Походження та розвиток комерційних банків

• збереження досягнутої фінансової стабільності;

• підвищення ефективності функціонування всієї банківської системи;

• прискорення на цій основі темпів ринкових перетворень у всій економіці і в кредитно-грошовій сфері зокрема.

           Для успішного вирішення поставлених завдань необхідно зосередити зусилля на поширенні безготівкових розрахунків, поліпшенні якості банківських послуг, розвитку національної системи електронних платежів, підвищенні прозорості банківських процедур і технологій. Важливе значення в досягненні визначених цілей відводиться подальшому вдосконаленню правової бази, яка регламентує банківську діяльність. Зокрема, необхідно суттєво підвищити діяльність системи гарантування вкладів фізичних осіб у банки.

           Успішна реалізація цих заходів буде сприяти зміцненню банківської системи і створенню нею сприятливих умов для подальшого розвитку нашої економіки й зростання ефективності її функціонування. 

           Гострими проблемами розвитку комерційних банків України є недостатність у багатьох із них капіталу і неякісна структура активів. Це призводить до того, що майже третина всіх банків є проблемними, з яких кожний третій переведений НБУ на режим фінансового оздоровлення. Половина з проблемних банків перебуває у стадії ліквідації. Унаслідок фінансової кризи знизились миттєва та загальна ліквідність і платоспроможність значної кількості банків, значно погіршився фінансовий стан найбільших банків, активи яких становлять більше половини активів усіх комерційних банків України.

           Для оздоровлення банківської системи необхідно вжити рішучих заходів, особливо стосовно проблемних банків. Їх необхідно якомога швидше реорганізувати шляхом об’єднання, ліквідації. Серед проблемних переважна кількість малих банків. Їх активи невеликі і становлять лише 3,7% від загальної суми активів банківської системи, але негативні наслідки функціонування — значні, оскільки мультиплікуються відповідно щільності економічних зв’язків з іншими суб’єктами господарювання.

Висновок

            Проведене дослідження засвідчує визнання багатьма науковцями суттєвої ролі банківського сектору в сприянні економічному розвитку держави. Необхідно відмітити, що економетричний аналіз реальних даних за 2006  – 2010 роки ілюструє ситуацію  помірного впливу діяльності банків на економічні показники.

           Найбільш відчутним у формуванні динаміки розриву реального ВВП є вплив частки споживчого кредитування у загальному обсязі кредитів. Вважаємо, що для сприяння інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку економіки країни важливим є стимулювання довгострокового кредитування реального сектору через забезпечення стабільності національної валюти, спрощення процедур отримання кредиту та зменшенні вимог до застави.

            Доцільно наголосити, що для досягнення загальноекономічної стабілізації важливою є реалізація дієвих програм кредитування у сфері розвитку альтернативної енергетики, медицини, аграрного, продовольчого секторів та авіакосмічної галузі, що сприятиме збільшенню капіталомісткості економіки, гармонізації пропорцій між фінансовим та реальним секторами.

           Проведення ефективних антикризових заходів, удосконалення пруденційного нагляду та регулювання з боку Національного банку України сприятимуть підвищенню стійкості банківської системи, яка є „життєво важливим органом” функціонування економіки.

            Банківська система і реальний сектор економіки  – це єдине ціле, тому держава має збалансовано підтримувати їх стабільність, рівномірно розподіляючи асигнування та пільги. З метою посилення взаємодії банківського та реального секторів економіки на етапах спаду державі  потрібно сприяти створенню пільгових умов рефінансування банків, які надають позики на впровадження інновацій, розвиток продуктивних галузей. Такі банки потрібно звільняти від податку на прибуток від кредитування вищезазначених напрямів. Звичайно, усі ці кроки мають бути підкріплені жорстким наглядом і контролем з боку НБУ за цільовим спрямуванням кредитів. Вищезазначене сприятиме посиленню співпраці банківського та реального секторів, їх взаємодопомозі в періоди рецесії, що прискорить вихід економіки України на довготривалий тренд економічного зростання.

Список використаної літератури

1. Классики кейнсианства: в 2-х т.  - Т.  II. Экономические циклы и национальный доход. Ч. ІII-ІV. / Э. Хансен; предисл., сост.: А.Г. Худокормов. – М.: Экономика, 1997. - 431 с.

2.Фінансовий сектор [Електронний ресурс] / Національний банк України. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Statist/sfs.htm

3. Статистична інформація [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

4. Кравченко І., Багратян Г. Криза та регулювання фінансової системи: уроки і перспективи / І. Кравченко, Г. Багратян // Вісник НБУ. – 2009. – № 1 (155). – С. 19-23.

5. Макаренко М. Раціональні очікування у сучасних моделях монетарної стабілізації цін / М. Макаренко // Вісник Української академії банківської справи.  – 2002.  - № 1(12). – С. 20-23

6. Ильясов С. М. Устойчивость банковской системы: механизмы управления, региональные  особенности:  Учеб.  пособ.  /  С.  М.  Ильясов.  –  М.:  ЮНИТИ- ДАНА, 2001. – 255с.

7. Аржевітін  С.  У переддень  десятирічного  ювілею.  Штрихи  до  історії розвитку  вітчизняної  банківської  системи  за  роки  державної  незалежності України / С. Аржевітін // Вісник Національного банку України. – 2000. – № 2. – С. 41-45.

8. Бернштам Е.  С.,  Лузанов А.  Н.  Региональные аспекты организации и государственного регулирования банковской сферы: зарубежный и российский подходы / Е. С. Бернштам, А. Н. Лузанов. – М: Эдиториал УРСС, 2001. – 104 с.

9. Качаєв Ю. Д. Територіальні фактори банківської діяльності в Україні. Ю. Д. Качаєв // Вісник Національного банку України. – 2001. – № 4. – С. 11-15.

10. Семенов В. Ф. Регіональна економіка: Навч. посібн. / В. Ф. Семенов. – К.: «МП Леся», 2008. – 596с.

11. Гриценко  Р.  Структуризація  та  консолідація  банківського  сектора України / Р. Гриценко // Вісник Національного банку України. – 2004. – № 4. – С. 4-8.