Валютний ринок України

     За  валютними обмеженнями: 
1. Вільні  
2. Обмежені

     За  застосуванням валютних курсів: 
1. З одним режимом  
2. З кількома режимами

     За  об’ємом і характером валютних операцій: 
1. Глобальні (світові)  
2. Регіональні (міжнародні) 
3. Внутрішні (національні)

     За  територіальною ознакою:

1. Європейський ринок – Лондон, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюрих.
2. Американський ринок – Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, Монреаль.
3. Азіатський – Токіо, Гонконг, Сингапур, Бахрейн.

 

2. Операції  на валютному ринку.

 

     Коли  фірми беруть участь у міжнародній  торгівлі, вони вступають у звичайні ділові відносини: купують, продають, беруть позичку та надають кредит.

     У міжнародній торгівлі місцева валюта одного продавця є іноземною для  іншого. Якщо експортеру вдається домовитися про здійснення платежів у валюті його країни, то іноземний покупець повинен мати певну кількість  цієї валюти для виконання платежу. Для цього йому варто звернутися в банк і купити необхідну кількість  іноземної валюти в обмін на валюту своєї країни.

     Якщо  експортер погодиться прийняти платіж у місцевій валюті іноземного покупця, то цей експортер отримає платіж в іноземній валюті і буде зобов'язаний щось з нею зробити. Його можливості наступні:

1. Вести валютний рахунок у своєму банку у валюті платежу. Це рішення розумне, якщо:

         1.1. експортер очікує, що він регулярно буде виконувати платежі і мати надходження в цій валюті, отже, маючи валютний рахунок, він уникає необхідності купувати чи продавати іноземну валюту щораз, здійснюючи купівлю чи продаж у цій валюті;

         1.2. експортер припускає, що в дуже недалекому майбутньому йому доведеться здійснити платіж у цій валюті.

2. Продати іноземну валюту банку в обмін на вітчизняну валюту (чи,

можливо, навіть на іншу іноземну валюту).

     Експортер може попросити виконати платіж у  валюті, що є іноземною як для  продавця, так і для покупця. В міжнародній торгівлі торговцям може знадобитися або купити, або продати іноземну валюту, і вони будуть здійснювати ці операції через свій банк. Коли торговці купують валюту, банк продає її, а коли продають – банк купує її.

     Варто мати чітке уявлення про те, чому експортеру може знадобитися одержувати оплату в його власній валюті і  чому, одержавши платіж в іноземній  валюті, йому доводиться позбавлятися її, звертаючись в банк і продаючи її в обмін на вітчизняну валюту. Чому, наприклад, експортер у Великобританії не повинен задовольнятися тим, що продав товари покупцю в США за американські долари, у Франції – за французькі франки, у Японії – за йени і т.д. і тримає в себе отримані валюти? Відповідь дуже проста:

     1. фірми рідко мають готівки більше, ніж потрібно на їхні безпосередні потреби, і як тільки гроші від продажу клієнтам отримані, вони відразу ж їх використовують;

     2. велику частину витрат і платежів готівкою фірми здійснюють у вітчизняній валюті, тому, якщо вони від клієнтів одержують платежі в іноземній валюті, їм потрібно обміняти її на місцеву валюту, щоб мати можливість самим здійснювати необхідні платежі.

     Купівля і продаж валюти. Якщо імпортер повинен заплатити іноземному постачальнику в іноземній валюті, він звертається у свій банк, щоб купити необхідну суму цієї валюти. Наприклад, українська фірма «Агросинтез» імпортує товари, за які необхідно заплатити 204451,20 доларів США. Клієнт (ТОВ «Агросинтез») просить банк продати йому необхідну суму - 11000 доларів США. Важливо розуміти, що якщо клієнт купує валюту, то банк продає її. Коли банк погодився продати клієнту 11000 доларів США, він повідомив йому курс обміну встановлений для цієї угоди. Банківський курс продажу на 20 березня 2000 р. дорівнював 5.4510 грн. Відповідно, банк вимагав у клієнта 11000 доларів* 5.4510 грн за 1 долар США = 59961,00 грн.

     Потім клієнт попросив банк заплатити іноземному продавцю 11000 доларів. В експортному ж контракті, експортер (ТОВ «Агросинтез») одержав оплату в сумі 597132,3 доларів США. Згідно законодавства 50% валютних коштів, що надійшли, підлягають обов'язковому продажу, а 50% валютних надходжень, що не підлягають обов'язковому продажу, були зараховані на валютний рахунок підприємства. Але клієнт міг би побажати продати весь валютний виторг. Для цього він би попросив свій банк купити в нього долари. Оскільки клієнт продає валюту банку, то банк купує цю валюту. Якщо банк установлював на той момент курс купівлі, скажімо, 5.2510 грн., то клієнт би одержав за цю валюту 597132,3 долари * 5.2510 грн. за 1 долар = 3135541,7 грн. на свій рахунок.

     Банк  повинен розраховувати на одержання  прибутку від продажу і купівлі  валюти, тому пропонований курс купівлі  валюти відрізняється від курсу  продажу валюти. Якщо банк повинен купити якусь кількість іноземної валюти в клієнта, а потім перепродати її іншому клієнту, то він одержить від другого клієнта більш велику суму ( у гривнях), ніж йому довелося заплатити першому. Різниця складе прибуток, чи «курсовий прибуток» дилера.

     Звичайно  банки несуть і витрати при  здійсненні операцій з іноземною  валютою, і вони також повинні  відніматися з «курсового прибутку», тому прибуток від операцій з іноземною  валютою не такий великий, як може здатися з порівняння курсів продажу  і купівлі валюти.

     Організація валютних розрахунків. Розрахунки можуть бути готівкою й у кредит, тобто з розстрочкою платежу. Розрахунок готівкою являє собою повну оплату товару до терміну чи в момент переходу товару чи товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця. Розрахунок у кредит чи розрахунок з розстрочкою платежу має дві форми:

1. комерційний кредит (кредит експортера імпортеру);
2. видача авансів імпортером експортеру.

     Оплата  товарів за рахунок банківських  кредитів не розглядається як відстрочка платежу, тому що покупець розраховується з постачальником готівкою, але за рахунок кредиту. По експортних операціях  більш кращі розрахунки готівкою, тому що вони дозволяють швидко втягнути в обіг валютний виторг. По імпортних  операціях доцільніше користатися  комерційним кредитом з урахуванням  умов його надання.

     Основними формами валютних розрахунків у  зовнішньоекономічній діяльності є:

1. банківське переведення;
2. документарне інкасо;
3. документарний акредитив;
4. розрахунки по відкритому рахунку;
5. розрахунки чеками.

 

3. Валютні ринок як місце функціонування валюти.

 

     Валютна операція – це операція, пов’язана  з переходом права власності  на валютні цінності, використанням  валютних цінностей як засобу платежу  в міжнародному обігу; ввезенням, вивезенням, переказом та пересиланням на територію  країни та за її межі валютних цінностей.

     У вузькому розумінні валютні операції розглядаються як вид банківської  діяльності з купівлі–продажу іноземної  валюти.

     Як  правило, виділяють:

1. Поточні валютні операції (перекази іноземної валюти, отримання і надання фінансових кредитів на строк не більше 180 днів, переказування

процентів, дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями тощо);

2. Валютні операції, пов’язані з рухом капіталу ( прямі інвестиції, портфельні інвестиції, придбання цінних паперів, надання і отримання фінансових кредитів на строк понад 180 днів тощо).

     Конверсійні операції:

1. угоди з негайною поставкою : угоди типу “today”, угоди типу “tomorrow”, угоди типу “spot”;
2. строкові угоди: форвардні, ф’ючерсні, опціонні;
3. угоди типу “swap”;
4. валютний арбітраж: просторовий арбітраж, часовий арбітраж, конверсійний валютний арбітраж;

     Кореспондентські  відносини з іноземними банками:

1. встановлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками;
2. самостійне відкриття банком рахунків для міжнародних розрахунків з іноземними банками;
3. досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій по міжнародним розрахункам;
4. робота через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки уповноважених банків;
5. встановлення кореспондентських відношень і здійснення міжнародних банківських операцій з іноземними банками через кореспондентські рахунки Центру міжнародних розрахунків НБУ або уповноважених банків.

Відкриття та ведення валютних рахунків:

1. відкриття валютних рахунків юридичним особам (резидентам та нерезидентам), фізичним особам;
2. нарахування процентів по залишках на рахунках;
3. надання овердрафтів (особливим клієнтам по рішенню керівництва банку);
4. надання виписок по мірі здійснення операції;
5. оформлення архіву рахунку за любий проміжок часу;
6. виконання операцій по розпорядженню клієнтів відносно коштів на їх валютних рахунках (оплата наданих документів, купівля та продаж іноземної валюти за рахунок коштів клієнтів);
7. списання сум, передбачених законодавством;
8. контроль експортно-імпортних операцій. 

 

Рис. 1.2. Динаміка обсягів операцій купівлі та продажу за видами іноземних валютна готівковому валютному ринку України в 2008 році. 

        Неторгові операції:

1. купівля та продаж готівкової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті;
2. інкасо іноземної валюті та платіжних документів в іноземній валюті;
3. випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів;
4. купівля ( оплата ) дорожніх чеків іноземних банків;
5. оплата грошових акредитивів та висунення аналогічних акредитивів;
6. організація роботи і порядку проведення операцій в обмінних пунктах.

     Операції  по залученню та розміщенню валютних коштів:

1. кредитні операції;
2. депозитні операції;
3. операції з цінними паперами;
4. лізингові операції;
5. форфейтингові операції;
6. факторингові. 
   Міжнародні розрахунки:
1. міжнародний банківський переказ;
2. передоплата;
3. підтверджений безвідзивний акредитив;
4. відкритий банківський рахунок;
5. консигнація. 
   Інші операції:
1. трастові операції;
2. консультаційно-інформаційні операції;
3. спільна діяльність;
4. страхові операції;
5. управління грошовими коштами та іншим майном;
6. угоди про переуступку права вимоги;
7. операції з монетарними металами: купівля і продаж ( в тому числі на термін), прийняття в депозити, відповідальне зберігання, використання на умовах застави під виданий кредит монетарних металів або цінних паперів номінал, яких висловлений в монетарних металах.

 

     Успішний розвиток валютного ринку можлив за умов вільного купівлі-продажу валюти. Валютні операції здійснюються з метою: продати іноземну валюту чи придбати необхідну іноземну валюту для проплати імпорту, погашення валютного кредиту і процентів по ньому і т.п.; запобігти можливих збитків, пов’язаних з несприятливими змінами курсів валют; отримати спекулятивні прибутки на різниці курсів валют.  На валютному ринку здійснюються торгові та неторгові операції, операції по розміщенню та залученню валютних коштів, міжнародні розрахунки та інші операції.