Різновиди та сфера використання мультиплікаторів

Для виходу на рівень ВВП, який припадає на душу населення в США, Україні  потрібно буде близько 70 років при річному прирості ВВП в 7% і за умови, що протягом усього цього періоду економіці США буде притаманне зростання в 1,75%. Подолання розриву протягом 20 років потребуватиме щорічного приросту ВВП близько 22%, а протягом 30 років - відповідно, 15%.

Мета економічного розвитку України  тепер - вихід на рівень, близький до рівня ВВП розвинутих країн на душу населення. Враховуючи, що мету і  відповідні їй параметри економічного зростання у загальному вигляді  визначено, економіка набуває характеру економіки "доганяючого" типу: відомі кінцева мета і майбутній шлях, структура і обсяги споживання (попит), потрібний для його задоволення рівень розвитку виробництва (пропозиція) та відповідні інвестиції. Перед ученими і політиками України стоїть завдання не копіювання досвіду, а досягнення поставленої мети шляхом вироблення власної концепції, яка дала б змогу вийти на заданий рівень розвитку за значно коротший період часу. Це, у свою чергу, потребує пошуку неординарних підходів.

Вчені наголошують на актуальності і значущості розв'язання даної проблеми, розглядаючи при цьому як ключові питання мобілізації фінансових ресурсів та необхідність розробки адекватного сучасним вимогам механізму стимулювання інвестиційної діяльності '. При цьому зазначається, що особливість ситуації полягає в тому, що, з одного боку - наявна недостатність інвестиційних вкладень і банківських ресурсів для забезпечення економічного зростання, а з другого - при діючих високих процентних ставках за кредитами відсутній значний попит на фінансування інвестиційних проектів з боку реального сектора економіки. Економічне зростання потребує відповідного рівня ресурсів банківської системи, проте її еволюційний розвиток не зможе забезпечити потрібних обсягів банківського капіталу, а залучення значного зарубіжного капіталу призведе до втрати економічної незалежності. Проблема полягає в тому, щоб знайти ресурси в національній економічній системі, які відповідають поставленим завданням як за обсягом, так і за ціною[16, c. 154-156].

Основною причиною недостатніх темпів нинішнього економічного зростання є низький рівень платоспроможного попиту населення на продукцію вітчизняних виробників. Відсутність попиту на інвестиційне кредитування з боку підприємницьких структур є закономірним наслідком, який випливає з цього слабкого первинного попиту населення на предмети споживання. Тільки поява значного за обсягами платоспроможного попиту населення на продукцію вітчизняних виробників, який розширюється у часі, надасть в їхнє розпорядження кошти і зробить можливими зростання обсягів виробництва і, у свою чергу, розширення виробництва, його модернізацію і підвищення якості продукції. А наявність сталого платоспроможного попиту на продукцію, що випускається, визначить попит підприємств на фінансування інвестиційних проектів, у тому числі за рахунок банківського кредитування.

Не можна не погодитися з висновком  О. В. Дзюблюка про необхідність стимулювання економічного зростання шляхом лібералізації  умов кредитування Національним банком України (НБУ) комерційних банків (КБ) із зростанням пропозиції грошей на ринку і зниженням, таким чином, ціни на кредитні ресурси. Така лібералізація механізму рефінансування комерційних банків повинна викликати зміну їх кредитної політики, при цьому "позичкові кошти мають стати складовою частиною платоспроможного попиту суб'єктів ринку нарівні з їх доходами".

Ринковій економіці притаманна невизначеність попиту і пропозиції наступних періодів: невідомо, яка  нова продукція за номенклатурою  і обсягами буде запропонована на ринок виробниками, невідомий також і майбутній розподіл платоспроможного попиту. "Доганяючий" характер економіки України визначає структуру і обсяги того попиту, який необхідно буде неминуче задовольнити для виходу на рівень розвинутих країн (за кількістю і якістю житла, автомобілів, побутової техніки тощо), і відповідно - на рівень тієї пропозиції, яка може бути забезпечена вітчизняними виробниками. Проблема полягає не в тому, щоб визначити майбутній попит, він відомий, а в тому, щоб перетворити його на платоспроможний. Розглянемо оцінку впливу використання кредитного мультиплікатора на економічне зростання на базі емісії НБУ.

Вплив кредитної емісії на макроекономічні  показники, і в тому числі на інфляцію, залежить від використання емітованих коштів. Якщо при емісії всі гроші спрямовуються на сплату заборгованості по заробітній платі та інші аналогічні виплати, то це призведе до прямого збільшення грошей на ринку споживчої продукції (РСП). Інфляція при цьому є неминучою, а її величина буде пропорціональною відношенню величини емісії до суми коштів на цьому ринку. Але якщо кошти кредитної емісії направляються на цільове фінансування інвестиційних проектів, то результат буде іншим.

Припустимо, що Центробанком емітується достатня кількість грошей (Г) і вони направляються за цільовим призначенням на кредитування інвестиційних проектів з використанням механізму рефінансування комерційних банків за зниженою процентною ставкою, оскільки КБ отримують при цьому ресурси від НБУ за його дисконтною ставкою. Як основу такого кредитування можна розглядати умови, визначені "Тимчасовим положенням про порядок кредитування (рефінансування) Національним банком України банків, які здійснюють довгострокове кредитування" (№ 283 від 2 серпня 2003 р.). У тому випадку, коли устаткування для інвестиційних проектів закуповується позичальниками - суб’єктами господарської діяльності за імпортом, то при значних обсягах емісії це призведе до девальвації національної валюти. Проведений нами аналіз показав, що нині близько 50% коштів при кредитуванні банками інвестиційних проектів використовується позичальниками для закупівлі устаткування та матеріалів за імпортом, що може стати фактором дестабілізації фінансового ринку при значних обсягах коштів, які емітуються.

Проте у тому випадку, коли устаткування і матеріали (тобто необхідні засоби виробництва, надалі - ЗВ) придбаваються у вітчизняних виробників, то при емісії величиною Г і відношенні вартості ЗВ, які придбаваються, до оплати праці (ОП) 50/50, емітовані кошти розподіляться таким чином:

Г = 0,5ГЗВ + 0,5ГОП, (1)

де Гзв - частина коштів кредитної  емісії, які йдуть на придбання  ЗВ у вітчизняних виробників; Гоп - частина коштів кредитної емісії, використовуваних для оплати праці.

Якщо розрахунковий прибуток (ПР) в результаті впровадження інвестиційного проекту становить 20% від суми коштів, які направляються на придбання засобів виробництва і на оплату праці, вартість реалізованої продукції, виробленої в результаті інвестиційного проекту (в тому випадку, коли все це відбулося протягом року), становитиме:

Т = 0,5ГЗВ + 0,5ГОП + 0,2ГПр.        (2)

При кредитуванні інвестиційного проекту  одна половина грошей, які емітуються, направлятиметься на придбання засобів  виробництва, а інша - на оплату праці, або інакше: 0,5ГЗВ вийде на ринок  засобів виробництва (РЗВ) і 0,5ГПС-на ринок предметів споживання (РПС). Поява додаткової грошової маси в сумі 0,5Г, яка направляється на придбання засобів виробництва, приводить у дію ефект мультиплікатора. На цю суму будуть закуплені засоби виробництва у підприємств-суміжників (матеріали, устаткування, інструмент тощо). Припустимо, що розподіл складових ціни засобів виробництва, які придбаваються, буде таким:

0,43В + 0,4ОП + 0,2ПР. (3)

При цьому ефект мультиплікатора  в суміжних виробництвах можна оцінити, використовуючи відомі рівняння, які характеризують суспільне відтворення 3, і припускаючи, що кошти, необхідні для придбання засобів виробництва, "хвилеподібно" переливаються від одного підприємства-суміжника до іншого з пропорціональним розподілом відповідно до залежності (3). У таблиці 2.1 наведено результати наших оцінок ефекту мультиплікатора.

Таблиця 1

Оцінка ефекту мультиплікатора  при фінансуванні інвестиційних  проектів щодо виробництва шляхом кредитної  емісії

При розподілі отриманого прибутку на особисте споживання і на реінвестування в рівних сумах, тобто 50/50, на особисте споживання буде направлено 0,5 • Гпр і така сама величина прибутку буде капіталізована. Таким чином, додаткова грошова маса, яка вийде на РПС, становитиме: Гоп + 0,5Гпр = 0,812Г + + 0,178Г = 0,99Г = 1Г. На РЗВ, відповідно, вийде аналогічна грошова маса: Гзв + + 0,5 • Гпр ~ 1Г. Для запобігання розбалансованості попиту і пропозиції на ринку даному збільшенню платоспроможного попиту має протистояти відповідне підвищення пропозиції товарів та послуг. Залежно від спрямованості інвестиційних проектів, які кредитуються, є можливими різні варіанти: в тому випадку, коли в результаті реалізації інвестиційних проектів випускатимуться засоби виробництва, то загальний обсяг їх випуску становитиме 2Г (1,2 + 0,8), що призведе до розбалансованості даного ринку і надвиробництва ЗВ. При цьому обсяг предметів споживання залишиться без зміни, а на РПС вийде додаткова грошова маса в сумі 1Г, що призведе до інфляції. А якщо реалізація інвестиційних проектів буде направлена на збільшення предметів споживання, то на РПС вийде 1,2Г, а на РЗВ 0,8Г, що також призведе до розбалансованості як РПС, так і РЗВ.

Проведений нами аналіз споживчого кредитування ряду комерційних банків показав, що до 99,2% портфеля споживчих  кредитів нині сформовано щодо продукції, яка закуповується за імпортом. І  якщо абстрагуватися від частини коштів, які осідають у вітчизняних торговельних організаціях і сприяють капіталізації, то можна стверджувати, що ресурси, акумульовані комерційними банками, направляються шляхом споживчого кредитування на фінансування іноземних виробників. Таке становище вимагає вжиття заходів щодо переорієнтації грошових потоків у напрямі вітчизняних виробників[9, c. 426-428].

Тепер більшість товарів, які випускаються вітчизняними виробниками, є або  неконкурентоспроможними, або близькими  до цього, а іпотечне житлове будівництво перебуває на початковому етапі розвитку. Вітчизняні підприємці прагнуть до отримання прибутку і до нарощування випуску продукції, яка користується попитом на ринку. Вона має витримувати конкуренцію з товарами зарубіжних виробників щодо якості і ціни, а для цього потрібні як конструктивне удосконалення продукції, так і модернізація виробництва. Гроші для цього, у свою чергу, можуть бути отриманими тільки при сталому і значному обсягу реалізації продукції, а попиту на неї немає, оскільки продукція, яка нині випускається, неконкурентоспроможна. Населення, отримуючи споживчі кредити, вважає за краще придбавати якісніші товари імпортного виробництва, а підприємці, які отримують у банках позички за високими процентними ставками, явно ставляться в умови, за яких перемогти у ціновій конкуренції неможливо. Це замкнуте коло може бути розірване тільки шляхом формування економічної заінтересованості населення у придбанні продукції вітчизняних виробників.

Доцільно розробити механізм кредитування споживачів вітчизняної продукції на пільгових умовах (застосовуючи нижчу процентну ставку). При цьому можуть бути використаними наявні напрацювання і згаданий досвід пільгового кредитування інвестиційних проектів НБУ шляхом рефінансування КБ за дисконтною ставкою.

Механізм може бути таким. Уповноважені комерційні банки спочатку здійснюють споживче кредитування під документи  торговельних організацій, які підтверджують  вітчизняне походження предметів тривалого  користування, за рахунок власних  коштів, але за встановленою процентною ставкою, в основі якої - дисконтна ставка НБУ (тепер 7% річних) і фіксована маржа банку (наприклад, 5% річних). За поданням щомісячної звітної документації з такого кредитування НБУ рефінансує КБ на величину сформованого таким чином портфеля споживчих кредитів, причому до складу уповноважених щодо проведення таких операцій мають включатися найнадійніші банки, які дорожать своєю репутацією. Безперечно, рівень розвитку банківської справи в Україні дає змогу НБУ забезпечити ефективний контроль за цільовим використанням коштів.

Розглянемо результати одночасного  використання рефінансування банків як для інвестиційного, так і для  споживчого кредитування.

Припустимо, що обсяги рефінансування, які направляються на інвестиційне і споживче кредитування, дорівнюють: Г = Г_1нв = Гсп, а загальна сума рефінансування на базі кредитної емісії становить при цьому 2Г. При придбанні продукції шляхом споживчого кредитування у розпорядження підприємств надходить уся сума Г, і вона становить кошти, які направляються на придбання засобів виробництва, оплату праці і формування прибутку, тобто при структурі вартості продукції 40/40/20 виручка від її реалізації з використанням споживчого кредитування розподіляється таким чином: Г = 0,4ГЗВ + 0,4ГОП + 0,2Гцр. Анало-гічною є схема і при закупівлі засобів виробництва у суміжних виробництв.

Реалізація підприємствами інвестиційних  проектів тягне за собою потребу  у засобах виробництва, які випускаються суміжними галузями, а їх потреба  у засобах виробництва викликає аналогічну ланцюгову реакцію або ефект мультиплікатора. У наведених рівняннях відображається тільки "перша хвиля" мультиплікації - процес, що відбувається при придбанні засобів виробництва, необхідних для збільшення випуску предметів споживання і реалізації інвестиційних проектів. На такі цілі надходить 0,5ГЗВ від коштів кредитної емісії на пряме інвестиційне кредитування і 0,4ГЗВ від коштів емісії, що надходять шляхом споживчого кредитування. Аналогічно визначається формування коштів у результаті наступних хвиль ефекту мультиплікатора. При цьому підсумкові дані кредитної емісії величиною 2Г зведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Підсумкові показники збільшення грошової маси і обсягів виробництва  в результаті використання механізму  рефінансування КБ

Дані таблиці 2.2 показують, що при загальній сумі емісії 2Г на РПС вийде додаткова грошова маса в сумі 1,8Г і така сама сума 1,8Г вийде на РЗВ. В тому випадку, якщо в результаті інвестиційного кредитування випускатиметься продукція виробничого призначення, збільшення товарної маси на РПС може становити тільки 1,0Г. А якщо кредитовані інвестиційні проекти повністю буде орієнтовано на випуск предметів споживання, то на РПС відбудеться збільшення пропозиції товарної маси на суму 2,2Г. І те, й інше є неприпустимим, оскільки призведе до розбалансованості ринку (див. рис). Аналогічне становище і на ринку засобів виробництва[4, c. 349-352].

З огляду на те, що як рефінансування КБ, так і кредитування банками  суб'єктів господарської діяльності і населення здійснюються з дотриманням принципів кредитування (поворотності, терміновості, платності, цільового використання коштів та забезпеченості кредитного ризику засобами позичальника або третіх осіб), істотним стабілізуючим фактором інтенсифікації економічного зростання на базі кредитного мультиплікатора є поворотність і платність коштів та відповідні протилежно спрямовані оборотні грошові потоки в міру реалізації кредитування (оплата процентів і повернення кредиту). Кредитні ризики при цьому беруть на себе кредитори - комерційні банки та їх позичальники. Кошти кредитної емісії мають забезпечити початковий запуск кредитного мультиплікатора до такого рівня економічного зростання, при якому починається генерування нових ресурсів - як за рахунок депозитного мультиплікатора, так і за рахунок зростання доходів підприємницьких структур та домогосподарств - з розміщенням коштів у банках у формі різних депозитів, що відбито в таблиці 2.2. Збільшення доходів приведе також до відповідного зростання надходжень до бюджету і позабюджетних фондів.