Сутність та класифікація власного капіталу

    Таблиця 2.2.

    Типи  резервів у Франції

 

    Французькі  підприємства можуть купувати і продавати  свої акції, але тільки за певних умов: для передачі працівникам, при зменшенні  акціонерного капіталу або з метою  регулювання ситуації на ринку, якщо компанію включено до лістінгу (в цьому випадку вона може укладати угоди не більше ніж з 10 % акцій). Викуплені власні акції відображаються в балансі як актив.

    Для обліку капіталу у Франції використовують клас 1 "Рахунки капіталів", який містить наступні рахунки: 10 "Капітал", 11 "Результат минулого року", 12 "Результат звітного періоду", 13 "Субсидії для капітальних вкладень", 14 "Регламентовані оцінки резервів", 15 "Оцінкові резерви майбутніх витрат і ризиків".

    Облік власного капіталу у Франції ведеться на рахунках 1-го класу (10-18 рахунки). Капітал, як правило, тут виступає колективною власністю. Субрахунки першого порядку призначені для обліку статутного капіталу, засновницького прибутку, фонду дотацій тощо. Субрахунки другого порядку використовуються для обліку статутного капіталу, мобілізованого фірмою капіталу, до якого відносяться акції та облігації, по яких проведено підписку, та, нарешті, для обліку оплаченого капіталу. Основною особливістю є те, що, на відміну від нашого обліку, операції, пов'язані з введенням та виведенням основних засобів з експлуатації, не впливають на власний капітал.

    В Польщі розмір акціонерного капіталу повинен бути наведений у статуті. Капітал, який називають власним  фондом, складається з статутного, підписаного (неоплаченого) додаткового капіталу, резервів на переоцінку активів, іншого резервного капіталу, нерозподіленого прибутку, чистого прибутку або збитку фінансового року.

    Резерви, утворені для оподаткування доходів  організації або фізичних осіб, слід відрізняти від інших резервів. Згідно з Положенням з бухгалтерського обліку і інструктивних матеріалів з оподаткування доходів перша група резервів призначена "згладжувати" тимчасову різницю, яка виникає із визнання одержаного доходу або витрат, понесених в різних періодах. Даний резерв повинен бути утворений для відстрочки податкових платежів.

    Інші  резерви призначені для захисту  від різних ризиків, потенційних  витрат, фінансових наслідків інших інцидентів. В тому числі, резерв створюють на прострочену дебіторську заборгованість (наприклад, яка виникла з причини банкрутства контрагента або неплатежів з боргових зобов'язань більше 6 місяців), сумнівні борги. В Естонії до власного капіталу належить акціонерний або пайовий капітал за номінальною вартістю, перевищення (зниження) номінальної вартості, капітал, переданий в дарування, резерви, прибуток, власні акції та паї (див. табл. 2.3.).

    В плані рахунків Естонії для обліку власного капіталу використовується рахунок 26, який має назву "Пов'язаний власний капітал".

    Таблиця 2.3.

    Складові  власного капіталу у товариствах  Естонії

 

    У Великобританії за сучасних ринкових умов, як і в більшості розвинутих західних країн, переважають такі організаційно-правові форми підприємств, як корпорації та партнерства. Це свідчить про переважання у власному капіталі частки інвестованих вкладів. Тому часто власний капітал розглядається як позичений фірмою та який необхідно повернути в майбутньому. Джерела утворення засобів поділяють на дві групи - власний (акціонерний) капітал та позиковий (залучений) капітал. І той, і інший є зобов'язаннями, боргами підприємства, тому що рано чи пізно отримані засоби необхідно повернути.

    Відповідно  до італійського законодавства компанія може володіти (мати в активі) не більше ніж 10% від всього заявленого акціонерного капіталу. На ці акції не відбувається виплата дивідендів, а права голосу резервуються доти, доки акції не перейдуть до нового власника. В звітності їх відображають за ціною придбання.

    Консолідація     капіталу     у     Швейцарії     відбувається     за     двома альтернативними  методами (табл. 2.4.).

    Таблиця 2.4.

    Методи  консолідації капіталу у Швейцарії

 

   У Німеччині компанії переважно схильні  до довгострокового фінансування (зовнішнє - за рахунок банківських кредитів, внутрішнє -через пенсійні схеми). Протягом останніх років середня для Німеччини частка власних засобів в загальній сумі активів не перевищувала 20 %. Це пояснюється в основному податковими особливостями. Виходячи з них акціонери часто намагаються вкласти частину своїх інвестицій в компанію як кредити, навіть якщо поверненість таких кредитів обмежена. Для акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю законом встановлені мінімальні розміри статутного капіталу, обумовлені права з викупу власних акцій. Правила утворення резервів встановлені тільки для юридичних осіб. Резерви призначені в основному для покриття можливих збитків або збільшення статутного капіталу.

   В Нідерландах встановлюється мінімальний  розмір резерву переоцінки, що є обов'язковим для всіх підприємств. Він формується в тому випадку, коли активи та пасиви оцінюються за поточною вартістю. Коли компанія перераховує свої активи (в бік збільшення), вона повинна відобразити на балансі резерв переоцінки, який дорівнює різниці між балансовою вартістю активів до та після переоцінки. Такий резерв можна списувати на акціонерний капітал. Коригування в бік зменшення вартості активів зменшують суму резерву переоцінки. Якщо його величина недостатня, зменшення вартості відображають окремо в звіті про прибутки та збитки. По активах, які належать компанії на дату складання балансу, резерв переоцінки не може бути менше суми переоцінки (мінімальний резерв переоцінки). Також до обов'язкових резервів відносять:

   - резерв капіталізованих засновницьких витрат на випуск акцій, а також капіталізовані науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;

   - резерв нерозподіленого прибутку дочірніх та асоційованих компаній, що обліковуються за методом власного капіталу, якщо прибуток не може бути розподілений компанією та отриманий без будь-яких обмежень.

   Зменшення обов'язкових резервів в результаті амортизації капіталізованих витрат або розподілу прибутку можна списувати на добровільні резерви або включати до розподіленого прибутку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   3. Облік власного  капіталу у звітності

    МСФЗ  передбачають відображення в балансі  підприємства інформації про власний  капітал, зокрема, про випущений капітал та резерви. Ця інформація необхідна користувачам для аналізу різних видів сплаченого капіталу, премій за акціями та резервів.

    Власний капітал та резерви для окремого відображення різних класів сплаченого капіталу, премій за акціями та резервів в балансі або у примітках акціонерних компаній повинні розкрити наступну інформацію:

    1. Для кожного класу акціонерного капіталу:

   -  кількість акцій, дозволених до  випуску;

   - кількість випущених і повністю  сплачених акцій, а також випущених, але не повністю сплачених акцій;

   - номінальна вартість однієї акції  або факт відсутності номінальної  вартості акції;

   - узгодження кількості акцій в  обігу на початок та на кінець  року;

   - права, привілеї та обмеження, які супроводжують цей клас, включаючи обмеженість з виплати дивідендів і повернення капіталу;

   - акції на підприємстві, утримувані  самим підприємством або його  дочірніми підприємствами чи  асоційованими компаніями;

   - акції, зарезервовані для випуску  на умовах опціонів і контрактів  з продажу, включаючи умови та суми.

   2. Опис характеру та призначення  кожного резерву у власному  капіталі.

   3. Сума будь-яких невизнаних кумулятивних  привілейованих дивідендів.

    Відповідно  до МСФЗ 1, в звітності компанії повинна  бути розкрита наступна інформація, яка  стосується власного капіталу компанії: кількість акцій, які дозволені до випуску, випущені та знаходяться в обігу; частка неоплаченого капіталу; номінальна чи юридичне визначена (об'явлена) вартість акцій; зміни рахунків акціонерного капіталу за період; права, привілеї та обмеження, що стосуються розподілу дивідендів та оплати капіталу; відкладені дивіденди за привілейованими кумулятивними акціями; викуплені акції; акції, зарезервовані для майбутніх випусків, відповідно до опціонних та продажних контрактів, включаючи їх умови та суми; додатковий капітал (емісійний дохід); додатковий капітал від переоцінки; резерви та накопичений (нерозподілений) чистий прибуток.

    Підприємство, що не є акціонерним товариством, розкриває інформацію, еквівалентну представленій вище: відображає зміни протягом періоду по кожній категорії частки в капіталі та права, привілеї, а також обмеження, пов'язані з кожною категорією частки в капіталі.

    Сума, за якою власний капітал відображається в балансі, залежить від оцінки активів  та зобов'язань. Як правило, сукупна сума власного капіталу тільки за збігом відповідає сукупній ринковій вартості акцій підприємства чи сумі, яку можна отримати шляхом продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому на засадах принципу безперервності.

    Власний капітал американської, англійської, німецької чи французької компанії трактується аналогічно міжнародних стандартів. Ця інформація відображається в останньому розділі балансу зарубіжних компаній. В звіті про фінансовий стан, як ще інколи називають бухгалтерський баланс в зарубіжній практиці, власний капітал може бути представлений у розділі зобов'язань або ж відразу після активу (як, наприклад, це зроблено в щорічному фінансовому звіті голландської групи "Філіпс"). Розміщення статей балансу, які представляють власний капітал, не впливає на оцінку цих статей та відображення їх в звітності (табл. 3.1.).