Інвестиційні банки і роль в інвестиційній діяльності України

Міністерство  освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка 

Кафедра фінансів, банківської справи та державного управління 
 
 
 
 

Реферат

на тему:

«Інвестиційні банки і роль в інвестиційній діяльності України» 
 
 

Виконав:

студент групи 401-СБ

Ткач  Р.О. 
 
 
 
 
 
 

     Полтава 2010

     Зміст  

     1. Поняття та види банківських  інвестицій.

     2. Довгострокове кредитування як  форма участі банку в інвестиційному  процесі. 

     3. Діяльність комерційного банку  на ринку цінних паперів.

     4. Формування банківського портфеля цінних паперів та управління ним.  

 

      Вступ  

     Сьогодні, в умовах ринкової економіки, що розвивається, усе більше зростає інтерес до питань інвестиційної діяльності комерційних  банків. Успішне становлення цієї сфери діяльності банків поряд зі становленням інфраструктури фондового ринку має величезне значення для доль ринкової економіки в Україні. Від діяльності банків на фондовому ринку виграють не тільки керівництво й акціонери, але також їхні контрагенти й позичальники, жителі й підприємства регіону, де функціонують банки, їхня діяльність банків, що здійснюють операції із цінними паперами на внутрішньому й зовнішньому ринках України, комерційного банку на фондовому ринку, розробка відповідних методологічних положень і практичних рекомендацій.

      Ціль  дослідження припускає рішення  наступних завдань:

      1. етапи розвитку 

      2. розкрити основні напрямки інвестиційної  діяльності банку; 

      3. розробити напрямку вдосконалювання  інвестиційної діяльності банку. 

      1. Поняття та види  банківських інвестицій.  

     Інвестиції - це витрати на виробництво та нагромадження  запасів виробництва, або ж сукупність витрат, які реалізуються у формі  довгострокових вкладень капіталу в  промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво та інші галузі народного господарства.

     Згідно  з законодавством інвестиції поділяються  на:

     1. Капітальні (придбання будівель, споруд, інших об'єктів нерухомості, інших  основних фондів та нематеріальних  активів).

     2. Фінансові (придбання корпоративних  прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів). У свою чергу, фінансові інвестиції розрізняються як:

     • прямі інвестиції - передбачає внесення коштів чи майна до статутного фонду  юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою  юридичною особою;

     • портфельні інвестиції - придбання  цінних паперів та інших фінансових активів за кошти на біржовому  ринку;

     3. Інвестиції під реінвестиції - здійснення  капітальних чи фінансових інвестицій  за рахунок прибутку, отриманого  від інвестиційних операцій.

     Цілі інвестиційної діяльності комерційного банку полягають у додержанні безпеки банківських коштів, забезпеченні їх диверсифікації, доходу та ліквідності.

     Участь  банків в інвестиційному процесі  може здійснюватися за двома напрямами:

     • за допомогою механізмів фондового ринку;

     • за допомогою механізмів середнього та довгострокового кредитування.

     Комерційні  банки повинні в своїй інвестиційній  діяльності мати тісний контакт з  підприємствами. У випадку створення  нового підприємства заснування його можливе за допомогою банківського капіталу як в рамках фінансово-промислових груп, так і поза ними. Фінансово-промисловими групами вважаються ті організації та структури, які утворюються шляхом об'єднання промислового і фінансового капіталів. В Україні банкам заборонено виступати в ролі головного підприємства згідно з Законом "Про фінансово-промислові групи".

     Комерційний банк може брати участь у санації  підприємства: він дає кошти підприємству, натомість одержує його цінні  папери. Також можлива і передача державної частки капіталів підприємства в довірче управління банку, замість чого банк зобов'язується інвестувати певну суму коштів у це підприємство.  

     2. Довгострокове кредитування як  форма участі банку в інвестиційному  процесі. 

     За  допомогою механізмів середнього та довгострокового кредитування комерційний банк може брати участь в інвестиційному процесі. Довгострокові кредити банку є однією з найпоширеніших форм цієї участі. На відміну від засновницьких операцій, використання банківського кредиту стимулює споживачів інвестицій ефективніше використовувати кошти, щоб забезпечити погашення кредиту та відсотків за його користування.

     Призначенням  довгострокового кредитування є  впровадження прямих інвестиційних  заходів, реалізації витрат на придбання  елементів основного капіталу.

     До  об'єктів довгострокового кредитування відносяться:

     • будівництво нових підприємств;

     • реконструкція, технічне переозброєння  і розширення підприємств;

     • організація випуску нової продукції;

     • придбання науково-технічної продукції, інтелектуальних цінностей та інших об'єктів власності;

     • здійснення екологічних заходів.

     Основними джерелами ресурсів для довгострокового  кредитування можуть виступати власні кошти банку, державні кошти, а також  залучені банком ресурси.

     У процесі надання довгострокового кредиту потенційний позичальник, окрім стандартного переліку документів, має подати за узгодженням з банком такі матеріали:

     • проектно-кошторисну документацію;

     • основні техніко-економічні показники  проекту;

     • контракт на будівництво;

     • документи на право землекористування;

     • позитивне рішення екологічної  експертизи;

     • план технічного переозброєння.

     На  основі поданих документів у банку  проводиться оцінка кредитоспроможності  позичальника, а також попередня  інженерно-економічна експертиза проекту. Спеціалісти банку визначають доцільність надання кредиту та його економічну ефективність. Також вони вирішують проблему потреби у довгостроковому кредитуванні шляхом визначення повної вартості витрат на впровадження заходів за умови, що кредит є єдиним джерелом фінансування проекту, або ж різниці між вартістю цих витрат і власними коштами позичальника, якщо існують інші джерела фінансування проекту.

     Видача  довгострокового кредиту може здійснюватися  одночасно або поетапно (в міру виконання будівельно-монтажних робіт, придбання товарно-матеріальних цінностей тощо). Відсоткова ставка за кредит обумовлюється з урахуванням терміну позички, рівня ризику, кредитної історії клієнтів. Загальний термін користування кредитом складається з нормативного часу здійснення витрат і часу, протягом якого цей кредит повертається банку.

     Деякі особливості має проектне фінансування інвестиційних проектів. Проектне фінансування - це таке фінансування інвестиційних  проектів, коли основним забезпеченням  надоних коштів є сам проект, тобто доходи, які в майбутньому отримає підприємство, що здійснює будівництво чи реконструкцію. Тобто, проектне фінансування грунтується на життєздатності самого проекту без урахування платоспроможності його учасників та їх гарантій.

     При проектному фінансуванні джерелом погашення заборгованості виступають грошові потоки, які генеруються в результаті реалізації проекту. Для прийняття рішення про таке фінансування висувається вимога участі у проекті значної частки власних коштів замовника.

     Розрізняють такі типи проектного фінансування:

     1. Без будь-якого регресу на позичальника: банк-кредитор бере на себе  весь ризик, оцінюючи лише ймовірні  доходи від проекту. 

     2. Без регресу на позичальника  в період, що йде за впровадженням  проекту в експлуатацію: підрядники гарантують оплату, дотримання кошторисної вартості проекту і за певних умов відшкодовують збитки, пов'язані із затримкою введення об'єкта в експлуатацію.

     3. З повним регресом на позичальника: кредитор не бере на себе  ризики, а надає кошти під гарантію  організаторів проекту.

     Обсяги  державного кредитування, напрями, а  також об'єкти кредитування визначаються в Україні державною програмою  економічного та соціального розвитку країни. Рішення про надання кредиту  за рахунок державних коштів, а  також розмір процентної ставки визначаються Національним банком України, Міністерством фінансів та Міністерством економіки. Потім НБУ укладає кредитну угоду з комерційним банком, а той, у свою чергу, - з клієнтом.

     Щодо  контролю за цільовим використанням  державного кредиту, то його здійснює НБУ, а контроль за своєчасним поверненням коштів до бюджету - Міністерство фінансів або Головне управління Державного казначейства України.

     3. Діяльність комерційного банку  на ринку цінних паперів 

     Згідно  з чинним законодавством комерційні банки в Україні можуть поєднувати банківські, інвестиційні та страхові операції. Участь комерційних банків в інвестиційному процесі має як позитивні, так і негативні моменти.

     До  позитивних можна віднести наступні:

     1. Допуск банків на фондовий  ринок сприятиме конкуренції між його учасниками, що означає зменшення витрат емітентів та інвесторів.

     2. Вкладення банком коштів у  цінні папери диверсифікує його  активи, що підвищує стабільність  банку, а отже, і надійність  збереження коштів вкладників.

     3. Взаємопроникнення банківського та промислового капіталу покращує потік інформації, посилює конкурентоздатність банків та виробничого сектора. Володіючи акціями підприємства, банки отримують доступ до депозитів, а також мають вплив на підприємство у поверненості кредитів.

     Проте є ряд негативних аспектів щодо участі комерційних банків в інвестиційному бізнесі:

     1. Операції з цінними паперами  є більш ризиковим видом діяльності, ніж банківська справа.

     2. Збитки банків від зміни курсової  вартості цінних паперів або невдалого їх розміщення при емісії цінних паперів можуть зашкодити інтересам банків, дестабілізувати банківську систему.

     3. Наявність системи страхування  депозитів зменшує самосвідомість  банкірів.

     4. Поєднання банківського та інвестиційного  бізнесу здатне спричинити конфлікт інтересів між структурними підрозділами банку.

     5. Занадто близькі відносини банку  та підприємства внаслідок володіння  банком пакетом акцій можуть  спричинити ситуацію, коли в разі  погіршення фінансового становища  підприємства банк буде продовжувати його кредитування, щоб запобігти збиткам від зниження курсової вартості акцій.

     Професійна  діяльність на ринку цінних паперів - це підприємницька діяльність з перерозподілу  фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів й організаційного, інформаційного, технічного та іншого обслуговування випуску обігу цінних паперів, що є, як правило, виключним або переважним видом діяльності. Професійну діяльність на ринку цінних паперів здійснюють юридичні і фізичні особи тільки на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються в порядку, встановленому чинним законодавством і нормативними документами Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку.