Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Апреля 2012 в 22:24, реферат
Природно-заповідний фонд (ПЗФ) Криму (станом на 01.01.2010 р.)
у своєму складі налічує 153 території та об’єкти, загальною площею
144 965,4 га, що складає 5,6 % від загальної площі регіону.
У складі фонду 43 території загальнодержавного значення, що ста-
новить більше 80 % площі всього заповідного фонду. Основну площу
заповідного фонду складають природні заповідники (47,4 %) та за-
казники (30,7 %).
заповідного фонду в АРК в три рази на найближчі роки, необхідно
розробити науково обґрунтовану програму розвитку заповідної справи
в АРК до 2020 р.
Програма має спиратися на концептуальну основу, яка визначить
найважливіші напрямки довгострокової політики в умовах єдиного
підходу до централізованої концентрації та оптимізації фінансових,
матеріальних та трудових ресурсів, а також координації діяльності
місцевих органів самоврядування згідно з законодавством [4].
Концепція регіональної програми розвитку заповідної справи
в Автономній Республіці Крим на період до 2020 року
Мета та завдання Програми. Мета Програми полягає у створенні
належних умов для реалізації єдиної державної політики у сфері
розвитку заповідної справи, вдосконаленні управління системою
територій та об’єктів природно-заповідного фонду та доведенні обсягу
площі природно-заповідного фонду до 15 % від загальної площі АРК.
Головними завданнями Програми мають бути:
1. Створення і підтримання репрезентативної системи територій
та об’єктів природно-заповідного фонду.
2. Здійснення спеціальних природоохоронних заходів щодо
збереження біотичного і ландшафтного різноманіття у межах
територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
3.
Екологічно збалансований
природно-заповідного фонду.
4. Наукове забезпечення розвитку заповідної справи.
5. Підвищення рівня інформування громадськості у сфері запо-
відної справи.
Створення і підтримання репрезентативної системи територій
та об’єктів природно-заповідного фонду. Програмою має бути
передбачено, що до 2020 р. в основному буде завершено створен-
ня комплексної репрезентативної системи територій та об’єктів
природно-заповідного фонду, яка забезпечить значне зниження темпів
втрати ландшафтного та біологічного різноманіття та стане елементом
екологічно збалансованого розвитку АРК.
Передбачається, що регіональна система територій та об’єктів
природно-заповідного фонду буде поповнюватися лісовими, степо-
вими та лучними територіями тощо. З метою подальшого розвитку
мережі природно-заповідного фонду та недопущення втрати цінних
у природоохоронному й науковому відношенні природних територій
будуть здійснюватися заходи щодо їх резервування для подальшо-
го заповідання. Зрештою, очікується зростання площі природно-
заповідного фонду АРК до 15 % від площі його території.
Програма
має передбачати подальший
тивного державного управління, що буде здійснюватися шляхом
розбудови державного управління заповідною справою, поліпшення
управління
територіями та об’єктами природно-
та системи державного контролю.
Для інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень
необхідно створити систему моніторингу та забезпечити ведення дер-
жавного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду
на основі сучасних інформаційних технологій, зокрема географічних
інформаційних систем. До управління заповідною справою, процесу
прийняття рішень та здійснення контролю значно ширше залучати-
муться місцеві громади та громадські організації.
Програма
має забезпечити також
міжнародних конвенцій та угод, насамперед, Конвенції про охорону
біологічного різноманіття (1992) та її Програми щодо природоохо-
ронних територій (2004), Конвенції про захист всесвітньої культурної
та природної спадщини (1972), Конвенції про водно-болотні угіддя,
що мають міжнародне значення, головним чином як середовища
існування водоплавних птахів (1971), Конвенції про охорону дикої
флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (1979)
у частині положень, які стосуються розвитку та збереження природно-
заповідного фонду.
Необхідно проводити роботу щодо залучення додаткових міжна-
родних фінансових ресурсів для впровадження заходів, передбачених
Програмою.
Під час реалізації Програми має проводитися систематичний ана-
ліз та обмін національним досвідом та інформацією у сфері заповідної
справи, забезпечуватися участь регіональних фахівців у національних
форумах.
Здійснення спеціальних природоохоронних заходів щодо збере-
ження біотичного і ландшафтного різноманіття у межах територій
та об’єктів природно-заповідного фонду. Програма має забезпе-
чити реалізацію державної політики, спрямованої на забезпечення
збереження природних комплексів територій та об’єктів природно-
заповідного фонду, призупинення до 2010 р. втрати біотичного
та ландшафтного різноманіття АРК. З цією метою здійснюватиметься
поетапна інвентаризація земельних ділянок природно-заповідного
фонду, а також ландшафтного та біологічного різноманіття, що зна-
ходяться в їхніх межах.
Здійснюватимуться заходи щодо поліпшення збереження та від-
новлення порушених екосистем, популяцій рідкісних і таких, що пере-
бувають під загрозою зникнення, видів флори, фауни та мікобіоти,
рослинних угруповань, типів природних середовищ. Першочергова
увага буде приділятися впровадженню науково обґрунтованих підходів
до режимів збереження та менеджменту лісових, степових, водно-
болотних
та інших екосистем для
під впливом антропогенних факторів.
Планування та впровадження природоохоронних заходів здій-
снюватиметься відповідно до проектів організації територій установ
природно-заповідного фонду, зорієнтованих на еколого-біологічні
основи збалансованого управління територіями відповідно до загаль-
ноєвропейських підходів з подальшим коригуванням відповідних
спеціальних заходів. Посилено контроль за додержанням режиму
територій та об’єктів природно-заповідного фонду із залученням
провідних вчених, органів місцевого самоврядування, громадських
організацій, засобів масової інформації тощо.
Одним із пріоритетних напрямів у впровадженні природоохорон-
них заходів має стати формування дієвої служби державної охорони
природно-заповідного фонду.
Необхідно розробити та запровадити механізми забезпечення
дієвої охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду, для
управління якими не створюються спеціальні адміністрації, в тому
числі і штучно створених.
Окрім цього, у межах території та об’єктів природно-заповідного
фонду необхідно запланувати заходи щодо забезпечення захисту
природних комплексів від пожеж, аварій, запровадити контроль
за інвазійними видами флори та фауни.
Екологічно збалансований розвиток територій та об’єктів при -
родно-заповідного фонду. Екологічно збалансований розвиток те-
риторій та об’єктів природно-заповідного фонду необхідно забез пе-
чити шляхом упровадження науково обґрунтованих сучасних ме тодів
управління природними ресурсами, що базуються на екосистем ному
підході, шляхом підтримання і відновлення традиційних природо-
зберігаючих технологій природокористування та екологізації місцевої
економічної діяльності. Природоохоронні технології слід спря мувати
на підвищення природної стабільності та стійкості екосистем.
Основою екологічно збалансованого розвитку установ природно-
заповідного фонду та прилеглих до них територій має стати впровад-
ження нових екологічно безпечних видів господарської діяльності,
насамперед, соціально зорієнтованих.
Рекреаційна та оздоровча діяльність має здійснюватися на під-
ста
ві аналізу інвестиційних
тери торій, розвитку обсягів та асортименту існуючих платних послуг,
поліпшення їх якості.
З метою сприяння розвитку рекреаційної та оздоровчої діяльності
у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду потрібно
передбачати:
• оптимізацію рекреаційного використання територій та об’єк-
тів природно-заповідного фонду, визначення допустимих
ре креаційних навантажень на природні комплекси в кожному
конкретному випадку, можливих видів рекреації та контроль
за дотриманням цих норм;
• розвиток спеціальних видів туризму, зокрема спостереження
за тваринами, походи маршрутами історичних та літературних
героїв, «наодинці з природою» тощо;
• реалізацію економічних проектів у сфері рекреації та інших
видів господарської діяльності в тих її формах, що не руйнують
і не пошкоджують навколишнє природне середовище;
• широке залучення місцевого населення до рекреаційної діяль-
ності, в тому числі до сільського та екологічного туризму;
• рекламування рекреаційних можливостей установ природно-
заповідного фонду.
Реалізація цих напрямів має
забезпечити створення
умов для відпочинку та оздоровлення населення у природних умо-
вах, екологічно збалансований розвиток громад, створення нових
Информация о работе Аналіз особливостей розвитку заповідної мережі України