Звіт по практиці в АТ «ОТП Банк»

ж) затверджує Правила, Політики, Процедури та Стандарти для відкриття філій, відділень та представництв банку;

з) вирішує питання про участь банку у промислово-фінансових групах та інших об'єднаннях, про заснування інших юридичних осіб;

и) приймає рішення про участь банку у заснуванні підприємницьких товариств, купівлю або продаж часток, паїв, акцій у існуючих товариствах;

і) вирішує питання, віднесені до компетенції Наглядової ради законодавством України, в разі злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення банку;

ї) приймає рішення про проведення чергових та позачергових Загальних зборів на вимогу акціонера або за пропозицією Правління;

й) відповідає за підготовку порядку денного Загальних зборів, приймає рішення про дату їх проведення та про включення пропозицій до порядку денного, крім скликання акціонером позачергових Загальних зборів;

к) визначає дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строки виплати дивідендів;

л) приймає рішення про анулювання акцій чи продаж раніше викуплених банком акцій; м) приймає рішення про розміщення банком інших цінних паперів, крім акцій;

н) приймає рішення про викуп розміщених банком інших, крім акцій, цінних паперів;

о) приймає рішення відносно обрання зовнішніх (незалежних) аудиторів банку та визначення умов договорів, що укладатимуться з ними, встановлення розміру оплати їх послуг;

п) розробляє процедури проведення аудиту та здійснення контролю за фінансовою та економічною діяльністю банку;

р) приймає рішення про обрання оцінювача майна банку та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг;

с) затверджує ринкову вартість майна у випадках, передбачених законодавством;

т) приймає рішення про обрання (заміну) депозитарію цінних паперів та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг;

у) визначає загальні принципи та умови оплати праці в банку, його філіях, відділеннях та представництвах;

ф) вирішує інші питання, що належать до виключної компетенції Наглядової Ради згідно з законом або Статутом Банку, а також питання, делеговані Загальними Зборами Акціонерів до її компетенції.

 

Правління банку є виконавчим органом банку, який здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для поточної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями Загальних зборів акціонерів і Наглядової Ради.

 

У межах своєї компетенції Правління діє від імені банку, підзвітне Загальним зборам акціонерів та Наглядовій Раді банку. Воно діє на підставі положення, що затверджується Наглядовою Радою банку.

 

Правління приймає рішення стосовно всієї діяльності банку, якщо тільки така діяльність не входить до сфери компетенції Загальних зборів акціонерів або Наглядової Ради.

 

Правління приймає рішення про створення всіх типів філій, відділень та представництв банку, затверджує їхні Положення та внутрішні документи у відповідності до стандартів, затверджених Наглядовою Радою. У випадку будь-якого відхилення від таких стандартів вимагається додаткове погодження Наглядової Ради.

 

 

Ревізійна комісія здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Банку, додержанням ним економічних нормативів, встановлених НБУ, розглядає звіти внутрішнього і зовнішнього аудиту. Ревізійна комісія обирається Загальними зборами акціонерів.

 

З метою оперативного контролю Наглядової Ради за діяльністю банку створюється служба внутрішнього аудиту. Служба внутрішнього аудиту підпорядковується Наглядовій Раді та звітує перед нею.

 

Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками в банку створені постійно діючі комітети, зокрема:

 

• кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення;
• комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають;

 

• тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів;
• комітет по роботі з проблемною заборгованістю, який оцінює стан простроченої клієнтської заборгованості за кредитами, готує пропозиції та приймає рішення щодо її врегулювання;
• комітет з управління операційним ризиком, який реалізує стратегію управління операційним ризиком та здійснює контроль за її ефективним впровадженням;
• моніторинговий комітет, який забезпечує ефективний процес моніторингу кредитної заборгованості позичальників бізнес-напрямку корпоративних клієнтів.

 

Банк самостійно вирішує і створює органи управління фінансовими ризиками з метою забезпечення сприятливих фінансових умов захисту інтересів вкладників та інших кредиторів.

 

Під час проходження практики був спостережений зв’язок між суміжними комітетами управління. Працівники банку якісно виконують свої обов’язки та злагоджено взаємодіють між собою.

В «ОТП банку» переважає лінійно-функціональна (лінійно-штабна) система управління, при якій лінійне підпорядкування всіх питань, пов'язаних з управлінням даним об'єктом, поєднується з функціональним управлінням.

 

Регулювання діяльності банку

Банківська ліцензія - документ, який видає національний банк україни в установленому порядку відповідно до законів україни «про банки і банківську діяльність», «про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» і «положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів» та на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Банк має право  здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської  ліцензії. Без отримання   банківської    ліцензії    не    дозволяється здійснювати  одночасно  діяльність  по  залученню вкладів та інших коштів,  що підлягають поверненню,  і наданню  кредитів,  а  також вести  рахунки.  Особи,  винні у здійсненні банківської діяльності без  банківської  ліцензії,  несуть   кримінальну,   цивільну   чи адміністративну відповідальність згідно із законами України. Банківська ліцензія  надається Національним банком України на підставі   клопотання   банку   за   наявності   документів,    що підтверджують:

1. зареєстрований статутний капітал комерційного банку має бути сповна сплачений на момент прийняття рішення про видачу ліцензії;
2. наявність професійно придатних керівних осіб;
3. наявність підрозділу, який виконуватиме банківські операції, що ліцензуються, а також підрозділу внутрішнього аудиту, керівники яких повинні відповідати вимогам НБУ;
4. наявність відповідних внутрішніх документів комерційного банку, які регламентують здійснення операцій, що ліцензуються;
5. забезпечння комерційного банку необхідним обладнанням, комп’ютерною технікою, програмними продуктами та засобами зв’язку;
6. відповідність приміщення КБ вимогам НБУ.

На підставі   банківської   ліцензії   банки   мають    право здійснювати такі банківські операції:

1. приймання  вкладів  (депозитів)  від  юридичних і фізичних осіб;
2. відкриття  та  ведення  поточних   рахунків   клієнтів   і банків-кореспондентів,  у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;
3. розміщення  залучених  коштів від свого імені,  на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крім перелічених у  частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:

1. операції з валютними цінностями;
2. емісію власних цінних паперів;
3. організацію   купівлі   та   продажу   цінних  паперів  за дорученням клієнтів;
4. здійснення операцій на  ринку  цінних  паперів  від  свого імені (включаючи андеррайтинг);
5. надання  гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
6. придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі  за  поставлені товари чи надані послуги,  приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);
7. лізинг;
8. послуги з відповідального зберігання та надання  в  оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;
9. випуск,  купівлю,  продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;
10. випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;
11. надання  консультаційних  та  інформаційних  послуг  щодо банківських операцій.

За умови  отримання  письмового  дозволу  Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції:

1.здійснення інвестицій у  статутні  фонди  та  акції  інших юридичних осіб;

2.здійснення   випуску,  обігу,  погашення  (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

3.перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

4.операції за дорученням клієнтів або від свого імені: 
     - з інструментами грошового ринку; 
     - з інструментами,  що  базуються   на   обмінних   курсах   та відсотках; 
     - з фінансовими ф’ючерсами та опціонами;

5.довірче   управління   коштами   та  цінними  паперами  за договорами з юридичними та фізичними особами;

6.депозитарну діяльність і  діяльність  з  ведення  реєстрів власників іменних цінних паперів.

 

 

Дозвіл надається, якщо:

1. рівень  регулятивного  капіталу  банку  відповідає вимогам Національного  банку  України,   що   підтверджується   незалежним аудитором;
2. банк не є об’єктом застосування заходів впливу;
3. банком  подано  план,  за  яким  він буде здійснювати таку діяльність, і цей план схвалений Національним банком України;
4. Національний банк України дійшов  висновку,  що  банк  має достатні  фінансові  можливості  і  відповідних  спеціалістів  для здійснення такої діяльності.

Розрахунково-касові операції полягають у забезпеченні руху коштів на рахунках клієнтів банків згідно з їхніми дорученнями. Ці операції посідають особливе місце в банківській діяльності і відіграють важливу роль у забезпеченні успішного перебігу економічних процесів на мікро- та макрорівні.

Розрахунково-касове обслуговування клієнтів є однією з трьох базових операцій банків, які конституюють їх як особливі фінансові установи, що називаються банками. Тому ці операції тісно пов'язані з іншими банківськими операціями. Будь-яка операція банків — і пасивна, і активна, і надання послуг — неминуче супроводжується здійсненням платежу, а отже, розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта. Причому для виконання таких операцій банкам не потрібні додаткові резерви, оскільки необхідні кошти мають бути в тих клієнтів, за дорученням яких банки здійснюють платежі чи касові операції.

За своїм характером ці операції, власне, є послугами; за них банки  стягують плату з клієнтів у вигляді  комісійної винагороди, а не відсотка. Одержання таких доходів обходиться банкам дешево і без значних ризиків  для їх фінансового стану. Тому зростання  обсягів розрахунково-касових операцій є надійним і вигідним способом збільшення доходів і підвищення рентабельності банківської діяльності.

Для клієнтів банків розрахунково-касові операції забезпечують одержання грошового  еквівалента за реалізовану продукцію  чи послуги, оплату необхідних для виробництва  матеріальних ресурсів, виплату заробітної плати працівникам, оплату зобов'язань  перед бюджетом і позабюджетними фондами, накопичення та використання заощаджень тощо. Тому що швидше та надійніше  банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів, то кращі умови створюються в  останніх для відтворювального процесу, зміцнення платіжної дисципліни, поліпшення фінансового стану, а  в остаточному підсумку — для  підвищення життєвого рівня населення.