Механізм  дії ЄВС передбачав встановлення бази співвиміру через формування ЕКЮ  та систему стабільних, але регульованих валютних курсів між країнами — членами ЄВС. Створена система приводить у дію цілий арсенал кредитних механізмів у середині ЄЕС і надає валютні резерви в загальне розпорядження. Процес розвитку і функціонування ЄВС тісно пов'язаний із планом Делора. Видатний діяч ЄЄ Жак Делор у 1989 році подав звіт, у якому пропонував поступовий план валютного об'єднання Європи. Цей план передбачав: проведення єдиної скоординованої грошово-економічної політики країн-членів ЄВС; відкриття Центрального банку ЄВС; заміну національних валют і впровадження єдиної резервної валюти ЄВС; урегулювання дефіцитів платіжних балансів країн-членів ЄВС; зниження рівня інфляції; зниження рівня безробіття тощо[18, c. 25-27].

У 1990 році ЄВС  розширюється: до її складу входять  Англія, Іспанія та Португалія. 10 грудня 1991 року в Нідерландах підписується Маастрихтська угода про створення єдиного європейського простору, внесено ряд поправок до Римської угоди 1957 року, якою, як відомо, було засновано ЄЕС.

Маастрихтською  угодою було засновано в Європі нову валютну зону, запроваджено з 1 січня 1999 року єдину валюту об'єднаної  Європи — ЄВРО та ін. Це було затверджено 15—16 грудня 1995 року членами ЄВС у  Мадриді. ЄВС протягом 15 років справлявся з покладеними на нього функціями, але з осені 1992 року з ЄВС вийшов англійський фунт стерлінгів; іспанська песета і португальський ескудо були девальвовані. Одними з головних причин цих процесів вважалися нездатність центральних банків цих країн справлятися з усезростаючими атаками біржових спекулянтів, які грали на зниження курсів валют, розраховуючи на девальвацію їх.

Внаслідок цього влітку 1993 року 5 із 8-ми валют, що входили в ЄВС — французький франк, датська крона, бельгійський франк, іспанська песета та португальський ескудо, — впали до встановленої для них нижньої межі. Центральними банками було прийнято ряд кардинальних рішень про зняття штучного підтримання національних курсів валют, зниження облікових ставок з метою стабілізації обмінних курсів.

Відповідно  до Маастрихтської угоди створення  валютного союзу мало проходити в три етапи. На першому етапі визначаються країни — члени ЄВС, які відповідають визначеним критеріям: 1) стабілізація державних фінансів та усунення взаємних обмежень на рух капіталів і платежів між країнами — членами ЄЕС; 2) сукупний державний борг не повинен перевищувати 60 % ВВП; 3) середня номінальна величина довгострокових відсоткових ставок не повинна перевищувати 2 % середнього рівня цих ставок трьох країн ЄС із найбільш стабільними цінами (приблизно 8,5— 9 %); 4) за діючим механізмом європейського монетарного союзу країни-члени мусять дотримуватись фіксованого курсу відносно євро; 5) дефіцит державного бюджету країн-учасниць нової валютної зони не повинен перевищувати 3 % ВВП; 6) зростання інфляції не може перевищувати середнього рівня інфляції в трьох країнах ЄЕС із найнижчим рівнем інфляції більш як 1,5 % [21, c. 42-45].

До першого  етапу належало також створення  Європейського Центрального банку (ЄЦБ), Європейської системи центральних  банків (ЄСЦБ) та впровадження в безготівковий  обіг єдиної валюти євро. Із січня 1999 року одинадцять країн ЄС створили новий  економічний і валютний блок (ЄВС): Німеччина, Франція, Австрія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Іспанія, Португалія, Італія, Фінляндія, Ірландія створили нову валютну зону в Європі й запропонували нову єдину європейську грошову одиницю — євро. Відповідно до підпункту 1 ст. 2 Правил ЄС від 17 червня 1997 p., попередня грошова одиниця ЄС — ЕКЮ трансформувалась у євро у співвідношенні: 1 ЕКЮ= 1 евро. Ця значна історична подія спричинила суттєві зміни не тільки в європейській, а й у світовій економіці.

На другому  етапі ЄЦБ як перший крок буде використовувати  євро в конверсійних операціях та експортно-імпортних розрахунках на валютно-кредитних ринках і біржах. Наступним кроком буде заміна національних купюр і монет новою європейською грошовою одиницею — євро. Нова єдина валюта вступить у готівковий обіг із січня 2002 року. В системи міжнародних розрахунків будуть вноситися відповідні зміни і доповнення. Спочатку (протягом 6 місяців) нова валюта буде в готівковому обігу одночасно з національними валютами, які згодом "втратять статус платіжного засобу".

На третьому етапі всі банківські розрахунки ЄВС буде конвертовано в евро і  міжнародні розрахунки будуть проводитися  тільки єдиною резервною валютою  об'єднаної Європи — євро.

Фінансові та економічні підрахунки свідчать, що об'єднана Європа може вступити в конкурентну боротьбу зі Сполученими Штатами Америки на світових фінансових ринках. Європа прагне мати сильну і стабільну валюту, яка має всі підстави набути особливого статусу у сфері міжнародних фінансів. Це дасть їй можливість отримати геополітичну владу, яка тісно пов'язана з фінансовою владою. Зростаючий статус нової європейської валюти матиме значний вплив на реформування й управління портфелями державних облігацій та акцій. Фондові ринки Європи розширюватимуться, що стане привабливим для інвесторів. Європейська валюта, набувши особливого статусу у сфері міжнародних фінансів, дасть Європі можливість здійснювати реальний контроль за міжнародною валютною системою, що дасть їй значні економічні переваги на міжнародних фінансових ринках, які пов'язані з вигідним становищем ринків та фінансових інститутів країни-емітента. Сполучені Штати Америки, втративши певною мірою вплив на міжнародну валютну систему, втратять економічні переваги, які дає головна резервна валюта світу (на цей час долар США). У першу чергу вони втратять можливість фінансувати дефіцит платіжного балансу за допомогою інших держав. Це потужний механізм грошово-кредитної політики, адже майже половина емітованих США паперових банкнот перебуває на руках нерезидентів, тобто вони втратять можливість одержати реальні ресурси в обмін на паперові банкноти, спрямовані на фінансування державних потреб.

На сьогодні дефіцит поточного рахунку платіжного балансу США зростає, що загрожує нагромадженням зовнішнього боргу. Проте слід зауважити, що це поки що не є значною загрозою для економіки США. Долар у найближчому майбутньому залишиться резервною валютою[9, c. 38-40].

Розділ 2. Сучасний розвиток ЄВС

 
2.1. Вплив ЄВС на  європейську банківську  систему

Введення  євро має привести до подальшої сек’юритизації європейських банків, більшої уніфікації ринкової практики й інтеграції ринку. Встановлено, що, по-перше, введення євро зменшує прямі витрати по здійсненню операцій “спот”, а також дає можливість запобігти порівняно непостійному елементу ринкового ризику — зміні валютного курсу. По-друге, запобігання валютного ризику збільшує відносну вагу інших елементів ризику, включаючи кредитний і правовий ризик, ризик ліквідації і ризик здійснення перерахунку. Запобігання валютного ризику, зближення кредитного спреда і велика уніфікованість ринкових практик разом можуть призвести до збільшення глибини і ліквідності європейських ринків цінних паперів. По-третє, введення євро зменшить певну кількість існуючих бар’єрів на шляху внутрішньоєвропейського інвестування і зніме деякі обмеження щодо використання інструментів, деномінованих не в національних валютах “пулами” і їх різновидами (пенсійними фондами, страховими компаніями, іншими компаніями по управлінню коштами). По-четверте, можливості для диверсифікації портфелів цінних паперів значно зростають. Переважання валютної диверсифікації втратить своє значення, оскільки воно базувалось на асинхронності ділових циклів і асиметричності шоків.

З розвитком в ЄВСУ ринку РЕПО забезпечене кредитування дасть можливість фінансовим інститутам рефінансувати свої операції по процентних ставках, нижчих, ніж на міжбанківському ринку. Формування такого всеєвропейського ринку буде сприяти розвитку інших ринків капіталів у Європі. Він також відкриє великим транснаціональним фінансовим інститутам перспективи більш повної і активної участі на короткострокових ринках ЄВСУ з метою управління ліквідністю. Це, в свою чергу, надасть глибини, ліквідності та ефективності європейським ринкам капіталів. Можливими бар’єрами на шляху становлення ринків РЕПО, які охоплюватимуть всі країни ЄВСУ, залишаються резервні вимоги по РЕПО-операціях.

Сприяючи  запобіганню валютного ризику по внутрішньоєвропейських операціях  і скороченню трансакційних витрат, введення євро зменшує витрати на випуск і інвестування в державні цінні папери. План впровадження євро надав нового імпульсу конкуренції  серед європейських суверенних емітентів, які прагнуть, щоб саме за їхніми цінними паперами визначався базисний рівень прибутковості, що є основою для визначення ціни інших емісій державних і корпоративних паперів. Ця відновлена конкуренція, напевно, збільшить потенціал для подальшої десигментації ринків національного боргу[25, c. 59-61].

Введення  євро прискорить розвиток ринків корпоративних  облігацій. По-перше, спільна валюта забезпечує стимули для формування більш ефективного кола інституційних інвесторів у Європі. По-друге, фірми країн-членів ЄС почали демонструвати все більше бажання виходити на ринки боргових цінних паперів. Введення євро вочевидь підсилить і прискорить процес конкуренції і консолідації в здійсненні технологічних інновацій.

Введення  євро створить стимули для концентрації серед європейських бірж. Поява євро усуне відмінності в континентальних  системах торгів і зробить їх фактично ідентичними.

Введення  євро матиме подвійний вплив на ринки  деривативів: деякі види контрагентів перестануть існувати або об’єднають контракти, а невелика частина контрактів посилить конкуренцію серед європейських бірж, на яких відбувається торгівля деривативами.

Введення  євро і створення ЄВС призведе до змін в розмірах і схемах грошових потоків до та із зони євро, а також в розміщенні міжнародних портфельних інвестицій. Три головних фактори будуть визначати ці майбутні потоки: (1) сила і стабільність євро; (2) роль євро в міжнародній валютній системі як резервної валюти і як валюти проведення платежів по міжнародних торгових контрактах; (3) майбутня глибина і ліквідність фінансових ринків ЄС.

Роль євро як резервної валюти буде зростати в міру того, як певні країни, особливо в Східній та Центральній Європі і, можливо, в Західній Африці, будуть прив’язувати свої валюти до євро в своєму прагненні стати в майбутньому членами валютного союзу.

В цілому, оцінюючи перспективи світової валютної системи в умовах виваженої і стратегічної поведінки європейських політиків і фінансистів, для євро можна прогнозувати поступове зростання його ролі і заміну позицій долара на євро до певної пропорції на користь євро. Далі ж процеси глобалізації, інтеграції і небезпечність світових валютних процесів призведе до появи принципово нового валютно-кредитного інструмента, який може включати в себе риси попередніх валютних систем з урахуванням нових економічних реалій ХХІ століття.

Будь-які  прогнози стосовно майбутнього положення  євро на світовому валютному ринку є відносними. На перехідному етапі може спостерігатися значна нестабільність обмінного курсу євро до долара, коливання якого будуть набагато більшими, ніж коливання курсу долара і окремої національної валюти європейських країн. Долар на певний період може і надалі залишитися провідною валютою світу, але поява євро звузить, а, можливо, й знищить існуючий сьогодні розрив між США та Європою[12, c. 22-23].

Існує цілий  ряд факторів, які сприяють зміцненню євро:

За два  минулі роки із усіх країн ЄС тільки національні валюти Великої Британії та Ірландії не змінили своєї вартості по відношенню до долара. Зараз в більшості країн ЄС, які розташовані на європейському континенті, відбувається економічний підйом, що базується на рості експорту. Це пов’язано з відносно низьким курсом їх національних валют і низькою процентною ставкою. Якщо такий розвиток подій сприятиме стійкому зростанню інвестицій і споживчих витрат, то відлив може замінити приплив капіталу. Таким чином, курс євро може підвищитися.

Жорстка антиінфляційна політика ЄЦБ збільшить кількість  міжнародних інвесторів, які бажають  придбати цінні папери, номіновані в євро, що також сприяє підвищенню їх курсу.

Міжнародний статус євро може піднятися у тому разі, якщо євро і надалі буде використовуватися як фінансовий інструмент на ринку цінних паперів так само, як і долар США, або у більших масштабах.

Спеціалісти прогнозують, що розширення меж спільного ринку може привести до збільшення обсягів операцій, які будуть здійснюватися в євро.

Заключним логічним висновком є те, що внаслідок  введення євро створюється новий  фінансовий простір, який являтиме собою четверту частину світової капіталізації ринку облігацій і значну частину капіталізації ринку акцій. Єдиний фінансовий простір, широкий вибір можливостей для міжнародних інвесторів і конкуренція фінансових центрів стане більш жорсткою. Конкурентна боротьба розгортатиметься між трьома наймогутнішими європейськими фінансовими центрами: Лондоном, Франкфуртом-на-Майні і Парижем[15, c. 94].

2.2. Переваги використання  євро в країнах з перехідною економікою

Євро знаходиться  в обігу в єврозоні, до якої сьогодні входить 13 країн Європейського Союзу (Бельгія, Німеччина, Греція, Іспанія, Франція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Австрія, Португалія, Фінляндія та Словенія).

Певні частини  єврозони знаходяться за межами Європейського  континенту: це, зокрема, чотири французькі заморські департаменти (Гваделупа, Французька Гайана, Мартиніка та Реюньон), а також Мадейра, Канарські острови  та деякі інші.

Євро також  циркулює поза межами Європейського  Союзу:

Треті країни, де євро використовується як національна  валюта: Монако, Ватикан і Сан-Марино