Ресурси комерційних банків: структура, порядок та проблеми формування

 

Міністерство  освіти і науки молоді та спорту України

Тернопільський  національний економічний Університет

Факультет Банківського Бізнесу

 

Кафедра банківської справи

 

 

Курсова робота

На  тему:

«Ресурси комерційних  банків: структура, порядок та проблеми формування»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тернопіль 2012

ПЛАН

 

Вступ

1. Ресурси  комерційних банків, їх зміст,  значення  і класифікація

2. Формування  власного капіталу банківських установ

3. Залучені  і запозичені кошти комерційних банків: практика їх формування

4. Проблеми  формування ресурсів комерційних банків

Висновки

Список  використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Управління банківськими ресурсами являє собою діяльність, пов'язану з залученням коштів вкладників і інших кредиторів, визначенням  розміру і відповідної структури джерел коштів у тісному зв'язку з їх розміщенням.

Управління ресурсами комерційних банків можна умовно підрозділити на два рівні - рівень держави і рівень самого комерційного банку. При цьому на кожному рівні управління використовуються як економічні, так і організаційні методи. Самі ж методи прямо або побічно впливають на розмір ресурсів комерційних банків.

Встановлення  економічних показників регулювання  діяльності комерційних банків безпосередньо  позначається на розмірі їхніх ресурсів. Мінімальний розмір статутного фонду не тільки прямо, але і побічно впливає на розмір власного капіталу комерційного банку, оскільки утворення інших його фондів взаємозалежно зі статутним фондом. Так, від розміру статутного фонду залежать розмір і порядок формування резервного фонду, утвореного за рахунок відрахувань від прибутку. Граничне співвідношення між розміром власних засобів комерційного банку і сумою активів, зважених з урахуванням ступеня ризику їхньої втрати, встановлює розгортання активних операцій комерційного банку, характеризує його платоспроможність.

Проблема  управління ресурсами, залученими комерційними банками, має не тільки кількісну, але  і якісну сторону. Перед комерційними банками стоїть завдання ефективного розміщення ресурсів, що відшкодувало би витрати і принесло банку прибуток, а також забезпечило виконання запропонованих Національним банком України вимог по ліквідності банку. Це можливо при здійсненні комерційним банком тісного взаємозв’язку пасивних операцій з активними.

Таким чином, обрана тема для написання є актуальною.

Метою курсової роботи стало вивчення питань - ресурсів комерційних банків, їх змісту, значення і класифікації, формування власного капіталу банківської установи , залучених і запозичених коштів комерційних банків і практики їх формування.

Для досягнення мети використовувалася  нормативно-правова база, а також  деякі літературні джерела, підручники, монографії, періодична література.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Ресурси комерційних  банків, їх зміст, значення і  класифікація

Ресурси комерційного банку — це сукупність грошових коштів, що знаходяться у його розпорядженні і використовуються для виконання активних операцій. Операції, завдяки яким комерційні банки формують свої ресурси, мають назву пасивних.

Акумулюючи  грошові накопичення, прибутки і заощадження юридичних і фізичних осіб, банки перетворюють їх у позичковий капітал, тобто грошовий капітал, наданий у позичку власниками на умовах повернення за плату у вигляді відсотка. Тому банківські ресурси називають банківським капіталом.

Діяльність комерційних  банків полягає в залученні коштів  і наданні їх у позичку або  інвестування по більш високих процентних ставках. Вони виступають посередниками  між тими, хто має у своєму розпорядженні  тимчасово вільні кошти, і тими, хто  в них потребує. Метою здійснення такого посередництва є одержання банківського прибутку.

Операції, за допомогою  яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними. Суть пасивних операцій полягає в залученні різноманітних видів внесків у рамках депозитних і ощадних операцій, одержанні кредитів від інших банків, емісії різноманітних цінних паперів, а також проведенні інших операцій, у результаті яких збільшуються кошти в пасиві балансу комерційного банку.

Для зручності розгляду джерел банківських ресурсів звичайно прибігають до їхньої класифікації. Існує безліч різноманітних класифікацій ресурсів комерційних банків, побудованих на основі визначених критеріїв, проте усі вони не позбавлені визначених умовностей.

По своєму економічному змісту ресурси комерційних банків дуже різноманітні. Власні засоби комерційних банків складаються зі статутного фонду, а також утворених у процесі банківської діяльності резервного й інших фондів. До власних коштів прирівнюється прибуток, що до його розподілу знаходиться в обороті комерційного банку і використовується в якості банківського ресурсу.

Тимчасово вільні кошти  бюджетів на рахунках у комерційному банку (якщо він залучається до касового виконання державного бюджету) утворяться в результаті їхнього поточного  виконання, тобто від моменту надходження доходів на рахунки в банку до моменту їх використання.

Важливим банківським  ресурсом є кошти клієнтів на рахунках у комерційному банку і кошти  в розрахунках:

• залишки засобів на розрахункових і поточних рахунках підприємств, організацій і установ усіх форм власності;
• залишки фондів економічного стимулювання і спеціального призначення клієнтів, що зберігаються в банку на окремих рахунках;
• кошти, депоновані з метою забезпечення гарантії платежу при акредитивній формі розрахунків, розрахунках чеками й акцептованими платіжними дорученнями;
• кошти в розрахунках між установами одного комерційного банку;
• кошти бюджетних і громадських організацій;
• кошти спеціальних фінансово-кредитних інститутів.

До банківських ресурсів відносяться грошові заощадження населення, що формуються за рахунок скорочення поточного особистого споживання і призначаються для забезпечення його потреб у майбутньому.

Ресурсами комерційних  банків є також кредити, надані іншими банками, включаючи іноземні, а також  кошти інших банків, що знаходяться на їхніх кореспондентських рахунках у комерційному банку.

У залежності від місця мобілізації банківських ресурсів їх підрозділяють на ті, що мобілізуються самим комерційним банком і придбані в інших банків. На місці комерційними банками мобілізується велика частина ресурсів, наприклад, внески громадян і депозити підприємств і організацій. Для оперативного задоволення додаткових потреб у коштах комерційні банки залучають ресурси, мобілізовані іншими банками.

Ресурси комерційного банку можна класифікувати по можливості прогнозування їхнього розміру. При цьому виділяють ресурси, що піддаються прямому і непрямому прогнозуванню. До ресурсів прямого прогнозування відносять фонди банку і нерозподіленого прибутку. Непрямому прогнозуванню підлягають кошти в розрахунках, залишки тимчасово вільних коштів на розрахункових рахунках підприємств і організацій, деякі інші джерела банківських ресурсів.

З погляду джерел створення ресурси комерційних банків поділяються на власні і запозичені. До складу власних ресурсів включаються кошти фондів комерційного банку, утворених при його створенні за рахунок коштів фундаторів (акціонерів), а згодом за рахунок відрахувань від прибутку і при необхідності додаткового випуску акцій. До них відноситься і нерозподілений прибуток комерційного банку. Власні ресурси - лише відправна точка для організації банківської справи і їхня роль у більшій мірі зводиться до гарантування прибутковості і фінансової стійкості комерційного банку.[1.с.150-180]

Комерційний банк має можливість залучати кошти підприємств, організацій, установ і населення. Частина притягнутих ресурсів він мобілізує по своїй ініціативі, для чого як позичальник виходить на грошовий ринок. Для оперативного задоволення своїх потреб у додаткових ресурсах комерційний банк звертається до інших комерційних банків, Національного банку або здійснює емісію визначених цінних паперів. Суть цієї операції складається в мобілізації комерційними банками коштів замість видачі кредиторам визначених цінних паперів.

Іншу частину залучених ресурсів комерційний банк мобілізує за допомогою того, що клієнти самі пропонують йому свої кошти з метою забезпечення їхньої цілості й одержання прибутку.

Серед залучених ресурсів використовуються як традиційні для  комерційних банків України, так і нові для них види ресурсів. До першого, зокрема, відносяться кошти підприємств, організацій, установ і населення на рахунках у комерційному банку, кошти бюджету й ін. Поява другого виду ресурсів пов'язано з залученням банків у нові для них сфери банківської діяльності - операції з цінними паперами, факторингові, лізингові й інші операції. Це спричинило за собою включення до складу банківських ресурсів не тільки коштів у національній і іноземній валюті, але і цінних паперів, майна і пов'язаних із ним майнових прав.[2.c.34-38]

В даний час велика частина операцій комерційних банків грунтується на залучених ресурсах, що не знижує ролі власного капіталу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Формування  власного капіталу: його функції  та значення

Власний капітал комерційного банку займає невелику питому вагу у сукупному капіталі. Для суб'єктів підприємницької діяльності у сфері матеріального виробництва це відношення інше. Якщо для промислового підприємства нормою вважається, коли власний капітал становить 50 % від загального капіталу, для комерційного банку достатнім буде 8 %. Це обумовлено специфікою банківської діяльності. Банк користується, в основному, чужими грошима, а власні кошти служать передусім для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності. Незважаючи на це, досить відчутна роль власного капіталу як джерела забезпечення оперативної діяльності комерційного банку на перших кроках після його утворення. За рахунок власного капіталу фінансується придбання меблів, організаційної та комп'ютерної техніки, будівництво або оренда банківських офісів, впровадження систем банківського захисту, банківських технологій і систем зв'язку.

 Для створення комерційного банку необхідний визначений власний капітал, що маючи чітко виражену правову основу і функціональну визначеність утворить фінансову базу розвитку банку.

Розмір власного капіталу є чинником забезпечення надійності функціонування банка і повинний знаходитися під твердим контролем органів, що регулюють діяльність комерційних банків. Тому, є підстави вважати, що власний капітал банків виконує регулюючу функцію: через фіксування його розмірів регулювальні органи впливають на діяльність комерційних банків у цілому [4.ст30].

Основний капітал ( капітал першого рівня) є найстабільнішою частиною власного капіталу банку і відповідно до чинних в Україні нормативних актів включає такі складові:

а)фактично сплачений  зареєстрований статутний капітал;

б)розкриті резерви, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку банку (резерви, оприлюднені банком у фінансовій звітності), зокрема:

- дивіденди, направлені на збільшення статутного капіталу;

- емісійні різниці - сума перевищення доходів, отриманих від первинної емісії власних акцій та інших корпоративних прав, над їх номіналом;

- резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

- загальні резерви, що створюються під невизначений ризик під час проведення банківських операцій;

- прибуток минулих років;

- прибуток минулих років, що очікує затвердження.

         Формування та збільшення статутного  капіталу банку може здійснюватися  тільки у формі грошових внесків  (резидентами України - у гривнях,  нерезидентами - у вільноконвертованій  іноземній валюті або у гривнях).

        Ці складові включаються до основного капіталу лише за умови, що вони відповідають таким критеріям: відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання; призначення резервів і фондів та рух коштів по них окремо розкрито в оприлюднених звітах банку; фонди знаходяться в розпорядженні банку для необмеженого і негайного їх використання на покриття збитків; будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через бухгалтерські рахунки прибутків та збитків;

    в) загальний  розмір основного капіталу визначається  з урахуванням величини можливих  збитків за невиконаними зобов'язаннями  контрагентів і зменшується на  суму:

1. недосформованих резервів під можливі збитки за:

2. кредитними операціями;

3. операціями з цінними  паперами;

4. дебіторською заборгованістю;

5. простроченими (понад 30 днів) та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями банку;

6. коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках, визнаних банкрутами, або які перебувають у процесі ліквідації за рішенням уповноважених органів, або зареєстровані в офшорних зонах;