Проблеми та перспективи малого та середнього бізнесу

2.1 Загальні основи індивідуальної о дрібного підприємництва.

У кожному суспільстві підприємництво передбачає функціонування поряд з великими цілої системи малих та середніх підприємств, у тому числі й таких, які базуються на індивідуальній трудовій діяльності окремих осіб або сімей. Ця форма господарської діяльності в нашій країні фактично не розвивалася. Проте перехід від командно-адміністративних до економічних методів господарювання створює реальні умови для розвитку малого та середнього бізнесу.

Дрібне   підприємництво   немислиме   без   ринку.    Адже   воно безпосередньо   не   регулюється   державою;   економічні   відносини   між      дрібними бізнесменами можуть здійснюватися лише через ринок.

Розвиток дрібного підприємництва забезпечується правом кожної людини займатися будь-якою економічною діяльністю у межах законів. Приватна власність — неодмінна умова дрібного підприємництва. Справа в тому, що цей вид діяльності має яскраво виражений трудовий характер. Тут прямо простежується взаємозв'язок між тим, хто виробляє, і тим, хто привласнює.

Важливою   передумовою   дрібної   підприємницької   діяльності   є визначення її сфери. Вибираючи вид діяльності, підприємець повинен чітко         бачити свою нішу на ринку. Вона має "вписуватися" у великий бізнес, не дублюючи його. Доцільно зосередити увагу на таких видах робіт, які з точки зору великого бізнесу виконувати невигідно.

Поряд з цим підприємцю необхідне чітко визначитися з характером діяльності, аби вона не суперечила законам. Господарським кодексом України  установлені конкретні обмеження підприємницької діяльності. Так, лише окремим державним підприємствам дозволяється виготовлення наркотичних засобів, зброї та вибухових речовин, а також випуск цінних паперів та грошей. Крім того, не може здійснюватися деяка підприємницька діяльність без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Організація дрібного підприємництва має базуватися на принципах самоокупності та одержання прибутку. Слід пам'ятати, що на противагу державним підприємствам індивідуальний дрібний бізнес передбачає банкрутство у справжньому розумінні цього слова. Тому підприємець повинен навіть за нормального стану його справи постійно поліпшувати економічну діяльність. Необхідно чітко бачити перспективу, а отже, робити відповідні прогнозні розрахунки, маркетингові дослідження тощо.

2.2 Макроекономічні результати розвитку малих та середніх підприємств в Україні.

Сучасна   парадигма  розвитку   малого   підприємництва   в   Україні

закріплена у Конституції України і гарантує право на приватну власність та право на зайняття підприємницькою діяльністю [1; с.42].

Зацікавленість держави в розвитку малого бізнесу полягає, насамперед, у вдосконаленні структури ринку, органічному синтезі підходів державної політики регулювання малого бізнесу. Наразі стратегічними напрямами державної політики в контексті економічної глобалізації є підтримка малого підприємництва як невід'ємна складова діяльності уряду України, що має здійснюватись шляхом створення сприятливих умов для залучення інвестиційних ресурсів, накопичення капіталу у цьому секторі економіки.

У 2003 році кількість малих підприємств дорівнювала 272,7 тис, а у 2007 - 334 тисячам. Таким чином за останні 6 років кількість малих підприємств в Україні збільшилась в 1,41 рази, а на початок 2008р. на 10 тис. населення припадає в середньому 66 малих підприємств. Найбільший ріст малих підприємств спостерігався у таких галузях, як торгівля, ремонт авто І побутової техніки (103,6 тис. підприємств), операції з нерухомістю, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємствам (75,7 тисяч) та інші.

За 2006 — 2008рр. склалась недосить втішна загальна картина прибутків малих підприємств в Україні, ми бачимо що в 2008 році підприємства отримали збитки, притому що у відсотках щодо підприємств які отримали прибутки в цьому році то вони становлять 62,7% коли питома вага збиткових підприємств лиш 37,3%. З цього можна зробити висновок, що підприємство понесло надзвичайно великі збитки, а ті підприємства які все ж змогли втриматись прибутковими мали настільки мізерні прибутки, що їх питома вага не змогла переважити на збитками. В попередніх роках, ми бачимо кращу ситуацію, тому можемо зробити висновок що різке погіршення в 2008 році було спричинено кризою (табл. 2.1). [12, с.15].

Таблиця 2.2.1

Фінансові результати діяльності малих підприємств в у країні

2006-2008 роки (млн. грн.)

2

Аналіз стану малого підприємництва в Україні свідчить про те, що останнім часом відбуваються суттєві зрушення у розвитку цього сектора ринкової економіки.

Згідно із статистичними даними на даний момент абсолютна кількість малих та середніх підприємств в Україні постійно зростає, і на сьогодні понад 90% зареєстрованих підприємств є малими та середніми . Проте аналіз

приросту малих та середніх підприємств у динаміці, розрахованого нами на

підставі  статистичних  даних [4, с.7] свідчить  про  постійне уповільнення зростання їхньої кількості (табл. І).

2008 р. через фінансову кризу виявився несприятливим як для всього бізнесу, що призвело до скорочення кількості малих та середніх підприємств, але у 2009-2010р р. ситуація стабілізувалася. Припинення зростання кількості малих та середніх підприємств викликане, насиченням ними галузі торгівлі за одночасної відсутності стимулу їхньої появи у виробничих сферах.

2

Таблиця 2.2.2.

Динаміка зростання кількості малих підприємств в Україні за роками

1995-2010 роки

* різке підвищення відносних та абсолютних показників кількості малих підприємств, викликане введенням нових критеріїв визначення малого підприємства.

В.д. – відсутні дані.

Суб'єкти малого та середнього бізнесу є одним із важливих джерел формування робочих місць. На малих підприємствах зайнято 11% працюючого населення країни. Причому впродовж останніх років цей показник не тільки не зріс, але й дещо знизився, особливо це стосується зайнятості на малих та середніх підприємствах промисловості (табл. 2.2.3). За даними статистики за 2008 р., найбільш активно малий бізнес залучає населення до сфери торгівлі - 26% від загальної кількості населення, зайнятого у малому бізнесі, у той час як до промисловості — 17%, а найменш приваблива для малого бізнесу сфера освіти — 0,07%. У структурі промислової сфери на частку підприємств малого бізнесу в 2008 р. припадало 10,7% зайнятого в промисловості населення, на частку середніх - більш ніж 30%, великих - близько 59% [5, с.39]

Таблиця 2.2.3

Зайнятість населення на малих та середніх підприємсвах України за 2006-2010 рр.

У структурі активів підприємств малого бізнесу переважає частка обігових коштів (на кінець 2008 р. - 56,2%). Причому на великих підприємствах частка необігових активів (56,9%) більша, ніж на малих (44,8%). У промисловості ця тенденція зберігається, однак за 2008 р. малі підприємства промисловості, на відміну від великих, зуміли поліпшити структуру своїх активів, збільшивши на 2% частку необігових активів. У масштабах усієї країни частка малого бізнесу в необігових активах також дещо збільшилася, потіснивши великі підприємства. Це особливо цікаво, оскільки промисловість є галуззю капіталомісткою, значною мірою залежить від стану і розвитку необігових активів, а саме основних фондів.

У структурі джерел фінансування запозичені джерела переважають над власними, що свідчить про неможливість автономного існування підприємства і про його залежність від зовнішніх джерел фінансування. Таке положення характерне як для малих та середніх підприємств України, так і для великих, причому протягом 2008 р. становище погіршилося, але у підприємств малого бізнесу проблема недостатності власного капіталу все ж таки постає більш гостро. Сукупна кредиторська заборгованість підприємств малого бізнесу України на кінець 2008 р. (382 688,7 млн. грн.) практично дорівнює сукупній кредиторській заборгованості великих підприємств країни (383 461,2 млн. грн). Причому переважання позикових джерел фінансування над власними не є наслідком достатності та доступності зовнішніх джерел фінансування. Як у підприємств великого бізнесу, так і у малих левову частку кредиторської заборгованості складає заборгованість за товари, роботи і послуги, що свідчить про труднощі в розрахунках між підприємствами. У промисловій галузі ситуація дещо інша: кредиторська заборгованість малих підприємств (30 897,3 млн. грн.), у тому числі і заборгованість за товари, роботи, послуги, незрівнянно менша, ніж аналогічна заборгованість великих підприємств (207 079,7 млн. грн..).

Кредиторська заборгованість малих та середніх підприємств так само, як і великих, протягом 2008 р. зросла у 1,5 раза, проте ці підприємства залишаються ліквідними завдяки очікуваним надходженням грошових коштів від дебіторів.

Кількість підприємств малого та середнього бізнесу у багато разів перевищує кількість великих, проте їхній внесок в обсяг реалізованої продукції в 2008 р. становив лише 16,3%. У промисловості частка малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції в 2008 р. становить 4,6% (у 2009 р. - 6,6%). Проте аналіз фінансових результатів їх діяльності у 2008 р., виконаний за даними статистики  показав, що більша кількість малих підприємств промисловості порівняно з великими змогли краще адаптуватися до нових умов, і частка збиткових підприємств виявилася нижчою, ніж у великих підприємств. Але, на жаль, сума збитків, отриманих збитковими малими підприємствами, значно перевищує суму прибутку, яку отримали прибуткові малі підприємства, тому загальний рівень рентабельності діяльності малого бізнесу на кінець 2008 р. негативний.