Розробка заходів щодо покращення фінансового стану АКБ „Укрсоцбанку”

ЗМІСТ 

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .    3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТІЙКОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ . . . . . . . .  5

1.1. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . .    5

1.2. Регулювання роботи комерційних банків Національним банком України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .    9

1.3. Показники, що використовуються в практиці оцінки фінансового стану комерційних банків. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  14

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО  СТАНУ АКБ „УКРСОЦБАНКУ” . . . . . . . . . .    21

2.1. Оцінка фінансової стійкості. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .    21

2.2. Аналіз ділової активності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . .    25

2.3. Аналіз ліквідності АКБ „Укрсоцбанку”. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .     29

2.3. Аналіз ефективності  управління фінансової діяльності  банку. . . . . . . .    33

 РОЗДІЛ 3. Розробка заходів щодо покращення фінансового стану АКБ „Укрсоцбанку”. . . . . . . . . . .   40

3.1.  Заходи  поліпшення фінансового стану. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .    40

3.2.  Резерви поліпшення фінансового стану АКБ „Укрсоцбанку” . . . . . ..     43

ВИСНОВОК. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .   45

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .    47

ДОДАТКИ  

 

ВСТУП 

      Банківська сиcтема - одна з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки. Банки, проводячи грошові розрахунки і кредитуючи господарство, виступаючи посередниками у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці. Забезпечення фінансової стійкості діяльності комерційних банків є основою стабільної банківської системи, запорукою успіху економічних перетворень і макроекономічного розвитку. Від рівня розвитку банківської системи, її ресурсного потенціалу, надійності та високого рівня платоспроможності залежить забезпеченість фінансовими ресурсами всіх галузей народного господарства. Необхідність поступального розвитку економіки України та досягнення високих темпів приросту внутрішнього валового продукту можливі за умов забезпечення високого рівня концентрації фінансових ресурсів і стабільного розвитку банківської системи.

      Фінансовий  стан банку - це комплексне поняття, яке  відображає систему показників, які  характеризують наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

      Метою дослідження є обґрунтування конкретних методів і механізмів забезпечення стабільної діяльності комерційних банків на основі підвищення рівня капіталізації.

      Відповідно до поставленої мети було визначено такі завдання дослідження:

• дослідити сучасний стан і рівень розвитку банківської системи України;
• визначити стан і структуру капітальної бази комерційних банків;
• визначити динаміку основних показників, що характеризують фінансову стійкість комерційних банків;
• вдосконалити методики розрахунку показників капіталу банку,  ліквідності та платоспроможності з урахуванням ризиків;
• дослідити механізми збалансування обсягів і структури активів і пасивів з метою підвищення ефективності банківської діяльності;
• вивчити методи організації та запропонувати механізми вдосконалення страхування банківських депозитів;
• дослідити закономірності концентрації банківського капіталу на основі створення нових банківських об’єднань.

      При дослідженні цієї теми я використовувала поряд із законодавчими актами Верховної Ради і Уряду нормативні акти Національного Банку України, спеціальні банківські документи, а також періодику і спеціальну літературу, що стосується даної теми.

      Об’єктом дослідження є забезпечення фінансової стійкості та стабільної діяльності комерційних банків в умовах становлення банківської системи.

      Предметом дослідження є підвищення рівня капіталізації комерційних банків з метою забезпечення їх фінансової стійкості.

      За допомогою аналізу можна виявити тенденції діяльності, звернути увагу на слабкі місця і посилити розвиток ефективних напрямів роботи. Тож оцінка фінансового стану є потрібною як для керівництва банку,- щоб знати результати своєї роботи, так і для клієнта чи партнера, щоб знати свого контрагента. 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ СТІЙКОСТІ  БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ  УКРАЇНИ 

      1.1. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні 

      Банківська  система має своє особливе призначення, свої специфічні риси і функції в економіці, які не просто повторюють призначення і функції окремих банків. Банківська система будується за заздалегідь виробленою концепцією, у межах якої відводиться певне місце кожному виду банків і кожному окремому банку.

      Так, прийнятий у 1991 р. Закон України „Про банки і банківську діяльність” перш ніж визначити, які банки можуть бути в Україні і як вони повинні функціонувати, зафіксував концептуальне положення, що банківська система України має бути дворівневою, установив, які банки належать до кожного з рівнів і яким буде механізм зв’язків між ними.

      Банківська  система – законодавчо визначена, чітко структурована та субординована сукупність фінансових посередників, які займаються банківською діяльністю на постійній професійній основі і функціонально взаємозв’язані в самостійну економічну структуру.

      Самостійність банківської системи як економічної  структури має подвійне спрямування:

• відносно окремих банків як її структурних елементів;
• відносно інших подібних великих систем, які функціонують в економіці паралельно з банківською.

      Відносно  окремих банків самостійність системи  проявляється у специфічних цілях  та функціях її порівняно з цілями та функціями банків.

      Головною  ціллю діяльності окремих банків є одержання прибутку. Стосовно банківської системи ця ціль не просто не збільшується пропорційно кількості банків, що входять до системи, а взагалі переміщується на другий план, залишаючись лише ціллю окремих банків. На перше місце в системі входять цілі:

• забезпечення суспільного нагляду і регулювання банківської

діяльності  з метою узгодження інтересів  окремих банків із загальносуспільними  інтересами. Ця ціль вступає в певну  суперечність із забезпеченням прибутковості  як ключовою ціллю комерційних банків;

• забезпечення надійності і стабільності функціонування

банківської системи в цілому з метою стабілізації грошей та безперебійного обслуговування економіки.

      Не  менш виразно проявляється відмінність  функцій банківської системи  як самостійної структури від  функцій окремих банків.

Банківська система спроможна виконувати три такі функції:

• трансформаційну;
• створення платіжних засобів та регулювання грошового обороту (емісійну);
• забезпечення стабільності банківської діяльності та грошового ринку (стабілізаційна).

      Як  посередники на грошовому ринку, банки функціонують переважно за рахунок чужих капіталів – акціонерного капіталу, залучених коштів вкладників та позичок інших банків. Над банками постійно висить загроза паніки, яка може викликати обвальне вилучення депозитів та банкрутство, якщо цей процес своєчасно не зупинити. Крім того під тиском, своїх кредиторів і власників банки змушені вкладати капітали у високодохідні, але низько ліквідні активи, ризикуючи втратити довіру вкладників і викликати паніку. Забезпечити високу довіру до банків – завдання не тільки окремих банків, а й усієї банківської системи.

      Банки – не тільки посередники на ринку, а й підприємства, які можуть „виробляти гроші”, надаючи позички своїм  клієнтам. Це, мабуть, найбільш високорентабельний вид виробництво, і і над банками постійно виникає велика „спокуса” „виробити” і запропонувати грошей більше, ніж у них для цього є підстав і ніж це потрібно для ринку. Це положення правильне щодо комерційних і центральних банків. Проте така поведінка останніх визначається не гонитвою за прибутком, а економічною чи політичною ситуацією, яка склалася в країні.

      Виконання банківською системою стабілізаційної функції проявляється двояко:

• у прийнятті низки законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність усіх її ланок – від центрального банку до вузькоспеціалізованих комерційних банків;
• у створенні дійового механізму державного контролю і нагляду за дотриманням цих законів та за діяльністю банків узагалі.

   На  цій підставі створюються спеціальні механізми забезпечення  стабільності банківської діяльності, які включають:

• страхування банківських ризиків, передусім кредитних;
• страхування банківських депозитів, насамперед фізичних осіб;
• створення внутрішньобанківських резервів для покриття збитків від кредитних ризиків;
• створення механізму обов’язкового резервування банківських депозитів;
• централізоване встановлення економічних нормативів з тих напрямів банківської діяльності, які пов’язані з найбільшими ризиками;
• створення механізму централізованого рефінансування комерційних банків;
• створення централізованого нагляду і контролю за банківською діяльністю;
• узагальнення різних механізмів централізації банківського капіталу (створення консорціумів, картелів, трестів, концернів, холдингів).

      Початок формування в Україні власної банківської системи ринкового

типу  був покладений Законом „Про банки  і банківську діяльність”, ухваленим  Верховною Радою 20 березня 1991р. В  основу розбудови банківської системи  України цим Законом були покладені  принципи, загальновизнана у світовій практиці: дворівнева побудова; чітке функціональне розмежування між банками першого і другого рівнів; функціонування банків другого рівня на комерційних засадах та на договірних відносинах з клієнтурою; ліквідація монополії держави на банківську справу, можливість створення комерційних банків різних форм власності, лібералізація банківської діяльності; організація державного контролю і нагляду за банківською діяльністю і покладання цього завдання на центральний банк; незалежність центрального банку від державних органів виконавчої влади; формування загальносистемної інфраструктури забезпечення банківської діяльності та ін. 
 

      1.2. Регулювання роботи комерційних банків Національним банком України 

      В кожній країні діє система правових актів, які регламентують різні  аспекти банківської діяльності, роботу небанківських кредитно-фінансових установ, фондових бірж і т.д. Особливості історичного розвитку і дія різних політико-економічних факторів обумовили специфіку національного банківського і фінансового законодавства, форми і методи контролю за роботою банків. Стійкість комерційного банку залежить від багатьох аспектів його діяльності і має складну структуру. Головними її елементами є такі :

  Капітальна стійкість  банку. В її основі - обсяг власного капіталу, що забезпечує достатню суму грошових коштів, яку при необхідності можна використати для повернення депозитів, сформувати резерв для погашення непередбачених збитків чи боргів. Власний капітал банку є також джерелом фінансування розвитку банку, подолання негативних ситуацій, зумовлених форс-мажорними обставинами, запорукою необхідного реагування на кон’юнктуру кредитного ринку.

  Комерційна стійкість  банку. Цей вид стану фінансової установи виражає:

• рівень зв’язків банку з іншими суб’єктами ринкової інфраструктури;
• розвинутість і міцність взаємовідносин із державою;
• інтегрованість у систему міжбанківських відносин із державою;
• якість співробітництва з кредиторами, дебіторами, клієнтами і вкладниками;
• залежність банківської сфери від стану економіки в цілому;
• міцність звязку між обсягом грошового капіталу банку і його реальним капіталом;
• концентрацію частки активів і приватних вкладів у розпорядженні одного фінансово-кредитного закладу;
• контроль значного обсягу фінансових потоків у країні.