Інфляція, її причини, форми прояву та закономірності розвитку

     Незалежно від стану грошової сфери, товарні ціни можуть змінюватися внаслідок зростання продуктивності праці, циклічних і сезонних коливань, структурних зрушень в системі відтворення, монополiзації ринку, державного регулювання економіки, введення нових ставок податків, девальвації і ревальвації грошової одиниці, зміни кон'юнктури ринку, впливу зовнішньоекономічних зв'язків, стихійних лих і т. і. Очевидно, що не всяке зростання цін - є інфляцією і тому особливо важливо виділити насправді iнфляційне.

     Таким чином, зростання цін, пов’язане із циклічними коливаннями кон’юнктури, не можна вважати iнфляційним. По мірі проходження фаз циклу - особливо при іноді маючій місце їх "нестандартної" розтягнутостi помітно буде змінюватися і динаміка цін. Ціни будуть підвищуватися в фазах бума і падати в фазах кризи, а після цього знову зростати в наступних фазах виходу із кризи.

     Підвищення  продуктивності праці при інших  рівних умовах призводить до зниження цін. Проте можливі випадки, коли підвищення продуктивності праці призводить до підвищення заробітної плати. В цьому випадку підвищення заробітної плати в будь-якій галузі насправді супроводжується підвищенням загального рівня цін.

     Стихійні  лиха не можна вважати причиною інфляції. Наприклад, внаслідок стихійного лиха на якийсь території зруйновані будинки. Очевидно, що зростає попит на будматеріали, послуги будівників, транспорт і т. і. Великий попит на послуги і промислову продукцію буде стимулювати виробників до збільшення обсягу виробництва і по мірі насичення ринку ціни будуть опускатися. [14,c.32]

Таким чином  до найбільш істотних причин інфляції належать (Додаток Е):

- емісія грошей, що викликає диспропорцію між реальною потребою народного господарства в грошах і реальною грошовою масою;

-  крах золотого стандарту;

- прискорення обороту грошей, що може бути викликано різними обставинами. До них належить, наприклад, широке впровадження безготівкових розрахунків, застосування нової техніки у процесах, пов’язаних з організацією грошового обігу;

- значне скорочення товарообороту;

- кредитна експансія, що стає причиною збільшення безготівкового грошового обігу, тобто емісія кредитних грошей;

- значне збільшення попиту, яке може бути викликане, наприклад, різким збільшенням заробітної плати, збільшення попиту, викликане мілітаризацією економіки, що знаходить своє вираження у зростанні військових замовлень держави;

- кризові явища у виробництві базових матеріальних ресурсів.

     Перелік причин інфляції діють не ізольовано, а часто переплітаються, доповнюючи одна одну і надаючи інфляції характер затяжного і часто дуже глибокого за своїми наслідками процесу. [18,c.230] 

4.  Вимірювання інфляції.

 

       Інфляція вимірюється динамікою  цін. Точно виміряти відкриту  цінову інфляцію можливо за  допомогою індексу цін за певний  період. Для вимірювання інфляції  найчастіше застосовується три види індексів цін:

     — індекс цін споживних товарів (індекс споживчих цін);

     — індекс цін на засоби виробництва (індекс цін виробників);

     — індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП.

     Індекс  споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для особистого споживання. Цей показник найчастіше використовується для характеристики інфляції, оскільки він досить точно виражає не тільки економічні, а й соціальні аспекти інфляції, зокрема її вплив на рівень життя населення, а тому його називають ще індексом вартості життя. [13,c.47]

Індекс цін ( )— це відношення рівня цін в період t ( ) до рівня цін базового періоду ( ), тобто:

     Індекс  цін на засоби виробництва (цін виробника) характеризує зміну в часі загального рівня цін на засоби виробництва. які купують юридичні особи для виробничого споживання. Цей індекс виражає зростання оптових цін, темпи якого не завжди збігаються з темпами зростання роздрібних цін, за якими визначається ІСЦ. Індекс цін виробника чутливіший до зміни витрат на виробництво, ніж до зміни попиту. Тому його часто використовують при характеристиці інфляції витрат, особливо коли зростання оптових цін відбувається в часі попереду зростання роздрібних цін. Цей індекс застосовується більш обмежено, ніж ІСЦ.

     Визначається  індекс цін виробника за формулою агрегатного індексу цін Ласпейреса:

                p₁ * q₀      

     Ip = ¾¾¾¾¾  *  100,

                p₀ * q₀ 

     де  Р₀,Р₁ — рівень цін одиниці товару поточного і базового періодів відповідно; g₀— кількість товарів у базовому періоді, що взяті в розрахунок.

     Дефлятор  ВВП характеризує зміну в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані кінцевим споживачам. Це найбільш широкий показник, який характеризує інфляційні зміни всіх цін. Тому дефлятор ВВП може помітно відхилятися від ІСП, оскільки він точніше враховує реальну структуру особистого і виробничого споживання, ніж попередні індекси. Визначається дефлятор ВВП теж за формулою агрегатного індексу цін Ласпейреса. [2,c.531]

     Для вимірювання інфляції обчислюють темп інфляції. Темп інфляції для даного року можна обчислити таким чином: відняти індекс цін минулого року від індексу цін поточного року, поділити цю різницю на індекс минулого року, а після цього помножити на 100%.

                     Індекс цін поточного року - Індекс цін минулого року * 100%

Темп  інфляції =                          Індекс цін минулого року 

 

      РОЗДІЛ ІІ Наслідки інфляції та антиінфляційне регулювання. 

     2.1 Соціально-економічні наслідки інфляції 

     Наслідки  інфляції складні і різноманітні. Найбільш її темпи сприяють росту цін і норми прибутку. Високий рівень інфляції перетворюється у серйозну перешкоду для виробництва.

     Основними соціально-економічними наслідками інфляції є перерозподіл майна і доходів  між різними групами населення, зниження ефективності функціонування національної економіки, як наслідок, падіння рівня життя народу.

     Перерозподільні впливи інфляції залежать передовсім від того, якою вона є – очікуваною чи неочікуваною, збалансованою чи незбалансованою – та її рівень – помірний, галопуючий або ж  це гіперінфляція. За передбаченої помірної інфляції одержувачі доходів можуть вжити заходів, щоб перешкодити або зменшити негативні наслідки інфляції. Однак у реальній дійсності переважають різні види непередбаченої та незбалансованої інфляції. [15,c.24]

     Непередбачена інфляція перерозподіляє доходи від  тих, хто отримує фіксовані номінальні доходи, до інших груп населення. Уряд може згладжувати несприятливі впливи інфляції на фіксовані доходи, запроваджуючи  індексацію таких доходів. В той  же час індексація може мати негативні наслідки, адже збільшення номінальних виплат призведе до збільшення сукупного попиту, що викличе подальше зростання цін.

     Таким чином, найбільше програють від  неочікуваної інфляції працівники державного сектору, пенсіонери та всі інші, хто має фіксовані доходи. Одночасно окремі домогосподарства, що отримують нефіксовані доходи, можуть вигравати від інфляції. Зростання номінальних доходів таких сімей може випереджати зростання цін, в результаті чого їхні реальні доходи збільшуються. Працівники, зайняті в галузях, що перебувають на піднесенні й представлені потужними трудовими спілками, можуть домогтися того, щоб зростання номінальної заробітної платні відповідало темпу інфляції або навіть випереджало його. Керівництво фірм та інші одержувачі прибутків також можуть вигравати від інфляції. Якщо ціни на готову продукцію підносяться швидше, ніж ціни на ресурси, то грошові надходження фірм зростатимуть вищим темпом, ніж витрати, тобто їхні прибутки збільшуватимуться. [17,c.43]

     Інфляція  перерозподіляє доходи між боржниками та кредиторами. Позичальники повертають борги знеціненими грошима. Уряд, який нагромадив значний державний борг, також виграє від інфляції. Інфляція дає йому можливість оплачувати державні борги грішми, що мають меншу купівельну спроможність, ніж взяті в позику.

     Інфляція  негативно відбивається на реальній вартості заощаджень. У періоди інфляції зменшується реальна вартість готівки, вкладів у банках, страхових полісів  тощо. Кожен новий стрибок цін  скорочує кількість благ, яку можуть придбати заощадники. Найменших збитків від інфляції зазнають ті, хто вкладає заощадження у нерухоме майно, а також у золото, дорогоцінності тощо.

     Незбалансована  інфляція негативно позначається на ефективності функціонування національної економіки, бо спотворює відносні ціни. Таке явище веде до нераціонального використання ресурсів. Що вищий темп інфляції, то більші негаразди в економіці вона викликає, знижуючи її ефективність. [19,c.12]

     Фахівці нерідко говорять і про позитивні  наслідки інфляції. Одні з них указують на те, що помірна інфляція дає змогу збільшувати обсяг національного виробництва у фазі піднесення. Інші вважають, що проблему відсутності еластичності номінальної заробітної плати у напрямі зниження можна розв’язати за допомогою інфляції, знижуючи, отже, реальну зарплату. Ще одна група економістів стверджує: чим вища інфляція, тим нижча норма природного безробіття, що забезпечує певне підвищення темпів економічного зростання. [18,c.236]

     Однак очевидно те, що інфляція, яка виходить за граничну межу, завдає суспільству  значних втрат.

     Тобто, економічними і соціальними наслідками інфляції стають:

     1. Зниження життєвого рівня населення  шляхом падіння реальної вартості  особистих заощаджень, скорочення  реальних поточних доходів, перерозподілу  і доходів найманих працівників  на користь підприємців. При цьому поточні реальні доходи населення знижуються навіть за умов індексації, оскільки компенсації відстають від темпів зростання цін і не покривають скорочення доходів населення.

     2. Діє ефект інфляційного оподаткування  доходів. 

     3. Падіння виробництва як результат зниження стимулів до праці та розширення виробництва. Інфляція посилює диспропорції виробництва, торгівлі, кредитної і грошової систем, державних фінансів, валютної і системи і платіжного балансу країни. Ось чому на ринках може виникати затоварювання за умов абсолютного падіння виробництва і скорочення особистого споживання.

     4. Некерована інфляція порушує управління економікою і підриває устої держави. Адже реальна вартість державних доходів постійно зменшується. Тому, незважаючи на нетоварну емісію, держава зменшує свої витрати, передусім на соціальні потреби, що посилює соціально-політичну нестабільність. [22,c.170] 

     2.2 Антиінфляційна політика та основні засоби боротьби з інфляцією 

     Інфляція  є дуже небезпечною для економіки, порушуючи макроекономічну стабільність. Тому антиінфляційна державна політика займає одне з головних місць серед засобів державного регулювання економіки.

     Світовий  досвід виробив дві головні концепції  антиінфляційних заходів, що спираються на грошово-кредитну i фіскальну політику. Це заходи: або безкомпромісної боротьби з інфляцією, або адаптації, пристосування до життя в умовах інфляційної нестабільності. [21,c.58]

     Перший  метод реалізується шляхом змін у  системі оподаткування та введенням  жорсткого державного контролю цін та зарплати.

     Другий  – це індексація доходів, застосування механізму коректування процентних ставок відповідно до темпів інфляції та ін. До того ж необхідною є повна  адаптація усіх економічних інституцій до функціонування в умовах інфляції.

     Розвинуті країни світу нагромадили значний досвід проведення антиінфляційної політики. Основними заходами держави у боротьбі з інфляцією є: