Особливості захисту авторських прав на фотографічні твори

 

Реферат

 

Загальний обсяг магістерської роботи становить  77 аркушів, робота містить 5 рисунка, 38 літературних джерела, 6 додатки.

 

Ключові слова: фотографічний твір, автор  твору, модель, роботодавець, норма закону,  охоронний документ, власник виключних прав, майнові права, немайнові права, порушення прав, методика.

 

У дипломній роботі на здобуття кваліфікації магістра було проведено аналіз варіантів створення фотографічних творів, проаналізовано способи використання фотографічного твору автором а також третіми особами,  а також проведе аналіз процесу виявлення порушення прав при створенні фотографічного твору. У магістерській роботі отримані важливі практичні результати.

 

 

Зміст

 

Вступ 5

Розділ I. Захист авторських прав на фотографічні твори 9

1.1 Аналіз законодавчої бази в сфері захисту авторських прав 9

1.2. Аналіз законодавчої бази в сфері захисту авторських прав на фотографічні твори 15

1.3. Висновки 22

Розділ II. Дослідження проблеми захисту авторських прав на фотографічні твори 25

2.1. Загальна методика й основні методи дослідження 25

2.2. Розробка методики захисту авторських прав на фотографічні твори 26

2.3. Розробка алгоритму захисту авторських прав на фотографічні твори 46

2.4. Висновки 56

Розділ III. Оцінка вартості права на створений об’єкт інтелектуальної власності 58

Список використаниної літератури 75

Додатки

 

Вступ

 

Актуальність теми. Правову охорону в Україні фотографії здобули лише після прийняття відповідного  закону про авторське право 23 грудня 1993 року. До цього часу діяли норми частини 2 статті 473 ЦК УРСР 1963 року, що обмежували термін дії авторського права на фотографію п’ятьма роками, а на збірки фоторобіт – десятьма.

На  сьогодні обсяг прав на фотографічні твори чітко визначений українським  законодавством. Автор фотографічного твору володіє виключними майновими  правами на використання свого твору  та правом забороняти або дозволяти  іншим особам:

• відтворення фотографічних творів (у періодичній пресі, книгах та іншій поліграфічній продукції) та включення їх до збірників, енциклопедій тощо;
• розповсюдження своїх творів як на території України так і за її межами;
• публічний показ та демонстрацію фотографічних творів (на телебаченні, спеціалізованих виставках, в галереях тощо);
• переробку та інші подібні зміни творів (фотомонтаж, колаж та ін.).

Виняток становлять випадки вільного використання фотографічного твору, передбачені  статтями 21-25 Закону України „Про авторське право і суміжні права”. Водночас фотограф має право заборонити використання своїх творів, якщо воно наносить шкоду честі та репутації автора.

Окремо  необхідно наголосити на творах, що створюються фотографом на замовлення певного видання. Фахівці наголошують  на важливості укладання між фотокореспондентом та виданням саме авторського договору, оскільки розповсюджений метод підписання договору найму або договору цивільно-правового  підряду позбавляє фотографа  майнових авторських прав на використання твору.

Фотографу також належать особисті немайнові  права: право на ім’я, право авторства, право на збереження цілісності твору  та право протидіяти будь-якому спотворенню  або зміні твору. Останнє право  дає можливість захищати твір від  змін, які можуть мати місце під  час додрукарської підготовки фотознімку. Кадрування, растрування, колоризація чорно-білого зображення – всі ці дії можуть здійснюватися лише із дозволу автора.

Істотно порушити права фотографа можуть і популярні серед газетярів  фотомонтаж або колаж. Вони передбачають поєднання декількох зображень або внесення змін у вже існуючий знімок. І хоча автори цих ілюстрацій самі володіють авторськими правами, їхні твори є похідними, а тому не можуть бути виконані без дозволу авторів оригіналів.

Особливий правовий статус мають зображення, отримані за допомогою спеціальних  технічних пристроїв без участі людини. Такі фотографії позбавлені авторського  задуму та творчого характеру лише фіксують дійсність без спроби її інтерпретації. Тому різноманітні метеорологічні знімки, зображення, передані з супутника, не можуть вважатися об’єктами авторського  права, що водночас не заважає їм бути власністю організації, що здійснювала  зйомку.

Водночас  порушують права інших і самі фотографи. Так до категорії суспільного  надбання помилково відносять музейні  експонати, що на думку фотографів можна  вільно фотографувати. Але закінчення строку авторського права на картину  або скульптуру ніяк не пов’язано  із правами на матеріальний об’єкт у якому втілено твір. Музеї, що володіють правами на картини  та інші твори мистецтва, мають право  дозволяти або забороняти фотографування таких об’єктів для подальшого продажу  або опублікування у засобах  масової інформації одержаних  фотознімків  та репродукцій.

Незважаючи  на достатню регламентацію цієї сфери  творчої діяльності, фотографи регулярно  стикаються з відвертим ігноруванням закону та неправомірним використанням  їхніх творів редакціями засобів  масової інформації. Співробітники  засобів масової інформації часто  на свій розсуд використовують потрібні їм фотографічні твори, не беручи до уваги  той факт, що у знімків також  є автори, інтереси яких необхідно  врахувати. Серед найтиповіших порушень можемо виділити:

• невиконання домовленостей про виплату гонорару;
• опублікування фотографій без згоди автора;
• заміна імені автора або відсутність посилання на нього.

Не  зважаючи на наявність певних тенденцій  у судочинстві, питання авторських прав на фотографічний твір у кожному  окремому випадку вирішується індивідуально. А порушниками давно розроблені цілі схеми, за якими фотограф практично  втрачає можливість довести своє авторство.

Окремою важливою проблемою є неправомірне використання у періодичній пресі  фотографій з мережі Інтернет. Фотограф, який випадково побачив свій знімок у газеті та звернувся до її редакції за поясненнями, у кращому випадку  отримує мізерний гонорар, а у  гіршому – йому відмовляють навіть у цьому

Тому  на сьогоднішній день дуже важливо  систематизувати заходи, які сприятимуть  захисту авторських права авторів  фотографічних творів.

Метою роботи є спрощення процедури захисту авторських прав на фотографічні твори.

Для досягнення поставленої мети треба вирішити наступні задачі:

1. Проаналізувати законодавство України у сфері захисту авторських прав на фотографічні твори;
2. Виявити проблеми які постають перед авторами фотографічних творів при створені фотографії;
3. Розробити методику виявлення правопорушень у сфері авторського права на фотографічні твори.

Об’єктом магістерської роботи є процес захисту авторських прав.

Предметом дослідження є процес захисту авторських прав на фотографічні твори.

Практична значущість результатів  дослідження полягає в тому, що розроблені методики і алгоритми захисту авторських прав на фотографічні твори сприятимуть спрощенню процедури захисту авторських прав на фотографічні твори у суді

Основні положення і висновки, подані в  роботі, ґрунтуються на аналізі чинного законодавства у сфері авторського права та суміжних права, Цивільного Кодексу, Кримінального Кодексу України та особливостями застосування цих нормативних законів.

Структура роботи визначена метою дослідження. Робота складається з вступу, двох розділів, що містять шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

Розді I

Захист  авторських прав на фотографічні твори

 

1.1 Аналіз законодавчої бази в  сфері захисту авторських прав

 

Захист  права інтелектуальної власності  в Україні в останні роки набуває  усе більшої гостроти, оскільки масштаби порушення цих прав стрімко зростають.

Порушення права інтелектуальної власності  можливе:

• у формі дій (посягання на право інтелектуальної власності);
• у формі бездіяльності (невизнання права інтелектуальної власності органами, через які у встановлених законом випадках має проводитися легітимація результатів інтелектуальної, творчої діяльності);
• у змішаній формі (невизнання права інтелектуальної власності з наступним незаконним використанням тим же суб'єктом результатів чужої інтелектуальної, творчої діяльності).

В Україні на сьогодні сформована нормативна база авторського права. Це не розрізнена сукупність чинних нормативних актів, а достатньо цілісна система. До її складу входять:

• Конституція України;
• Цивільний та Кримінальний кодекси України;
• Закони України: а) спеціальні, б) інші закони;
• підзаконні акти (Президента, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств);
• міжнародні угоди.

Конституція України є не тільки базою для  авторського права, але й чинним законом, стрижневою частиною системи  нормативних актів [1]. Норми Конституції України є нормами прямої дії, безпосередньо ними потрібно керуватися в тих випадках, коли норми галузевого законодавства суперечать Основному Закону (п.1 ст.8 розд.15 Конституції України). Значення Конституції як основного джерела авторського права, полягає також у тому, що вона є основою для появи інших законодавчих і нормативних актів. У ній сформовані загальні принципи, що набувають розвитку та деталізації в галузевих законах.

Основний  Закон є найважливішим джерелом українського авторського права  та має найвищу юридичну цінність. Усі закони й інші нормативно-правові  акти ґрунтуються на положеннях Конституції  України та повинні відповідати  їй. Конституція України гарантує однакові права всім громадянам. Стосовно сфери інтелектуальної творчої  діяльності [1] в Основному Законі йдеться : про свободу літературної, художньої та наукової творчості, право володіти, користуватися й розпоряджатися  результатами своє творчої діяльності; право на захист інтелектуальної власності, авторських прав громадян, моральних і матеріальних інтересів, які виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин “має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності” та ніхто не може використовувати чи розповсюджувати ці твори без згоди автора, якщо інше не встановлене законом (статті 41 і 54 Конституції України).

Незважаючи  на важливість конституційних норм, більшість  з них діють повною мірою лише через інші правові норми та в  поєднанні з ними визначають поведінку  учасників інформаційних відносин. Отож з’являється така ієрархічна сходинка, котру посідають інші, найвищі за юридичною силою після  Конституції України, нормативні документи  – закони України.

Авторське право - складова частина цивільного права. Найвищу юридичну цінність в  цивільному праві має Цивільний  кодекс і, зрозуміло, він широко застосовується у регулюванні авторських правовідносин.

У новому Цивільному кодексі [2], що набув чинності в січні 2004 року, є книга, названа „Право інтелектуальної власності”, вона складається з 12 розділів і лише 2 з них присвячені проблемам авторського права.

Загальні  засади захисту права інтелектуальної  власності від порушень встановлені  ст.418 гл.35 Цивільного Кодексу, яка зазначає, що таке право інтелектуальної власності  є непорушним. Воно належить його володільцю як природне право, внаслідок чого ніхто  не може бути позбавлений права інтелектуальної  власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно  до цих засад, які у свою чергу  ґрунтуються на положеннях Конституції, захист права інтелектуальної власності  здійснюється судом.

Зокрема ст.432 Цивільного Кодексу [2] встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст.16 Цивільного Кодексу. Отже, для суб'єкта права інтелектуальної власності існує можливість вимагати, щоб суд застосував такі загальні для всіх цивільних відносин способи захисту:

• визнання права (наприклад, визнання права інтелектуальної власності на фотографічні твори, визнання права використання відповідного фотографічного твору тощо),
• визнання правочину недійсним (наприклад, визнання недійсним ліцензійного договору на фотографічний твір);
• припинення дій, які порушують право (наприклад припинення використання фотографічного твору без згоди його автора);
• відновлення становища, яке існувало до порушення права (наприклад, вилучення і знищення незаконно виданого тиражу рекламних листівок);
• примусове виконання обов'язку в натурі (наприклад, вимога до видавця про виконання його обов'язку за договором про видання фотографічних творів);
• зміна правовідношення (наприклад, зміна умов авторського договору на вимогу автора у вигляді реакції на порушення з боку видавця),
• припинення правовідношення (наприклад, дострокове розірвання ліцензійного договору у випадку його порушення);
• відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
• відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
• визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.