Сутність активних операцій банків

• пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які надають їх власникам право на участь в управлінні діяльністю емітента (акції);
• боргові цінні папери, за якими емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, але які не дають їх власникам права на участь в управлінні діяльністю емітента (державні боргові зобов'язання, облігації підприємств, ощадні сертифікати та векселі банків);
• похідні цінні папери (фінансові ф'ючерси, опціони, свопи тощо).

У загальному вигляді  операція з цінними паперами –  це юридично оформлена та закінчена дія або послідовність дій на фондовому ринку, об'єктом яких є цінні папери та грошові засоби.

Усі банківські операції з цінними  паперами можуть бути розподілені на три основні групи:

• емісійні — пасивні операції, які здійснюються через випуск цінних паперів власного боргу;
• інвестиційні — активні операції із вкладення власних та залучених фінансових ресурсів у фондові активи шляхом придбання відповідних цінних паперів на фондовому ринку від свого імені;
• клієнтські — посередницькі операції з цінними паперами, які здійснюються банками від імені, за рахунок та на користь клієнтів.

Комерційний банк проводить  ту чи іншу операцію на фондовому ринку  залежно від конкретно визначеної мети банківської діяльності. Так, для формування і збільшення власного капіталу та залучення ресурсів для використання в активних операціях банк здійснюватиме емісійні операції:

• випуск акцій і облігацій;
• емісію векселів;
• випуск депозитних та ощадних сертифікатів.

З метою одержання  прибутків від діяльності з цінними  паперами, для забезпечення участі у статутному капіталі інших підприємств та контролю над їх власністю банк здійснюватиме інвестиційні операції:

• арбітражну дилерську діяльність, тобто виконання угод купівлі-продажу цінних паперів від свого імені та за свій рахунок
• купівлю акцій з метою утримування їх у своєму розпорядженні терміном більше ніж 1 рік.

Якщо метою банківської  діяльності на фондовому ринку виступає одержання доходу у вигляді комісійних винагород від операцій з цінними паперами, то банк буде проводити клієнтські операції:

• андеррайтинг, тобто гарантоване розміщення на ринку випусків цінних паперів клієнтів-емітентів;
• брокерську діяльність, тобто здійснення угод з цінними паперами як повірений чи комісіонер, що діє на підставі договору доручення або комісії;
• діяльність з управління цінними паперами, тобто здійснення від свого імені та за винагороду протягом певного строку довірчого управління цінними паперами, що належать іншій особі, в інтересах цієї або інших осіб;
• клірингову діяльність: послуги з визначення взаємних зобов'язань (збирання, звірка, коригування інформації щодо угод з цінними паперами і підготовка бухгалтерських документів) та їх заліку з поставок цінних паперів і розрахунків за ними;
• депозитарну діяльність: надання послуг зі зберігання сертифікатів цінних паперів та (або) обліку переходу прав на цінні папери та ін. 
  

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

 

2.1 Економічна характеристика  банківської системи України.

 

 

Сучасна банківська система  України побудована за дворівневим  принципом (Рис.2.1):

1 рівень - центральний  банк (НБУ);

2 рівень - інші банківські  установи різних форм власності,  спеціалізації та сфери діяльності, що створені і діють на території  України відповідно до положень Закону України “Про банки і банківську діяльність”. На Національний банк покладається відповідальність за розв’язання макроекономічних завдань в кредитній сфері, передусім – підтримання сталості національної грошової одиниці і забезпечення стабільного функціонування всієї банківської системи.

Національний банк України  здійснює регулювання діяльності та банківський нагляд через економічні нормативи та нормативно-правове  забезпечення здійснюваних банками операцій відповідно до положень Конституції України, Закону України “Про банки і банківську діяльність”, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів та нормативно-правових актів Національного банку України. Традиційно виділяють чотири базові функції центрального банку:

1. емісія готівки та організація грошового обігу;

2. банк банків;

3. банк уряду;

4. реалізація грошово-кредитної  політики.

Крім зазначеного вище, до переліку функцій НБУ належить також наглядові, регулятивні й контрольні. Їх виконання забезпечується через:

• здійснення всіх видів перевірок банків на місцях, інших кредитних установ та суб`єктів підприємницької діяльності;
• висунення вимог щодо проведення загальних зборів акціонерів банків та інших кредитних установ.

Банки другого рівня  банківської системи - комерційні банки. Комерційний банк - це кредитна установа, що здійснює універсальні банківські операції та надає різноманітні банківські послуги фізичним та юридичним особам всіх галузей народного господарства.

 

 

Рис. 2.1 Банківська система  України

 

Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитне, розрахунково-касове та інше банківське обслуговування юридичних  і фізичних осіб, приймають і розміщують грошові вклади своїх клієнтів, ведуть рахунки банків-кореспондентів, а також можуть виконувати всі або деякі з таких операцій:

• фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників капіталів, що інвестується;
• випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, сертифікатів, облігацій, тощо);
• купівля, продаж і зберігання державних цінних паперів, а також цінних паперів інших емітентів;
• видача доручень, гарантій та інших зобовязань за третіх осіб, які передбачають Ії виконання у грошовій формі;
• касове виконання державного бюджету та ін.

Комерційним банкам України  категорично забороняється вести  діяльність у сфері матеріального  виробництва і торгівлі матеріальними  цінностями, а також діяльністю з  усіх видів страхування. Їм забороняється  використовувати свої союзи та інші обєднання для досягнення згоди, спрямованої на монополізацію ринку банківських послуг, установлення монопольних ставок і комісійних винагород, обмеження конкуренції у банківській справі.

Комерційні банки виконують  такі основні функції як мобілізація вільних грошових коштів і перетворення їх у капітал, кредитування підприємств, держави та населення, здійснення депозитної емісії (випуск кредитних інструментів обігу на підставі створення банком вкладів), забезпечення розрахунково-платіжного механізму, також виконання емісійно-засновницької функції, надання економічної інформації та послуг консультаційного характеру.

Упродовж останніх років  банківський сектор економіки був  одним із найприбутковіших та розвивався найбільш динамічно порівняно з  іншими галузями. Про це свідчить кількість діючих банків в Україні, яка за останні роки зросла (таб. 2.1).

 

Таблиця 2.1

 

Динаміка кількості  комерційних банків в Україні  в 2003-2010 рр.

Назва показника	на 01.01 2003 р	на 01.01 2004 р	на 01.01 2005 р	на 01.01 2006 р	на 01.01 2007 р	на 01.01 2008 р	на 01.01 2009 р	на 01.01 2010 р
Кількість діючих банків, од.	152	157	158	165	165	170	178	184
Із них: з іноземним  капіталом	21	20	19	23	23	35	35	34
У тому числі зі 100% іноземним  капіталом	6	7	7	9	9	13	13	12
Вилучено з Державного реєстру банків	9	12	8	4	1	6	1	4
Кількість банків, що перебувають  у стадії ліквідації	35	24	20	20	20	19	15	10

 

Станом на 01.01.2008 р., власний  капітал усіх банків становив 69,6 млрд грн, а вже на 01.01.2009 – 103,2 млрд грн, тобто зріс в 1,48 раза. Дохід банків у 2008 р. становили 104,6 млрд грн, зокрема відсоткові доходи становили 77,5 млрд грн (або 74,0 % від загальних доходів), комісійні доходи

– 17,6 млрд грн (16,8 %). Витрати  банків становили 94,5 млрд грн, зокрема  відсоткові витрати – 44,5 млрд грн (або 47,1 % від загальних витрат), комісійні витрати – 1,9 млрд грн. Фінансова криза, яка розпочалась у жовтні 2008 р., вплинула на українську банківську систему та виявила ті фундаментальні дисбаланси системи, які в умовах економічного підйому були не помітні, або ж просто ігнорувалися. До кризи в умовах бурхливого економічного піднесення банки здійснювали активне кредитування. Проте, як виявилося, обсяг виданих позик українськими банками перевищував акумульовані кошти на депозитах у 2,24 рази, при цьому кредитів в американській валюті видано у 2,8 раза більше, ніж залучено валютних ресурсів на депозитах. Диспропорції між активами та пасивами банків виявилися у превалюванні короткотермінових зобов'язань у структурі ресурсної бази та довготермінових кредитів у структурі активів.

Питому вагу займають банки, засновані у формі акціонерних  товариств. Вони займають приблизно 56% від загальної кількості діючих банків по всіх досліджуваних періодах. Серед акціонерних товариств найбільш поширені ВАТ, на долю яких припадає приблизно 68% всіх акціонерних товариств. Також у формі ВАТ засновані 2 державні банки. Помітно збільшилась кількість банків заснованих у формі ТОВ у період з 2007 по 2009 рік, - із 28 до 35. Кооперативних банків в Україні зараз не існує. В останні роки в Україні все більше з’являється банків з іноземним капіталом (рис 2.2).

 

Рис. 2.2 Структура банківських  активів

 

Головними причинами  через які іноземні банки відкривають свої філії або викупляють контрольні пакети акцій українськиї банків є більш високі ставки за кредитами та іншими активними операціями, низька якість надання банківських послуг вітчизняними банками. Станом на 01.01.2007 року іноземний капітал в Україні представлений 20 країнами, серед яких найбільшу частку в загальній сумі іноземного капіталу становить капітал Австрії (28,4%), Франції (15,6%), Кіпру (10,7%), Росії (9,2%), Нідерландів (8,4%), Угорщини (7,1%), Польщі (6,0%). Слід зазначити, що банківський капітал, інвестований з Кіпру, є фактично реінвестованим капіталом, який українські промисловці нелегально перевели в банківські установи офшорів, а потім по легальним схемам інвестували в банківський сектор України.

 

2.2 Оцінка активних  операцій банків.

 

Активні операції банку  складають істотну і визначаючу частину його операцій. Під структурою активів розуміється співвідношення різних по якості статей активу балансу банку до балансового підсумку. Якість активів банку визначається доцільною структурою його активів, диверсифікацією активних операцій, об'ємом ризикових активів, об'ємом критичних і неповноцінних активів і ознаками змінності активів. Якість активів визначається їх ліквідністю, об'ємом ризикових активів, питомим об’ємом ризикових активів, питомою вагою критичних і неповноцінних активів, об'ємом активів, що приносять дохід. Для забезпечення щоденної здатності банку відповідати по своїх зобов'язаннях структура активів комерційного банку повинна відповідати якісним вимогам ліквідності. З цією метою всі активи банку розбиваються на групи по мірі ліквідності в залежності від терміну погашення. Активи банку діляться на високоліквідні (тобто активи, які забезпечують миттєву ліквідність); ліквідні активи, активи довгострокової ліквідності. До активів миттєвої ліквідності (високоліквідним) відносяться: готівка і прирівняні до неї засоби, засоби на рахунках в НБУ, державні боргові зобов'язання, засоби на коррахунках в бан-ков-нерезідентів. До складу ліквідних активів входять, окрім перерахованих високоліквідних активів, всі кредити, видані кредитною організаціє в гривнях та іноземній валюті, зі строком погашення на пртязі найближчих 30 днів (виключаючи пролонговані хоча б один раз та знов видані кредити на погашення раніше виданих кредитів), а також інші платежі на користь кредитної организації, що підлягають перечисленню на протязі найближчих 30 днів (дебітори, а також суми переплати, що підлягають поверненню кредитній организації на звітну дату з фонду обов’язкових резервів). До активів довгострокової ліквідності належать всі кредити, видані кредитною организацією, у гривнях та іноземній валюті із залишковим строком погашення більше року, а також 50% гарантій, виданих банком на строк більше року. Встановлюючи раціональну структуру активів, банк повинен виконувати вимоги по ліквідності, а отже, мати достатній розмір високоліквідних, ліквідних і долго-срочноліквідних засобів по відношенню до зобов'язань з врахуванням їх термінів, сум і типів, і виконувати нормативи миттєвої, поточної і довгострокової ліквідності.