Сутність грошей

Усвідомлюючи це, розвинуті країни Заходу на міжна­родній Генуезькій конференції 1922 р. уклали угоду про те, що поряд із золотом функцію міжнародних платіжних засобів виконуватимуть і деякі валюти провідних країн, що отримало назву золотодевізного стандарту [14, с.73].

Коли функціонував золотий стандарт, товари реалізо­вувалися за цінами, що в середньому відповідали їх вар­тості, а золото, маючи власну вартість, було фактором ка­піталістичного ціноутворення. Вільний обмін банкнот на золото унеможливлював відхилення вартості товарів від купівельної спроможності золота. Тому в цей період роз­витку капіталістичного способу виробництва не було інфляції. Отже, система золотого стандарту відповідала тому етапу еволюції ринкової системи, на якому ядром гос­подарського механізму було ринкове саморегулювання. Та оскільки без активного втручання держави у процес відт­ворення така система більше не могла існувати (це підтвер­дила криза 1929—1933 рр.), необхідно було паралельно здійснити радикальну реформу грошової системи, яка б дала можливість державі проводити власну валютно-гро­шову політику.

Еволюцію грошових систем розвинутих країн Заходу і валютно-грошової політики окремих держав зумовлюють якісні зміни в сутності самих грошей, а вони, у свою чергу, детермінуються розвитком усієї економічної системи (одним з елементів якої є грошова система), відповідного їм господарського механізму.

У країнах Заходу з розвитком кредитних відносин ку­півля обладнання, сировини одним капіталістом в іншого здійснюється переважно за допомогою кредиту. Навіть ре­алізація значної частини товарів для споживання відбува­ється через споживчий кредит. Так, за рахунок коротко­термінових кредитів американці покривають нині до 70% своїх витрат. Отже, кредитні гроші (вексель — як знаряд­дя комерційного кредиту і чек — як знаряддя банківсько­го кредиту) все більше виконують функцію обігу завдяки своїй функції засобу платежу і роблять обіг значною мірою незалежним від золота. Роль загального еквівалента деда­лі більше закріплюється за кредитними грошима, які пе­ребирають на себе більшість функцій товарних грошей. То­му в структурі сучасної грошової маси розвинутих країн Заходу немає золотих і срібних монет, а в структурі кре­дитних грошей майже 80% припадає на чеки і 20% — на банкноти [6, с.105]. У деяких країнах Заходу наявний обіг становить лише 5—10% грошово-безготівкового обігу, тоді як в Україні в 2000 р. — до 40% . Сучасна банкнота — це своє­рідний «гібрид» кредитних і паперових грошей. Щоб вико­нувати роль загального еквівалента, кредитні гроші набу­вають об'єктивної сучасної значущості за допомогою при­мусового курсу держави, забезпечуються державним кре­дитом. Кредитний характер грошей також спирається на довір'я органу, що випускає гроші (лат. кредит — довір'я).

Тому сучасні гроші мають кредитно-паперову основу. Така їх двоїста природа породжує їхню внутрішню супе­речність. Зокрема, кредитний компонент визначає якіс­ний бік грошей і забезпечує виконання ними грошових функцій (внаслідок чого він є провідним), а паперовий — спричиняє нестабільність грошового обігу, знецінення грошей.

Звідси випливає, що при перетворенні кредитно-папе­рових грошей на загальний еквівалент їхня вартість визна­чається:

1) вартістю витрат на їх виробництво й забезпечення їх функціонування. Для України певні риси такої грошової одиниці, зокрема її паперового елемента, має гривня;

2) за допомогою примусового курсу держави, який ба­зується на її економічних функціях;

3) мірою вартості. Це зумовлено тим, що частково збері­гається опосередкований зв'язок кредитно-паперових гро­шей із золотом та вільно конвертованими валютами;

4) тим, що кредитні гроші є формою кредитних відно­син та економічною формою руху позичкового капіталу;

5)якістю ВВП, насамперед товарної маси. Тому ціна товару залежить передусім від його вартості, витрат на йо­го виробництво і співвідношення між попитом і пропозиці­єю на цей товар.

Отже, можна зробити деякі висновки щодо стабільнос­ті національної валюти. По-перше, при виготовленні такої валюти, а також векселів, чеків, інших цінних паперів необхідна надійна система їх захисту. За відсутності або за слабкої системи такого захисту збільшується кількість фальшивих грошей, що посилює інфляцію, підриває їх курс. Водночас слід ліквідувати «чорні» валютні ринки. Крім того, у готівковому обігу на початку 1999 р. перебувало 12 млрд. дол. СПІА, понад 5 млрд. німецьких марок, що уне­можливлює належне виконання гривнею своїх функцій (передусім функції засобу накопичення), негативно впли­ває на вартість українських грошей, знецінює їх, підриває довіру до них. Іноземна валюта не повинна бути засобом обігу й засобом платежу. По-друге, державі й особливо цен­тральному банку слід проводити науково обґрунтовану ва­лютно-грошову політику. Основою такої політики є еконо­мічна діяльність держави, виконувані нею соціально-еко­номічні функції. По-третє, необхідно мати певні запаси зо­лота, інших коштовних металів, вільно конвертованих ва­лют. На жаль, не всі з цих умов стабільності національної валюти України виконуються. Особливо важливу роль на етапі формування економічного суверенітету відіграє про­ведення науково обґрунтованої валютно-грошової політи­ки, насамперед реформа банківської та кредитної систем.

Наявні гроші — це банкноти, білети державної скарб­ниці й монети. Безготівкові гроші — кошти на рахунках у банках; різноманітні вклади (депозити) у банках; депозит­ні сертифікати; державні цінні папери, а також грошові кошти, вкладені в акції інвестиційних фондів [6, с.107]..

Значного поширення у розвинутих країнах світу (пев­ною мірою і в Україні) набули кредитні картки — платіж­но-розрахункові документи, які видає банк своїм вкладни­кам для оплати необхідних для них товарів і послуг, прид­баних у кредит. Сучасні кредитні картки вміщують інформацію до 8 тис. знаків (дані про стан ра­хунка вкладника у банку, сплату податків, стан здоров'я, групу крові та ін.). В розвинутих країнах сві­ту впроваджено кредитні (платіжні) картки з мікропроце­сором, які мають значно вищу систему захисту [11, с.107-110].

В Україні система електронних платіжних розрахунків прогресивно розвивається. У вересні 1995 р. було створене АТ “Укркарт”, під керівництвом якого здійснюється проект впровадження національних платіжних  карток. Це вигідно для всіх, адже використання пластикових карток прискорює взаєморозрахунки, а отже, й обіг товарів і грошей. Від цього виграють як банки та власники карток, так і держава, в якій скорочуються видатки на емісію готівки.

              Західні економісти схиляються до думки, що в майбутньому паперові гроші – банкноти і чеки повністю зникнуть,  їх замінять електронні міжбанківські трансакції. Гроші залишаться, але стануть “невидимими” [2, с.65].

Роль грошей тісно пов'язана з їх функціями. Якщо функція грошей — це їх конкретна «робота» щодо обслуговування руху вартості на певному етапі процесу відтворення, то роль грошей — кінцевий результат цієї «роботи», її наслідок для суспільства.

Роль грошей визначається рівнем розвитку товарного виробниц­тва та адекватних йому суспільних відносин. Вона не може бути ре­алізована там, де для цього немає відповідних умов. Не могла бути значною роль грошей у докапіталістичних формаціях, оскільки саме господарство тоді мало переважно натуральний характер. За допо­могою грошей там набувала суспільного визнання лише незначна частка вироблюваної продукції. Тому не було залежності товарови­робника від ринку, а вплив грошей на його економічне становище і через нього — на розвиток виробництва був мало відчутним.

Подібне становище мало місце і в умовах командно-адміні­стративної економіки в колишньому СРСР та інших країнах Схід­ної Європи. Хоч головна сфера економічних відносин тут мала грошову форму, сама суть цих відносин була нееквівалентною, нетоварною, що робило використання грошей формальним, а роль їх — обмеженою, швидше за все обліково-розподільною. Проте і така роль мала певний позитивний вплив на розвиток су­спільного виробництва.

Найсприятливіші умови для реалізації ролі грошей у розши­реному відтворенні були створені за капіталізму, коли товар став загальною формою продуктів виробництва, а економічні відно­сини в суспільстві були переведені на еквівалентні, ринкові заса­ди. Особливе значення мало те, що сама робоча сила стала това­ром, об'єктом купівлі-продажу за гроші.

Завдяки поширенню грошових відносин на всі фактори суспіль­ного виробництва — засоби праці, предмети праці і робочу силу — просте товарне виробництво перетворилось у капіталістичне, а самі гроші набули принципово нової якості — стали носієм капіталу, відкрили можливість кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати.

Насамперед грошового виразу у формі прибутку набула мета капіталістичного виробництва. Це дало можливість зняти усілякі обмеження з його розвитку, оскільки нагромадження грошей (прибутку) не має будь-яких внутрішніх обмежень, нагромаджу­вати їх можна нескінченно.

Завдяки тому, що капіталістичні, підприємства все виробляють для продажу і всі елементи виробництва купують на ринку, створюється особливий ринковий механізм стимулювання і регулю­вання суспільного виробництва, в центрі якого перебувають гроші. На ринку розвивається конкуренція як загальносуспільне явище — конкуренція за покупця, за робоче місце, за вигідне замовлення тощо [6, с.108]. По суті, в усіх цих випадках ведеться боротьба за отриман­ня більшої суми грошових доходів. Оскільки перемагає той, хто спроможний одержати найкращі результати в такому змаганні, конкуренція, а значить і гроші, стають рушійною силою науково-технічного прогресу, зростання продуктивності суспільної праці, інтенсифікації виробництва, забезпечення високої якості продук­ції та ін. Тим самим створюються могутні стимули для розвитку капіталістичного виробництва.

У проблемі ролі грошей у розвитку економіки можна розріз­няти якісний і кількісний аспекти. В якісному аспекті роль грошей виявляється у тому, що са­ма їх наявність, саме грошове середовище, в якому діють еко­номічні агенти, позитивно впливає на розвиток суспільного виробництва.

По-перше, знімаються фізичні межі виробництва, що визна­чаються особистими потребами самих виробників. Виробляти можна стільки, скільки вдасться реалізувати, а надлишок вар­тості можна зберігати в грошовій формі чи перетворити в по­зичковий капітал.

По-друге, реалізація вироблених продуктів за гроші, замість бартеру, значно спрощує, прискорює і здешевлює доведення їх до споживачів. Суспільство одержує значну економію на реалізаційних витратах, скорочуються потреби в обіговому капіталі, краще задовольняються потреби споживачів.

По-третє, завдяки грошам ринок набуває загального характе­ру, його механізм стає могутнім важелем економічного прогресу, передусім завдяки конкуренції, стимулюванню ефективного ви­робництва та економного споживання — виробничого, держав­ного, особистого.

Здатність грошей приносити своїм власникам в умовах ринко­вої економіки додаткову вартість значно посилила їх стимулюю­чий вплив на кожного суб'єкта економічних відносин: і на виро­бника (працівника), і на споживача. Як виробник, або працівник, кожний із них прагне краще і більше працювати, щоб вивести свої грошові доходи за межі виробничих чи споживчих потреб і, капіталізувавши надлишок доходу, мати можливість одержувати додаткову вартість. З цією ж метою він як споживач прагне еко­номно використовувати свої грошові кошти, оскільки капіталізація їх залишків дає можливість одержувати додаткові доходи по­над ті, що приносить жива праця.

Гроші в умовах ринкової економіки стають носієм позичково­го капіталу. Через механізм його руху, зокрема через банки та ринок цінних паперів, формування якого зумовлюється перетво­ренням грошей у капітал, відкриваються можливості узгодити ін­дивідуальні та колективні інтереси виробників, дещо згладити суперечності між соціальними класами та групами суспільства, забезпечити більшу рівномірність і збалансованість процесу роз­ширеного відтворення.

Всебічне охоплення грошовою формою економічних відносин всередині країн та між ними, а також постійне вдосконалення са­мого грошового механізму створили сприятливі умови для фор­мування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами, міжнародного переливу вільних капіталів у місця найефективнішого їх використання тощо.

Глибоке проникнення грошової форми в усі «клітини» суспі­льних відносин відкриває широкі можливості для регулювання за допомогою грошових інструментів процесу розширеного від­творення. Мова йде передусім про такі інструменти, як податки, позичковий процент, ціни, орендна плата, бюджетне фінансу­вання та ін. Через них держава має можливість регулювати ос­новні економічні процеси на мікро- та макрорівнях і в цілому впливати на економічне становище в країні відповідно до попе­редньо визначених цілей.

Кількісний аспект ролі грошей полягає в тому, що через зміну кількості грошей в обороті можна активно впливати на економічні процеси, зокрема на результати діяльності економічних агентів як виробників і як споживачів [10, с.79]. Цю можливість широко використову­ють усі держави з ринковою економікою для регулювання еконо­мічного життя в країні. Збільшуючи чи зменшуючи масу грошей в обороті, центральні банки, які діють від імені своїх держав, забез­печують зміну таких економічних інструментів, як платоспромож­ний попит, ціни, процент, валютний курс, курс цінних паперів то­що. Завдяки цьому забезпечується вплив на такі вирішальні економічні процеси, як інвестиції, зростання виробництва, зайнятість, розвиток експорту й імпорту та їх збалансування тощо.

У міру поглиблення ринкової трансформації економіки України помітно зростає роль грошей в її розвитку. Поступово українська гривня пере­творилась у справді загальний еквівалент, у «головну діючу осо­бу» на ринку. Кожний, хто має гроші, може вільно купити будь-який потрібний товар на внутрішньому ринку. Це істотно підви­щило заінтересованість економічних суб'єктів у тому, щоб біль­ше заробляти грошей і економніше їх витрачати. Стало значно легше капіталізувати гроші, вклавши їх у цінні папери та банківсь­кі депозити. Запровадження часткової конвертованості гривні іс­тотно підвищило роль грошей у розвитку зовнішньоекономічних відносин, в інтеграції економіки України у світову економіку. Грошово-кредитна політика зайняла ключове місце в механізмі державного регулювання економіки [2, с.98]. Динаміка цін стала відчутно реагувати на регулюючі заходи Національного банку України в грошовій сфері.