Розрахунки за допомогою пластикових карток та перспективи їх розвитку

    Якщо оплачені за карткою товари повернено або не отримано, власник картки повинен отримати від працівника торговельної фірми зворотний рахунок (розрахунковий документ), що містить номер картки та суму, яка підлягає поверненню. Повернення вартості товару здійснюється торговельною фірмою шляхом зарахування суми на картковий рахунок клієнта протягом 45 днів після оформлення зворотного рахунку.

    У разі не отримання коштів за зворотним рахунком протягом 45 днів клієнт повинен повідомити про це в банк для врегулювання питання з торговельною фірмою, надавши копії зворотного рахунку та переписки з торговельною фірмою щодо цього питання.

    Суми операцій, здійснених із використанням усіх наданих до карткового рахунку клієнта карток, будуть списані банком із цього карткового рахунку на підставі платіжних повідомлень від торговельних точок. 
 

    2.2. Проблеми та перспективи розвитку операцій з платіжними картками.  

    Утой  час як банки не поспішають переходити на передові карткові технології, шахраї крокують у ногу з науково-технічним  прогресом. Для власника картки такий  розклад означає, що втратити гроші він може в будь-який момент і зовсім не обов’язково отоварюватися в сумнівних торгових точках або вводити ПІН-код у банкоматах так, щоб його бачили підозрілі особи поруч. Ризикують усі, хто знімає готівку в банкоматах або розплачується в торговельних мережах.

    Про масштаби шахрайства банкіри не говорять навіть Нацбанку. Банки — учасники Міжнародних платіжних систем запевняють, що картки набагато надійніші, ніж готівка. У свою чергу Нацбанк, зацікавлений у просуванні НСМЕП (Національної системи масових електронних платежів), звинувачує банкірів у використанні застарілих технологій (карток з магнітною смужкою) і приховуванні реальної інформації про розмах шахрайств.

    Слабкою ланкою вітчизняної карткової індустрії  вважаються магнітні смужки. Міжнародні платіжні системи вже давно рекомендують банкам безпечну, хоча й дорогу чіп-технологію. Нацбанк, своєю чергою, рекламує дешевший аналог — технологію НСМЕП.

    Магнітна  смужка картки містить інформацію тільки про персональні дані власника (ПІБ) і номер рахунку в банку. Тому, щоб видати готівку, банкомат повинен звернутися до центрального комп’ютера за інформацією про наявність на рахунку необхідної суми грошей.

    Дані, які банкомат відправляє в банк, можна перехопити, підключившись  до відповідного кабелю (до речі, докладні інструкції про те, як це зробити, неважко знайти в інтернеті). Очевидно, так і роблять шахраї, які користуються тим, що далеко не всі українські банки, всупереч вимогам міжнародних платіжних систем, подбали про криптографічний захист трафіку.

    За  наявності ПІН-коду та інформації, що міститься на магнітній смужці, підробка картки — справа нехитра. Матеріалом для майбутнього «платіжного  засобу» може послужити дисконтна  або клубна картка, ключ до електронного замка. Намагнітити й ембосувати картку (нанести опуклі елементи), а також забити в магнітну смужку потрібну інформацію можна за допомогою спеціальних пристроїв, які, подейкують, можна недорого придбати на київському радіоринку.

    На  відміну від магнітної смужки, чіп (маленький мікропроцесор, вмонтований у картку) містить всю інформацію про банківський рахунок. Тому чіпова картка не потребує процедури ідентифікації та персоніфікації, а отже працює в режимі off-line. Інакше кажучи, банкомат не повинен надсилати запит у банк, і шахраї відповідно не можуть скачати інформацію.

    Сьогодні  клієнтам відшкодують збитки або  емітенти, або еквайри (банки, які  здійснюють розрахунки за картками) залежно  від виду злочину. Утім, перспектива  опинитися крайнім навряд чи змусить  емітентів відмовитися від карток із магнітною смужкою, оскільки закупівля нової технології, а також переустаткування банкоматів і платіжних терміналів — справа витратніша й заморочливіша, ніж відшкодування збитків потерпілим.

    Для протидії злодійству банкіри вже  давно надають таку послугу як SMS-банкинг — надання оперативної інформації з карткових транзакцій на мобільний телефон. Відносно нова антишахрайська послуга банків — зміна ПІН-коду.

    Ловлять кардерів за допомогою існуючої в  рамках ЕМА системи обміну інформацією Exchange-Online, що дає змогу відтворити точний маршрут злочинів і зібрати всю інформацію про злодія. А ось для профілактики шахрайства ЕМА лобіює зміни в законодавстві. У законопроекті Карпова серед іншого передбачається зобов’язати торгівців здійснювати операції з карткою тільки в присутності її держателя, а також заборонити еквайрам і торгівцям вимагати від карткодержателя ПІН-код.

    Утім, ані прогресивними технологіями, ані посиленням кримінальної відповідальності викорінити шахрайство не вдасться. Можна тільки прогнозувати зниження рівня таких злочинів до західноєвропейського в міру розвитку банківських технологій та накопичення українськими банками досвіду. [9]

    Слід  зазначити, що «ПриватБанк» був одним з перших банків, що почали впроваджувати чіп-карти, що дає змогу значно зменшити обсяги шахрайств з пластиковими картками.

    Для того щоб максимально убезпечити користування пластиковою карткою  НБУ звертає увагу населення на основні правила та вимоги користування платіжними картками, яких необхідно дотримуватись кожному держателю платіжної картки:

1. Запам'ятати ПІН-код, а у разі неможливості зберігати його у недоступному для сторонніх осіб місці. (Не тримати його поруч із платіжною карткою або в гаманці).
2. Періодично здійснювати перевірки стану карткового рахунку, принаймні раз на місяць (або за наявністю такої можливості).

Не передавати платіжні картки для користування нікому, у тому числі своїм родичам та знайомим.

3. Не передавати платіжні картки для проведення операцій іншим особам. Операції необхідно проводити самостійно, щоб уникати можливого копіювання з них

    інформації сторонніми особами (під час виконання безготівкових розрахунків у торговельно-сервісних мережах, у готелях, на АЗС тощо).

    5. Пам'ятати (або забезпечити можливість у будь-який час знайти) номери телефонів банку-емітента платіжної картки для можливості термінового сповіщення 
банку про втрату/крадіжку платіжної картки та постановки її у 
Стоп-лист.

    6. Пам'ятати номер платіжної картки та особистий пароль  (ключове слово) для необхідності перевірки стану рахунку та блокування платіжної картки у разі потреби.

7. Питання щодо обслуговування платіжної картки (незалежно від місця виникнення проблеми) необхідно вирішувати з банком-емітентом платіжної картки на підставі укладеного з ним договору.
8. У разі неможливості вирішення проблем, які пов'язані з операціями за картковим рахунком, з банком - маєте право звернутись до суду.

    9. У випадках пограбувань чи інших форс-мажорних обставин (викрадення коштів з вашого карткового рахунку за невідомих 

    вам обставин), пов'язаних із втратою платіжної картки, ви маєте повідомити правоохоронні органи про заподіяну вам шкоду та повідомити банк-емітент про необхідність постановки картки до стоп-листа.

       10. У разі неналежного обслуговування вашого карткового рахунку банком ви у разі недосягнення згоди з банком маєте право звернутися до суду за захистом ваших інтересів та обрати будь-яку іншу банківську установу за власним бажанням. 

    11. Не повідомляти телефоном, засобами електронної пошти або мережею Інтернет ваших секретних ПІН-код і в та номерів платіжних карток невідомим особам.

    Проте слід пам’ятати, що надійне зберігання коштів залежить виключно від користувача платіжної картки. [6, ст. 29] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 3. Стан та перспективи  розвитку операцій комерційних банків з пластиковими картками в Україні  

    3.1. Стан операцій  комерційних банків  з пластиковими  картками в Україні.  

    В умовах світової глобалізації національні фінансові системи країн Європи, Америки та Азії глибоко взаємодіють, розробляють і використовують спільні загальноприйняті стандарти і правила, зокрема й у сфері розрахунків. Так, Європейський парламент у квітні 2007 року створив Єдину платіжну зону євро — SEPA. З 2008 року всі банки в Євросоюзі зобов'язані емітувати платіжні картки з чіпами (смарт-картки), відповідно до стандартів EMV (Eurocard, MasterCard і VISA), Ці картки можна використовувати дня розрахунків та отримання готівки в банкоматах у всіх державах — членах Євросоюзу. Гостра конкуренція серед міжнародних платіжних систем штовхає європейців далі — сьогодні вони розробляють спільно для всіх держав Євросоюзу пан-європейську платіжну систему, щоб протистояти системам VISA та MasterCard. Зрозуміло, що Україні дуже не просто витримувати конкуренцію зі світовими монополістами карткового бізнесу.

    Утім вітчизняний ринок банківських платіжних карток сьогодні стрімко розвивається. Про це йшлося на конференції "Національна система масових електронних платежів. Новітні технології для реалізації державних та корпоративних проектів", котра наприкінці 2008 року відбулася в Національному банку України. Як зробити вітчизняний картковий бізнес конкурентоспроможним і високоефективним? Ця стрижнева думка звучала в доповідях багатьох учасників конференції.

    Виконавчий директор з питань платіжних систем та розрахунків Національного банку України, голова ради Платіжної організації НСМЕП Віктор Кравець глибоко проаналізував процеси, що відбуваються нині в царині українського ринку платіжних карток 134 банки України (75% від загальної кількості) — члени карткових платіжних систем. За станом на 01.07.2008 р. випущено 44.7 млн. штук платіжних карток, якими володіють 39.1 млн. чоловік. Фактично кожен дорослий громадянин України може бути держателем "шіастика". Це з точки зору чистої арифметики. На практиці ситуація дещо інша. Чимало громадян володіють п'ятьма, а то й десятьма картками. Зрозуміло, значний відсоток населення (за деякими даними —більше половини) взагалі ніколи й не бачив сучасного платіжного "дива".

    За словами доповідача, в Україні 23.6 тисячі банкоматів та 105.3 тисячі платіжних терміналів. Для порівняння: п'ять років тому на службі українців було 11.5 млн. карток, 5 тисяч банкоматів та 26.5 тис. терміналів. Сума операцій за платіжними картками, емітованими українськими банками, збільшилася за цей час удесятеро. Отже, прогрес відчутний. Але коли порівняти наші показники з показниками інших країн, то результат буде невтішний. Віктор Кравець навів такий приклад: у Норвегії з населенням 4.6 млн. чоловік — 8.5 млн. платіжних карток. Тобто кожен норвежець користується щонайменше двома картками.

    Порівнюючи розвиток карткового бізнесу в Україні з показниками найближчих сусідів, спостерігаємо позитивну для нас тенденцію. В Україні надушу населення в середньому припадає 0.89 платіжної картки, в Росії - 0.73, в Білорусі - 0.50, у Польщі -0.69, у Казахстані - 0.36.

    Новітні технології покликані пришвидшити розвиток вітчизняного карткового бізнесу, розширити їх функціональне використання. Директор департаменту інформатизації Національного банку України, член ради Платіжної організації НСМЕП Анатолій Савченко та його заступник, член ради Платіжної організації НСМЕП Борис Дяченко детально зупинилися на проблемах ідеології платіжних систем в Україні. Близько 98 відсотків платіжних карток, емітованих українськими банками, використовуються на внутрішньому ринку для проведення операцій з отримання готівки. Скажімо, працівник одержує зарплату за допомогою картки. Для здійснення безготівкових платежів (плата за комунальні послуги, придбання товарів тощо) платіжні картки використовуються ще рідко - лише 8.1 відсотка припадає на безготівкові платежі. Тоді як у Європі 80-90 відсотків операцій з оплати товарів і послуг громадяни проводять у безготівковій формі. Зокрема, широко використовується Інтернет. Ми ж у цьому напрямі зробили лише перші маленькі кроки. За Інтернетом завтрашній день, оскільки він відкриває величезний простір для розвитку банківських послуг, для компаній, котрі прагнуть працювати на ринку масових електронних платежів.

    Для економічно розвинутих країн стало нормою "заочне" спілкування клієнта з банківською установою. Безпосередньо в конторі він з'являється для відкриття рахунку. Всі ж подальші безготівкові розрахунки, інші фінансові проплати споживач банківських послуг здійснює через Інтернет.

    Національний банк України як регулятор систем масових електронних платежів проводить велику роботу з розвитку вітчизняного карткового бізнесу. Згадана вище конференція, інші науково-практичні заходи, які систематично організовує департамент інформатизації НБУ, мають за мету створення єдиного національного платіжного простору в Україні. Сьогодні на ньому, на жаль, господарюють міжнародні платіжні організації, а українські банки сплачують величезні відсотки за надані ними послуги.