Проблеми та перспективи малого та середнього бізнесу

Значним стимулом для розвитку малого бізнесу в Україні є спрощена система оподаткування. Проте аналіз ефективності використання спрощеної системи оподаткування показує, що позитивною вона є тільки для порівняно невеликої групи суб'єктів господарювання, а саме для малих підприємств торгівлі та сфери надання послуг, у вартості продукції яких досить висока частка доданої вартості. Для більшості інших підприємств малого бізнесу і особливо таких важливих з точки зору розвитку економіки галузей, як промисловість, з фінансового погляду спрощена система оподаткування неприйнятна.

Таким чином, діючі закони в області малого підприємництва, покликані стимулювати розвиток малого бізнесу, практично не виконують свого завдання, стимулюючи, головним чином, малі підприємства у сфері торгівлі, що підтверджується даними статистики.

3. Проблеми та перспективи малого та середнього бізнесу.

3.1    Проблеми розвитку малого та середнього бізнесу в Україні.

Головні проблеми розвитку малого і середнього бізнесу в зв'язку із наявною економічною кризою тісно пов'язані з проблемами всього українського суспільства.

Сьогодні, це в першу чергу - проблема значного зубожіння населення та загроза, на цій підставі, соціальних вибухів, народного невдоволення з непередбаченими наслідками. Особливо маючи на увазі перманентну політичну кризу у суспільстві, у тому числі й регіонально-політичну. Недосконала система оподаткування: головне навантаження припадає на малий і середній бізнес, не відрегульовані відносини у банківській сфері, відсутність протекціоністських заходів з боку держави, все це негативно відображається на розвиток бізнесу в нашій країні.

Нині сектор малого бізнесу в Україні характеризується високим ступенем ефективності господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам.

Саме мале підприємство здатне найоперативніше реагувати на кон'юнктуру ринку і таким чином надавати ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидка Індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів та послуг.

Крім того, малий бізнес мобілізує значні фінансові й виробничі ресурси населення ( у тому числі трудові й сировинні), які за його відсутності не були б використані. Одночасно українські підприємства потерпають від надмірних податків і складної системи регулятивних норм. Але останнім часом спостерігається значний ріст малого бізнесу в багатьох сферах: запровадженні нових гнучких технологій; розширенні попиту споживачів, який відходить від стандартних товарів масового виробництва, і звертається до товарів, які мають свій стиль і характерні риси. Ці досягнення можна пояснити певними перевагами малих підприємств у пристосування до умов перехідної економіки.

В період кризи роль малого бізнесу знову набула актуальності. В країнах ЄС на малий та середній бізнес припадає до 60-70% ВВП. В цих країнах підтримка малого та середнього бізнесу включена до антикризових програм. Так Європейський інвестиційний банк виділив 30 млрд. євро для кредитування малих підприємств. В Україні нараховується 324 тис. малих підприємств, в яких працює 1,7 млн. найманих працівників, або 18,4% від їх загальної кількості. Обсяг реалізованої продукції становить 106 млрд. грн., або 4,4% її загального обсягу. Малий та середній бізнес формує в Україні близько 15% ВВП, що у 4,5 рази менше, ніж в країнах ЄС.[8, с.78]

До факторів, що стали пригнічувати розвиток малого підприємництва в умовах кризи слід віднести наступні:

1.   Погіршення умов господарювання;

2.   Ріст орендної плати;

3.   Збільшення кредитних ставок;

4.   Зростання місцевих податків та зборів;

5.              Згортання банківського кредитування і необхідність повернення
валютних позик при різкій девальвації гривні. [16,с.155]

Разом з тим, головними причинами гальмування розвитку малого підприємництва в Україні є:

-     неймовірно важкий тягар оподаткування;

-     відсутність    належного    нормативно-правового    забезпечення розвитку малого бізнесу, як і підприємництва в цілому;

-     обмеженість   або   повна   відсутність   матеріально-фінансових ресурсів;

-     недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого
підприємництва,    обмеженість    інформаційного    та    консультативного

-     забезпечення, недосконалість системи навчання та перепідготовки кадрів для підприємницької діяльності тощо [17,с.97].     

До основних макроекономічних чинників, які впливають на розвиток малого підприємництва, слід віднести передусім такі:

-     обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку у зв'язку з  браком  вільних  фінансових  коштів підприємств та зниженням реальних доходів населення;

-     вкрай незначну інвестиційну активність, відсутність переливу коштів з фінансового в реальний сектор економіки, обмеженість (або відсутність) кредитів [6,с.97]

Разом з тим, малий бізнес в Україні має певні риси, які суттєво відрізняють його від підприємництва більшості зарубіжних країн, а саме:

-     низький рівень технічної озброєності при значному інноваційному потенціалі;

-     низький управлінський рівень, бракує знань, досвіду та культури ринкових відносин;

-     прагнення до максимальної самостійності (більшість зарубіжних малих підприємств працює за умов франчайзинга, субпідряду тощо, а у нас це відсутнє);

-     поєднання в межах одного малого підприємства декількох видів діяльності,    неможливість    в    більшості    випадків    орієнтуватися    на однопродуктову модель розвитку;

-     відсутність системи самоорганізації та недостатня інфраструктура підтримки малого підприємництва;

-     відсутність повної і вірогідної інформації про стан та кон'юнктуру ринку, низький рівень консультаційних послуг та спеціальних освітніх програм;

-      практична відсутність державної фінансово-кредитної підтримки;

-      недовіра західних партнерів та негативне психологічне ставлення населення до підприємців [17,с.112].

Не слід забувати про те, що сьогодні потенціал малого підприємництва використовується не в повному обсязі. Адже це ключове джерело робочих місць та сприятливий ґрунт для бізнес-ідей. Сьогодні кожен другий працюючий українець займається саме підприємництвом.

Отже, першочерговими кроками на шляху розвитку та стабілізації українського малого бізнесу мають стати, по-перше, прийняття нового Податкового кодексу (істотне скорочення кількості податків та зменшення податкового навантаження), по-друге, надійний захист приватної та інтелектуальної власності, по-третє, встановлення відповідальності для посадових осіб державних органів влади за їх неправомірні дії, спрямовані на негативний вплив на бізнес, по-четверте, об'єднання всіх соціальних внесків в єдиний загальнообов'язковий, і нарешті, запровадження приватних пенсійних фондів на противагу державного.

Саме здійснення цих заходів призведе не лише до покращення становища та розвитку малого бізнесу в Україні, а й стане невід'ємною часткою антикризової політики, що забезпечить Україні швидкий, дієвий та позитивний результат в усіх сферах економіки.

3.2    Перспективи малого та середнього бізнесу.

Сьогодні саме з малим підприємництвом держава пов'язує надію на швидкі позитивні структурні зміни в економіці, вихід з економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ. Як зазначено в  прийнятому Верховною Радою Закон України: «Про державну підтримку малого підприємництва» воно розглядається як "провідна сила в подоланні негативних процесів в економіці та забезпеченні сталого позитивного розвитку суспільства, як одна із сфер забезпечення зайнятості населення, запобіганню безробіттю та створення нових робочих місць [4,с.3].   

Перспективи малого і середнього бізнесу пов'язані і з його особливою роллю як в переході до ринкової економіки, так і в її становленні.

Великою мірою роль малого підприємництва полягає у вирішенні питання зайнятості, що проявляється, насамперед, у здатності малого та. середнього бізнесу створювати нові робочі місця і поглинати надлишкову робочу силу. Особливо - це стосується нинішнього стану справ, як в Україні так і в цілому. Адже в той час, коли йде процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, малі фірми не тільки зберігають, але й створюють нові робочі місця. З огляду на це, як, до речі свідчить і зарубіжна статистика, мале підприємництво є більшим стабілізуючим фактором, ніж велика індустрія.

Основою економічного зростання є і буде середній клас, саме на ньому тримається економіка будь-якої держави, саме він і стане великим стартом відродження. Сьогодні з боку влади повинні бути втіленні ряд наступних заходів:

По-перше, не заважати: не ускладнювати систему оподаткування, не вводити нові, а, навпаки намагатися якомога спростити їх,як це робиться у країнах ЄС.

По-друге, треба негайно скасувати драконівські вимоги стосовно отримання  дозволів  на  організацію   виробництва,  вимогу  обов'язкової сертифікації засобів виробництва, обов'язкового розроблення та реєстрації ТУ, плати за підключення до електромереж та все таке інше. Люди, які хочуть й можуть щось виробляти повинні негайно отримати змогу це робити без всіляких перешкод з боку величезної армії контролюючих органів. Нехай ці органи контролюють якість того, що вже виробляється, й то лише тоді, коли йдеться про товари, що можуть реально загрожувати здоров'ю користувача. Розвиток малого виробництва, як це має місце у Польщі (член ЄС) та Туреччині (яка не є поки що членом ЄС лише з політичних, а не з економічних причин), не лише дає змогу забезпечити роботою десятки тисяч працівників, але й сприяє заміщенню імпортованих товарів широкого вжитку на вітчизняні. Це є і конкретним шляхом до покращення міжнародного платіжного балансу нашої країни.

По-третє, вирішення проблеми збуту виробленої продукції. Нажаль, ситуація зі збутом товарів, вироблених вітчизняним малим та середнім бізнесом значно погіршилась. Тому, треба як: найшвидше відродити розгалужену систему ринків, яка існувала на початку 2000 року, а не впроваджувати ганебну практику їхнього витіснення. Це забезпечить надходження до місцевих, бюджет1'в не лише єдиного податку та ринкового збору (зростання надходження яких є вкрай важливим для місцевих бюджетів під час кризи), але й прибутку з оренди торговельних місць, що є доходом власника рийка. Бажане, щоб ці ринки носили достатньо цивілізований характер, були захищеними й привабливими для покупців не менш, ніж ті ж самі супермаркети, що є лише технічною проблемою. Головне, щоб вже існуючи та нові ринки почали масово створювати додаткові робочі місця, бо саме вони є найкоротшим шляхом між виробником продукції та покупцем, дозволяють виробнику швидко реалізовувати свій товар, швидко отримувати інвестовані в його виробництво гроші та розвиватися.

По - четверте, банківські структури повинні здійснити ряд заходів зі свого боку:

-      видача коштів за першою вимогою їх власника;

-      зниження   процентних   ставок   по   кредитам,   особливо   для лізингових форм;

-      орієнтація   не   на валютний  ринок,  а  на  реальний  сектор економіки;

-      призупинення погроз щодо відчуження майна застави при умові втрати раніше існуючих обсягів доходів позичальника;

-      передбачення у договорах надалі чіткі механізми розрахунків відсоткових ставок;

-      орієнтація на співпрацю не з колекторами, а безпосередньо з самими клієнтами тощо.

У поточних умовах банки мають зрозуміти переваги отримати все, але згодом, ніж частину, але одразу.

Усі ці заходи обов'язково допоможуть вийти з економічної кризи з як найменшими втратами для суспільства і держави в цілому, дозволять створити нормальні умови для життя її мешканців.

2

Висновки

Дослідивши діяльність малого та середнього підприємництва в Україні, можна дійти висновку, що підтримка, становлення та розвиток малого та середнього бізнесу в Україні є одним з визначальних пріоритетів державної політики з перших років економічних реформ.

Вагома роль малих та середніх підприємств у забезпеченні конкурентного середовища, гнучкості і національної економіки, зайнятості, тобто у здатності створювати нові робочі місця і поглинати надлишкову робочу силу, та доходів населення здобула широке визнання на всіх рівнях та знайшла свій вияв у здійсненні спеціальних заходів державної політики щодо підтримки розвитку малого бізнесу в Україні.

Як будь-яке утворення мале підприємство має свої недоліки, до них відносять: труднощі в залученні великих капіталів; не завжди є рівний доступ до ресурсів; необмежена відповідальність за боргові зобов'язання; недостатня ефективність менеджменту; невизначеність перспективи.

Основними формами підтримки малого та середнього бізнесу є державна та фінансово-кредитна.

Малий бізнес - це самостійна, систематична господарська діяльність малих підприємств будь-якої форми власності та громадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку. Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб'єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.

У 2003 році кількість малих підприємств дорівнювала 272,7 тис, а у 2007 - 334 тисячам в подальші роки спостерігалась тенденція до збільшення кількості малих та середніх підприємств. Таким чином за останні роки кількість малих підприємств в Україні збільшилась в 1,5 рази. Кількість зайнятих працівників на малих та середніх підприємствах за 2006 рік складало 2 232,3 тис. осіб, а у 2010 році вже 2 146,2 тис. осіб, можна сказати що за 5 років було незначне коливання кількості зайнятих працівників на малих та середніх підприємствах, але все ж таки в 2009 спостерігалась тенденція до зниження цих показників.