Позичковий процент та його роль у розвитку економіки

 
 

                                                                             
 
 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

  „Позичковий процент

та  його роль у розвитку економіки” 

                                                                                      
 
 
 

                                                                                                                                            
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Львів

2010

ЗМІСТ 

Вступ                                                                                                                      3 

1. Економічна  суть позичкового процента, його функції  та роль                  4
2. Норма позичкового процента, державне регулювання та фактори його диференціації                                                                                                   9
3. Динаміка процентних ставок комерційних банків в Україні                      16

 

Висновки                                                                                                               25

Список використаної літератури                                                                        26

Додатки                                                                                                                 27

 

Вступ

      Відсоткові  ставки як один із фундаментальних економічних індикаторів постійно є об'єктом економічного аналізу як основоположників сучасних економічних шкіл, так і українських економістів.

     Економічна  природа позичкового процента обумовлена існуванням товарного виробництва  та пов’язаних з ним кредитних відносин. За призначенням позичковий процент, з одного боку, відображає ефективність використання позичкового капіталу; з іншого боку, він повинен забезпечувати доходи банку, компенсувати його витрати. В умовах ринкової економіки суть його розглядається більшістю економістів як ціна капіталу, взятого у кредит.

     Виробничі відносини визначають соціально-економічну природу процента. В умовах ринкової економіки його сутність полягає  в тому, що позичковий процент є  платою за користування позичковим капіталом, його ціною. При цьому між кредитором і позичальником відносно величини процента, строків і методів його сплати виникають певні економічні відносини, тому процент є економічною категорією.

     Метою дослідження теми даної курсової роботи є вивчення природи і сутності позичкового процента та виявлення реальних факторів, що впливають на динаміку рівня відсоткових ставок за кредитними операціями комерційних банків України.

     Завданнями  роботи є:

• вивчення теоретичних матеріалів, в яких розкритий зміст даної теми;
• дослідження факторів впливу на диференціацію відсоткових ставок;
• аналіз динаміки рівня відсоткових ставок комерційних банків;

      Методологічною  основою, яка послужила для написання  курсової роботи є праці таких  вчених та дослідників, як Гальчинський А. С., Савлука М.І., Щетинін А.І., Івасів. Б.С., Ковальчук К. та інші.

 

1. Економічна суть  і види позичкового процента, його функції та роль

     Позичковий  процент або процент за кредит (лат. pro centum – на сто) – це плата яку отримує кредитор від позичальника за надані в позику гроші чи матеріальні цінності.

     Суть  процента як економічної категорії  полягає в тому, що він становить  частину прибутку, котру позичальник  сплачує за взятий у кредит грошовий капітал, тобто процент – це ірраціональна  ціна позичкового капіталу.

       Економічна природа позичкового процента зумовлена існуванням товарного виробництва та пов’язаних із ним кредитних відносин. За призначенням позичковий процент, з одного боку, відображає ефективність використання позичкового капіталу; з іншого – він має забезпечувати доходи банку, компенсувати його витрати [5, с. 273]. Найпоширенішою є позиція економістів класичного напрямку теорії грошей, за якою позичковий процент розглядається як ціна капіталу, взятого у кредит. Логіка такого визначення проста: враховуючи те, що підприємець виступає покупцем капіталу – товару, то й процент, виплачуваний ним позичальнику, представляє ціну цього капіталу.

     Економісти  неокласичної школи дають інше тлумачення позичкового процента. Його суть розглядається  як плата за жертву чи за збереження й відмову власника грошей негайно використати їх на придбання певних цінностей. Як писав австрійський економіст Е. Бем-Баверк, позичковий процент є результатом більш високої оцінки поточних потреб, аніж майбутніх. У цьому випадку величина процента визначається на базі суто психологічних чинників, як різниця в ціні між теперішніми та майбутніми благами. При цьому останні у зв’язку з невизначеністю перспектив економічного розвитку оцінюють нижче від теперішніх [2, с.179].

     У цьому ж методологічному ключі розглядав природу відсотка і Дж. М. Кейнс. Він визначав його суть як “плату за розставання з ліквідністю”. В теорії Дж. М. Кейнса формування процента регулюється дією провідного психологічного закону, за яким люди віддають перевагу грошам як найбільш ліквідній формі багатства. Звідси процент є оплачувана власникові капіталу компенсація за тимчасове розлучення з тимчасовою формою багатства. Величина позичкового процента за Кейнсом залежить від двох чинників: 1) вона прямо пропорційна “перевагам ліквідності”; 2) обернено пропорційна кількості грошей, що знаходяться в обігу [6, с. 232].

     В економічній теорії є й інші підходи  до визначення природи позичкового  процента. Кожен з них, як і при  аналізі суті капіталу, відображає різні аспекти функціонування цього економічного феномена. Зокрема сутність, походження і роль позичкового процента розглядали такі вчені-економісти як У. Петті, А. Тюрго, А. Сміт, У. Джевонс, Ж. Сей, Т. Мальтус, І. Фішер, Н. Сеніор, Менгер та інші [8, 358-362].

     Водночас, звертаючи увагу на визначення процента, слід враховувати і такі принципові положення, які поглиблюють розуміння змісту цього поняття. Взагалі позичковий процент являє частину прибутку, котру позичальник сплачує за взятий у позику грошовий капітал. Його джерелом є прибуток, що його одержує підприємець у процесі продуктивного використання позичкового капіталу. Зазначений прибуток розподіляється між самим підприємцем і його кредитором. Перший стримує підприємницький дохід, другий – позичковий процент. Пропорція розподілу прибутку на ці дві частини залежить від рівня конкуренції на позичковому ринку – попиту і пропозиції на позичковий капітал [2, с. 180].

     Сутність  позичкового процента повніше розкривається  у виконуваних ним функціях. Основними функціями позичкового процента є розподільча функція та функція збереження.

  Щодо  розподільчої функції, то прибуток, отриманий позичальником з використанням позичкового капіталу, розподіляється на дві частини — позичковий процент і підприємницький дохід. Пропорція такого розподілу обумовлюється дією перелічених вище факторів і закріплюється кредитною угодою. Причому сплата і розмір позичкового процента мають імперативний характер, тобто його сплати в обумовленому розмірі не можна уникнути. Значить, позичальникові належить лише та частина прибутку, яка залишиться після сплати процентів кредитору.

  Банки як установи, що торгують грошима, здійснюють певні витрати на проведення своїх  операцій, які покривають за рахунок  власних доходів. Тому вони не можуть платити за кредити, надані їм підприємствами, організаціями, установами, населенням у вигляді залишків коштів на поточних рахунках або строкових депозитах чи вкладах, а також іншими банками, більше або стільки ж, як стягують самі. Процентна ставка за кредитні ресурси, що її сплачують банки, як правило, нижча від ставок за кредити, що їх надають банки, на розмір маржі.

     Маржа (від фр. marge край) — різниця між процентними ставками за наданий кредит і за залучені ресурси. Розмір маржі залежить від фінансового стану позичальника, строку кредиту, темпів інфляції, процентної ставки, яка сплачена за залучені кредитні ресурси, тощо, і може бути постійним або змінним протягом терміну існування кредитних відносин між сторонами кредитної угоди. Інколи її розмір може обмежуватись центральним банком країни.

  Розподільна функція процента змушує позичальника раціонально використати надані йому кредитором у тимчасове користування кошти, щоб не тільки їх повернути, а й отримати додатковий дохід. Цього доходу має вистачити на сплату процентів і одержання власного прибутку, заради якого позичальник вступив у кредитні відносини.

  Функція збереження позичкового  капіталу полягає в тому, що з допомогою процента кредитору забезпечується повернення від позичальника як мінімум вартості, рівноцінної тій, що була надана в кредит. Особливо дія цієї функції проявляється в періоди високих темпів інфляції. Адже інфляція породжує процентний ризик — небезпеку втрат: у кредиторів — унаслідок зниження номінальних і реальних процентних ставок за кредити відносно темпів інфляції, у боржників — при їх підвищенні. Процентний ризик банків виникає і в разі перевищення процентних ставок, що сплачуються ними за залучені кредитні ресурси, над ставками за наданими позичками. Тому під час інфляції процентна ставка за користування позичками зростає. У такий спосіб кредитор перекладає ризик знецінення позичкового капіталу на позичальника, а через нього — на все суспільство, адже сплачені підвищені проценти позичальник спробує відшкодувати шляхом підвищення цін на свої товари.

  Щоб запобігти втратам або хоч зменшити ризик, банки в період інфляції застосовують такі способи: вводять плаваючі процентні ставки за кредит, які змінюються з урахуванням темпів інфляції, тобто переглядаються або через невеликі періоди — щомісячно чи щоквартально, або ж зі зміною центральним банком базової процентної ставки (ставки рефінансування), або ж зі зміною темпів інфляції; намагаються надавати не середньо- або довгострокові кредити, а переважно короткострокові; надають кредити не під проценти, а з умовою участі в прибутку від прокредитованого заходу тощо.

  Функції процента визначають його роль у суспільстві. Насамперед процент сприяє більш ефективному використанню кредиту, зміцненню комерційного або господарського розрахунку. Адже повернути позичку і сплатити проценти легше тому, хто отримає більший прибуток від прокредитованого проекту. Неефективні проекти просто відсікаються. Водночас процент збільшує доходи банків, сприяючи зміцненню їх стійкості.

  Процент сприяє й більш ефективному використанню суб’єктами господарювання своїх власних грошових коштів. Тримаючи їх у банку на поточному чи депозитному рахунку, вони мають можливість отримати додаткові доходи. Певною мірою це полегшує для них можливість користування банківськими кредитами, а часто ще й на пільгових умовах, бо кожен комерційний банк заінтересований у клієнтах, які забезпечують його грошовими ресурсами.

  Велику  роль відіграє процент у стимулюванні населення вкладати свої заощадження в банки. По-перше, отриманий процент захищає ці заощадження від знецінення внаслідок інфляції. По-друге, процент на вклади є додатковим доходом населення. Вища процентна ставка за строковими вкладами стимулює вкладників розміщувати свої заощадження в банках на тривалі строки, відповідно зростають можливості банків надавати більше середньо- та довгострокових кредитів на розвиток економіки чи на підвищення життєвого рівня населення.

  Водночас  високі процентні ставки, які вже  тривалий час застосовуються в Україні (навіть за значного зниження у 2001—2002 рр. базової процентної ставки Національним банком України), не дають можливості багатьом суб’єктам господарювання користуватись банківськими кредитами. Це стримує розвиток економіки, подолання платіжної кризи. Підприємства, які все ж таки користуються цими кредитами, високі проценти відносять на собівартість продукції, яку вони випускають, а це часто робить її неконкурентоспроможною не тільки на світовому, а й на національному ринку [3, с. 418-420].

 

   2. Норма позичкового процента, державне регулювання та фактори його диференціації

      Процент завжди має свій певний розмір, але в практиці кредитних відносин зазвичай користуються його відносним вираженням, що визначається через норму відсотка. Вона являє собою відношення суми грошей, виплачених у вигляді процента, до суми грошей, відданих у позику. Це відношення розраховується за певний період, але найчастіше за рік [11, с. 271-272]. Річну норму процента можна визначити за формулою:

     Норма процента = річний дохід на позичений капітал   × 100%

                                                          сума кредиту

     Норма процента знаходиться у певній залежності від норми прибутку. Вважається, що норма процента може коливатись від нуля (мінімальна межа) до середньої  норми прибутку (максимальна межа). Мінімальну межу норми процента точно  визначити не можливо, але вона не повинна дорівнювати нулю бо інакше надання кредиту втрачає всякий сенс для кредитора. Вона також не може бути вищою за норму прибутк оскільки тоді отримання кредиту втрачає сенс для позичальника.