Прибуток комерційного банку і чинники, що його визначають

Відповідно  до діючої методики, комерційні банки  визначають прибуток або збитки від  своєї діяльності раз в квартал, в останній операційний день кварталу. Протягом кварталу прибутки і витрати враховуються наростаючим підсумком. Розподіл прибутку банку здійснюється по підсумкам діяльності за рік відповідно до рішення загальних зборів акціонерів (пайовиків) банку.

Прибуток комерційних банків оподатковується  згідно Закона  "Про оподаткування прибутку підприємств" по ставці  30 %.

Після сплати податків і штрафів, що накладаються податковою інспекцією, Національним банком України  і іншими органами  з прибутку банку проводяться відрахування в його резервний фонд в розмірі не менш ніж  5 % прибутку, що залишається в розпорядженні банку. Потім  здійснюються відрахування в фонди економічного стимулювання банку, на добродійні і спонсорські заходи, на виплату винагород керівництву банку. З суми, що залишилася виплачуються дивіденди акціонерам (пайовикам). Якщо і після цього залишається нерозподілений прибуток, він може бути направлений на індексацію акцій (паїв) або ж на приріст капіталу банку.

Збитки банку  по підсумкам діяльності за рік покриваються за рахунок резервного фонду, а при його недостатності -  за рахунок зменшення капіталу.

При збитковій  діяльності банку акціонерами (пайовиками) або Національним банком України  вирішується питання про доцільність  його подальшого функціонування  : збереження, реорганізація або ліквідація.

Прибуток є  найважливішим показником оцінки діяльності комерційних банків. Він використовується аналітиками для визначення рейтингів  банків на основі їх балансів [3].

 

 

 

 

 

 

 

 

2 Показники оцінки фінансових результатів діяльності комерційного банку

 

2.1  Основні методики  оцінки доходів

 

          Для оцінки доходів та видатків, необхідно спочатку визначити питому вагу груп доходів та видатків в загальній сумі доходів та видатків. Для цього ми розносимо доходи та видатки по вищезазначених групах та визначаємо їх питому вагу в валових доходах та витратах.

Зростання процентних доходів переважно може відбуватися  внаслідок двох факторів:

збільшення  середніх залишків за виданими кредитами;

підвищення  середнього рівня застосовуваної процентної ставки за кредит.

Вплив першого  фактору на одержання банком доходу може бути визначений формулою:

DVP = (V1 – V2)*r1,

в якій V2 — середні  залишки за виданими кредитами в  періоді, що аналізується;

V1 — те ж  саме в попередньому періоді;

r1 — середній  рівень процентної ставки в  попередньому періоді.

Наприклад, якщо брати доходи по Приватбанку станом на 01,10,98р, можна зробити наступні розрихунки:

V1 =  855,920

V2 = 840.6

r1= 0.55

DVP = 15.32 * 0.55 = 8.426

Виміряти вплив  зміни середнього рівня процентної ставки на дохід банку можна згідно із формулою:                                      

DRr=(r2 – r1 )*V1,

в якій r2 — середній розмір процентної ставки, що береться за користування кредитом у періоді, який аналізується;                          

r1 — середній  розмір процентної ставки, що  є платою за користуван кредитом  у попередньому періоді;                                   

V1 — середні  залишки за виданими кредитами  в попередньому періоді.

По Приватбанку  розрахунки будуть мати такий вигляд:

DRr=(0,6 – 0,55 )* 855,920 = 42,796

Вплив обох факторів на динаміку банківського доходу можна виразити за допомогою  формули:                                         

DP=DPV*DRr.

По Приватбанку: DP = 8.426*42,796=360,59

Проведений  аналіз дає фінансовому менеджерові можливість здійснювати кількісну оцінку того, який з двох факторів (середні залишки за виданими кредитами чи середній розмір процентної ставки) більшою мірою відобразиться в процентному доході.                                   

Наступний етап аналізу — якісний. Він дає  змогу з'ясувати причини, що викликають зміни вказаних факторів.    

Збільшення  середніх залишків за виданими кредитами  зумовлено такими факторами:

1. Загальним  зростанням позичкових активів  у періоді, що аналізується порівняно з відповідним періодом минулого року чи попереднім періодом.

Темп зростання  (Т) дорівнює: позичкові  активи цього періоду поділені на активи минулого періоду.

В Приватбанку цей показник дорівнює 1,02

Якшо Т > 1, то можна вважати, що діяльність комерційного банку була позитивною, якшо Т < 1, то негативною.

Сповільнення  темпів зростання означає для  банку втрату його позицій і тіснення його з ринку внаслідок зниження фінансової стійкості.

2. Збільшенням  питомої ваги позичкових активів,  що приносять дохід у вигляді процентів, сукупних активів.                             

А — позичкові  активи, поділені на загальну суму активів. Якщо буде одержаний результат, за яким А > 0,80, то можна зробити висновок щодо позитивної оцінки діяльності банку, якщо А < 0,80, то банку необхідно поліпшити структуру активів у бік зростання позичкових активів.

(132,400 + 855,920)/ 1614,262 = 0,612243,

тобто Приватбанку  необхідно поліпшити структуру  активів.

Одержаний показник доцільно зіставити з аналогічним  показником переднього періоду.                                             

В Приватбанку  цей показник за попередній рік дорівнював 0,7824, тобто структура активів  в порівнянні з попереднім роком  погіршилася.

Зростання середнього рівня процентної ставки за кредитними операціями може бути зумовлено:

— підвищенням  загального рівня процентної ставки на кредитному ринку (зовнішній фактор, що не залежить від діяльності банку);

— структурою кредитного портфеля, тобто збільшенням питомої  вага ризикових кредитів у кредитному портфелі банку, наданих під високі проценти (кредити без забезпечення чи гарантій, бланкові кредити);   

• збільшенням прострочених кредитів, за якими клієнти платять проценти, що істотно перевищують базовий (середній) рівень.  

 Зростання  середнього рівня позичкового процента, зумовлене підвищенім частки високоризикових кредитів і простроченою заборгованістю, потребує поглибленого додаткового аналізу з метою забезпечення ліквідності яансу й фінансової стійкості банку.

Наступний етап аналізу процентних доходів полягає в дослідженні  їхньої структури. В цілому серед  українських банків останніми роками спостерігається тенденція зниження частки процентних доходів в їхньому  загальному обсязі. При цьому непроцентні  доходи збільшуються переважно за рахунок розширення обсягу касово-розрахункового обслуговування. З одного бо це явище позитивне, бо свідчить про розширення кількості клієнтів, збільшення кількості послуг за розрахунково-касовим обслуговуванням. З іного боку, ці цифри також свідчать про нерозвиненість в Україні ринку послуг взагалі і факторингових, лізингових, трастових, які посідають істотне місце в діяльності західних банків, зокрема.

В аналізі та управлінні процентними доходами, на наш погляд, слід виходити з деяких висновків.

По-перше, зростання  надходжень процентів за короткостроковими, позиками порівняно з довгостроковими  в умовах інфляції слід розцінювати  позитивно, тому що лише короткострокові  й надкороткострокові вкладення  можуть виявитися ефективними і  визначити швидкість знецінення національної грошової одиниці.

По-друге, з точки  зору перспективи не можна повністю відмовитися довгострокових позик, які найбільшою мірою зазнають негативного  впливу інфляції. Участь банку в  довгострокових проектах може в майбутньому принести значні доходи, що окупить теперішні втрати. За довгостроковими позиками доцільно встановлювати "плаваючу" процентну ставку. Оптимальна частка процентів, що надходить за довгостроковими позиками, в загальному обсязі процентних доходів, очевидно, не повинна перевищувати 15%  для банків, які не займаються інвестиційною діяльністю.                 

По-третє, питома вага надходжень за простроченими позиками в загальному обсязі процентних доходів  не повинна перевищувати 2—3%. Якщо і  рівень не витримується, то його перевищення можна кваліфікувати як сигнал про незадовільний стан якості кредитного портфеля банку і можливу загрозу для ліквідності й фінансової стійкості банку.

По-четверте, зростання  доходів від міжбанківських кредитів свідчить про спеціалізацію банку на міжбанківських операціях. Міжбанківські позики - істотне джерело надходження процентів, але менш дохідне, ніж короткості кові позики комерційним структурам, які одночасно є і ризиковішими.

Аналізові процентних витрат передує розрахунок відносних показників, що дають змогу оцінити середній рівень дохідності кредитних операцій у цілому і кожної окремої групи кредитів.  (табл. 2.1.1)

 

 

 

Таблиця 2.1.1 - Рівень дохідності кредитних операцій 

 

Процентні доходи (валові) / середні залишки за всіма позичковими рахунками

Одержані проценти за короткостроковими позиками / середні  залишки за досліджуваною групою кредитів

Проценти, одрежані за довгостроковими позиками / середні  залишкуи за довгостроковими позиками

Проценти, одержані за факторингом / середні залишки за факторингом

 

Динаміка показників у таблиці дає змогу оцінити, за рахунок яких кредитних операцій досягнуте зростання процентних доходів. Тут доцільно зосередити увагу  на найдохідніших кредитах, але не на шкоду ліквідності свого балансу. При розрахунку дохідності всіх кредитних операцій банк може оріентуватися на рівень 12—13%, прийнятий в американській практиці.

Здійснений  аналіз процентних доходів показано на схемі 2.1.1:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема 2.1.1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В умовах високої інфляції можливості зростання доходів обмежені за рахунок процентів за наданими кредитами. Наскільки банк активно використовує інші джерела одержання доходів, показує аналіз структури непроцентних доходів у динаміці.

Фінансисти  банку мають зробити програму розширення спектра платних послуг та інших нетрадиційних операцій, зокрема таких, як:

— подання консультаційної  допомоги;

— посередництво  в розміщенні цінних паперів своїх  клієнтів;

— надання гарантій, поручництв;

— участь у прибутках  тощо.

Формування валових доходів банків можна виразити у вигляді залежності, зображеної на схемі 2.1.2

Схема 2.1.2

 

 

 

 

 

 

Узагальнюючим показником дохідності комерційного банку є середня  величина доходу на одного працівника, що розраховується шляхом ділення валового доходу на фактичну чисельність банківських працівників.     

Таким чином, на зростання валових доходів банку  впливають:

— підвищення рівня  дохідності кредитних операцій (процентні  доходи);

• збільшення частки "працюючих" активів, тобто тих, що приносять дохід, у сумарних активах (оптимальний рівень має бути не нижчий за 85%.

До активів, що приносять дохід, належать:

короткострокові позики (за винятком безкоштовних кредитів); довгострокові  кредити;

кредити іншим банкам;

 цінні папери, паї, акції, заборгованість за факторингом;

кошти, перераховані підприємствами для участі в їхній господарській  діяльності.

Визначити дохідність банку за активами можна, застосувавши формулу 

D = A0 / A1,

в якій А0 — активи, що приносять дохід (середні залишки);

А1 — сумарні  активи (середні залишки).

Якщо розраховувати  показник, спираючись на данні по Приватбанку  станом на 01,10,98, ми получимо наступні результати:

D = (132,400+855,920+139,535)/ (127,063+294,241+65,108)= 2,318724,[1,4].

 

2.2 Оцінка видатків

 

 План рахунків комерційного банку передбачає поділ операційних витрат на декілька груп, для яких відкриваються самостійні балансові рахунки другого порядку: відсотки, сплачені за притягнуті кредити (рах.  70201), відсотки, сплачені юридичним особам по запозичених засобах (рах.  70202), відсотки, сплачені фізичним особам по депозитах (рах.  70203), витрати по операціях із цінними паперами (рах.  70204), витрати по операціях з іноземною валютою (рах.  70205), інші витрати (рах.  70209).

Витрати на утримання апарата керування враховуються на рахунку 70207, а штрафи, пені і неустойки - на рахунку 70208.

Таким чином, нова система урахування дає більш  детальне угруповання витрат по якісній  ознаці, дозволяє розділити процентні  і безпроцентні витрати, тобто забезпечує більш повну інформацію про діяльність банку.