Розвиток небанківських фінансових інститутів в Україні

      започатковано системний аналіз та вироблення концептуальних засад  і  стратегічних  пріоритетів  подальшого  розвитку  окремих ринків  фінансових  послуг,  а   також   інституційного   розвитку Держфінпослуг  з  врахуванням  найкращої  міжнародної  практики та загальноприйнятих стандартів;

      налагоджено  ділові  стосунки  та систематичну співпрацю зі Світовим банком,  іншими міжнародними фінансовими організаціями та агентствами технічної допомоги;

      укладено Меморандум про взаємодію та  обмін  інформацією  з Національним банком України та Державною комісією з цінних паперів і  фондового  ринку   як   фінансовими   регуляторами   діяльності відповідних ринків фінансових послуг;

      набуто членство в Міжнародній асоціації органів  страхового нагляду  (IAIS)  та  Міжнародній  організації  органів  пенсійного нагляду (IOPS), а також налагоджено співпрацю з регуляторами інших країн;

      створено Консультативно-експертну раду  при  Держфінпослуг, ряд постійно діючих робочих груп за участю представників провідних учасників ринку та їх професійних об'єднань,  народних  депутатів, науковців  та незалежних експертів,  укладено угоди з об'єднаннями відповідних видів  фінансових  установ,  що  визначають  особливий режим їх співпраці з Держфінпослуг [9].

   На засіданні Уряду 25 квітня 2007 р. схвалено проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Законопроектом передбачено зміцнити та розширити повноваження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) щодо регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ.
       Проект закону передбачає розширити повноваження Держфінпослуг в частині віднесення до її компетенції погодження документів фінансових установ, що визначають вимоги щодо надання фінпослуг. Законопроектом передбачені додаткові заходи впливу на порушників законодавства під час проведення перевірок діяльності фінансових установ, а також афілійованих, споріднених та пов’язаних осіб.
        Встановлюватимуться і додаткові вимоги до засновників, керівників та працівників фінансових установ, а також до джерел походження коштів, за рахунок яких формується капітал фінансових установ. Так, особа, яка намагається придбати істотну участь у фінансовій установі, не отримає на це дозвіл, якщо протягом останніх десяти років була керівником, членом керівного складу або головним бухгалтером фінустанови, визнаної банкрутом. Вимоги до джерел походження коштів, за рахунок яких формується статутний капітал фінансової установи, відповідно до проекту, встановлюватимуться Кабінетом Міністрів. При проведенні перевірок діяльності фінустанов застосовуватимуться додаткові заходи впливу. Зокрема, штрафи накладатимуться на учасників ринків фінансових послуг у розмірах передбачених статтею 41 проекту Закону: за діяльність на ринках фінпослуг без ліцензії – до 5 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ненадання, або надання завідомо недостовірної інформації – до 1 тис. неоподатковуваних мінімумів, зa ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень – у розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів. А на посадових осіб накладатимуться штрафи, передбачені статтею 43 – від 100 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Прийняття законопроекту забезпечить дієвий контроль небанківських фінустанов. Це надасть можливість органам, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, оперативно реагувати на негативні прояви у сфері фінансових послуг, упередить «відмивання» коштів та вивезення їх за кордон. Зміни до Закону запобігатимуть можливому рейдерству щодо фінустанов. Вони забезпечать встановлення нормативних вимог щодо бездоганної ділової репутації засновників та керівників фінустанов та унеможливить використання доходів, одержаних злочинним шляхом, для заснування фінансових установ.

Таким чином,  можна  констатувати,  що Держфінпослуг пройдено період   організаційного   та   функціонального   становлення   як центрального  органу  виконавчої  влади  із  спеціальним статусом, уповноваженого на  здійснення  функцій  державного  регулювання  і нагляду за діяльністю небанківського фінансового сектора.

ВИСНОВОК

У цій роботі розглянуті загальні риси та принципи роботи фінансової системи держави. Для даної сфери української держави, характерні стан формування, розвитку, відсутність сталості. Очевидно, що це, також, є відображенням загального кризового стану економіки України. Варто сказати, що період становлення банківської системи в нашій державі ще досить короткий і почався із набуттям нею незалежності у 1991 р. Загальними рисами у процесі формування фінансової системи пострадянської України була децентралізація, утворення та формування недержавних фінансових установ, зменшення рівня контролю над ними з боку держави. Розглядаючи структуру фінансової, зокрема, банківської системи нашої держави, можна зробити висновок про її відповідність загальноприйнятим європейським моделям, як приклад – схожість системи універсальних комерційних банків України та Німеччини. В рамках загальносвітової тенденції до універсалізації діяльності фінансових структур, банки займають домінуюче становище. Проте небанківські фінансові установи завойовують ринок фінансових послуг досить активно. На сьогодні основними причинами такого поступу можна назвати:

            стрімкий розвиток фондового ринку та сек’ютиризація активів;

            необхідність задоволення вузького попиту при якому    присутність банків обмежено;

            потреба в більш прибутковому інвестуванні заощаджень домашніх господарств;

            спроби зменшення тиску жорстких вимог банківського кредитування.

                            Зростання конкуренції на вітчизняному ринку фінансових послуг  відображається на розширенні спектру фінансових послуг, котрі у свою чергу допомагають формуванню стабільності та добробуту наших громадян.

25

ЛІТЕРАТУРА

1.      Закон України “Про банки та банківську діяльність”: науково-практичний коментар/ Під заг. ред. Стельмаха В.С. - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2006. – 520с.

2.      Закон України “Про лізинг” (із змінами, внесеними Законом України від 14 січня 1999 року №394-XIV).

3.      Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навч. посібник – К.: ЦУЛ, 2002. – 616 с.

4.      Гроші та кредит: Підручник/ Під заг. ред. М.І.Савлука.—  К.: КНЕУ, 2002. — 581с.

5.      Мишкін Ф. С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С. Панчишин, Г. Стеблій, А. Стасишина. – К.: Основи, 1998. – 963 с.

6.      Фінанси України. – 2007. – № 4.

7.      Економіка України – 2007. - № 9.

8.      Економіка України – 2007. - № 11.

9.      Урядовий портал: Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України – http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish.