Особливості захисту авторських прав на фотографічні твори

Після цього при виявлені порушення  за будь яким із критеріїв подається  справа на розгляд у судді. Також авторам треба пам’ятати, що у повній мірі захистити їх права зможуть тільки експерти у сфері авторського права.

2.4. Висновки

Однією  з проблем авторського права  в Україні є те, що чинне законодавство України ще не повною мірою відповідає міжнародним стандартам та не забезпечує належного захисту авторського права. Тому у разі порушення авторських прав автор може і повинен їх захищати. Такі можливості захисту авторських прав у суді дає цивільно-правове і кримінальне законодавство. Самим авторам не вистачає досвіду і певних знань для організації самозахисту, тому і було прийняте рішення написання цієї роботи.

Метою цієї магістерської роботи було дослідження  деяких проблем, пов’язаних із захистом авторського права на фотографічні в Україні, зокрема з можливими  видами створення фотографічних  творів, засобами виявлення порушень а також законодавчого регулювання, практики його застосування та винайдення шляхів їх подолання.

У ході дослідження проаналізовано засоби виявлення порушень авторського  права на фотографічні твори. У ході розробки проекту було проаналізовано способи створення фотографічних творів за участю однієї та декількох осіб а також було складено структурно-логічна схема використання фотографічного твору. Аналіз виконаної роботи показав прийнятність запропонованих мір для виявлення правопорушень у сфері авторського права.

Розділ III

Оцінка  вартості права на створений об’єкт інтелектуальної власності

Оцінка - це процес визначення вартості, ретельний аналіз, який включає інформацію про сам об'єкт оцінки, про ринок, як в цілому, так і в розрізі певного сегмента, виконання розрахунків заснованих на одночасному обліку багатьох кількісних і якісних факторів соціально-політичного, економічного і технічного характеру, і оформлення результатів у вигляді письмового звіту. о групи об'єктів інтелектуальної власності, що підлягають оцінки, входять:

• патенти на винаходи або корисні моделі;
• патенти на промислові зразки;
• отримані або надані ліцензії на право користування об'єктами інтелектуальної власності;
• авторські свідоцтва;
• торговельні марки (товарні знаки) і знаки обслуговування;
• фірмові найменування;
• ноу-хау (нова, не відома іншим інформація, що має комерційну вартість);
• ділова репутація (гудвіл) і інші нематеріальні об'єкти.

Оцінка об'єктів інтелектуальної власності дозволяє визначити вартість кінцевих продуктів та результатів інтелектуальної роботи в грошовому еквіваленті.

Необхідність  в оцінці інтелектуальної власності  зазвичай виникає при здійсненні операцій купівлі-продажу патентів, торгових марок тощо, або при укладанні  ліцензійної угоди на право використання об'єктів інтелектуальної власності  – торгових марок, патенті, авторського  прав, а так само при визначенні розміру компенсації шкоди, заподіяної власнику прав незаконним використанням  його патентів, торгових марок та інших  об’єктів. Але в сучасній практиці присутні й інші причини, у зв'язку з якими необхідна офіційна процедура  оцінки патентів, торгових марок (товарних знаків), авторських свідоцтв та інших  об'єктів. Таким чином, оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності  надає можливість:

• визначити реальну цінність і ринкову вартість об'єкта (торгової марки, патенту, авторського права), наприклад, з метою продажу (повної передачі права) торговельної марки або патенту;
• визначити ціну продажу ліцензії на об'єкт інтелектуальної власності;
• визначити вартість внеску в статутний фонд підприємства, в тому випадку, якщо Ви бажаєте збільшити статутний фонд шляхом внесення в нього вартості торговельної марки та/ або патенту (дана процедура можлива і при створенні нового підприємства);
• отримання кредиту під заставу виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності (відомо, що на території Україні вже існує реальна практика таких кредитів);
• визначити суми виплат авторських винагород або роялті (авторські винагороди можуть регулярно отримувати автори патентів на винаходи та/або промислові зразки - дуже часто це засновники підприємства, авторські винагороди оподатковуються тільки доходом з фізичних осіб (15%) і є валовими витратами підприємства; роялті можуть отримувати власники патентів та/або торгових марок (на практиці це так само можуть бути - фізичні особи, в т.ч. і співробітники підприємства);
• визначити суму компенсації при вирішенні конфліктів в процесі використання торговельних марок і патентів, в т.ч. визначити розміри збитків внаслідок порушення виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності; при вирішенні майнових суперечок;
• залучення інвесторів.

Документи та інформація, які необхідні для оцінки об’єкта інтелектуальної власності:

• Документи, що підтверджують право власності (копії) на об'єкт інтелектуальної власності (патент на винахід, корисну модель, промисловий зразок, свідоцтво України на торговельну марку, міжнародна реєстрація торгової марки, авторське свідоцтво та інш.);
• Ліцензійні угоди на тимчасове використання об’єктів інтелектуальної власності – торгової марки, винаходи, корисні моделі, промислові зразки);
• Відомості про платежі, що підтверджують реєстрацію (патентування) і підтримку чинності об'єкта інтелектуальної власності; витрати, пов'язані з процедурою патентування винаходу або державної реєстрації торгової марки;
• Балансова вартість об'єкта (торгової марки, винаходу, промислового зразка, корисної моделі, авторського права); дата постановки на баланс і зміна балансової вартості об’єкту по роках;
• Інформація про валовий дохід, витрати, прибуток і рентабельність підприємства за період використання товарного знака, винаходу, промислового зразка та інших об’єктів інтелектуальної власності;
• Інформація, в яких країнах, крім України зареєстрована торгова марка або запатентовано винахід, корисна модель, промисловий зразок.

Цей перелік інформації та документації не є вичерпним. Додатково можуть бути надані наступні документи:

• Відомості про виробництво і продажі товарів (продукції), зроблених з використанням оцінюваного об'єкта інтелектуальної власності – торгової марки, винаходу, авторського права (фінансові показники, споживачі, конкуренти, територія продажів);
• Відомості про послуги, які надані споживачам ринку з використанням оцінюваного об'єкта інтелектуальної власності – торгової марки, винаходу, авторського права (фінансові показники, споживачі, конкуренти, територія продажів);
• Бізнес-плани розвитку підприємства із зазначенням майбутнього використання торгової марки, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, авторського права;
• Маркетингові дослідження ринку, на якому використовуються торгова марка, патенти, авторські свідоцтва

Розроблену  методику виявлення порушення прав третіх осіб при створенні фотографічних творів можна представити як готовий об'єкт авторського права у вигляді брошури.

Основними законодавчо-нормативними актами, що регулюють  оціночну діяльність щодо об'єктів  авторського права і суміжних прав, є:

• Книга четверта Цивільного кодексу України;
• Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні»;
• Закон України «Про авторське право і суміжні права»;
• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження розміру винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядок її виплати»;
• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних ставок винагороди за використання об'єктів авторського права і суміжних прав».

Цивільний кодекс України, який вступив в силу з 01.01.2004 року, передбачає, що «автор має  невідчужуване право на одержання  грошової суми у розмірі п'яти  відсотків від суми кожного продажу  оригіналу художнього твору чи оригіналу  рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором. Зазначена сума сплачується  продавцем оригіналу твору [2] ».

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні» визначає, що об'єктами оцінки є «... нематеріальні активи, у  тому числі об'єкти права інтелектуальної  власності ... [9] ».

Законом України «Про авторське право  і суміжні права» визначено, що виплата  авторської винагороди може здійснюватися  у формі одноразового платежу  або відрахувань за кожний проданий примірник твору, або комбінованих платежів. А в ст. 33 ч. 2 Закону України «Про авторське право і суміжні права» сказано, що авторська винагорода визначається у договорі про передачу прав у вигляді відсотка від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми, або іншим способом. При цьому ставки винагороди не можуть бути нижче мінімальних, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Мінімальні  ставки винагороди за використання об'єктів  авторського права і суміжних прав встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 72.

У більшості випадків щодо об'єктів  авторського права оцінка вартості прав зводиться до визначення розміру  винагороди автору за використання цих  об'єктів.

Оцінка  вартості прав на фотографічний твір зводиться до визначення розміру винагороди автору за його використання.

Під використанням розуміють зокрема  опублікування і продаж примірників  твору.

Як  відомо, існує три підходи до оцінки прав на об'єкти інтелектуальної власності: дохідний підхід, порівняльний (ринковий) підхід і витратний підхід.

Підхід  до оцінки вартості - це загальний спосіб визначення вартості, в рамках якого  використовується один або більше методів  оцінки.

Тут під методом оцінки мається на увазі спосіб визначення вартості, який варіюється залежно від підходу  до оцінки вартості.

Стандарт  з оцінки бізнесу BVS-1 "Термінологія" (1991 р.) Американського товариства оцінювачів дає такі визначення підходів до оцінки:

• підхід на основі активів - загальний спосіб визначення вартості підприємства та / або його власного капіталу, в рамках якого використовуються один або більше методів, заснованих безпосередньо на обчисленні вартості активів підприємства за вирахуванням зобов'язань;
• ринковий підхід - загальний спосіб визначення вартості підприємства або його власного капіталу, в рамках якого використовуються один або більше методів, заснованих на порівнянні даного підприємства з аналогічними вже проданими капіталовкладеннями;
• дохідний підхід - загальний спосіб визначення вартості підприємства або його власного капіталу, в рамках якого використовуються один або більше методів, заснованих на перерахунку очікуваних доходів.

Прибутковий підхід передбачає, що ніхто не стане  вкладати свій капітал у придбання  того чи іншого об'єкта інтелектуальної  власності, якщо такий же доход можна  одержати будь-яким іншим способом. Суть підходу полягає в тому, що вартість прав на об'єкт інтелектуальної  власності визначають шляхом розрахунку приведеної до поточного моменту  вартості прогнозованих майбутніх  доходів.

В основі дохідного підходу лежить принцип очікування, що свідчить про  те, що вартість об'єкта інтелектуальної  власності визначається величиною  майбутніх вигод її власника. Формалізується даний підхід шляхом перерахунку  майбутніх грошових потоків, що генеруються  об'єктом інтелектуальної власності, в справжню вартість.

Як  правило, потенційні покупці розглядають  приносить дохід об'єктом інтелектуальної  власності з точки зору інвестиційної  привабливості, тобто як об'єкт вкладення  капіталу з метою отримання в  майбутньому відповідного доходу. Однією з основних особливостей приносить  дохід об'єкта інтелектуальної власності  є те, що він дуже рідко належить одному власникові на правах повної власності. Саме тому при оцінці об'єкта інтелектуальної  власності зазвичай розглядаються  конкретні набори прав власності, що визначають предмет оцінки.

Так як в основі дохідного підходу  лежить принцип очікування майбутніх  вигод, то суттєвим моментом є чітке  визначення та класифікація цих вигод  для однакового їх тлумачення. Вважається, що вигода від володіння об'єкта інтелектуальної власності включає  право отримувати всі регулярні  доходи під час володіння, а також  дохід від продажу об'єкта інтелектуальної  власності після закінчення володіння (реверсія), якщо це передбачено ліцензійним  договором.

В основу дохідного підходу до оцінки об'єктів інтелектуальної власності  покладено математичний апарат, який достатньо повно викладено в  класичній монографії з оцінки нерухомості  Дж. Фрідмана і Н. Ордуея [36].

Стосовно  до оцінки вартості об'єктів інтелектуальної  власності дохідного підходу  полягає в тому, що вартість будь-якого  об'єкта інтелектуальної власності  можна ототожнити з капіталом (інвестицією) певної величини, здатної генерувати додатковий прибуток або, кажучи точніше, надлишкову додаткову вартість на умовах ефективного використання цього активу. Отже, для вирішення обраної задачі (оцінки вартості об'єктів інтелектуальної власності) необхідно визначити додатковий прибуток за будь-який період часу (наприклад, за рік), яка може бути отримана за рахунок еманації (прояви) нових ідей, принципів, удосконалень в організаційну, технологічну або підприємницьку діяльність підприємства. При цьому додатковий прибуток ототожнюється з прибутком на якийсь капітал, що дорівнює вартості конкретного об'єкта інтелектуальної власності.

Знаючи  прибутковість конкретної галузі, до якої належить те чи інше підприємство, або визначивши внутрішню прибутковість  потоку надлишкової додаткової вартості за відомою додаткової вартості, за допомогою відомих економіко-математичних формул можна оцінити вартість конкретного  об'єкта інтелектуальної власності, тобто визначити величину шуканого капіталу.

В умовах, коли ринок інтелектуальної  власності ще не сформований або  працює неефективно, з трьох розглянутих  підходів, прибутковий підхід до оцінки вартості об'єкта інтелектуальної власності  є основним.