Перспективи України щодо вступу в СОТ

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни: Гроші та кредит

на тему:

“Перспективи України щодо вступу в СОТ”

 

 

 

 

 

Виконала: студентка

Вовк Ірина Ігорівна

3 курсу, 6505/1гр.

 

 

 

 

 

 

Київ 2010

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Загальні відомості про Світову організацію торгівлі (СОТ)…………….5
2. Процес вступу України до СОТ…………………………………………...7
3. Перспективи вступу України до СОТ…………………………………...12

3. 1. Позитивні та негативні наслідки приєднання України до СОТ….12

3. 2. Гармонізація національного законодавства України……………...13

Висновки…………………………………………………………………………20

Список використаної літератури………………………………………………..23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

На сьогодні одним із головних пріоритетів зовнішньоекономічної політики України щодо інтеграції у  світову економіку є вступ  до Світової організації торгівлі (СОТ). У Посланні Президента України до Верховної Ради (2002 р.) набуття членства в СОТ у 2002 — 2003 рр. визначено як системний чинник розвитку національної економіки, підвищення її конкурентоспроможності, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення сприятливого середовища для залучення іноземних інвестицій. Майже всі політичні сили в  Україні визнають неможливість ефективної діяльності в системі міжнародної  торгівлі, якщо країна не є при цьому  членом СОТ. Україна як велика європейська  держава з високим економічним  потенціалом, учасник багатьох міжнародних  організацій не має іншої (кращої) альтернативи вступу до СОТ.

Новий Президент України  також продовжує цей напрямок: „Я стверджую, що вступ до СОТ –  це шанс отримати визнання на світових ринках, це можливість стати сильною  країною, яка забезпечить добробут своїм громадянам, це намагання бути конкурентними. Нині Світова організація  торгівлі об’єднує 148 країн. Майже вся  світова торгівля здійснюється в  рамках СОТ. Поза цією організацією залишається  менше п’ятої частини країн світу.”

На початку 2005 року Президент  проголосив вступ України до Світової організації торгівлі одним із першочергових  пріоритетів зовнішньоекономічної політики на 2005 рік. Орієнтовним терміном вступу України до СОТ було визначено  грудень 2005 року – час проведення Міністерської конференції СОТ у Гонконгу.

Загалом процес вступу України  до СОТ передбачає дві головні складові:

- проведення двосторонніх  та багатосторонніх переговорів  та підписання угод з доступу  до ринків товарів та послуг  з країнами-членами Робочої групи СОТ;

- гармонізація законодавства  України відповідно до вимог угод СОТ.

Членство в СОТ —  це чинник стабільного і передбачуваного  розвитку економіки України. Можна  прогнозувати, що набуття Україною членства в СОТ справить значний  позитивний, вплив на розвиток зовнішньої торгівлі і стане запорукою стабільності і передбачуваності розвитку за рахунок  забезпечення гарантованого доступу  до світових ринків товарів, робіт, послуг.

Можна сказати, що від членства України в системі СОТ безпосередньо  залежать можливість та перспективи  інтеграції України до Європейського  Союзу, Центральноєвропейської зони вільної торгівлі (СЕРГА), інших інтеграційних угруповань, а також залучення іноземних інвестицій та отримання торговельних пільг від розвинених країн.

Набуття Україною членства в СОТ — необхідний практичний крок на її шляху до європейської інтеграції. Так, виконання Угоди про партнерство  та співробітництво між Україною i Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, більшість статей якої ґрунтуються на принципах СОТ, реалізація положень Спільної стратегії  ЄС щодо України i запровадження зони вільної торгівлі з ЄС неможливі  без вступу України до СОТ у найближчій перспективі.

При цьому вступ до СОТ  забезпечить передбачуваний розвиток торговельно-економічних стосунків  України з країнами Центральної, Східної та Західної Європи i країнами Балтії.

 

 

 

1. Загальні відомості про Світову організацію торгівлі (СОТ)

СОТ — це одна з наймолодших  міжнародних організацій, яка є  правонаступником Генеральної Угоди  з тарифів i торгівлі (ГАТТ). ГАТТ як міжнародна організація вже не існує, але існує угода ГАТТ, яка значно доповнена i вже не є основним законодавчим актом міжнародної торгівлі. СОТ  було засновано 1 січня 1995 р. у результаті Уругвайського раунду переговорів (1986 —1994 рр.). На сьогодні СОТ – це організація, яка є визнаною правовою та інституціональною основою світової торговельної системи.

Головним завданням СОТ  є лібералізація світової торгівлі шляхом її регулювання переважно  тарифними методами при послідовному скороченні рівня імпортного мита, усунення нетарифних бар’єрів, кількісних обмежень та інших перешкод у міжнародному обміні товарами та послугами.

Основними принципами та правилами  ГАТТ/СОТ є: надання режиму найбільшого  сприяння в торгівлі на недискримінаційній основі; взаємне надання національного  режиму товарам та послугам іноземного походження; регулювання торгівлі переважно  тарифними методами; відмова від  використання кількісних обмежень; транспарентність торговельної політики; вирішення торговельних суперечок шляхом консультацій та переговорів тощо.

Всі країни-члени СОТ приймають  зобов’язання щодо виконання близько  двадцяти основних угод та юридичних  інструментів, об’єднаних терміном “багатосторонні  торговельні угоди”. Таким чином, СОТ є своєрідним багатостороннім  контрактом (пакетом угод), нормами  та правилами якого регулюється  більш ніж 90 % всієї світової торгівлі товарів та послуг.

Вищим органом СОТ є  Конференція міністрів. Конференція  міністрів складається з представників  усіх членів СОТ. Засідання відбуваються на регуляторній основі раз на 2 роки. Проект порядку денного Конференції, підготовлений Секретаріатом та Головуючим, звичайно надсилається членам для пропозицій щонайменше за п'ять тижнів до засідання. Кворум складає проста більшість членів. Конференція міністрів приймає рішення відповідно до положень Угоди про заснування СОТ.

Конференція міністрів призначає  Генерального директора СОТ, який у  свою чергу призначає працівників  підрозділів Секретаріату СОТ і  визначає їх обов’язки та умови  служби згідно з прийнятими Конференцією міністрів положеннями.

Між сесіями у разі потреби (8-10 разів на рік) для вирішення  поточних та процедурних питань скликається  Генеральна рада, до складу якої входять  представники всіх членів організації.

Процедура приєднання до СОТ  складається із декількох етапів. На першому етапі у рамках спеціальних  Робочих груп детально розглядаються  економічний та торговельно-політичний режим, країн що приєднуються. Після  цього починаються консультації та переговори щодо умов членства країни у СОТ. Зазначені заходи проводяться  на двосторонньому рівні зі всіма  зацікавленими країнами-членами  СОТ і стосуються поступок, які  країна, що приєднується, буде готова надати членам СОТ з доступу на її ринок  товарів та послуг, а також щодо термінів прийняття на себе зобов’язань  по Угодам, які випливають із членства у СОТ.

У свою чергу, країна, яка  приєднується, отримує права, які  мають члени СОТ, що практично  буде значити припинення її дискримінації  на зовнішніх ринках. У випадку  протиправних дій з боку будь-якого  члена організації, країна може звернутися з відповідною скаргою до Органу з врегулювання суперечок, рішення  якого обов’язкові для безумовного  виконання на національному рівні.

Згідно з установленою процедурою результати двосторонніх переговорів  щодо взаємної лібералізації доступу  до ринків та умови приєднання мають  бути оформлені наступними офіційними документами:

• доповіддю Робочої групи, у якій будуть за результатами переговорів представлені зобов’язання, що бере на себе країна, яка приєднується;
• Протоколом про приєднання, який юридично оформлює досягнуті домовленості;
• Списком зобов’язань з тарифних поступок у сфері товарів і сільського господарства;
• Списком специфічних зобов’язань з доступу до ринку послуг.

Однією з головних умов приєднання нових країн до СОТ  є приведення їх національного законодавства  і практики регулювання зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до положень угод СОТ.

Завершальним етапом є  ратифікація законодавчим органом  країни, що приєднується, всього пакету документів.

 

 

 

 

2. Процес вступу України до СОТ

Процес приєднання України  до системи ГАТТ/СОТ розпочався 17 грудня 1993 року, коли було прийнято рішення  про створення Робочої групи (РГ) з розгляду заявки України щодо приєднання до ГАТТ/СОТ. Наступним кроком, відповідно до процедури приєднання, стало подання  на розгляд Робочої групи 28 червня 1994 року Меморандуму про зовнішньоторговельний  режим України. Після ознайомлення членів РГ з Меморандумом та завершення етапу запитань та відповідей розпочалися  переговори про вступ у багатосторонньому  форматі. З того часу відбулося шістнадцять  офіційних засідань РГ (останнє –  у червні 2006 року), а з 1997 року розпочався процес двосторонніх переговорів з  країнами-членами РГ. В цілому до складу РГ з розгляду заявки України  щодо приєднання до СОТ входить 43 країни (країни ЄС ведуть переговори як один учасник РГ).

Важливо зазначити, що в середньому тривалість процесу вступу будь-якої країни до СОТ становить 4 - 6 років. Процес вступу України до цієї організації  дещо затягнувся, оскільки вона вже  більш 10 років перебуває у стані країни - претендента на вступ.

У 2000 р. відбулися позитивні  зрушення у процесі приєднання України  до СОТ. Вони стали наслідком активізації  двосторонніх переговорів i були закріплені у двох указах Президента України  — від 05.09.2001 р. № 797/2001 «Про додаткові  заходи щодо прискорення вступу України  до Світової організації торгівлі»  та від 05.02.2002 р. № 104/2002 «Про Програму заходів  щодо завершення вступу України до Світової організації торгівлі».

Так, в Указі Президента України «Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі» одним  із пріоритетних напрямів діяльності Кабінету Міністрів України та центральних  органів виконавчої влади у сфері  реалізації зовнішньоекономічної політики визначено забезпечення завершення вступу України до Світової організації  торгівлі протягом 2001-2002 рр. Цим же Указом було передбачено ініціювання в  установленому порядку проведення парламентських слухань з питання вступу України до СОТ.

Водночас в Указі Президента України «Про Програму заходів щодо завершення вступу України до Світової організації торгівлі» одним  із ключових етапів завершення Україною вступу до СОТ визначено гармонізацію національного законодавства з  нормами та вимогами цієї організації.

У країни-претендента основним координатором процесу вступу до СОТ є спеціально створений з  цією метою орган, до якого входять  представники різних міністерств, відомств та організацій. В Україні таким  органом є Міжвідомча комісія з питань вступу України до СОТ. Цю Комісію з метою забезпечення координації діяльності органів виконавчої влади стосовно вирішення питань вступу України до СОТ було утворено у 1996 р. Указом Президента України. Головою Комісії є віце-прем’єр-міністр України. До складу Комісії входять представники законодавчої i виконавчої гілок влади. Одним з основних завдань Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ є аналіз актів законодавства України з метою гармонізації та приведення їх у відповідність з нормами i принципами СОТ, договорами i домовленостями, підписаними в рамках багатосторонніх торговельних переговорів країн - членів СОТ.

Крім того, з метою належного  забезпечення процесу адаптації  національного законодавства до норм СОТ у структурі окремих  міністерств i відомств утворені та діють  підрозділи (робочі групи) з питань вступу до СОТ. У структурі Державної  податкової адміністрації України  таким відокремленим підрозділом  є відділ адаптації нормативно-правових актів України до законодавства ЄС та співробітництва з СОТ.

На сьогодні в Україні  створено ряд структур, які забезпечують процес вступу України до СОТ:

• Делегацію України на переговорах зі вступу до СОТ;
• Спільну парламентсько-урядову комісію з інтеграції України до СОТ;
• Департамент співробітництва з СОТ Міністерства економіки України;
• підрозділи та робочі групи з питань СОТ у межах окремих міністерств і відомств.