Сучасні концепції зовнішньоекономічної діяльності

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені Юрія  Федьковича

коледж 

РЕФЕРАТ

НА  ТЕМУ: ЗАГАЛЬНІ ТЕОРІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

                                                                                       Виконав: студент ІІІ курсу

                                                                                       331 групи

                                                                                       Спеціальність: 

                                                                                       економіка підприємств

                                                                                       Геньго Богдан Дмитрович

                                                                                       Науковий керівник:

                                                                                       Маковей Ю.П.

ЧЕРНІВЦІ - 2012 

ПЛАН

ВСТУП

1. Перші  теорії зовнішньої торгівлі й  управління зовнішньоекономічною  діяльністю

2. Сучасні концепції зовнішньоекономічної діяльності

3. сучасна система управління зовнішньоекономічною

ВИСНОВОК

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

      Управління  зовнішньоекономічною діяльністю країни і регулювання зовнішньої торгівлі та фінансових потоків на міжнародному рівні набувають усе більшого значення в процесі інтернаціоналізації  господарського життя і зростання  економічної взаємозалежності країн.

      Від виникнення перших систематизованих поглядів Адама Сміта і Давида Рікардо на зовнішню торгівлю до появи системи державного управління зовнішньоекономічною сферою минуло близько двохсот років. Класичний напрямок економічної теорії і сьогодні становить методологічну основу для розроблення міжнародних і національних стратегій, політик і механізмів, хоча, звичайно, ним не обмежується. Система інституцій, органів і механізмів регулювання зовнішньоекономічної діяльності як на національному, так і на міжнародному рівнях відображає також досягнення і проблеми кейнсіанства, інших сучасних шкіл і напрямків економічної науки.

Підкреслимо і те, що управління зовнішньоекономічною діяльністю як наукова дисципліна ґрунтується  на макроекономічних теоріях і пов'язаних із ними загальноекономічних концепціях розвитку світового господарства. Управління не може існувати у відриві від  них. Більше того, можна сказати, що загальна теорія управління як складова методології управління зовнішньоекономічною діяльністю відіграє у ньому другорядну роль порівняно з макроекономікою  і теорією світового господарства. 

1. ПЕРШІ ТЕОРІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ Й УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

      До  числа основоположників теорії зовнішньоекономічної діяльності, що є базою для концепцій  управління, належать економісти класичного напрямку та їх послідовники.

      Погляди цих економістів, хоча і грунтувалися на сучасній їм реальності, і сьогодні мають теоретичну цінність, утворюючи  ядро сучасних концепцій розвитку зовнішньоекономічної діяльності.

      РОЗРОБЛЕННЯ ОСНОВ ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ. АБСОЛЮТНІ ПЕРЕВАГИ. Головною теоретичною проблемою в цій сфері було питання про те, чи існує якась основа для виникнення особливої теорії міжнародної торгівлі. Економісти класичного напряму відстоювали особливу теорію міжнародної торгівлі (на відміну від теорії торгівлі внутрішньої), з огляду на меншу мобільність ресурсів між націями. Адам Сміт вважав, що "із усіх видів вантажу найгірше піддаються транспортуванню люди", а капітал і праця лише інколи перетинають національні кордони. Оскільки зарплата і прибуток не вирівнюються при цьому переміщенням праці і капіталу, міжнародна торгівля відбувається на основі витрат виробництва.

      Викладена в роботі "Дослідження про природу  і причини багатства народів" (1776 р.) економічна система А. Сміта  будувалася на тому, що нижчі витрати  виробництва товару однієї нації  порівняно з витратами виробництва  цього самого товару іншої нації  означають її абсолютні переваги. Отже, якщо одна нація має абсолютні  переваги у виробництві певного  товару, а інша - іншого, то кожна  може спеціалізуватися у виробництві  і торгівлі товару, витрати виробництва  якого найменші.

      Відстоюючи  особливу теорію міжнародної торгівлі, Д. Рікардо, як і А. Сміт, основою цієї теорії вважав відносну нездатність  капіталу до переміщення між країнами. Він також відзначав вигідність міжнародної спеціалізації і  торгівлі, коли країни мають абсолютні  переваги. Та чи буде вигідною торгівля для країни, витрати виробництва всіх товарів котрої нижчі, ніж в іншій країні? Відповідь на це питання дає теорія порівняльних переваг.

      ПОРІВНЯЛЬНІ ПЕРЕВАГИ. Найбільш повно і послідовно теорія порівняльних переваг викладена  у праці Д. Рікардо "Початки  політичної економії й оподатковування" (1817 p.).

      З погляду теорії можна припустити існування трьох видів співвідношень  витрат виробництва однотипних товарів  у різних країнах: рівні, абсолютні  та порівняльні. Відповідно, можна виділити і три типи переваг. Підхід Рікардо грунтується на тому, що сукно і вино виробляються лише за рахунок чинника праці у двох порівнюваних ним країнах - Англії та Португалії. З цього випливає, що відносні ціни є просто оберненими величинами затрат праці на одиницю продукту. Відомий приклад, наведений у таблиці, дає уявлення про співвідношення між трьома видами таких витрат.

      У першому випадку, відповідно до погляду  Адама Сміта, коли співвідношення витрат в обох країнах рівні, зовнішня торгівля не може виникнути (незважаючи на те, що Португалія може виробляти обидва товари дешевше), оскільки для торгівлі просто немає стимулу.

      У другому випадку торгівля може відбуватись, оскільки кожна країна має абсолютну  перевагу у витратах виробництва  одного товару (Англія - вина, Португалія - сукна).

      У третьому випадку Португалія має  порівняльну перевагу щодо вина, бо різниця у витратах на вино вища, ніж на сукно. Португалії вигідно відправляти вино в Англію, де його одиниця відповідає 1,2 одиниці сукна, і займатися цим доти, доки одиниця вина може продаватися в Англії більш ніж за 0,88 одиниці сукна. Відповідно, Англії вигідно спеціалізуватися на виробництві сукна, якщо за одиницю вина необхідно віддати менше 1,2 одиниці сукна. Отже, доктрина порівняльних витрат установлює верхню і нижню межі, у яких обмін між країнами може бути взаємовигідним.

      За  Рікардо, Англія виробляє сукно за 100 люд.-год. і одержує одиницю вина, виробництво якого всередині  країни коштувало б їй 120 люд.-год., а Португалія отримує сукно за 80 люд.-год., виробництво котрого  в країні коштувало б їй 90 люд.-год.

      "Вигоди  торгівлі" у прикладі з порівняльними перевагами виявляються й у загальній економії на витратах на одиницю продукції: до вступу в торгівлю Англії та Португалії потрібно 390 робочих годин для виробництва кожної одиниці тканини й одиниці вина; після обміну ці чотири одиниці потребують тільки 360 робочих годин. Завданням Рікардо було довести, що передумови міжнародної торгівлі відрізняються від передумов внутрішньої торгівлі. Якби Англія і Португалія були двома регіонами однієї країни, то весь капітал і праця перемістилися б у Португалію й обидва товари вироблялися б там. У межах однієї держави торгівля між двома регіонами вимагає абсолютних переваг, тоді як порівняльна перевага - необхідна умова для міжнародної торгівлі.

      Приклад Д. Рікардо характерний для капіталістичного господарства. Абсолютна перевага Португалії перед Англією у виробництві вина являє собою важливий чинник того, що спеціалізація у випуску цього товару принесе Португалії економію у затратах на працю. Що стосується спеціалізації Англії у виробництві сукна, то тут справа виглядає інакше. Мова йде вже про відносну перевагу. Така спеціалізація буде вигідна навіть у тому разі, якщо ввезений Португалією товар міг бути зроблений там із меншими затратами праці, ніж в Англії. Хоч Португалія могла б виготовити сукно силами 90 осіб, їй вигідніше вивозити його туди, де на виробництво цього ж сукна потрібна праця 100 осіб. Тому Португалія буде інвестувати у виробництво вина, за яке вона отримає з Англії більше сукна, ніж вона зробила б сама, якби перемістила частину свого капіталу з виноробства у виробництво сукна. Визначаючи чинники цього процесу, Д. Рікардо робить висновок: "Отже, виявляється, що країна, яка володіє значними перевагами щодо машин і майстерності і тому виготовляє товари за допомогою значно менших затрат праці, ніж її сусіди, може ввозити в обмін на такі товари частину хліба, необхідного для її споживання, навіть у тому разі, коли її земля родючіша й вирощування хліба потребує в ній менше праці, ніж у країні, звідки він увозиться".

      У той самий період ідея вигідності виробничої спеціалізації на основі використання порівняльних переваг  була розвинена іншим англійським  економістом - Робертом Торренсом у  роботі "Нарис про зовнішню торгівлю зерном", виданій за два роки до праці Д. Рікардо. Це дало підстави західним історикам економічної думки розійтися в оцінці того, хто є основоположником теорії порівняльних переваг. Однак і ті з них, хто віддає пріоритет Торренсу, вважають, що Рікардо пішов далі, розвинувши його ідею до рівня теорії.

      Представником "класичної" школи вважається і Джон Стюарт Мілль. У його книзі "Про закони обміну між країнами" (1844 p.), був викладений "закон міжнародної вартості". Сучасний американський економіст Джон Чіпмен вважає цей закон "одним із найбільших досягнень людського інтелекту". Той факт, що робота отримала визнання лише через 100 років, Чіпмен пояснює тим, що "цей закон був занадто великим відкриттям для свого часу".

      Якщо  викладена в працях Рікардо-Торренса теорія порівняльних переваг лише визначила  принципи міжнародного поділу праці, то сформульована Міллем ідея "конкуруючої  рівноваги" теоретично обґрунтовувала положення Рікардо-Торренса і розкривала його механізм. У своїх міркуваннях і доказах Мілль не застосовував математичні символи. Проте сучасні економетристи вважають, що хід його міркувань і доказів настільки логічний, що, лише володіючи сучасним математичним апаратом, можна гідно оцінити його внесок в економічну науку.

      Розкриті  Міллем закони міжнародної конкуренції  зводяться в основному до двох найважливіших положень. Перше. Природне прагнення до міжнародної виробничої спеціалізації веде до встановлення рівноваги у вигодах, які дає ця спеціалізація. Друге. Умови повної або часткової спеціалізації визначаються нерівністю в доходах, одержуваних від виробництва. Можливості ж повної виробничої спеціалізації залежать від еластичності заміни у споживанні, що існує між товарами, які виробляються, і тенденцією до відносного вирівнювання абсолютних вигод держав, які беруть участь у міжнародному обміні.

      ПРИРОДНИЙ РОЗПОДІЛ ГРОШОВОГО МЕТАЛУ. Розвиваючи теорію порівняльних переваг, Д. Рікардо  зробив низку суттєвих висновків  щодо взаємозалежності рівнів заробітної плати і цін у різних країнах, заклавши основу теорії цін у сфері  міжнародної торгівлі. Важливим відкриттям став висновок про те, що "якщо Португалія мала абсолютну перевагу у вині та сукні, але більше - по вину, то зовнішня торгівля з Англією можлива лише тоді, коли номінальні ставки заробітної плати в Португалії будуть вищі, ніж в Англії. Якщо погодинна ставка заробітної плати у золоті одна і та сама, Португалія не стане імпортувати сукно, тому що кожний португальський споживач зможе дешевше придбати сукно у вітчизняних виробників. Англії для сплати за імпорт вина доведеться відправляти золото у Португалію доти, доки погодинна заробітна плата у золоті в Португалії не зросте настільки, щоб зробити для португальських споживачів вигідним імпорт англійського сукна".