Аналіз особливостей розвитку заповідної мережі України

 
 
 
 
 

Реферат на тему:

«Аналіз особливостей розвитку заповідної мережі України » 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Тернопіль 2011 
 

     Вступ

     Природно-заповідний фонд (ПЗФ) Криму (станом на 01.01.2010 р.)

     у своєму складі налічує 153 території та об’єкти, загальною площею

     144 965,4 га, що складає 5,6 % від загальної  площі регіону.

     У складі фонду 43 території загальнодержавного значення, що ста-

     новить  більше 80 % площі всього заповідного  фонду. Основну площу

     заповідного фонду складають природні заповідники (47,4 %) та за-

     казники (30,7 %) [1].

     Останніми роками розвиток природно-заповідного  фонду Криму

     провадиться на підставі Постанови ВР АРК «Про виконання По-

     станови ВР АРК від 20.10.04 № 1097-14/04 “Про встановлення меж

     природних комплексів територій та об’єктів природно-заповідного

     фонду місцевого значення в Автономній Республіці Крим”».

     Відсоток  заповідності Криму зростає дуже повільно: у 1992 р.

     він склав 4,2 %, а у 2010 р. – 5,6 %. Площа ПЗФ  нерівномірно вкриває

     територію Криму. Найбільший відсоток заповідності має Головна

     гряда та Кримське Середземномор’я. Значно менша заповідність

     території ландшафтів рівнинного Криму, Керченського пагорбогір’я

     та  Кримського передгір’я. Мережа ПЗФ  не забезпечує збереження

     всього  рідкісного та зникаючого ландшафтного та біологічного

     різноманіття [2].

     Повільно  посувається процес виносу меж територій  ПЗФ на міс-

     цевості. Відсутній регіональний кадастр  територій ПЗФ, створений

     з використанням сучасних геоінформаційних технологій. Потребує

     удосконалення система управління заповідною справою  в регіоні.

     Для реалізації єдиної державної політики у сфері розвитку

     природно-заповідної справи в Україні прийнято Указ Президента

     України «Про заходи щодо подальшого розвитку природно-заповідної

     справи  в Україні» № 838/2005 від 23.05.05 р. Також розпорядженням

     Кабінету  Міністрів України від 08.02.06 р. № 70-р схвалено Концепцію

     Загальнодержавної програми розвитку заповідної справи на період

     до 2020 року, де заплановано збільшення обсягу площі природно-

     заповідного фонду України до 10 % загальної  площі держави.

     Для подальшого розвитку заповідної справи в Криму необхідно

     розробити стратегію її майбутнього розвитку у вигляді програми роз-

     витку хоча б на наступні десять років. Важливим порухом у реалізації

     цієї  проблеми є розробка концептуальних положень її змісту.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         Природні комплекси, які потребують збереження

     шляхом  заповідання

     Основні загрози ландшафтному різноманіттю. Головними при-

     чинами  інтенсивного руйнування лісо-гірських та гірсько-лучних

     яйлинських  ландшафтів є перевищення рекреаційних навантажень,

     недосконалість  територіального планування, будівництво  без ураху-

     вання стійкості ландшафтів.

     Особливе  занепокоєння викликає руйнування прибережних  мор-

     ських ландшафтів. Зникнення природних  біогеоценозів прибережної

     зони  різко погіршує здатність прибережних морських ландшафтів

     до  самоочищення та самовідновлення, що спричинює  значне погір-

     шення санітарно-гігієнічного стану вод.

     У Криму природні ландшафти збереглися на площі 25,27 %,

     із  них 10 % – ліси гірської частини, а  решта – 15-17 % – невеличкі

     багаточисельні  ділянки степових ландшафтів. Таким чином, спів-

     відношення  ландшафтів антропогенно змінених та природних

     не  відповідає нормі (природні ландшафти  – до 50 %).

     Серед антропогенно змінених ландшафтів значні площі під ріллею

     (45 %), ще більший цей показник  для рівнинної частини.

     Основні загрози біорізноманіттю. Підвищується руйнування

     середовищ існування багатьох видів рослин та тварин – деградують

     гірські ліси, знищуються степові біоценози, забруднюється морське

     узбережжя та акваторія.

     Зростає тиск браконьєрства на фауну Криму. У 2007 р. виявлено

     743 факти, а у 2009 р. – 911 таких  випадків.

     Продовжується проникнення та розповсюдження нових  адвентив-

     них видів рослин. У найближчі роки можливе проникнення деяких

     видів екзотичних тварин.

     Крим  є одним із центрів біорізноманіття в Україні. Флора судинних

     рослин  налічує 2 775 видів (60 % флори України). Серед них 279 –

     це  ендеміки (10 %).

     До  Червоної книги України (1996) занесено 172 види судинних

     рослин  Криму, що складає 39,2 % від описаних там представників

     папоротеподібних  та насінних рослин.

     Дуже  багата фауна наземних безхребетних. До Червоної книги

     України (1994) занесено 52 види прісноводних молюсків, 21 вид з яких

     (40,4 %) мешкає в Криму, в тому числі 11 видів (21,2 %) виключно

     в Криму.

     Герпетофауна  налічує 6 видів амфібій та 14 видів рептилій, з них

     7 видів занесено до Червоної  книги України.

     У Криму мешкає біля 300 видів птахів, 50 з яких занесено до Чер-

     воної книги України, 5 видів з них  ніде в Україні більше не мешкають.

     Ссавці  налічують 57 наземних видів, 16 з них (28,3 %) занесено

     до  Червоної книги України.

     Всі рослинні угруповання включено до складу 37 класів. Перева-

     жаючими за площею є лісові, степові та лучні  угруповання. До Зеленої

     книги України (1987) включено такі синтаксони: 11 лісових, 4 чагар-

     никових, 12 степових.

     Основні загрози лісовому покриву. Деградація гірських листяних

     лісів, особливо пухнастодубових та скельнодубових (основна причи-

     на  – інтенсивні рубки у ХІХ – початку ХХ ст.) – це привід до втрати

     поки  що високого рекреаційного потенціалу та погіршення і без того

     тяжкого стану з постачанням Криму водою.

     Спостерігається скорочення площ природних соснових лісів під

     впливом людини (особливо пожарів, розчисток  лісу для сільсько-

     господарських угідь, будівництва в нижній приморській  частині,

     а в минулому – від випасу худоби). Процеси деградації кримських

     лісів обумовлені ще і природними факторами – періодичним масовим

     пошкодженням  листя та молодих дерев шкідниками та хворобами.

     Ліси  Криму мають перш за все екологічне, кліматологічне та ре-

     креаційне значення. Всі ліси віднесені до першої групи лісів, в їх

     складі  розрізняють гірські та рівнинні. Особливе значення мають

     гірські ліси Криму, які виконують водоохоронну та ґрунтозахисну

     функцію. Гірські ліси Криму є одним  з центрів біорізноманіття

     України. В складі судинних рослин близько 280 видів, серед яких

     10 % – це ендемічні рослини.

     Загальна  площа земель лісового фонду – 298,3 тис. га, що складає

     10,6 % від загальної площі Криму  (при нормі 19-20 %). Основну площу

     лісів складають листяні ліси, серед яких поширені пухнастодубові,

     скельнодубові, грабові та букові ліси. Серед типових, рідкісних

     та  зникаючих лісових угруповань у  Зелену книгу України занесено

     11 синтаксонів.

     До складу природно-заповідного фонду включено лише 10 %

     площі лісів.

     Ліси  Криму активно використовують для  лісогосподарської

     та  мисливської діяльності. У 2009 р. перероблено 7 500 м3 деревини

     та  вироблено продукції на 2 294 тис. грн.

     Оцінка  стану заповідної справи в Автономній Республіці Крим

     В АРК відсутня чітко визначена  стратегія розвитку заповідної

     справи, недосконалою залишається система  управління.

     Недосконалість  чинної законодавчої бази щодо врегулювання

     питань  охорони і забезпечення невиснажливого використання при-

     родних  ресурсів у межах природно-заповідного фонду, відсутність

     ефективного контролю за дотриманням режимів, низький  загальний

     рівень екологічної освіти та інформованості населення призводить

     до  нецільового використання земель природно-заповідного фонду,

     вилучення їх для різноманітних господарських потреб, у тому числі

     під будівництво. Особливо гостро стоїть це питання в наш час у зв’язку

     зі  здійсненням земельної реформи. Крім того, значну кількість зе-

     мельних ділянок, на яких розташовані території  та об’єкти природно-

     заповідного фонду, не переведено до відповідної категорії земель, а їхні

     межі  не встановлено на місцевості. Зростає загроза втрати зарезерво-

     ваних для подальшого заповідання цінних природних комплексів [3].

     Прийнята  у 2000 р. Загальнодержавна програма формування

     національної  екологічної мережі України на 2000–2015 роки, яка

     охоплює територію АРК, поставила завдання в основному щодо

     кількісного зростання природно-заповідного  фонду, яке необхідне

     для створення єдиної територіальної системи  природних територій

     та  забезпечення збереження районів із багатим біорізноманіттям.

     Розуміючи важливість не тільки кількісного, а  також і якісного

     зростання, фундаментальну та ключову роль природно-заповідного

     фонду у збереженні біотичного та ландшафтного різноманіття в умо-

     вах ринкової економіки та необхідності збільшення площі природно-