Поняття грошового обороту, його економічна основа, основні суб'єкти та ринки, які він обслу. Споживчий кредит

ЗМІСТ 

     1. Теоретична частина                                                                                              3

     1.1 Поняття грошового обороту, його економічна основа, основні суб'єкти    

     та ринки, які він обслуговує.                                                                                   3

     1.2 Споживчий кредит                                                                                             10

     2. Аналітична частина                                                                                             19

     Список  використаної літератури                                                                            24 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

     1.1 Поняття грошового обороту, його економічна основа, основні суб'єкти та ринки, які він обслуговує.

     Серед понять, що характеризують грошові  відносини в суспільстві, провідне місце займають грошовий оборот, грошовий обіг, фінанси, кредит, маса грошей, швидкість  обігу грошей. Якщо останні чотири з них знайшли в літературі досить повне й однозначне тлумачення, то поняття грошового обороту і грошового обігу досі залишаються дискусійними. Дискусії ведуться щодо сутності цих понять, їх взаємозв'язку, сфер використання тощо.

     У багатьох виданнях грошовий оборот трактується як сукупність усіх грошових платежів у народному господарстві. Таке визначення має той істотний недолік, що фіксує лише кількісний бік грошового обороту, його результативний аспект. Сутність же його як руху грошей у процесі відтворення залишається поза увагою. Цей недолік спричиняє формальний підхід і до визначення поняття грошового обігу, який трактується лише як готівкова сфера грошового обороту.

     Уперше  визначення грошового обороту і  грошового обігу з відтворювальних  позицій було дано в першому виданні цього підручника, що був опублікований у 1992р. Такий підхід підтримали автори фундаментального російського підручника "Деньги, кредит, банки", виданого за редакцією О. І. Лаврушина в 1998р. Проте відтворювальна позиція у трактуванні грошового обороту в підручнику російських авторів не була послідовною, й у визначенні грошового обігу автори повернулися до формальних ознак, звівши його лише до обороту готівки на тій підставі, що лише готівка здійснює обіг поза банками. Насправді рух грошей при реалізації цінностей однаково здійснюють як готівкові, так і безготівкові гроші, переходячи від одного учасника сфери обігу до іншого. Відмінність лише в тому, що готівка переміщується з рук платника в руки одержувача, а безготівкові гроші переміщуються з рахунку платника на рахунок одержувача. Але ця відмінність не змінює сутності явища грошового обігу, що обслуговує реалізацію реальних благ.

     У ринковій економіці суспільне виробництво  має товарну форму, що зумовлює двоякий  вираз руху валового сукупного продукту - натурально-речовий та грошовий. У процесі відтворення рух вартості в цих двох виразах проявляється як два самостійні процеси - як рух продуктів і як рух грошей чи грошових доходів. Проте вони нерозривно пов'язані, у них спільна субстанція - вартість сукупного продукту. Гроші базуються на цій вартості, вона визначає реальну цінність маси грошей, що перебуває в обороті, незалежно від її номінальної величини. Водночас рух грошей обслуговує переміщення цієї вартості в процесі відтворення, окремі грошові операції суб'єктів економічних відносин спричинюють відповідне переміщення між ними реальної вартості, тобто мають реальний економічний зміст.

     Процес  суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є і  рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі цей процес безперервного руху грошей між суб'єктами економічних відносин у суспільному відтворенні являє собою грошовий оборот.

     Грошовий  оборот - явище макроекономічного  порядку. Він обслуговує кругооборот  усього сукупного капіталу суспільства  на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Тому нерідко його називають сукупним грошовим оборотом.

     Через авансування грошей на придбання  засобів виробництва і оплату робочої сили капітал спрямовується  у сферу виробництва і забезпечує виготовлення валового національного продукту. Через оплату виготовленої продукції та послуг гроші обслуговують реалізацію національного продукту і вивільнення суспільного капіталу в грошовій формі. У процесі використання грошової виручки від реалізації продукції та послуг здійснюється розподіл вартості національного продукту між власниками факторів виробництва (кредиторами, акціонерами, найманими працівниками) та державою, якій належать установлені податки. В усіх економічних суб'єктів формуються грошові доходи, за рахунок яких вони спрямовують капітал у сферу споживання - виробничого та особистого. Тим самим забезпечується новий цикл суспільного відтворення.

     Грошовий  оборот як макроекономічне явище  слід відрізняти від обороту грошей у межах кругообороту окремого індивідуального капіталу, тобто на мікрорівні. В останньому випадку гроші є однією з функціональних форм капіталу, його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. У цьому випадку гроші являють собою капітал, вони вимагають для себе відповідної норми прибутку (доходу) подібно до інших форм капіталу. Чим більшою масою грошей володіє даний індивідуальний власник, тим він багатший, тим більші його можливості "заробити" прибуток чи дохід.

     Зовсім іншу роль відіграють гроші в сукупному грошовому обороті. Тут вони функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу. Тому їх масу в обороті не можна вважати частиною багатства країни, тобто її зростання не збільшує сукупного капіталу суспільства подібно до капіталу окремого індивіда. Якби грошова маса, що перебуває в обороті, раптово збільшилася вдвічі, то загальний обсяг багатства країни не тільки не збільшився, а міг би навіть зменшитися у зв'язку зі зростанням витрат на виготовлення додаткових грошей чи провокуванням інфляції їх випуском в оборот.

     Цього положення не змінює той факт, що значна частина маси грошей, яка  обслуговує сукупний оборот, капіталізується  і перетворюється в позичковий капітал. Капіталізація частини грошової маси сприяє прискоренню реалізації сукупного валового продукту, а отже - збільшенню його обсягу, тобто зростанню суспільного багатства, але самі гроші на макрорівні в таке багатство не перетворюються. Завдяки капіталізації гроші в межах наявної маси швидше передаються від одного економічного суб'єкта до іншого, ніби швидше "тасуються", але якісно вони не змінюються, залишаючись лише віддзеркаленням реального багатства.

     Сукупний  грошовий оборот і оборот грошей у  межах індивідуального капіталу істотно відрізняються також механізмами формування грошової маси, необхідної для їх обслуговування.

     Грошові кошти, необхідні для обслуговування кругообороту індивідуального капіталу, значною мірою вже є в розпорядженні  відповідного власника, тобто це його власні кошти. Якщо ж їх недостатньо, то додаткові кошти мобілізуються на грошовому ринку. Грошовий ринок займає важливе місце в кругообороті індивідуального капіталу, з нього починається оборот грошей, що обслуговує індивідуальний капітал, на ньому й завершується кожний окремий цикл його кругообороту. Частина грошового доходу кожного економічного суб'єкта спрямовується на погашення боргів і повертається на грошовий ринок. Інша частина, що становить тимчасово вільні кошти, спрямовується на грошовий ринок як ресурс для кредитування інших суб'єктів.

     Сукупний  грошовий оборот обслуговується переважно  теж за рахунок наявної в обороті  грошової маси, тобто тих грошей, які є в розпорядженні окремих  економічних суб'єктів. Грошовий ринок  перетворюється у внутрішній елемент  цього обороту і забезпечує перерозподіл наявної грошової маси з метою прискорення її обігу і найповнішого забезпечення потреб обороту в грошах у межах наявної їх маси. Завдяки грошовому ринку значно посилюється еластичність грошового обороту, зростає здатність даної маси грошей обслужити зростаючі обсяги обороту.

     Проте вказані можливості грошового ринку  не безмежні, і неминуче виникають  потреби в поповненні обороту  додатковою масою грошей. На відміну  від кругообороту індивідуального  капіталу, ці потреби можуть бути задоволені лише за рахунок додаткової емісії грошей.

     Потреби в додатковій емісії можуть бути зумовлені  кількома факторами:

     * зростанням обсягів валового  національного продукту, для реалізації  яких банківська система повинна  розширювати кредитування суб'єктів  обороту;

     o зростанням чистого імпорту (перевищенням  імпорту над експортом);

     * зниженням перерозподільної функції  грошового ринку, внаслідок чого  наявна грошова маса буде повільніше  обертатися і не зможе забезпечити  всі потреби обороту;

     * іншими чинниками, що можуть уповільнити швидкість руху грошей по каналах обороту.

     В усіх цих випадках додатково випущені гроші надходять у сукупний оборот через грошовий ринок, що відповідає їх кредитній природі та забезпечує відповідність емісії потребам обороту.

     З усього сказаного випливає висновок, що сукупний грошовий оборот не є механічною сумою оборотів грошей у межах індивідуальних капіталів, а являє собою самостійне економічне явище, безпосередньо пов'язане з процесом суспільного відтворення в цілому. Це одне з найбільш широких, абстрактних і узагальнених явищ економічного життя суспільства.

     Суб'єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні валового суспільного продукту. Це всі підприємства (промисловості, сільського господарства, транспорту, зв'язку, будівництва, торгівлі, комунального господарства тощо), усі державні, громадські, комерційні установи та організації, банки та інші фінансово-кредитні установи, все населення, що самостійно одержує та витрачає грошові кошти. Усі вони на певних підставах одержують грошові доходи, витрачають чи зберігають їх і цим впливають на економічні процеси та стають економічними суб'єктами суспільства.

     Якщо  абстрагуватися від відтворювального аспекту, то грошовий оборот можна уявити просто як безперервний процес переміщення грошей у функціях засобів обігу і платежу між окремими його суб'єктами. Це, зокрема, переміщення грошей між:

     * окремими підприємствами та організаціями;

     * підприємствами та організаціями  і населенням;

     * окремими фізичними особами;

     * комерційними банками і підприємствами  та організаціями;

     * комерційними банками і населенням;

     * окремими комерційними банками;

     * комерційними банками і центральним  банком;

     * небанківськими фінансово-кредитними  установами різного призначення, з одного боку, і підприємствами, організаціями та установами - з іншого;

     * небанківськими фінансово-кредитними  установами різного призначення  і банками;

     * окремими небанківськими фінансово-кредитними  установами різного призначення.

     На  кожній із цих ділянок можуть мати місце зустрічні грошові вимоги між суб'єктами обороту, що створює  можливість їх взаємного погашення (заліку). Залік зменшує обсяг  грошового обороту і потребу  в реальних грошах для його обслуговування.

     Кожний економічний суб’єкт участвує в грошовому обороті двояко як одержувач певних грошових доходів і як особа, що витрачає одержані доходи. Поскільки витрачання грошових коштів одним суб’єктом неминуче призводить до одержання доходу іншим суб’єктом і навпаки, грошовий оборот можна розглядати як процес обороту грошових доходів. Доходний підхід до розуміння грошового обороту надає його змісту певну конкретність та більшу визначеність. Адже кожний доход, навіть самий незначний, має під собою конкретні економічні чи соціальні підстави. Зокрема, одна з ланок грошового обороту, в якій формуються доходи сімейних господарств, носить назву національного доходу і є одним з найважливіших показаників розвитку економіки країни.

     Відмінності в характері економічних відносин між суб’єктами грошового обороту дають підстави структуризувати його на окремі сектори. Першим, за логікою відтворювального процесу, видом економічних відносин, що реалізуються в грошовому обороті, є відносини обміну. Характерним для руху грошей, що обслуговує ці відносини, є:

     еквівалентність, поскільки назустріч грошам, які  передає покупець продавцю, переміщаються  продукти рівновеликої номінальної  вартості;