Проблеми та перспективи малого та середнього бізнесу

Державна політика України останніх років набула чіткого спрямування на  спрощення   процедур,   пов'язаних  з   організацією   підприємницьких структур, включаючи їх реєстрацію, надання послуг на безоплатній основі підприємцям-початківцям у виборі перспективних видів підприємницької діяльності, інформації стосовно іноземних фірм, ринків збуту тощо [17, с.112].

Політика держави щодо малого бізнесу проявляється, по-перше, у створенні законодавчої основи функціонування малих підприємств, і, по-друге, у формуванні громадської думки щодо цього важливого сектора економіки держави. На необхідності посилення ролі банківської системи в розвитку малого та середнього бізнесу в державі було наголошено Президентом України у Посланні до Верховної Ради "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" [6, с.97].

Визначення пріоритетних видів підприємницької діяльності слід вважати першим кроком у побудові механізмів фінансово-кредитної підтримки їх розвитку. Наступним кроком є прийняття та затвердження на державному і регіональному рівнях фінансово-кредитних важелів, що стимулюють розвиток пріоритетних напрямів підприємницької діяльності, визначення джерел фінансування, форм і методів фінансової підтримки. На цьому етапі доцільно застосовувати диференційований підхід, з визначенням конкретних   форм   підтримки   по   кожному   із   зазначених   вище   видів

пріоритетної підприємницької діяльності [19, с.125]. Окремий блок питань, пов'язаних із формами не фінансової підтримки малого підприємництва, зокрема, це інформаційно-консультаційна підтримка, матеріально-технічна допомога, підготовка спеціалістів у сфері бізнесу.

Отже, прискорення розвитку малого та середнього бізнесу в Україні може бути здійснено шляхом його зваженої та цілеспрямованої державної підтримки, особливості формування якої мають враховувати наявність великого попиту з боку потенційних реципієнтів та жорстку обмеженість ресурсів, що можуть бути використані для її формування.

1.4 Фінансово - кредитна підтримка малого та середнього бізнесу

Матеріальна підтримка малого та середнього бізнесу включає фінансово кредитну, майнову і ресурсну допомогу малому та середньому бізнесу. Ядром такої допомоги, по закордонному досвіді, є фінансова підтримка бізнесу. Саме фінансові операції на користь малому та середньому бізнесу дозволяють скоординувати зусилля банків, великих підприємств і державних органів по допомозі малому та середньому бізнесу.

У країнах з розвиненою економікою державні органи рідко виходять на прямий контакт із малим та середнім бізнесом. їхня справа підтримувати і стимулювати ті ринкові структури, які безпосередньо пов'язані з цим бізнесом. Так, у Великобританії для цього застосовується близько 100 різних способів, у тому числі стимулювання капіталовкладень, податкові пільги, допомога в пошуку кредиту і т.д. У ФРН існують програми, що стимулюють розвиток малого та середнього бізнесу шляхом надання йому можливості нагромадження необхідних для цього засобів, а також надання довгострокових кредитів на 20 років, причому два перших роки без відсотків, а повернення грошей тільки через 10 років.

У Франції і Італії для фінансування малого та середнього бізнесу створені спеціальні банки, які кредитують закупівлі встаткування, надають на вигідних умовах позики і т.д. В Іспанії при Міністерстві промисловості і енергетики створений спеціальна організація, що курирує державну підтримку малому і середньому бізнесу.

У нашій країні відповідно до державної підтримку малого і середнього бізнесу. Фінансове забезпечення програм, проектів і заходів, спрямованих на підтримку малого та середнього бізнесу, здійснюється щорічно за рахунок бюджету, місцевих бюджетів, а також за рахунок засобів, що надходять від приватизації державного і муніципального майна, доходів від власної діяльності, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб (у тому числі іноземних) і інших законних джерел.

Для акумулювання фінансових засобів, що направляють на підтримку малого та середнього бізнесу, створюються, державні і муніципальні фонди підтримки малого та середнього бізнесу. Всі ці фонди некомерційні організації (юридичні особи), статутними цілями яких є фінансування програм, проектів і заходів щодо становлення і розвитку малого та середнього бізнесу.

Основними напрямками діяльності фондів підтримки є:

•    залучення і використання фінансових ресурсів для реалізації цільових програм, проектів і заходів в інтересах малого та середнього бізнесу;

•    участь у розробці, експертизі, конкурсному відборі і реалізації, регіональних і муніципальних (місцевих) програм розвитку і підтримки малого та середнього підприємництва;

•                  робота над проектами в області малого та середнього бізнесу, демонополізації економіки, розвитку конкуренції, насичення товарного ринку, створення нових робочих місць;

•                  участь у формуванні ринкової інфраструктури, що забезпечує рівні умови і можливості для малих та середніх підприємств;

•                  підтримка інноваційної діяльності підприємницьких структур, що стимулюють розробки і виробництво принципово нових видів продукції, сприяння в освоєнні нових технологій і винаходів;

•    сприяння в залученні вітчизняних і іноземних інвестицій для реалізації пріоритетних напрямків діяльності в області малого та середнього бізнесу

Майнова підтримка малого та середнього бізнесу повинна передбачати:

•    організацію обліку майна, що може бути передано малим та середнім підприємствами;

•   створення цільових фондів регіонального і муніципального майна (у першу чергу нежилих приміщень), що може бути продане або здано в оренду малим та середнім підприємствам на пільгових умовах;

•   установлення правил передачі малим та середнім підприємствам приналежній державі виробничих площ і технологічного встаткування з певними пільгами на умовах викупу, довгострокової оренди або лізингу;

•   розробку механізму надання розстрочки платежів при передачі малим а середнім підприємствам державного майна;

•                  визначення єдиного органа, уніфікованого переліку документів і граничних строків для оформлення угод з майном: купівлі продажу, оренди і т.д. (принцип «одного вікна»);

•                  установлення порядку, при якому засобу, витрачені малими та середніми підприємствами на ремонт і реконструкцію орендованих нежилих приміщень, можуть зараховуватися в рахунок орендної плати.

Одним із ключових напрямків підтримки малого і середнього бізнесу є забезпечення підприємств на пільгових умовах сучасним, специфічним для них устаткуванням і технологіями. Для цього держава повинне подбати про створення мережі технопарків, технічних центрів, лізингових компаній і т.д. Ця робота припускає також розміщення державних замовлень на виробництво і поставки встаткування для малих та середніх підприємств, організацію спеціалізованих виставок, оптових ринків і ярмарків. У цьому ж ряді перебуває і законодавчо закріплене право малих і середніх підприємств на прискорену амортизацію основних виробничих фондів з віднесенням витрат на витрати виробництва в розмірі, у два рази перевищуючої норми, установлені для інших підприємств.

1.5 Особливості кредитування малого і середнього бізнесу в Україні.

Одним з найбільш актуальних питань становлення ринкової моделі господарювання залишається належне фінансове обслуговування малого і середнього підприємництва.

Позитивні сторони малого і середнього бізнесу обумовлюються швидкою окупністю витрат, свободою ринкового вибору, орієнтацією на виготовлення товарів і послуг повсякденного попиту, реалізацією інновацій, високою мобільністю і раціональністю форм управління тощо.

Трансформаційні процеси у системі суспільних і виробничих відносин обумовили розвиток малого та середнього бізнесу і в Україні. Але, на жаль, у порівнянні з розвиненими країнами, ця форма підприємництва тільки знаходиться в стадії становлення. Так, у 2006 році частка малого і середнього бізнесу у ВВП складає 9,5%, кількість малих підприємств -197 тис, що об'єднує лише 1/10 числа зайнятих [23, с.39].

Світовий досвід показує, що малий і середній бізнес переважним чином фінансується невеликими банківськими установами: земельними банками і ощадними касами, банками взаємного кредитування та кооперативні банки, які спеціалізуються на кредитуванні дрібних і середніх підприємств, а також на фінансуванні їхніх капіталовкладень [23; с.93]. Рівень функціонування цих установ достатньо високий, вони задовольняють потреби клієнтів у найрізноманітніших фінансових послугах, пропонуючи не тільки кредити і інвестиції, а і фінансовий консалтинг (консультації щодо фінансового менеджменту, маркетингу, бухгалтерського обліку) та методичне забезпечення малого і середнього бізнесу. Перевага цих банків в обслуговуванні клієнтів з малого і середнього бізнесу - індивідуальний підхід, а відповідно індивідуальний сервіс для кожного клієнта.

Отже, високий рівень розвитку малого і середнього підприємництва в зарубіжних країнах забезпечено досконалою структурою кредитних систем цих країн. У взаємодії бізнес — кредитно-банківський сектор успішно співіснують різні за розмірами банківські та кредитні установи, дрібніші з яких працюють з невеликими підприємствами, крупні банки орієнтуються на великий бізнес. І чим більш розгалуженою є структура банківських та кредитних інститутів, тим краще це для бізнесу.

В Україні спостерігається протилежна ситуація. Найбільші і великі банки країни, які представлені найменшою кількістю установ (порядкам 25 інститутів), концентрують у своїх портфелях найбільшу питому вагу активів, у т.ч. наданих кредитів, інвестицій, а також вони залучають найбільшу питому вагу коштів клієнтів, зокрема із сфери малого і середнього бізнесу [розраховано за даними 24]. Великі банки залучають до себе клієнтів з малого та середнього бізнесу і працюють із дрібними вкладниками через розгалужену мережу філій.

Наприклад, в організаційній структурі найбільших і великих банків України та їх філій обов'язково існують відділи (або сектори) мікрокредитування. Так, «Укрсиббанк» (5 позиція за розміром активів) надає мікрокредити дрібним підприємцям - позики до 50 гас. доларів США на розвиток приватного бізнесу. Відповідні позички надаються прискореним методом - шляхом заповнення певної анкети і підрахунку балів, що дає можливість приймати рішення по кредитуванню майже миттєво [25; с.16]. Це так звані скорингові системи основою яких є набір більш оптимальних соціально-демографічних характеристик позичальника, при яких ймовірність неповернення кредиту є незначною.

Також всі банки, які кредитують малий і середній бізнес в Україні працюють у рамках програм міжнародних фінансових організацій (ЄБРР, Німецько-українського фонду), але прикладів визнання міжнародними фінансовими компаніями-інвесторами вітчизняних банків з локальною операційною діяльністю ще немає.

Ще складнішою є ситуація у регіонах, де, незважаючи на значну кількість малих банків не має жодного, який би спеціалізувався на обслуговуванні малого і середнього бізнесу у регіональному масштабі [27, с.51].

Зважаючи на це, можна зробити висновки, що:

1.  Підприємства малого і середнього бізнесу в Україні обслуговуються переважним чином найбільшими і великими банками країни.

2.  В структурі кредитної системи України, в тому числі у регіональних масштабах, відсутні спеціалізовані установи, які обслуговують підприємства малого і середнього бізнесу.

3.    У вітчизняній банківській практиці відсутнє пільгове оподаткування і кредитування банків, які обслуговують підприємства малого і середнього бізнесу.

4.    Для кредитування малого бізнесу в Україні широко використовуються кошти міжнародних фінансових організацій та фондів.

5.              У системі мікрокредитування, яке застосовують найбільші і великі банки   країни,   широко   використовуються   скорингові   системи   оцінки кредитоспроможності клієнтів — підприємств малого і середнього бізнесу.

Аби поліпшити стан фінансового обслуговування підприємств малого і середнього бізнесу в Україні необхідно, в першу чергу, банківським установам розробити свої стратегії виходу на ринок послуг для дрібних клієнтів, відповідно до цих стратегій внести зміни у менеджмент, операційну та технологічну діяльність, у сферу інформаційних технологій, враховуючи особливості функціонування і потреби клієнтів малого і середнього бізнесу. Також необхідно широко залучати до співпраці західних консультантів - практиків з банківського обслуговування дрібних підприємців.

На державному рівні слід продовжувати роботу спрямовану на залучення в Україну коштів міжнародних фондів, кредитно-фінансових установ, а також забезпечення доступу до цих ресурсів якнайширшого кола банків, які відповідають критеріям прийнятності даних установ.

Необхідно стимулювати банки та небанківські фінансові установи (зокрема, кредитні спілки, товариства взаємного кредитування тощо) до розширення мікро- та інших видів кредитування і одночасно вдосконалювати законодавче забезпечення їх діяльності; створювати сприятливі умови для громадян і суб'єктів господарювання в отриманні кредитів, у тому числі за рахунок спрощення порядку їх надання, зменшення відсоткових ставок, збільшення строків користування; вдосконалювати механізм державної підтримки підприємств, зокрема суб'єктів малого та середнього бізнесу в отриманні кредитів та розробку національної програми мікрокредитування.

Для збільшення капіталізації банків як основи щодо розширення спектру їхніх активно-пасивних операцій, у тому числі в сфері обслуговування клієнтів малого і середнього бізнесу доцільно:

-     на державному рівні сприяти легалізації некримінальних капіталів;

-     законодавчо передбачити податкові пільги для банків, які здійснюють
реінвестування прибутків у свій капітал;

-     на державному рівні сприяти обігу акцій банків на фондовому ринку;

-     сприяти залученню коштів населення у капітал банків через формування
гібридних капітальних фондів та субордикованого боргу;

-     спростити процедуру реєстрації статутного капіталу банків, залишивши
функції державної реєстрації за НБУ.

2

2. Аналіз динаміки малого та середнього бізнесу в Україні.