Особливості захисту авторських прав на фотографічні твори

В іншій ситуації, особа, яка позує, може бути визнана співавтором фотографії. Слід виходити з того, що співавторство  завжди встановлюється за отриманим  результатом, а не за процесом роботи. Відповідно до ст. 13 Закону відносини  між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. Частіше всього на практиці застосовується усна угода, в якій її учасники визначають свої обов'язки у сумісній творчій діяльності з створення твору.

Ця  попередня угода не має юридичного значення при визначенні права авторства  на той твір, що може бути створений. Право авторства визначає не ця угода, а факт творчої участі в створенні  твору. Якщо особа, яка позує, внесла творчий вклад у створення  твору, то в неї є всі підстави бути співавтором фотографії (наприклад, якщо така особа самостійно вибрала  собі поставу, поєднання свого тіла з предметами, тощо).

Природно, після створення готового твору  співавторам необхідно юридичне оформити угоду щодо подальшого його використання. Право опублікування  й іншого використання твору в  цілому буде належати всім  

Рис. 2.3. Створення  фотографії за участь декількох осіб які знаходяться у трудових відносинах 

його творцям. Однак в нероздільному  співавторстві жоден з співавторів  не може без достатніх підстав  відмовити іншим в рішенні  про опублікування, інше використання чи зміну твору.

Тепер розглянемо ситуацію більш складну  — особа, яка позує, знаходиться  в трудових відносинах з роботодавцем (Рис. 2.3.). Певну складність в таких відносинах становить те, що їх учасниками є три суб'єкта: фотограф, особа (модель), яка позує, та агенція, з якою модель перебуває в трудових відносинах (роботодавець), а також можливе з'явлення службового твору, детальна схема створення фотографічного твору наведена у додатку В.

Для проведення зйомок укладається угода  між фотографом і модельною агенцією. Якщо фотограф, як самостійний суб'єкт  авторських правовідносин, укладає  угоду з агенцією про те, що остання  надає йому фотомоделей для зйомок, де моделі беруть участь виключно в ролі статистів, то виключні авторські права на фотографії належатимуть тільки йому. Агенція в свою чергу може претендувати на отримання винагороди тільки як за надану послугу.

Якщо  ж передбачається, що моделі візьмуть творчу участь в створенні фотографії, то тут, на мою думку, необхідно, при  укладенні угоди між фотографом та агенцією, обов'язково зробити застереження про те, що моделі зроблять творчий  внесок в створення фотографії, та частина майнових авторських прав на створені за участю моделі в порядку  виконання службових обов'язків  фотографії, будуть належати агенції, як роботодавцю. В цьому випадку  для запобігання конфліктів доцільно укладення угоди між фотографом та агенцією про порядок використання майнових прав на створені фотографії.

Якщо  будь-яка зі сторін бажає мати виключні майнові авторські права одноосібно, то передавати їх доцільно за авторською угодою. Причому сторонами в угоді  можуть бути тільки фотограф і агенція. Остання, в свою чергу, зобов'язана  укласти з особою, з якою вона перебуває у трудових відносинах (моделлю), угоду про виплату авторської винагороди за створення та використання службового твору (ст. 16 Закону).

Досі  дискусійним є питання про  можливе співавторство на фотографію декількох учасників процесу. Як вважає Л.Тимофеєнко: «Фотографічний твір може бути складним синтетичним продуктом, в створення якого вкладені зусилля багатьох осіб. До них належать сценарист, який створив сюжет кадру, опис фону костюма, постаті тощо, режисер-постановник кадру (розміщення персонажів, предметів, інтер'єра тощо), фотомоделі (створення задуманих сценаристом образів), освітлювачі, костюмери, гримери та інші особи, які впливають на кінцевий творчий продукт». 
Так, дійсно, фотографія може бути складним продуктом, але тут також необхідно чітко визначити суб'єктний склад правовідносин, пов'язаних із її створенням.

Автора  сценарію та режисера-постановника, які  генерують створюваний образ, що фіксується згодом фотографом, можна  визнавати співавтором твору, в  тому числі фотографічного. Але освітлювачів, костюмерів та інших осіб, які надають  суто технічну допомогу, в тому числі  й організаційну, без власного творчого внеску в створення твору, як кінцевого  продукту, визнавати як таких не доводиться в силу низки причин. 
По-перше, вони не створюють чогось нового, а тільки втілюють в дійсність задум інших людей, механічно сприяючи появленню твору. 
По-друге, їх інтелектуальні зусилля спрямовані на досягнення технічного результату, на максимально точне й повне виконання поставленого перед ними завдання по забезпеченню процесу фотозйомки, тобто зосереджені на технічній дії.

В зв'язку з цим для можливого  віднесення конкретних осіб до співавторів  фотографічного твору можна застосовувати  за аналогією ст. 17 Закону: «Авторське право на аудіовізуальний твір» [32], що містить перелік осіб, які є авторами аудіовізуального твору:

• режисер-постановник; 
  автор сценарію та (або) текстів, діалогів;
• автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього;
• художник-оператор;
• оператор-постановник.

Одна  й та ж фізична особа може поєднувати дві чи більше наведених в цій  частині авторських функцій.

Отже, законодавець наводить коло осіб, які  вносять творчий внесок в створення  твору та які можуть визнаватися  співавторами, завдяки своєму творчому внеску в досягнення спільної мети — створення твору. 
Застосувавши аналогію закону, можна зробити висновок про коло осіб, які претендують на роль співавторів фотографічного твору, у яких виникають виключні авторські права. В даному випадку, такими можуть бути фотограф та автор сценарію.

По  логіці, особа, зображена на фотографії, є виконавцем певної ролі. При цьому рівень художнього виконання цієї ролі не має ніякого юридичного значення, адже кожна зображена особа втілює певний образ більш менш професійно. Це означає, що у зображеної особи виникають суміжні права, їх також як й авторські майнові права необхідно отримувати за окремою угодою. Тобто коли ви фотографуєтесь у фотосалоні, майнові та немайнові права на фотографічний твір будуть належати фотографу і людині, яка на фотографічному творі зображена. Це означає що без вашого відома фотограф не має права публікувати чи розповсюджувати цю фотографію.  

Погодитись  з цією позицією навряд чи можливо. Виходячи з положень українського, та й російського, законодавства  виникнення суміжних прав, в такій  ситуації не відбувається.

По-перше, суміжні права є вторинними стосовно первинних авторських, отже, використовувати  твір, в тому числі й способом виконання, можливо тільки на основі угоди з автором твору. Відсутність  такої угоди не надає юридичних  підстав для виконання твору  та виникнення суміжних прав. 
По-друге, як було встановлено вище, об'єктом авторського права в цій ситуації є фотографія, тобто нерухоме зображення, зафіксоване на матеріальному носії, яке неможливо виконати як об'єкт авторського права. Закон містить поняття «виконавець», тобто особи, у якої виникають суміжні права в результаті факту виконання твору: це актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо.

На  проблему можна поглянути й з  іншого боку. Задум фотографа чи іншої особи може бути об'єктивно  виражений у вигляді опису  постави моделі, зафіксованому на матеріальному носії. В цій ситуації записаний текст стає самостійним  об'єктом авторського права —  літературним твором, що може бути публічно виконаний будь-якими особами. В  цьому випадку матиме місце звичайне виконання літературного твору  із виникненням у його виконавця  суміжних прав. Фотографія ж допомагає  зафіксувати довільний момент будь-якого  виконання, а її автором завжди буде її творець - фотограф.

В такій ситуації необхідно відрізняти публічне позування моделі - показ (наприклад, показ моди) й позування моделі спеціально для створення фотографії. В першому випадку здійснюється дія, що робить вже існуючий твір доступним  для публіки чи взагалі без  такої мети, а в другому - твір тільки створюється (тобто створення  фотографії), й показ публіці не може бути здійснений в зв'язку із відсутністю  такого. Різні цілі, що досягаються  за допомогою позування, надають  юридичні підстави для встановлення такого відмежування: створення об'єкта авторського права — фотографії, від дій, спрямованих на те, щоб  зробити твір доступним для публіки, і безпосередньо не спрямованих  на створення фотографії. Здійснені  в такій ситуації фотознімки постають одним з можливих способів фіксації об'єктів та предметів зовнішнього  світу.

Виходячи  з наведеного, особа, яка позує, може стати співавтором фотографічного твору. Наявність у неї авторських прав залежить від характеру участі й наявності творчого внеску в  створюваний об'єкт авторського  права.

Не  виникає у осіб, які позують  та беруть участь в процесі створення  фотографії, суміжних прав, як прав на оригінальність та манеру виконання  об'єктів авторського права.

Таким чином, при кваліфікації об'єктів  авторського права як таких, й  суб'єктів, які беруть участь в їх створенні, в ролі авторів чи співавторів, завжди слід відштовхуватися від  того, що основним критерієм, необхідним для надання об'єкту правової охорони  авторським правом, є критерій творчості, як щось оригінальне, неповторне й унікальне. Технічне сприяння ніколи не слугувало  підставою виникнення авторських прав.

Тобто створення та розповсюдження фотографічної продукції, яка є об’єктом авторського права часто передбачає участь багатьох осіб (співавторів). Співавторами  є  особи,  спільною  творчою   працею   яких створено твір.  Авторське право на твір,  створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того,  чи утворює такий  твір  одне нерозривне  ціле  або  складається  із  частин,  кожна  з яких має самостійне значення (стаття 13 Закону № 3792-ХІІ).

Не визнаються співавторами твору особи, що допомагали авторові:

• технічно (друкарки, креслярі, стенографи та ін.);
• організаційно (продюсери, видавці тощо);
• матеріально (спонсори, меценати та ін.)

Щоб охопити всю картину варіантів створення фотографічних творів, було складено структурна схема яка наведена у додатках А, Б, В. Також був складений алгоритм використання фотографічного твору у варіантах виконання одним автором та у співавторстві (Додатки Г, Д, Е).

Тепер розглянемо питання, пов’язані з дослідженням авторських прав та суміжних прав, якими орудують судові експерти при розгляді судових справ.

Питання, пов'язані з дослідженням авторського права і суміжних прав:

1. Чи було твір «XXX» при використанні особою N якось змінено (перекручено, спотворено)?
2. Чи мало місце відтворення твору «XXX» або його частини при створенні твору «YYY»?
3. Чи було твір «XXX» змінено особою N шляхом перекладу (переробки, адаптації, аранжування тощо)?
4. Чи має твір «XXX» ознаки творчого характеру, чи є він результатом творчої праці особи N?
5. В чому полягала творча праця особи N при створенні твору «XXX»?
6. Чи збережена цілісність твору «XXX» при його використанні?
7. Чи є позначення «XXX», що розміщене на об'єкті «А», відтворенням твору «YYY» або його частини?
8. Чи є зображення «YYY», розміщене на досліджуваному об'єкті, відтворенням персонажу твору «XXX»?
9. Чи включено твір «XXX» як складову частину до збірника «YYY» (антології, енциклопедії тощо)?
10. Чи є твір «XXX» складовою частиною аудіовізуального твору «YYY»?
11. Чи мало місце використання цитат (коротких уривків) з опублікованого твору «XXX» в обсязі, виправданому поставленою метою?
12. Чи мало місце використання літературних (художніх) творів «XXX» в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, (передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах) навчального характеру?
13. Чи мало місце відтворення у пресі (публічне виконання чи публічне сповіщення) попередньо опублікованих у газетах або журналах статей «XXX» чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру ?
14. Чи мало місце відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами кінематографії (фотографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення) творів «XXX», побачених (почутих) під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою?
15. Чи було публічне виконання музичних творів «XXX» під час офіційних (релігійних) церемоній в обсязі, виправданому характером таких церемоній?
16. Чи мало місце відтворення твору «XXX» з інформаційною метою у газетах (інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення, публічно виголошених промов, звернень, доповідей тощо) у обсязі, виправданому поставленою метою?
17. Чи мало місце відтворення (пряме і/або опосередковане) виконань «XXX» у фонограмі (відеограмі) «YYY»?
18. Чи було використання виконань (фонограм,  відеограм, програм мовлення), їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома відтворенням виключно з метою навчання чи наукових досліджень?
19. Чи були при використанні бази даних «XXX» використані тільки самі дані?
20. Чи були внесені до комп'ютерної програми «XXX» зміни (модифікації, вчинення дій, пов'язаних з функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її призначення, запис і збереження в пам'яті комп'ютера, виправлення явних помилок тощо) з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи N, яка використовує ці програми, або ці дії були зроблені з іншою метою?
21. Чи мало місце використання виготовленої копії комп'ютерної програми «XXX» для будь-яких інших цілей (вказати яких), крім архівації або для заміни придбаного примірника «XXX»?
22. Чи була комп'ютерна програма «XXX» декомпільована (перетворена з об'єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інформації, необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою комп'ютерною програмою «YYY» або з іншою метою?
23. Чи мало місце спостерігання, вивчення або досліджування функціонування комп'ютерної програми «XXX» з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі?
24. Чи мало місце спостерігання, вивчення або досліджування функціонування комп'ютерної програми «XXX» у процесі виконання  
    будь-якої дії із завантаження, показу, функціонування, передачі чи запису в пам'ять (збереження) комп'ютерної програми?

2.3. Розробка алгоритму захисту авторських  прав на фотографічні твори

Розглянемо  алгоритм використання фотографічного твору.

Перш  за все необхідно визначити був  фотографічний твір створений у  співавторстві, чи автор твору є  безпосередньо сам фотограф. У  попередньому розділі ми розглядали можливі варіанти  створення твору  з участю одного лише автора фотографічного твору, чи за участю ще декількох лиць (моделі, агенції тощо).

Спочатку  розглянемо випадок коли твір створений  декількома лицями, тобто створений  у співавторстві.

В частині 2 статті 13 Закону України “Про авторське право і суміжні права” сказано, що співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір.

Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно  від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається  із частин, кожна з яких має самостійне значення.

Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. Тобто якщо немає окремої угоди, яка б  розподіляла обов’язки творців  фотографічного твору, у такому випадку  твір буде вважатися як створений  у співавторстві. Право опублікування та іншого використання твору в цілому належить всім співавторам.

Якщо  твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то жоден  із співавторів не може без достатніх  підстав відмовити іншим у  дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору.

У разі порушення спільного авторського  права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку.

Винагорода  за використання твору належить співавторам  у рівних частках, якщо в угоді  між ними не передбачається інше.

Зазначені положення не поширюються на випадки  оприлюднення чи надання інформації на підставі Закону України "Про  доступ до публічної інформації".

Далі  необхідно визначитись чи бажаєте ви скористатися особистими немайновими правами. В статті 14 Закону України “Про авторське право і суміжні права” сказано що, автору може:

• вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;
• забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;
• вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;
• вимагати збереження цілісності твору, тобто автор може заборонити будь як переробляти фотографічний твір.