
на базі загальноосвітніх середніх шкіл, природоохоронних неуря дових
організацій, державних підприємств лісового господарства тощо.
Розвиток екологічної просвіти необхідно здійснювати шляхом
дер жавної підтримки:
• науково-популярних видань, випуску серії довідників, букле-
тів, навчальних, методичних та інших видань;
• створення системи літніх дитячих екологічних таборів на базі
установ природно-заповідного фонду із залученням молоді
до здійснення природоохоронних заходів;
• інформування населення щодо необхідності збереження біо-
різноманіття в засобах масової інформації, під час проведен-
ня природоохоронних кампаній, за допомогою екологічної
реклами;
• ініціатив громадськості щодо збереження біорізноманіття,
розвитку та поширення екологічного руху, традиційного при-
родокористування;
• популяризації елементів місцевої народної культури та тра-
дицій, спрямованих на збереження живої природи.
Очікувані результати, ефективність Програми. Виконання
Про грами має дати змогу створити оптимальну систему збережен-
ня ландшафтного та біологічного різноманіття в межах природно-
заповідного фонду АРК.
Виконання Програми має забезпечити:
• збільшення площі природно-заповідного фонду АРК до 15 %
від за гальної площі території АРК;
• поліпшення управління заповідною справою;
• збереження генофонду рослинного і тваринного світу;
• запобігання використанню територій та об’єктів природно-
заповідного фонду не за їх цільовим призначенням;
• проведення необхідних прикладних наукових досліджень
у сфері заповідної справи;
• екологічно збалансоване природокористування в межах тери-
торій та об’єктів природно-заповідного фонду;
• поліпшення фінансового забезпечення розвитку заповідної
справи;
• формування системи екологічної просвіти;
• залучення до управління у сфері заповідної справи високо-
кваліфікованих кадрів;
• створення рекреаційної бази на основі мережі природно-
заповідного фонду, розвиток екотуризму з метою відпочинку
та оздоровлення населення;
• підвищення екологічної поінформованості населення, залучен-
ня його широких верств до розв’язання екологічних проблем
та процесу прийняття рішень.
Фінансове забезпечення. Фінансове забезпечення виконання про-
грами має здійснюватися за рахунок коштів регіонального фонду охо-
рони навколишнього природного середовища, грантів, спонсорської
допомоги та інших джерел.
У проекті програми мають бути наведені детальні розрахунки
обсягів фінансування за напрямками:
• створення та підтримка репрезентативної системи територій
та об’єктів природно-заповідного фонду;
• здійснення спеціальних заходів щодо збереження і відновлення
екосистем на територіях природно-заповідного фонду;
• сприяння екологічній освіті та обізнаності громадськості;
• наукове забезпечення розвитку заповідної справи.
Розроблення та затвердження регіональної програми розвитку
заповідної справи в АРК на період до 2020 року забезпечить вико-
нання основних стратегічних напрямків розвитку системи природно-
заповідного
фонду АРК у нових економічних
умовах.
Список
використаних джерел
1. Ена Ал. В. Установление границ и паспортизация объектов природно-
заповедного фонда: геоинформационные подходы / Ал. В. Ена, С. А.
Ефимов, С. Г. Угаров // Заповедники Крыма. Теория, практика и перспек-
тивы заповедного дела в Черноморском регионе: матер. V Междунар.
науч.-практ. конф., 22–23 окт. 2009 г. – Симферополь, 2009. – С. 55–61.
2.
Природно-заповедный фонд
природно-хозяйственной системы / В. Г. Ена, Ал. В. Ена, Ан. В. Ена,
С. А. Карпенко // Перспективы создания Единой природоохранной сети
Крыма. – Симферополь: Крымск. уч.-пед. изд-во, 2002. – С. 41–46.
3. Стеценко М. П. Заповідна справа в умовах перехідної економіки
та земельної реформи / М. П. Стеценко // Шляхи вирішення проблем них
питань у сфері земельних відносин при створенні нових та функціо-
нуванні існуючих територій та об’єктів природно-заповідного фонду:
зб. тренінг. матер. сем. – К., 2007. – С. 5–22.
4. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 25 серпня
1992
р. // Відомості Верховної Ради України.
– 1992. – № 34.
Информация о работе Аналіз особливостей розвитку заповідної мережі України