Пластикові картки як новий платіжний засіб в Україні

                                                Висновок

      Електронні гроші — це замінники реальних повноцінних грошей, які існують у вигляді електронних записів у спеціальних пристроях. Переказ грошових сум за рахунками у банках здійснюється автоматично за допомогою комп'ютерних систем та за безпосереднім розпорядженням власників.

     Пластикова картка — це загальний термін, яким називають усі види карток, котрі можуть відрізнятись технічними можливостями, призначенням та видами наданих послуг.

    В Україні є три напрями впровадження платіжних карткових систем для розрахунків із фізичними особами:

• міжнародні платіжні системи;
• внутрішні міжбанківські та локальні системи, впроваджені вітчизняними банками;
• Національна система масових електронних платежів.

        Національна система масових електронних платежів для населення — це зручність безготівкових платежів, швидке обслуговування, надійність зберігання грошей, можливість використання банківського кредиту. Смарт-картка, як інструмент цієї системи характеризується тим, що в неї вмонтована мікросхема і вона здатна самостійно обробляти й запам'ятовувати зміну інформації, зокрема, визначати вільний залишок коштів на поточному рахунку чи залишок ліміту кредитної лінії на позичковому рахунку платника.

    Повільне впровадження Національної системи електронних платежів стримує процес модернізації грошового обігу. Тому перед нашим суспільством постало завдання-мінімум — не заважати цьому процесові і завдання-максимум — створити умови для найбільшого сприяння.

     Піонери платіжних карток — компанії DINERS CLUB, AMERICAN EXPRESS змогли успішно розповсюдити їх завдяки ряду переваг:

1) за своїми розмірами  кредитна картка значно менше  чекової книжки;

2) кредитна картка почала використовуватися в міжнародному масштабі, оскільки вказані компанії забезпечили себе широкою мережею комерсантів, що приймають їх картки;

3) можливість, в окремих  випадках, забронювати або замовити  щось по телефону, назвавши лише  номер своєї картки, і користуватися  певними пільгами у комерсантів,  що входять в цю мережу.

Широке поширення набули:

1. Кредитні картки, які  використовуються для оплати  різних видів товарів і послуг  за рахунок кредиту, наданого  клієнту банком або спеціальною  сервісною компанією.

2. Кредитні картки, які  використовуються для оплати  певного виду послуг (або декількох  взаємопов’язаних видів послуг) за рахунок кредиту, що фінансується  в межах встановленого ліміту.

3. Картки, що використовуються  для гарантії чекових платежів.

4. Дебетові картки, які  використовуються для оплати  товарів і послуг, отримання готівки  в банківських автоматах шляхом  прямого списання з рахунку  клієнта (платника) необхідної суми  грошей.

5. Картки для електронних  банківських автоматів. Вони є  різновидом дебетових карток  і призначені для отримання  готівки в банківських автоматах  в межах тих, що є на рахунку  клієнта засобів і внесення  готівки на рахунок клієнта.

Список використаної літератури:

1. Басюк Н.Б., Бондарева О.В., Кочетков В.Н. Современная система денежных расчетов. – К.: Украинско-Финский институт менеджмента и бизнеса, 1997. – 190 с.

2. Пластиковые карты. 4-е издание, переработанное и дополненное. – М.: Издательская группа «БДЦ-пресс», 2002. – 576 с.

3. Симовьян С.В. Банковские платежные карты, как средство предупреждения и противодействия легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем: Монография. – Харьков: Изд-во Нац. ун. внутр. дел, 2003. – 240 с.

4. Єрохіна Н.А., Микитина О.Г. Електронні гроші в платіжній системі держави // Фінанси України. – 2002. - № 3. – С. 134-140.

5. Романенко Л.Ф. Особливості використання українськими комерційними банками пластикових карток у зарплатних проектах // Фінанси України. – 2002. - № 6. – С. 105-107.

6. Харченко В. Нове у використанні платіжних карток // Вісник НБУ. – 2005. - № 8. – С. 15-17.