Трансфертне ціноутворення в комерційних банках

                                    Київський інститут банківської  справи 
 

  Курсова робота

  на  тему:

«Трансфертне  ціноутворення в  комерційних банках»

 
 
 

  Виконала:

  студентка 3-го курсу, 2-ої групи

  Ричкова Надія Анатоліївна

  Перевірив:

  Наумов  Олександр Олександрович 
 
 
 
 
 

  ПЛАН

Вступ

1)Теоретичні засади трансфертного ціноутворення в комерційному банку;

    1.1.Сутність трансфертного ціноутворення в комерційному банку;

    1.2.Основні етапи трансфертного ціноутворення;

    1.3 Центри відповідальності в комерційному банку.

2) Трансфертне ціноутворення в системі управлінського контролю в комерційному банку;

    2.1. Методологія трансфертного ціноутворення в комерційному банку;

    2.2. Роль  трансфертного ціноутворення при оцінці діяльності центрів відповідальності банку;

    2.3. Законодавче регулювання трансфертного ціноутворення в комерційному банку;

3) Шляхи вдосконалення  існуючих методів трансфертного  ціноутворення в комерційному  банку та вплив регуляторного  середовища.

      Висновки

     Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

 Сучасні тенденції розвитку банків характеризуються суттєвими змінами в умовах їх діяльності (посиленням конкуренції, розширенням філіальної мережі та децентралізації управління, зниженням рентабельності традиційних банківських операцій, погіршенням якості активів) та викликають необхідність використання адекватних управлінських технологій у сфері оптимізації фінансових результатів і ризиків.

   Розробка і впровадження науково обґрунтованої стратегії розвитку банківської системи України, розв’язання науково-практичних завдань зростання прибутковості банківських установ як її об’єктивно необхідної передумови, зважаючи на необхідність подолання кризових явищ, передбачають побудову та використання механізму трансферного ціноутворення у банках як дієвого інструменту оптимізації вартості внутрішніх фінансових ресурсів і ефективної взаємодії окремих центрів відповідальності.

  Актуальність формування обґрунтованого механізму трансфертного ціноутворення пов’язана з необхідністю підвищення якості організації процесів управління фінансовими результатами банку, визначення економічної ефективності діяльності його окремих підрозділів, особливо в умовах зростання негативного впливу фінансової світової кризи на діяльність вітчизняних банківських установ.

  Метою моєї курсової роботи є обґрунтування теоретичних, науково-методичних підходів та розробка практичних рекомендацій щодо формування механізму трансфертного ціноутворення в банку та вплив регуляторного середовища .

  Теоретичною основою дослідження є праці вчених із теорії фінансів та кредиту в ринковій економіці, теоретичні уявлення про трансфертне ціноутворення та внутрішньогосподарський розрахунок, основні концепції управлінського обліку, наукові та методичні розробки щодо організації внутрішнього фінансового менеджменту банківської установи.

   Поширеною проблемою українських банків на сьогодні є низька рентабельність їх діяльності. У зв’язку із цим особливого значення набуває впровадження орієнтованої на ринок системи оцінки ефективності діяльності банку, яка сприяє максимізації прибутків та мінімізації банківських ризиків.

   В своїй роботі найбільшу увагу я  приділила  державному регулюванню трансфертного ціноутворення. Я вважаю, що в Україні дійсно існує низка проблем у системі трансфертного ціноутворення. А найголовніше подолання і вирішення цих проблем заключається саме в державному регулюванні, яке має бути підтверджено цілим переліком внесків змін  до Законів України. 

     
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Розділ 1. Теоретичні засади трансфертного ціноутвореня в комерційному банку.

1. Сутність трансфертного ціноутворення в комерційному банку 

   В основу економічних понять  „трансфертна ціна” та „трансфертне  ціноутворення” покладено термін  “трансферт”. Поняття „трансферт”  (від французького transfert; латинського transfer) має досить широкий спектр значень.Передусім визначення трансферту завжди пов’язане з рухом (переміщенням) грошових коштів, фінансових активів, в окремих випадках – економічних цінностей .

  Проведене  автором узагальнення економічної  думки про трактування поняття  „трансферт” дає змогу зробити  висновки щодо застосування терміна  в таких сферах економіки: по-перше,  у сфері державних фінансів  – для характеристики безоплатного  руху (переказу) коштів між суб’єктами  економічних відносин; по-друге,  при дослідженні операцій з  цінними паперами як передачу  права на володіння цінними  паперами (закладними, акціями); по-третє,  у банківській справі – для  визначення умов переміщення  грошових коштів на рахунках.

  Дослідженню  трансфертних цін приділяють  значну увагу вітчизняні та  зарубіжні науковці: М.Г. Чумаченко, С.Ф. Голов, М.І. Макаренко, К.С. Васіна, О.М. Теліженко, С.М. Нікітін, В.М. Крилов, Н.Х. Вафіна, Ч.Т. Хорнгрен, Дж. Фостер, К. Друрі, Р. Танг  та інші. Питанням трансфертного ціноутворення у банківських установах займаються: Дж.Ф. Сінкі, А.А. Мещеряков, З.М. Васильченко, А.В. Зубарєв, Р.Г. Ольхова, М.В. Румянцев, К.С. Косован, В.Ю. Селезньова, Н.П. Шульга та інші.

  Більшість із зазначених науковців досліджують сутність, генезис, методи та значення трансфертного ціноутворення в цілому, без визначення їх особливостей для банківських установ. Інші фокусуються на певних практичних або теоретичних аспектах трансфертного ціноутворення у банках. Проте до цього часу відсутні комплексні, системні дослідження трансфертного ціноутворення у вітчизняних банках.

В табл. 1 видно, що найбільшого поширення поняття „трансферт” набуло у сфері державних фінансів, його визначено як однобічне передавання на безоплатній і безповоротній основі коштів, товарів, послуг, матеріальних цінностей, прав володіння в порядку надання фінансової допомоги та компенсацій, тлумачення терміна носить переважно соціальний характер.

  Таблиця 1

Сьогоденний комерційний банк представляє собою розгалужену філійну структуру. Ефективність діяльності кожної структурної одиниці в сукупності визначає в результаті ефективність діяльності банку в цілому. Розглядаючи структуру банку, можна виділити дві основні її складові, центри залучення ресурсів та центри їхнього розміщення. Для необхідної оцінки результатів діяльності таких центрів доцільно застосовувати механізм трансфертного ціноутворення. Таким чином, трансфертне ціноутворення – це ключовий елемент системи прийняття рішень керівництвом комерційного банку.

Важливою  ознакою трансфертного ціноутворення  є те, що часто відповідна трансакція відображається у платіжних балансах країн. Іншим важливим елементом є те, що це – контрольований процес, який не завжди відбувається під впливом ринкових факторів. Трансфертна ціна є трансфертною тому, що встановлюється в трансакціях між пов’язаними економічними суб’єктами, а не тому, що вона є вищою за ринкову.

У сучасних науковців відсутня єдина думка  щодо сутності трансфертних цін, умовно сукупність визначень поняття, яке  досліджується, можна розділити  на дві групи. Перша група авторів  відзначає використання трансфертних цін для безоплатного руху активів. Друга група науковців розглядає  трансфертні ціни через процеси  купівлі-продажу певних активів.

До першої групи потрібно віднести визначення таких науковців як  Т. Савченко і В.Крилов. Т.Савченко зазначає, що термін «трансфертна ціна» виражає ідею встановлення умовної ціни на традиційно безоплатний рух активів у межах однієї юридичної особи.  В. Крилов трансфертними називає ціни на продукцію, що передається між підрозділами всередині фірми з метою узгодження інтересів окремих підрозділів та політики центрального управління компанії

До другої групи науковців відносяться  такі як П. Дзюба, Н. Ушакова та інші. Н. Ушакова під трансфертними цінами розуміє ціни на продукцію, яка поставляється з одного підрозділу ТНК в інший, що знаходиться за межами країни.

Дзюба  використовує термін „трансферна ціна”  та визначає його як ціну, що встановлюється на будь-який об’єкт торгівлі (товари, послуги або фактори виробництва) між взаємозв’язаними компаніями чи структурними підрозділами однієї компанії у разі, якщо об’єкт торгівлі перетинає  митний кордон.

У межах  теорії економіки трансфертна ціна повинна розглядатись як важлива  складова внутрішнього економічного механізму  підприємства, заснованого на децентралізації  управління й розширення відповідальності структурних підрозділів за результати господарювання. З цього погляду основними функціями трансфертної ціни є матеріальне стимулювання персоналу залежно від результатів діяльності підрозділів та розподіл витрат за місцем виникнення. Трансфертна ціна є методом досягнення виробничих цілей підприємства. Комплексне дослідження економічної сутності категорії «трансфертна ціна» неможливе без відповідного аналізу історико-економічних передумов її виникнення і розвитку. 

1.2.Основні етапи трансфертного ціноутворення. 

В цьому підпункті  обґрунтовано етапи формування системи трансфертного ціноутворення та визначено їх сутність, розроблена концептуальна схема формування системи трансфертного ціноутворення відображає послідовність даного процесу на основі виділення певних етапів: 

 
 
 
 
 
 
 
 

  Зміст  першого етапу полягає у формулюванні  обґрунтованого рішення керівництва  щодо доцільності впровадження  трансфертних цін. Очевидно, що впровадження даної системи потребує певних матеріальних, організаційних та часових витрат. Зазначені витрати будуть економічно обґрунтованими лише за умови отримання позитивного економічного ефекту, який повинен покращити фінансові показники діяльності банку. У свою чергу, позитивний економічний ефект буде досягнуто лише за умови впровадження системи саме в тих комерційних банках, які мають об’єктивну потребу в її використанні.

  Другим етапом формування системи трансфертного ціноутворення є визначення цілей впровадження даної системи.

  Інші цілі реалізуються на основі використання інформації щодо трансфертного результату діяльності центру відповідальності, який і складає сутність оцінки його діяльності, тобто ціллю першого порядку. Трансфертний результат – це різниця між доходами та витратами центру відповідальності, що ілюструє ефективність управління ним. Наприклад, ефективність роботи депозитного відділу можна оцінити, порівнявши його доходи від умовного продажу за трансфертними цінами залучених ресурсів іншим підрозділам банку із реальними витратами, пов’язаними із сплатою клієнтам відсотків за вкладами.

  Сутність останнього етапу формування системи трансфертного ціноутворення полягає у визначенні характеристик інших елементів системи: переліку та функцій суб’єктів стратегічного та поточного управління, переліку суб’єктів перерозподілу, методики розрахунку трансфертних цін, визначення об’єкта встановлення трансфертної ціни. Зміна зовнішніх умов функціонування банку або внутрішніх факторів його діяльності його діяльності можуть спричинити необхідність повторного дослідження визначених етапів формування системи трансфертного ціноутворення.

  У даному підрозділі роботи мною розглянемо етапи формування системи трансфертного ціноутворення та проаналізовано сутність кожного із них. Зміст кожного із визначених етапів полягає в забезпеченні обґрунтованого вибору керівництвом банку однієї із можливих альтернатив щодо впровадження трансфертних цін.