Проблеми доларизації економіки України

Проте, зважаючи на структуру основних мотивів  приходу іноземних банків в Україну, сприяння вирішенню проблем української  банківської системи не входить  у перелік їх інтересів. Натомість, саме наявність цих проблем в значній мірі визначає можливість отримання іноземними банками високих прибутків на українському ринку. Тому, як переконує світовий досвід, за відсутності виваженої стратегії відкриття внутрішнього ринку банківських послуг, розробленої з урахуванням інтересів України, наслідки приходу іноземного банківського капіталу можуть набути переважно негативного забарвлення, а саме:

- розширення  ресурсної бази фінансування  реального сектора вітчизняної  економіки не означає їх автоматичної переорієнтації до інноваційних галузей. За відсутності механізмів оптимального розподілу фінансових ресурсів підвищується ймовірність збереження викривленої валютної, строкової і галузевої структури банківського кредитування переважно високоприбуткових галузей (торгівлі, операцій з нерухомістю, галузей, пов'язаних із видобуванням і первинною переробкою мінерально-сировинних ресурсів), що веде до загострення структурних ризиків;

- підвищення  якості обслуговування і зниження  рівня процентних ставок за кредитами в умовах спрощеного доступу філій іноземних банків до ресурсів материнських структур, їх якіснішої технологічної і методологічної бази, великого досвіду маркетингових стратегій і технологій ризик-менеджменту, гнучкості підходів до питань кредитування населення створить нерівні умови конкуренції на фінансовому ринку України, що обумовить необхідність значних витрат вітчизняних банків на впровадження нових технологій та навчання персоналу, що зменшить їх фінансову стійкість; приведе до перерозподілу на користь іноземних філій ринку корпоративних клієнтів та встановлення зарубіжними банками контролю над найбільш ефективними сферами діяльності; підвищить залежність економічного розвитку України від інтересів іноземних банків;

- за  зменшення впливу внутрішніх шоків на стабільність функціонування банківської системи в умовах розширення можливостей іноземних філій вирішувати свої фінансові проблеми за рахунок материнської компанії зростає загроза неконтрольованого відтоку капіталу і фінансових ресурсів: можливість швидкого згортання діяльності, виведення кредитних ресурсів та інвестицій з України філій іноземних банків з метою мінімізації ризиків та фінансових втрат при одночасній слабкості національної частини банківського сектору спровокує колапс національної фінансової системи;

- за  збільшення об'ємів іноземних  інвестицій в економіку України,  підтриманих діяльністю іноземних  банків, в майбутньому слід очікувати  не менш потужного відпливу  капіталу у формі виведення  прибутків із відповідними негативними наслідками для стану платіжного балансу, вітчизняного валютного ринку, курсу української валюти.

Таким чином, завдяки розширенню присутності  іноземних банків в Україні інтенсифікується розвиток якісно нового фінансово-економічного середовища, головну роль в якому відіграватимуть іноземні банки та іноземна валюта. Це створює загрозу реалізації внутрішніх і зовнішніх стратегічних завдань, які стоять перед українською економікою. Відтак процес входження іноземного капіталу в український банківський сектор, особливо в умовах деформованого механізму розподілу фінансових ресурсів, має бути вкрай поступовим і регульованим державою. Раціональна стратегія державного управління процесом входження іноземних банків в Україну полягає в тому, щоб максимально інтегрувати їх в українську економіку, орієнтуючи на виконання пріоритетних національних завдань. У зв'язку з цим основним завданням має стати удосконалення механізмів розподілу ресурсів, та переорієнтація з використання адміністративних важелів стримування експансії іноземного банківського капіталу на зміцнення конкурентоспроможності української банківської системи шляхом максимальної компенсації відсутності у неї переваг, якими володіють іноземні банки.

У зв'язку з цим протягом трьох - п'яти років  має зберігатись режим обмеженої присутності іноземних банків у стратегічних сегментах українського ринку фінансових послуг, що передбачає:

- обмеження  здійснення іноземними банками  певних видів валютних операцій  боргового характеру і кредитування  окремих секторів економіки (зокрема, роботи з населенням);

- створення  механізмів регулювання напрямів  вкладень іноземних банків по  галузях економіки, наприклад,  залучення банків з іноземним  капіталом до співпраці із  державними фондами підтримки  певних секторів економіки;

- збереження  українських акціонерів в банках  з домінуючою іноземною власністю,  що унеможливить фактичне переміщення  за рубіж маркетингових, управлінських  та контрольних функцій відповідно  до загальноприйнятих принципів  захисту прав міноритарних акціонерів.

Основна увага державної політики має  бути приділена напрацювання нових  підходів із використанням широкого кола механізмів, що стимулюють капіталізацію  української банківської сфери  та розширюють її забезпеченість "довгими" ресурсами у національній валюті.

Світовий  досвід подолання низького рівня  капіталізації знає два альтернативні  підходи. За першого основним джерелом зростання капіталу банків є власний  прибуток в поєднанні з іноземним  капіталом. Цей підхід використовувався практично в усіх країнах Центральної і Східної Європи, що і привело до переважання іноземних акціонерів у капіталі банківських систем цих країн. Другий підхід ґрунтується на активізації державних заходів по нарощуванню капіталізації банків у нерозривному зв'язку з таким важливим системоутворюючим заходом як санація банків (таким шляхом ішли країни Західної Європи, Китай, Японія, Чилі та ін.).

Довідково:

- "Економічне  диво" післявоєнного відновлення  Західної Європи стало можливим завдяки розвитку механізму рефінансування комерційних банків під векселі промислових підприємств, які передисконтовувалися центральними банками цих держав.

- Стрімкий повоєнний підйом Японії був забезпечений дешевими кредитними ресурсами, що створювалися державною кредитно-фінансовою системою на основі довгострокових заощаджень населення. Уряд Японії підтримував банки через викуп у них проблемних боргів та надання особливих кредитів для ресурсного забезпечення визначених пріоритетів відповідно до задач структурної політики.

- Зростання економіки Китаю підтримується емісією кредитних ресурсів, що надаються державними банками під низький відсоток з метою модернізації підприємств.

На нашу думку, Україні слід орієнтуватися  на другий шлях розвитку банківської системи, який більшою мірою відповідає необхідності збереження її самостійності як незалежної держави із міцною банківською системою і сильною валютою.

Активізація участі держави у розвитку вітчизняної  банківської системи має відбуватися  шляхом:

1) Розробки механізмів використання потенціалу державних банків у стимулюванні капіталізації банківської системи, а саме:

- введення  в дію механізму купівлі акцій  комерційних банків державними  банками з одночасним передбаченням  шляхів їх подальшого продажу  за більш вигідною ціною;

- визначення  переліку подій, при настанні  яких допускається надання держбанками  або НБУ субординованих кредитів  комерційним банкам шляхом викупу  їх субординованих облігаційних  позик. 

2) Активнішого  використання механізмів державної  підтримки пріоритетних напрямів кредитування, передусім, інноваційно-інвестиційних проектів, суб'єктів малого підприємництва та розвитку іпотеки за орієнтації і дотримання пропорційності між темпами іпотечного кредитування та зростанням обсягів будівництва житла у спосіб:  

- безпосереднього  надання банкам довгострокових  позик під пільгові відсотки  або субсидування частини процентної  ставки за цими кредитами (погашення  різниці між відсотковою ставкою  за кредитами комерційних банків  та дисконтною ставкою НБУ);

- присвоєння  цим кредитам меншого ступеня  ризику;

- зменшення  виплат банку до фонду обов'язкового  резервування або відрахування  до бюджету пропорційно частці  зазначених кредитів у кредитному  портфелі;

- розвитку  механізмів страхування, внесення  застави і надання державних гарантій за кредитами за рахунок бюджетних коштів за допомогою створення Агентства надання застави і гарантій;

- введення  державних гарантій виключно  або в більшому обсязі по  гривневих внесках фізичних осіб  з метою підвищення привабливості гривневих заощаджень.

3) Розробки  державної програми фінансового  оздоровлення банків шляхом їх  реструктуризації і санації через  створення спеціалізованих державних  фінансових інститутів, у тому  числі для очищення балансів  комерційних банків від проблемних інвестиційних та інноваційних кредитів у спосіб:

- списання  їх в тій або іншій пропорції  з балансу комерційних банків  за рахунок коштів державного  бюджету; 

- переоформлення  їх в державний борг шляхом  обміну державних облігацій на  акції підприємств-боржників;

- надання  банку додаткових фінансових  ресурсів з бюджетних коштів  за умови його активної участі  у процесі реструктуризації підприємства.

Разом з тим, для забезпечення комплексного підходу до вирішення проблеми зміцнення  конкурентних позицій вітчизняних банків і переорієнтації їх на переважне використання ресурсів у національній валюті велика увага має бути приділена реалізації таких невідкладних завдань:

- перетворенню  механізму рефінансування в реально  діючий інструмент забезпечення  комерційних банків ресурсами в національній валюті, у тому числі, завдяки розвитку рефінансування комерційних банків під заставу векселів виробничих підприємств, що передбачає організацію державного моніторингу платоспроможності великих і середніх підприємств та контролю за прозорістю їх емісійної політики;

- підвищенню  ліквідності і глибини національного  валютного ринку та його строкового  сегменту, що потребує скасування (або суттєвого зменшення) збору  до Пенсійного Фонду при обміні  валюти і встановлення обґрунтованих меж допустимих коливань валютного курсу, в разі порушення яких активізуватиметься механізм стягування податку на валютні операції;

- розширенню  можливостей капіталізації за  рахунок розміщення банківських  акцій серед юридичних і фізичних  осіб, вилучення з бази оподаткування кредитних установ суми, що використовується на капіталізацію;

- раціональному  використанню заходів прямого  обмеження активно-пасивних операцій  банків в іноземній валюті  шляхом встановлення лімітів  на позики та депозити в  інвалюті, у т.ч. з нерезидентами, запровадження податків на посередництво в іноземній валюті;

- врегулюванню  питання щодо активнішого запровадження  у банківську практику безвідзивних  внесків, які можна отримати  до закінчення контрактного терміну  лише за умови сплати комісійних за дострокове вилучення, що відповідає світовій практиці і дозволить українським банкам підвищити якість управління ліквідністю за рахунок кращого збалансування валютної та строкової структури залучених і розміщених коштів;

- поширенню  інструментів хеджування валютних і кредитних ризиків розвитку, механізмів перенесення банківських ризиків, зокрема, сек'юритизації іпотечних та інших  

Розділ 2. ДОСВІД РОСІЇ ТА КИТАЮ ЩОДО ОБМЕЖЕННЯ  ДІЯЛЬНОСТІ ІНОЗЕМНИХ БАНКІВ

На відміну  від більшості країн ЦСЄ, які у минулому десятиріччі відкрили свої фінансові системи іноземним інвесторам, Росія не поспішає лібералізувати процес відкриття філій іноземних банків, незважаючи на розвиток своїх відносин із СОТ. Нині загальна частка іноземного капіталу в російській банківській системі складає 14,4 %, і уряд Росії прогнозує, що у найближчі 5-7 років вона зросте до 25-35 %. У 2006 р. темпи приросту внесків фізичних осіб, розміщених в банках з іноземним капіталом, перевищували середні показники по банківському сектору.