Розробка заходів щодо покращення фінансового стану АКБ „Укрсоцбанку”

Таблиця 1.1

Аналіз  балансу банку

 

   В зарубіжній економічній літературі широко використовується метод аналізу  «SWOT» який дозволяє виявити сильні і слабкі сторони діяльності банку, його потенційні можливості і ризики в роботі. Англійський банк звертає особливу увагу на такі два фактори у балансових звітах:

   Стійкість - як відношення ресурсів власного (або в цілому акціонерного) капіталу до поточних фінансових зобовязань (що прирівнюються до депозитів). Якщо банк бажає підвищити обсяг кредитування, то обмеження коефіцієнта, який відображає згадане вище відношення, неминуче підвищить рівень залучення, тобто використання депозитів для збільшення кредитування. Адже таке обмеження змусить банк або звертатися до акціонерів за фондами, або підвищувати доходність фондів, що збільшують його фінансові ресурси.

   Процент ризикового капіталу- як відношення ресурсів капіталу до суми всіх інвестованих активів (наприклад, позик, гарантій тощо), помноженої на специфічний для кожного класу активів коефіцієнт ризику. Обмеження на процент ризикового капіталу втримує банки від гарантій щодо високоризикового бізнесу. Банк повинен забезпечувати віддачу і доходність стосовно кожного класу ризику, який він гарантував, і адекватно покривати всі збитки щодо нього.

      Згідно з Положенням про порядок формування банківською систеиою України обовязкових резервів, затвердженим постановою Правління НБУ №333 від 26.12.1996 р., встановлено нормативи формування обовязкових резервів грошово-кредитного ринку та обсягу грошової маси, запобігання втраті банками відповідної ліквідності. Обов’язкові резерви створюють гарантії для забезпечення своєчасних платежів за вимогами клієнтів, що характеризує найважливішу ознаку фінансової стійкості. Норму обовязкових резервів встановлено на рівні 11% від суми залучених коштів незалежно від джерел та строків залучення вкладів і депозитів, а визначена сума коштів обовязкових резервів повинна знаходитися на кореспондентському рахунку комерційного банку та в його касі. Дотриманню фінансової стійкості комерційного банку та зміцненню його відповідальності за цей стан сприятиме й Інструкція №10 Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затверджена постановою Правління НБУ №343 від 30.12.1996 р. Згідно із цим документом посилюються контрольні функції НБУ в ході нагляду за діяльністю комерційних банків, забезпечення їх фінансової стійкості, захисту інтересів їх вкладників та акціонерів.

      Вказана інструкція розкриває принципи визначення узагальнюючої оцінки (рейтингу) фінансового стану комерційного банку. Ситема рейтингу включає такі складові:

1. Достатність капіталу- оцінка розміру капіталу банку з точки

зору  його достатності для захисту  інтересів вкладників та підтримання платоспроможності.

2. Якість управління (менеджменту)- оцінка методів управління банком із

точки зору ефективності діяльності, встановлення порядку роботи, методів контролю, дотримання існуючих нормативних актів  та чинного законодавства. Якість активів - спроможність забезпечити повернення активів, аналіз позабалансових рахунків, а також вплив наданих проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку.

3. Доходність - оцінка банку з точки зору достатності його доходів для

перспективи розвитку.

4. Ліквідність - спроможність банку виконати як звичайні, так і  непередбачені зобовязання.

      Капітал банку є регулятором його діяльності, завдяки якій держава через НБУ  встановлює норми економічної поведінки, що оберігають банк від фінансової нестійкості та надмірних ризиків.

      Світова банківська практика виробила унікальний метод, що обгрунтовує доцільність  ув’язки суми капіталу з рівнем ризику активних операцій банку. Цей звязок, зумовлений здатністю капіталу компенсувати втати, виражається формулою (коефіцієнтом) Кука:

      Рівень достатності капіталу банку = обсяг власного капіталу банку / сумарний обсяг активів, зважений з урахуванням ризику , або

                        = обсяг власного капіталу / сумарний обсяг потенційних втрат, кредитів, інвестицій та інших вкладень, скоригованих (помножених) на індивідуальні вагові категорії ризиків.

      З метою зближення регулюючих норм і вимог до банківського капіталу у 1988 році Базельський комітет за участю 12 економічно розвинутих країн  затвердив положення, згідно з яким власний капітал банку не може бути меншим 8% від скоригованих за ризиком активів, тобто на кожні 100 гр.од. потенційних втрат банк повинен мати 8 од. власного капіталу. При дефіциті капіталу банк може пристосовуватися до нормативних вимог трьома способами:

• збільшити капітал;
• скоротити активи;
• змінити структру активів (знизивши частку високоризикових вкладень).

      Об’єктивну оцінку фінансової стійкості банку, на мій погляд, можна зробити лише на основі аналізу розміщення залученіх засобів, здатності активів приносити доходність і підтримувати ліквідність. Відношення ж обсягу позичкових засобів до власного капіталу характеризує інший бік діяльності банку - рівень його активності в акумуляції тимчасово вільних засобів, що є для банку основним джерелом його кредитної та інвестиційної діяльності. Оптимальний обсяг залучених банком ресурсів визначається безпекою і доходністю їх розміщення, рівень яких через норматив достатності капіталу характеризується зваженими (з урахуванням ризику) активами. При зниженні якості кредитів та інших активів, що обертаються на ринку, банк змушений обмежувати приплив депозитів до рівня, адекватного їх реальній ефективності.

      Комплексний аналіз ролі банківського капіталу охоплює  і питання оцінки його рентабельності. Ключовим показником, що дістав у світовій практиці назву ROE, є відношення чистого (після оподаткування) прибутку банку до власного (акціонерного)  капіталу. Одержаний коефіцієнт у розкладеному на частини вигляді виражає собою результат множення показника прибутковості сукупних активів (ROA) на мультиплікатор власного капіталу банку, тобто :

      чистий  прибуток (доходи-витрати-податки) / власний капітал =

      = чистий прибуток/сукупні  активи*сукупні активи/власний  капітал

      Показник  ROE відображає фундаментальну залежність між прибутковістю й ризиковістю, він найчутливіший до джерел формування ресурсів банку і залежить від того, яких засобів банк використовує в обороті більше- власних чи позичкових.

     Регулювання банків в Великобританії переслідує  дві цілі - забезпечення стійкості і запобігання крахам банків; обмеження концентрації капіталу в руках небагатьох кредитних установ і недопущення монопольного контролю над банківським ринком.

      В США здійснюються два типи регулювання. По-перше, законодавчо обмежуються операції,(наприклад, встановлюється гранична величина кредиту одному позичальнику). По-друге, з метою запобігання небезпеки масового вилучення вкладниками депозитів.

      Найпоширеніші причини банкрутства банків – невдалі пошуки учасників нового капіталу; надання «поганих» кредитів; невдала торгівля заставними цінними папереми; операції по торгівлі облігаціями; корупція в рядах вищого менеджменту; некваліфіковане керівництво, яке не вміє вчасно розпізнати ризик втрати активів, зростання банківських видатків; перевищення пропозиції над попитом; неякісний аналіз інформації про ситуацію на фінансовому ринку і клієнтах банку. 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ  ФІНАНСОВОГО СТАНУ  АКБ „УКРСОЦБАНКУ” 

          2.1. Оцінка фінансової стійкості 

      Більшість методик поєднує чотири групи  показників, що дають можливість оцінити  фінансовий стан банку виходячи із: оцінки фінансової стійкості; оцінки ділової активності; оцінки ліквідності; оцінки ефективності управління. Фінансова стійкість одна з найважливіших характеристик фінансового стану банку – забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому.

      В якості основних коефіцієнтів оцінки фінансової стійкості банку необхідно  брати:

1. коефіцієнт надійності – співвідношення власного капіталу (К) до

залучених коштів (Зк). Рівень залежності банку  від залучених коштів;

2. фінансового важеля - співвідношення зобов’язань банку (З) і

капіталу (К), розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку;

3. участі власного капіталу у формуванні активів – розкриває

достатність сформованого власного капіталу (К) в активізації та покритті різних ризиків;

4. захищеності дохідних активів власним капіталом – співвідношення

капіталізованих активів (Ак) і власного капіталу (К). Показує, яку частину капіталу розміщено  в нерухомість (майно);

5. коефіцієнт захищеності дохідних активів - сигналізує про захист

дохідних  активів мобільним власним капіталом;

6. коефіцієнт мультиплікатора капіталу - ступінь покриття активів (А)

(акціонерним)  капіталом (Ка).

Необхідні розрахунки цих коефіцієнтів виконано в табл. 2.1

Таблиця 2.1

Вихідні дані та розрахунок основних коєфіцієнтів фінансової стійкості АКБ „Укрсоцбанку”