Види доходів в ринковій економіці та їх характеристика

2

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ (М.КИЇВ)

Спеціальність 7.050105 «Банківська справа»

Кафедра банківської справи

Факультет «Банківська справа»

Курсова робота

Види доходів в ринковій економіці та їх характеристика

Студентки 101-БСп групи

Науковий керівник: ______________

________________________________

Київ-2011

Зміст

Вступ

1. Поняття і сутність доходів у ринковій економіці

1.1 Сутність та види доходів

1.2 Доходи від тіньової економіки

1.3 Державна політика доходів

2. Система розподілу доходів в ринковій економіці

2.1 Сутність і механізм розподілу доходів

2.2 Заробітна плата і доходи від трудової діяльності

2.3 Структура доходів населення України

3. Легалізація доходів як фактор підвищення економіки України

3.1 Особливості тіньової економіки в Україні та проблеми, пов’язані з тінізацією доходів

3.2 Заходи, щодо зменшення рівня тінізації доходів

Висновки

Література

Додаток 1.  Порівняння мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму в Україні за період з 01.01.2000 по 01.12.2011 роки

Додаток2. Показники виконання Державного бюджету України за січень-листопад 2010 року (www.minfin.gov.ua)

Додаток 3.  Середня заробітна плата за регіонами за місяць у 2010 році

Вступ

Тема даної курсової роботи – „ Види доходів в ринковій економіці та їх характеристика ”.

Мета написання даної курсової роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з видами та особливостями доходів в ринковій економіці. Також метою написання роботи є поглиблення теоретич­них і практичних знань в галузі економічної теорії, вироб­лення умінь застосовувати їх при вирішенні конкретних практи­чних завдань, сприяння розвитку пошуку сучасних наукових досягнень і уміння їх самостійно застосовувати при вирішенні прикладних проблем.

Основними завданнями курсової роботи є:  вивчення  та узагальнення теоретико-методологічних засад з питань сучасного стану формування доходів  в Україні;  проведення всебічної діагностики ситуації із застосуванням сучасного інструментарію; розробка та оцінка альтернативних підходів до вирішення визначеної проблеми.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що для країн з перехідною економікою регулювання доходів надзвичайно актуально, тому що в умовах економічної кризи спостерігається особливо гостре протиріччя між обмеженістю ресурсів для реалізації соціальних програм на тлі зниження життєвого рівня населення і зрослих вимог до кінцевого попиту як одному з головних двигунів економічного росту. Глобальні соціально-економічні перетворення, що торкаються всіх сторін життєдіяльності суспільства, викликають необхідність зваженої й обґрунтованої політики доходів.

В роботі розкриваються наступні питання: сутність та види доходів, їх особливості в умовах ринкової економіки, державна політика у сфері управління доходами, проблеми та перспективи детінізації доходів в Україні тощо.

При написані роботи автором використовувались нормативні акти, підручники, монографії, аналітичні статті, періодичні видання з економічної теорії, політекономії, макроекономіки тощо.

1. Поняття і сутність доходів у ринковій економіці

1.1 Сутність та види доходів

Основними виробничими факторами є: земля, включаючи всі природні ресурси; капітал, або інвестиційні ресурси (засоби виробництва, транспортні засоби і збутова мережа); праця, тобто усі фізичні і розумові здібності людей, які застосовуються у виробництві товарів і послуг; підприємницькі здібності.

Доход на кожний з перерахованих факторів відповідно до економічної теорії дорівнює граничному внеску цього фактора в отриманий підприємством (фірмою) доход після реалізації продукції. Такий розподіл доходу можна було б вважати справедливим по відношенню і до робітників, і до власників майнових ресурсів (землі, капіталу й ін.). У дійсності ж розподіл доходів виходячи тільки з теорії граничної продуктивності приводить до значної нерівності, у першу чергу через нерівність у розподілі виробничих ресурсів. Тому в умовах сучасного суспільства необхідна державна політика доходів, спрямована на пом'якшення цієї нерівності. У силу недосконалої конкуренції на ринку розмір доходів (включаючи ставки заробітної плати) найчастіше не відбиває внеску факторів виробництва у випуск продукції.

Розглянемо докладніше, що являє собою доход по кожному з факторів.

Номінальні доходи, характеризують рівень грошових доходів незалежно від оподатковування і зміни цін. Реальні доходи характеризують доходи з урахуванням зміни роздрібних цін і тарифів, а також витрат на виплату податків і інших обов'язкових платежів. Для визначення реальних доходів із загальної суми всіх доходів віднімаються податки й інші платежі в бюджет.  Сума, що залишилася, рівна вартості спожитих і частково накопичених населенням товарів, утворює фонд кінцевих реально використовуваних у даному періоді доходів населення. Динаміка реальних доходів визначається шляхом порівняння кінцевих доходів за різні періоди, виражених у порівнянних цінах.

Заробітна плата — це ціна, виплачувана за використання праці, іншими словами, за трудові послуги, надані працівниками самих різних професій при реалізації їхньої ділової активності [23, c.219].

До вартості будь-якого товару входить вартість природних ресурсів, включаючи землю. Доход, що приносить цей фактор виробництва, називається рентою, або економічною рентою. У більш широкому змісті економічна рента — це ціна, що сплачується за використання землі й інших природних ресурсів, кількість яких строго обмежена. Обсяг використовуваних природних ресурсів, як правило, не змінюється в скільки-небудь значних масштабах, фіксований характер пропозиції цих ресурсів означає, що попит виступає єдиним діючим фактором, що визначає ренту.

Хоча для суспільства в цілому природні ресурси виступають як безкоштовний дарунок природи, але, з погляду окремих користувачів її, рентні платежі являють собою витрати. Для окремих фірм або підприємств земля має альтернативні варіанти використання (наприклад, для оброблення сільськогосподарських культур або для житлового будівництва). Така альтернатива визначає в чималому ступені господарське поводження фірми.

Доходом на капітал економічна теорія називає відсоток. На практиці він з'являється в декількох видах. Якщо капітал має грошову форму, то постачальники грошового капіталу одержують доход у вигляді позичкового відсотка. Якщо капітал з'являється у предметненій формі, то його власники з некорпоративного підприємницького сектора одержують доход у виді доходу на власність, а корпорації — у виді прибутків корпорацій.

При визначенні ставки відсотка варто враховувати розходження між номінальною ставкою і реальною, очищеною від інфляції.

Реальна ставка — це процентна ставка з виправленням на інфляцію: вона дорівнює номінальній ставці мінус рівень інфляції. Саме реальна ставка має головне значення для прийняття рішень по інвестиціях. Процентна ставка розподіляє наявні гроші між тими галузями, де вони виявляться найбільш продуктивними і, отже, найбільш прибутковими.

Підприємницький доход (прибуток) приходиться на підприємницьку здатність, або заповзятливість. Цей доход є винагородою підприємця за виконання ним наступних функцій: поєднання капіталу, праці і природних ресурсів у єдиний процес виробництва товару або послуги; прийняття основних рішень по управлінню фірмою; введення нових продуктів, технологій; ризик, що відноситься до вкладених коштів.

Підприємницький доход — це частина прибутку, що залишається в розпорядженні підприємця після сплати відсотка на взятий їм кредит. Підприємницький доход не є заданою величиною, а залежить від того, як хазяює підприємець [3, c.236].

Сімейні доходи і структура їх використання.

Величина реальних доходів залежить не лише від розмірів грошових доходів, обсягу безплатних і пільгових послуг, а й від рівня цін на предмети споживання і тарифів на послуги, величини квартирної плати, розмірів податків.

Необхідно також враховувати наявність безробіття, тривалість робочого дня, соціальний захист особи тощо.

Показники реальних доходів населення найповніше характеризує рівень добробуту народу через сімейні доходи. Сім'я є насамперед демографічним поняттям і початковою економічною ланкою. Вона являє собою об'єднання людей, засноване на шлюбі або повній спорідненості та пов'язане спільністю побуту, сімейним доходом і взаємною відповідальністю. Найважливіша функція сім'ї - народження і виховання дітей. Тому значний економічний інтерес викликає економічна основа відтворення сім'ї - сімейний доход. Якщо досліджується душовий доход, то найбільш правильну картину дає не той доход, який нараховується як середній на душу населення у масштабі країни, а той, який реально складається у кожній сім'ї.

Є досить різноманітні джерела сімейних доходів. Це оплата праці, надходження із суспільних фондів споживання, доходи від кооперативної діяльності, доходи від особистого підсобного господарства, доходи від індивідуальної трудової діяльності. Всі ці джерела сімейних доходів мають трудове походження.

Частину доходів сім'я одержує із суспільних фондів споживання у вигляді безплатних послуг, грошових виплат і натуральної оплати. Це в основному пенсії, стипендії, допомоги, дотації на путівки в санаторії, будинки відпочинку, дитячі табори відпочинку, на утримання дітей в дошкільних закладах. Цим джерелом переважно користуються ті сім'ї, де більше дітей. У його формуванні закладена праця всього суспільства і разом з тим кожного працездатного члена сім'ї. У сімейному бюджеті підвищується роль доходів від власності, особистого підсобного господарства, а також від індивідуальної трудової діяльності. Структура сімейних доходів за своїми джерелами досить різноманітна. Вона залежить від структури суспільних відносин країни, рівня розвитку продуктивних сил.

Сімейний доход не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто набору товарів і послуг, розрахованого на основі норм і нормативів споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами. Прожитковий мінімум використовується для встановлення мінімального рівня доходів сімей, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат і пільг. Порівняння мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму в Україні за період з 01.01.2000 по 01.12.2011 роки наведено у Додатку 1.

Сімейні доходи використовуються за різними напрямами. Серед них слід назвати харчування, придбання одягу, взуття, купівлю меблів, предметів культури і побуту (включаючи автомобілі, мотоцикли), витрати на соціально-культурні та побутові послуги, нагромадження та інші видатки.

Зростання доходів не тільки веде до повнішого задоволення потреб сім'ї, а й змінює структуру напрямів і переваг використання сімейних доходів. При цьому виявляються деякі важливі закономірності цього процесу.

Харчування в структурі сімейних доходів займає одне з найважливіших місць. Зменшення його частки є позитивною тенденцією, яка свідчить про підвищення життєвого рівня населення. Пояснюється це тим, що видатки на харчування є необхідною основою існування людини, вони визначаються традиційними сімейними потребами населення і менш за все піддаються скороченню. Людина економить на харчуванні в останню чергу, коли всі інші ресурси вже вичерпані.

Розвиток виробництва, зростання багатства суспільства і його членів зумовлюють збільшення заощаджень і нагромаджень, які використовуються для поліпшення добробуту і подальшого розвитку виробництва.

1.2 Доходи від тіньової економіки

Поряд з господарською діяльністю, що протікає в легальних рамках, у країнах з ринковою економікою і постсоціалістичними країнами існує досить великий сектор неформальної (тіньової) економіки. У країнах, що переходять до ринкової економіки, доходи від неформальної господарської діяльності відіграють помітну роль у загальних доходах населення [23, c.271].

Тіньова економіка являє собою сукупність неврахованих і протиправних видів економічної діяльності. Складовими частинами тіньової економіки є фіктивна економіка, нелегалізована частина «другої» економіки, «чорна» економіка.

Основою фіктивної економіки, розповсюдженої в СРСР в останній період існування адміністративно-командної системи, були різноманітні приписки, порушення звітності, відхилення від установлених норм і стандартів, що дозволяють одержувати нетрудові доходи.

Під «другою» економікою тоді ж прийнято було розуміти всі ті форми виробничої діяльності, що ведуться поза державним сектором,— індивідуальне і несерійне виробництво. В «другій» економіці є й елементи приховання від фінансових і контрольних органів, що відносяться власне до тіньової економіки.

«Чорна» економіка — це незаконна виробнича діяльність, тісно зв'язана з економічною злочинністю.

Від легального, тіньовий доход відрізняється насамперед тим, що його власник не платить податків. Зайняті в неформальній (тіньовий) економіці підприємці і працівники найманої праці не повідомляють ніяких обов'язкових зведень офіційним органам — податковим, соціального забезпечення, статистичним по обліку зайнятості, а також уникають контактів із профспілками.

1.3 Державна політика доходів

Державна політика доходів полягає в перерозподілі доходів через держбюджет шляхом диференційованого оподатковування різних груп одержувачів доходу і соціальних виплат населенню. При цьому значна частка національного доходу переходить від шарів населення з високими доходами до шарів з низькими доходами.

Держава, організовуючи через бюджет перерозподіл доходів, вирішує проблему підвищення доходів незаможних шарів населення, створює умови для нормального відтворення робочої сили, сприяє ослабленню соціальної напруженості і т.д. Ступінь впливу держави на процес перерозподілу доходів можна вимірити обсягом і динамікою витрат на соціальні цілі за рахунок центрального і місцевого бюджетів, а також розміром оподатковування доходів.

Можливості держави в перерозподілі доходів багато в чому обмежуються бюджетними надходженнями. Нарощування частки соціальних витрат понад податкові надходження веде до перетворення їх у могутній фактор росту бюджетного дефіциту й інфляції. Збільшення соціальних витрат держбюджету навіть у межах отриманих доходів веде до надмірного росту податків, здатному підірвати ринкові стимули.