Валютний ринок України

     РОЗДІЛ  ІІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ  ТА ЙОГО СУЧАСНИЙ СТАН 

1. Нормативно-правове  регулювання валютного ринку.

     Метою правового регулювання валютних операцій є забезпечення законності і правопорядку з дотриманням  публічного інтересу і приватних  інтересів суб'єктів господарської  діяльності. Аналіз законодавства і  практики його застосування не дає  підстав казати про встановлення на сьогодні режиму правопорядку в  цій сфері. Розв'язання існуючої проблеми потребує насамперед чіткого визначення і закріплення в законі базових  понять, без юридично коректного розуміння  яких неможливо досягти оптимізації  правового регулювання всього комплексу  різноманітних валютних операцій суб'єктів  господарювання.

     Валютні операції визначаються як здійснення руху валютних цінностей суб'єктами таких операцій (як правило, на підставі угод, нормативно-правових або індивідуально-правових актів), з переходом права власності  на валютні цінності та/або переміщенням валютних цінностей через кордон України. Пропонується замість застосованого  в діючому законодавстві терміну "вивезення, переказування, пересилання  валютних цінностей через кордон України" застосовувати загальний  і всеохоплюючий термін "переміщення  валютних цінностей через кордон України".

     Характеризуючи  загальні особливості здійснення валютних операцій, можно класифіцирувати правомірні (легальні) валютні операцій за способом надання їм державою ознаки правомірності, де слід віокремлювати  легітимні (здійснювані на підставі закону) та легітимізовані (здійснювані на підставі ліцензій).

     Суб'єктами валютних операцій є платники (у  разі операцій з грошовими коштами  у безготівковій або готівковій формі) або інші особи, що відчужують валютні цінності, та отримувачі (набувачі) таких цінностей або особи, що здійснюють переміщення валютних цінностей через кордон без їх відчуження.

     Валютне регулювання – це державна регламентація  валютних операцій та державний вплив  на них економічними методами з метою  забезпечення економічної стабільності суспільства і держави та створення  сприятливих умов зовнішньоекономічної діяльності. Валютний контроль – система  організаційно-правових заходів, спрямованих  на забезпечення дотримання резидентами  і нерезидентами валютного законодавства  при здійсненні ними валютних операцій.

     Необхідно розрізняти терміни "розрахунок" і "платіж" з урахуванням того, що платежем є розрахунок у грошовій формі, а розрахунок передбачає компенсацію  в будь-якій не забороненій законом  і прийнятній для іншої сторони  угоди формі певного блага (товарів, робіт, послуг тощо). Ця відмінність  потребує врахування у нормотворчості. Пропонується закріпити в Законі "Про валютне регулювання" норму  про здійснення без індивідуальної ліцензії "розрахунків (у т.ч. платежів та розрахунків векселями) в іноземній  валюті за товари (роботи, послуги), права  інтелектуальної власності та інші майнові права (придбання прав) та інших платежів на виконання майнових зобов’язань перед нерезидентами, котрі не суперечать законам України, у т.ч. перерахування за межі України  відсотків за отримані від нерезидентів кредити, платежів на виконання зобов’язань  перед нерезидентами за поруками і гарантіями".

     Викликає  практичні труднощі неврегульованість  статусу гривні у зовнішньоекономічних розрахунках, яка пов'язана з існуючим протиріччям між Декретом Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.93 р. "Про систему валютного регулювання  і валютного контролю" (далі –  Декрет). Останній всупереч Декрету виводить з площини неправомірності використання суб'єктами господарювання гривні у зовнішньоекономічних розрахунках, що вимагає його приведення у відповідність до акту вищої юридичної сили.

     На  підставі аналізу валютного законодавства, можно зробити висновок про правомірність використання при розрахунках з нерезидентами будь-якої іноземної валюти, прийнятної для сторін договору. У разі здійснення валютної операції без необхідної, відповідно до Декрету, індивідуальної ліцензії, відповідальність несуть обидві сторони операції, незалежно від того, що договором обов'язок отримання ліцензії може бути покладено на одну з них. Якщо ж за Декретом валютну операцію може бути здійснено особою без ліцензії, це означає її правомірність і для іншої сторони.

     Особливості правового регулювання валютних відносин.

     Україна як самостійна держава здійснює зовнішньоторговельні та інші економічні зв'язки із зарубіжними країнами через свої органи та уповноважені нею установи i організації. Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання повноваження державних органів i функії банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права i обов'язки суб'ектів валютних відносин установлені Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання i валютного контролю", а також іншими актами валютного законодавства.

     Велику  кількість нормативних актів, що регулюють валютні відносини, видає  Національний банк України.

     Валютні відносини складаються в сфері  фінансової діяльності держави i пов'язані  з її роллю в розподілі та перерозподілі валового внутрішнього продукту з метою утворення i використання необхідних суспільству валютних фондів.

     В Україні до таких фондів належать: Державний валютний фонд, республіканський (Автономної Республіки Крим) валютний фонд, місцеві валюти і фонди, що утворюються i використовуються виконавчими органами місцевого самоврядування, а також валютні фонди юридичних i фізичних осіб, громадських організацій, інших осіб. Серед них слід розрізняти державні централізовані та децентралізовані фонди, а також фонди, які власне державі не належать.

     Відповідно  до статті 14 Декрету Кабінету Міністрів  України "Про систему валютного  регулювання i контролю" Кабінет  Міністрів України забезпечує формування Державного валютного фонду:

1. за рахунок коштів Державного бюджету у межах сум видатків, затверджених Верховною Радою України;
2. шляхом купівлі валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку України або за погодженням з Національним банком України на міжнародному валютному ринку;
3. шляхом одержання кредитів у іноземній валюті у межах затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;
4. за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством.

     Відповідно  до вищенаведеної статті Рада Міністрів  Автономної Республіки Крим, місцеві  державні адміністрації, виконавчі  комітети місцевих рад формують відповідно республіканський (Автономної Республіки Крим) та місцеві валютні фонди  шляхом придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку  України за рахунок коштів відповідних  бюджетів у межах затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами сум видатків, а також за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством, i виступають розпорядниками коштів цих фондів.

     Інші  суб'єкти формують свої валютні фонди  шляхом придбання валюти за рахунок  власних та запозичених коштів як на міжбанківському валютному ринку  України, так i за рахунок валютних надходжень, що залишаються в їхньому розпорядженні.

     Галузь  валютних відносин складають, з одного боку, широкий комплекс міжнародних  валютних відносин, з іншого різноманітні внутрішньодержавні (внутрішні) валютні відносини. Міжнародні валютні відносини набувають свого прояву в межах різноманітних форм співпраці країн: при здійсненні зовнішньої торгівлі, наданні економічної i технічної допомоги, спільної діяльності в галузі капіталовкладень, міжнародних перевезеннях та ін.

     Внутрішньодержавні  валютні відносини охоплюють  суспільні зв'язки, що організуються  державою при розробленні i проведенні національної валютної політики в зв'язку з утворенням. розподілом i використанням централізованих i децентролізованих валютних фондів, необхідних для виконання певними суб’єктами своїх функцій.

     Валютні відносини є різновидом фінансових відносин i мають деякі специфічні особливості:

1. валютні відносини складаються в сфері фінансової діяльності держави, яка чітко регламентує порядок утворення i використання централізованих i децентралізованих валютних фондів;
2. безпосереднім приводом для виникнення валютних відносин є здійснювана державою планова діяльність з утворення i використання необхідних валютних фондів. Ці фонди за своїм змістом є грошовими, але специфічною для них є та риса, що роль грошей у цих відносинах відіграють валютні цінності;
3. об'єктом валютних відносин є валютні цінності, що є засобом платежу в міжнародних розрахунках, або ті, що можуть бути сурогатом таких розрахункових засобів, тобто гроші. Це стосується i зобов'язань, пов'язаних з утворенням i використанням валютних фондів;
4. особливість валютних відносин владно-майнового характеру полягає в еквівалентному, тобто двосторонньому руслі грошової та товарної форм між суб'єктами. В цих відносинах відбувається не перерозподіл вартості, а перерозподіл частини грошових коштів, за допомогою яких можливі міжнародний обмін та фінансове співробітництво:
5. валютні відносини регулюються не тільки нормами фінансового, але и інших, перш за все цивільного, галузей права, тобто є комплексними. Але юридичні норми, що їх регулюють, складають окремий інститут фінансового права, оскільки визначаються особливим об’єктом, методом та принципами правового регулювання, а також значимістю для суспільного життя. Під механізмом правового регулювання валютних відносин слід розуміти сукупність взятих у своїй органічній єдності та взаємозв'язку правових засобів, за допомогою яких держава здійснює вплив на суспільні відносин. пов'язані з утворенням, розподілом i використанням валютних фондів. Цей механізм має деякі риси, які визначаються предметом та методом регульованих суспільних відносин.

     Особливістю механізму правового регулювання  валютних, відносин, як специфічного різновиду  фінансових є їх особлива владно-майнова природа, яка визначається розробленою державою моделлю функціонування національного валютного ринку України, формами участі резидентів в іноземних та міжнародних валютних ринках, участь в яких дозволяється законодавством України.

     З боку держави для регулювання  валютних відносин, які в цілому для фінансово-правового регулювання, характерне застосування імперативних приписів, в межах яких законодавцем допускається можливість певної владної поведінки учасників цих суспільних зв'язків. Валютні відносини в цілому регулюються за допомогою ycix трьох засобів правового регулювання (припису, дозволу i заборони).

     Правовий  режим валютних відносин в Україні  можна визначити як режим валютних обмежень.

     Сутність  такого режиму полягає в законодавчій або адміністративній забороні, лімітуванні  або регламентації операцій з  валютою або валютними цінностями. Введення валютних обмежень може диктуватися економічними або політичними причинам.

     Валютні обмеження полягають у дорученні керувати валютними пераціями Національному банку, ліцензування валютних операцій, можливості блокування валютних рахунків; до недавнього часу вимозі обов'язкового продажу половини валютного виторгу експортерів Національному банку.

     Одним з важливих валютних обмежень є заборона обігу i використання іноземних валют  як платіжного засобу.

     Таким чином, законодавство України встановлює загальний дозвіл ведення валютних операцій, але в суворо обмеженому порядку i при забороні здійснення певних дій. Згідно з вказаним загальним  дозволом кожний конкретний суб'єкт  має право бути власником валютних цінностей з усіма повноваженнями, що з цього випливають, - володіння, користування. розпорядження валютними  цінностями. Але при загальному дозволі існують певні обмеження:

1. регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу капіталу. репатріації прибутків, золота, грошових знаків та цінних паперів;
2. обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюті та введення обов'язкового продажу державі іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційним курсом (зараз це в Україні скасовано), але не законодавчім органом, а Національним банком;
3. зосередження валютних операцій в центральних або спеціально уповноважених банках;
4. контроль за створенням та ліквідацією авуарів резидентів в країні (авуари - це кошти, що належать резидентам або нерезидентам i знаходяться в іноземних банках);
5. контроль за створенням та ліквідацією авуарів нерезидентів - учасників валютних операцій в країні:
6. контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку України та резидентів в економіку інших країн;
7. здійснення декларування, попереднього дозволу, контролю або заборони в здійсненні окремих видів валютних операцій.