Проблеми доларизації економіки України

В умовах зміни характеру активності банків з іноземним капіталом в Росії, які раніше прагнули лише заявити  про свою присутність на російському  ринку, а тепер готові купувати російські  банки, що пропонують потужні роздрібні  програми і мають широку філіальну мережу, було прийнято поправки до законів "Про Центробанк РФ" і "Про банки і банківську діяльність", які спрощують процедуру формування капіталу кредитних організацій за рахунок засобів нерезидентів і наближають її до процедури формування капіталу кредитних організацій резидентами.

У зазначених законах разом із певними послабленнями  щодо порядку здійснення іноземних  інвестицій в банківську сферу Росії, передбачено низку захисних механізмів, які перешкоджатимуть занадто активному  приходу іноземного капіталу на російський ринок банківських послуг, а саме:

- введено  єдиний порядок придбання акцій  банків для резидентів і нерезидентів;

- виключено  норму, відповідно до якої кредитна  організація зобов'язана отримати  попередній дозвіл ЦБ РФ на  збільшення свого статутного капіталу за рахунок засобів нерезидентів, а також на відчуження своїх акцій на користь нерезидентів;

- виключено  положення про право Банку  Росії встановлювати додаткові  вимоги до кредитних організацій  з іноземними інвестиціями в  частині обов'язкових нормативів і мінімального розміру капіталу зареєстрованих філій іноземних банків.

але:

- гранична  межа участі у акціонерному  капіталі кредитної організації,  перевищення якої вимагає повідомлення  або попередньої згоди Банку  Росії ЦБ РФ, знижена з 5 до 1% та з 20 до 10 % відповідно;

- не  змінюється і форма участі  банків з іноземним капіталом  в російській фінансовій системі  - на даний час іноземні банки  можуть працювати в Росії, відкриваючи  дочірні структури з відома  ЦБ, тоді як прихід прямих філіалів іноземних банків на російський ринок обмежений.

Активно захищає свій ринок банківських  послуг Китай. Хоча він вступив у  СОТ ще наприкінці 2001 р., відповідно до стратегії поступового і виваженого допуску іноземного капіталу було запроваджено п'ятирічний перехідний період. Упродовж цього періоду ліміти на частку іноземних інвесторів у банківському капіталі поступово підвищилися з 15 до 25 %, але до кінця 2006 р. всі підрозділи зарубіжних банків в Китаї були прямими філіалами своїх материнських компаній (на них припало лише 2 % всіх активів банківського сектору КНР), і могли здійснювати операції тільки в іноземній валюті. Також обмежувалося здійснення ними певних видів валютних операцій в місцевій валюті, зокрема залучення депозитів населення , а всі надходження іноземної валюти по каналах прямих інвестицій підлягали обов'язковій конвертації у національну валюту. Контролювалися і валютні операції національних банків - шляхом регулярного звітування банків щодо валютної структури активів-пасивів, встановлення лімітів відкритої валютної позиції, збереження асиметричних резервних вимог щодо депозитів в іноземній та національній валюті в банках (уніфіковані до 3% лише в 2005 р.).

Незважаючи  на жорстке регулювання ризиків  банківської сфери в Китаї, тривалий період закритого розвитку створив низку структурних проблем. Основну частину банківського сектору контролюють лише чотири державні комерційні банки: в 2003 році на частку "великої четвірки" припадало 55 % всіх банківських активів, в 2006-м - 52,5 %. Їх фінансове становище в значній мірі підтримується за рахунок державних інвестицій - з середини 90-х років уряд спрямував на їх капіталізацію близько 45 млрд дол. США (в юанях). Другою проблемою банківської системи Китаю є велика кількість неповернених кредитів. За офіційними даними, в 2005 р. їх загальний об'єм досягав 225 млрд дол. При цьому міжнародні рейтингові агентства, такі як Fitch Ratings і Standard & Poor's називають цифри від 400 до 600 млрд дол. Зазначені проблеми обмежують здатність китайських банків конкурувати із західними конкурентами, тому пріоритетним завданням уряду визначено їх максимальний законодавчо-нормативний захист і надання фінансової підтримки.

У зв'язку із закінченням у 2006 р. терміну дії  перехідного періоду, Китай проголосив запровадження нових лібералізованих правил діяльності для зарубіжних банків. Іноземні банки отримали можливість:

- відкривати  в країні не тільки дочірні  структури, але і свої філіали,  непідзвітні Центральному банку  Китаю; 

- надавати  кредитно-розрахункові послуги юридичним і фізичним особам як в юанях, так і в іноземній валюті;

- працювати  з кредитними картками.

Разом з тим, Китай заявив, що з метою  підкорення процесу входження іноземного капіталу завданню збереження фінансової безпеки та підвищення здатності  китайських банків робити нововведення і добиватися зростання прибутку завдяки посиленню конкурентного середовища буде введено ряд норм, які утруднюють діяльність зарубіжних фінансових структур, серед яких:

- високі  вимоги до капіталізації іноземних  банків - для отримання доступу на місцевий роздрібний ринок, включаючи випуск пластикових карток та операції в місцевій валюті, у т.ч., з коштами населення у формі великих депозитів (не менше 1 млн юанів, або 125 тис. доларів), іноземний банк зобов'язаний створити в КНР дочірню компанію із статутним капіталом не менше 130 млн дол.;

- встановлення  тривалого процесу отримання  дозволу від регулюючих органів;

- відсунення  терміну перегляду розміру квот  на придбання активів китайських  банків на період, коли буде  прийнято Закон про операції злиття і поглинання у фінансовому секторі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

Посилення негативного впливу фінансової кризи  на економічний розвиток країни супроводжувалося стрімким знеціненням української  валюти наприкінці 2008 року, зростанням невизначеності суб’єктів ринку внаслідок політичних протистоянь, відсутності скоординованої роботи всіх гілок влади, що лише стимулювало попит на іноземну валюту. Висока доларизація вітчизняної економіки призводить до сповільнення темпів економічного розвитку країни та ускладнює реалізацію монетарної політики, ефективність інструментів впливу якої на грошову масу зі зростанням частки іноземної валюти тільки знижується. З огляду на негативний вплив високого рівня доларизації на розвиток економіки країни дослідженням її причин і наслідків, розробкою теоретичних і практичних підходів щодо нейтралізації цього впливу і формування сприятливих умов для зниження доларизації займаються багато вітчизняних науковців, такі як О.І. Береславська, В.В. Зимовець, В.І. Міщенко, Н.М. Шелудько. Національний банк також приділяє велику увагу визначенню рівня доларизації за власною методикою та вживає необхідних заходів для його зниження. Проте під час фінансової кризи відбувається збільшення доларизації, що вказує на необхідність пошуку нових механізмів розв’язання цієї проблеми.

 Доларизація  економіки спричиняє підвищення  ризиковості середовища та проявляється  через втрату доходів від сеньйоражу, інфляційне фінансування дефіциту  державного бюджету. Крім того, високий рівень доларизації зумовлює:

1)зростання  чутливості обмінного курсу до  зміни грошової пропозиції; 2) податковий  тиск на золотовалютні резерви  країни внаслідок виникнення  потреби у проведенні валютних  інтервенцій НБУ (особливо в  умовах фіксації обмінного курсу), що пов’язано з підвищення попиту суб’єктів ринку на іноземну валюту; 3) зниження дієвості облікової ставки як інструменту регулюванню грошової маси; 4) посилення чутливості структури і обсягів грошової маси до коливань обмінного курсу національної валюти і девальваційних очікувань.

 Каталізатором  процесу доларизації є прискорення  темпів приросту наданих кредитів  в іноземній валюті та їх  домінування над позиками у  гривні. Зазначене спостерігалося, наприклад, із квітня 2007 року до  грудня 2010-го.

Потенційні  ризики через високий рівень доларизації повною мірою проявилися з розгортання фінансової кризи, зокрема зі зростанням обсягу прострочених кредитів. Різке сповільнення темпів економічного розвитку було спричинене насамперед накопиченням обсягу прострочених кредитів та експансивною кредитною політикою фінансових установ. Приміром, збільшення обсягів кредитування в іноземній валюті, особливо населення, пов’язане не лише зі зростанням попиту на такі ресурси, необґрунтованим підвищенням доходів населення, а й з низькою якістю оцінки фінансового стану позичальника, без урахування існуючих валютних ризиків, які повною мірою проявились в умовах знецінення національної валюти. До того ж накопиченню кризового потенціалу сприяла наявність диспропорцій між обсягами і термінами залучених депозитів і наданих банківськими установами кредитів.

Висока  доларизація спричиняє загострення  фінансової кризи, тож існує нагальна потреба в застосуванні як негайних так і середньострокових заходів, спрямованих на зниження валютного  ризику шляхом зменшення насиченості ринку іноземною валютною до тих меж, за якими забезпечуватиметься ефективне монетарне регулювання, чого можливо досягти адміністративними або ринковими методами.

Серед адміністративних заходів зниження рівня доларизації можна виділити такі:

1. Обмеження  рівня кредитування в іноземній  валюті із запровадженням заборони  на такий вид кредитування  для фізичних осіб, які не займаються  підприємницькою діяльністю .

2. Встановлення  більш жорстких правил діяльності  банківських установ, пов’язаної з іноземним капіталом на вітчизняному ринку.

 Зниження  рівня доларизації ринковими  методами можливе тільки за  умови відновлення довіри до  національної грошової одиниці,  що досягається шляхом забезпечення  стабільності гривні і прогнозованості  державної політики. Основним фактором зниження рівня доларизації є сталий економічний розвиток країни, забезпечити який можливо лише в умовах злагодженої роботи всіх гілок й усунення публічного протистояння політичних сил. Для формування позитивних імпульсів суб’єктам ринку також варто запровадити низку заходів, зокрема такі: усунення розбалансування валютної структури активів і пасивів банківських установ; узгодження термінів і обсягів залучених банківських ресурсів та коштів, спрямованих на збільшення кредитування виробництва. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1.Валютна  політика: Підручник-К.: Знання, 2008. –  422 с.

2.Рогач  Ф. Щодо цілей валютно-курсового  регулювання в Україні//Економіст2009-№1

3.Офіційний  сайт Національного банку України/ www.bank.gov.ua

4.http://www.niss.gov.ua/Monitor/March/01.htm.