Небанківські фінансово-кредитні установи України

     Кредитні  спілки є порівняно новими суб’єктами на фінансовому ринку України. Але  в економіці України вони займають особливе місце. Незважаючи на те, що активи КС значно поступаються активам банківських установ, послугами КС користуються 2,65 млн. громадян нашої держави. Попит на кредитні продукти кредитних спілок стрімко зростає. Спостерігається і підвищення рівня розвитку кредитних спілок і їх продуктів.

     Досвід  попередніх років показав, що кредитні спілки під час кризи перебували у виграшному становищі у порівнянні із банками, оскільки вони не мають  як зовнішніх, так і великих внутрішніх запозичень, не працюють з іноземною  валютою при наданні фінансових послуг, з інструментами фондового  ринку, не пов’язані з фінансуванням  ринку нерухомості. І тому негативні  наслідки фінансової кризи по стабільності кредитних спілок будуть значно меншими. Але фінансова криза виявила  наслідки монетарної нестабільності, а також регуляторних дій та політичних рішень з боку Кабміну та НБУ.

     В умовах теперішньої фінансової кризи  кредитні спілки, можна сподіватися, будуть одними із провідних кредитних  установ, які зможуть надавати фінансову  допомогу соціально незахищеним  верствам населення. Вивченням проблем  сучасного розвитку кредитних спілок займається багато фахівців, і в  першу чергу ті, що мають пряме  відношення до кредитних спілок.

     Аналіз  діяльності кредитних спілок в Україні  протягом 2005-2008 років показав, що спостерігається  стабільне зростання основних показників — як нарощення активів, так і  збільшення загальної кількості  членів кредитних спілок. Так, загальні активи кредитних спілок зросли у 2007 році на 62,3%, а за три квартали 2008 року — на 19,3% і склали 6,28 млрд.грн. Загальний капітал зріс в 2007 році на 41,3%, за три квартали 2008 р. — на 10,7% і досягнув 1,72 млрд.грн. Станом на кінець 2007 року кредитними спілками залучено 3,45 млрд.грн., що на 79,1% перевищує суму коштів, залучених на кінець 2006 року, на кінець третього кварталу 2008 року — 4,14 млрд.грн., що на 20% більше ніжна початок 2008 року. Суттєво зросли також обсяги кредитування членів кредитними спілками. Так, станом на кінець 2007 року кредитними спілками видано кредитів на суму 4,5 млрд.грн., що на 74% більше, ніж на початок 2007року, а на кінець третього кварталу 2008 року — 5,6 млрд.грн., що на 24,5% більше в порівнянні з початком 2008 року. Протягом 2007 року кількість членів кредитних спілок збільшилася на 33,6%, а за три квартали 2008 року — на 10,8% і становила 2,65млн.осіб.

     В той же час розвитку кредитних  спілок перешкоджають такі фактори  як недостатність загальної інформації про механізми і принципи діяльності кредитних спілок, низький рівень довіри населення до фінансових установ  подібного роду, нижчий рівень прозорості діяльності кредитних союзів у порівнянні з банківськими установами. Крім того, сьогодні на ринку спостерігається  ситуація, коли вкладники КС знаходяться у відверто дискримінованому становищі, відносно вкладників банків, щодо яких існує і діє відповідна захисна загальнодержавна система. Саме тому потребує прийняття закон щодо створення загальнодержавної системи гарантування вкладів членів кредитних спілок. Це підтверджують і реалії теперішньої фінансової кризи. При чому безпосереднє фінансування такого фонду візьме на себе сам ринок кредитних спілок, і тому тут важлива лише політична підтримка, гарантія з боку держави, а не державні кошти.

     Для комплексного вирішення питань, що постали перед кредитними спілками, доцільно реалізувати наступні заходи: створити систему гарантування вкладів  від фінансових ризиків, бюро кредитних  історій для формування єдиної бази позичальників; впровадити систему  фінансового оздоровлення кредитних  спілок; запровадити жорсткішу систему  нагляду та контролю за дотриманням  та виконанням основних показників діяльності кредитних спілок; впровадити новітні  фінансові інструменти, зокрема  ощадні сертифікати; створити установи, які повинні надавати послуги  кредитним спілкам та об’єднаним кредитним спілкам у сфері  навчання, консультаційного супроводження, інформаційних технологій, організації  доступу до кредитних історій  позичальників, мінімізації фінансових ризиків, аудиту, управління ліквідністю.

     Перелічені  заходи допоможуть зменшити болісне  навантаження фінансової кризи на кредитні спілки.[3] 

     4. Організація діяльності  пенсійних фондів

     Пенсійні  фонди - це спеціалізовані фінансові  посередники, які на договірній основі акумулюють кошти юридичних і  фізичних осіб у цільові фонди, з  яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку. За механізмом функціонування вони нагадують  компанії страхування життя. У них  внески у фонд здійснюються систематично протягом тривалого часу, в результаті чого накопичуються великі суми грошового  капіталу. Оскільки строки виходу на пенсію відомі, фонду легко спрогнозувати розміри пенсійних виплат в часі і відповідно розмістити вільні кошти в довгострокові дохідні активи. Ними можуть бути корпоративні облігації, акції, державні цінні папери, довгострокові кредити. Надійне та дохідне розміщення коштів фонду є запорукою його успішного функціонування. За рахунок додаткових доходів вони не тільки покривають свої операційні витрати, а й виплачують пенсії понад суми пенсійних внесків.

     Пенсійні  фонди бувають державні та приватні. Державні фонди, як правило, створюються  за ініціативою центральних і  місцевих органів влади. Вклади до них  здійснюються шляхом нарахувань на заробітну  плату всіх чи певних категорій працівників, або ж відрахувань з відповідних  бюджетів. Тому й розміщення коштів цих фондів здійснюється переважно  в державні цінні папери.

     Приватні  пенсійні фонди створюються, як правило, за ініціативою певних фірм, страхових  компаній тощо для виплат пенсій та допомоги своїм працівникам. Кошти їх формуються за рахунок відрахувань із заробітної плати працівників, відрахувань з прибутку при його розподілі, з доходів від розміщення коштів в активи. Приватні фонди можуть існувати як самостійні структури, а можуть управлятися самими корпораціями, що їх створили, чи за їх дорученням комерційними банками, трастовими чи страховими компаніями. Переважна частина коштів цих фондів розміщується в цінні папери тих фірм, що їх створили. Тому вони нерідко дістають можливість контролювати самі фірми-засновники.

     Види  пенсії:

     А) Державні пенсії.

     * Вікова пенсія. Для досягнувших 60 років чоловіків, у яких робочий стаж принаймні 25 років і для досягнувших 55 років жінок, у яких робочий стаж принаймні 20 років;

     * Пенсія по інвалідності призначається  при частковій або повній втраті  працездатності незалежно від  стажу; 

     * Пенсія при втраті джерела  доходу в родині призначається  непрацездатним її членам, в випадку  смерть її члена, що приносив  основний доход; 

     * Дострокова пенсія – призначається  фахівцям в деяких областях, де  шкідливе для здоров’я виробництво не дозволяє їм досягнути пенсії за віком через ранню втрату працездатності або її зменшення;

     * Пенсія підтримки призначається  на 5 років пізніше, ніж пенсія  за віком для тих, у кого  немає права на будь-який інший  вид пенсії.

     Б) Професійні пенсії – внески робить роботодавець; причому це можуть бути як добровільні, так і обов'язкові внески.

     В) Добровільні пенсії або професійні контракти – внески робить одержувач  пенсії. Також можуть бути як добровільні, так і обов'язкові

     Існує декілька широко прийнятих схем нарахування  пенсії.

     Пенсія  по вибутті – пенсія виплачується з наявного в даний момент капіталу, що збирається незалежно від довгострокових інвестицій платника пенсійних внесків. В випадку державної пенсії, пенсія виплачується за рахунок «сьогоднішніх» платників податків.

     Схема з призначеним внеском призначає  платнику внесків точну суму, яку  той повинен регулярно вносити  в пенсійний фонд. Таким чином  внески приймуть форми відсотків  від заробітної плати або доходу. Сума виплат зазвичай не гарантується, залежить від тривалості вибраної схеми (іншими словами від фактору часу) і від доходності зроблених пенсійним  фондом інвестицій.

     Схема з призначеним розміром виплати  бере за основу заданий розмір пенсійних  виплат після виходу на пенсію. Причому  розмір пенсійних виплати залежить в першу чергу від стажу  і від розміру заробітної плати  в період зайнятості, а розміри  внесків напряму залежать від бажаного результату. 

Страхові  компанії

     На  відміну від банків і інших  кредитно-фінансових інститут страхові компанії мають більш широкі організаційні форми, яких в даний час налічується чотири.

     Перша форма організацій страхових  компаній співпадає з організаційними формами інших кредитно-фінансових інститутів в тому, що побудована на акціонерній основі. У цьому випадку страхові компанії випускають акції і є акціонерними товариствами. Дана форма організації характерна як для компаній страхування життя, так і для компаній страхування майна та від нещасний випадків.

     Друга форма організації страхових  компаній носить назву «на взаємній основі»(mutual): кожен політримач є співвласником, тобто акціонером компанії, але на базі не акції, а страхового поліса. Компанія в цьому випадку не випускає акції. Така форма організації найбільш типова для компанії страхування життя та широко поширена в США (2 / 3 об'єму премії та понад 70% активів), Канаді, Англії, Австралії.

     Третьою формою організації страхових компаній є взаємний обмін (reciprocal). При цьому компанія, сформованна, по суті, на кооперативних засадах, діє від імені окремих осіб або компанії. Через центральну контору компанії її учасники обмінюються страховими ризиками, страхуючи самих себе, і не продають страхування на бік. Такі компанії називають компаніями внутрішнього страхування, або взаємного обміну. Вони займають незначне місце у страхових операціях і діють в основному у сфері страхування автомобілів і від вогню.

       І, нарешті, четверта форма  організації - система Ллойд, що складається з синдикатів, у які, як правило, входять на паях страхові компанії та брокерські страхові фірми. Відповідальність за страховим ризику розподіляється серед членів синдикату або між усіма учасниками Ллойда. Справи беруть брокери і отримують за посередництво брокерські (комісійні). Систему Ллойда очолює спеціальний комітет, який здійснює контроль за діяльністю Сіндікатов і приймає нових членів. Ця форма характерна для Англії та Німеччини. Особливістю накопичення капіталу страхових компаній є надходження страхових премій від юридичних та фізичних осіб, розмір яких розраховується на основі страхових тарифів, або ставок, а також доходу від інвестицій. Специфіка накопичення капіталу в страхових компаній в основному зводиться до розрахунку страхових премій. Однак вона істотно відрізняється для страхування життя і страхування майна. Найбільш складним є розрахунок премії в страхування життя. Компанія при розрахунку страхового тарифу повинна враховувати три основні елементи: фонд виплати страхового відшкодування (покриття збитків), витрати по веденню страхових операцій (утримання персоналу в особі службовців і страхових агентів), дохід від інвестицій. Але головне значення при визначенні страхової ставки має резерв внесків, який створюється за рахунок нетто-ставки для виплати страхових сум (відшкодування) і надбавки на покриття витрат по веденню страхових операцій. Величина нетто-ставки залежить від рівня смертності застрахованого населення і норми прибутковості самого резерву. За допомогою таблиць смертності, що містять показники смертності населення в окремих віках і дожиття при переході від одного віку до наступного, визначається нетто-ставка, тобто сума, що підлягає виплаті застрахованій через певний час.

     В даний час в промислово розвинених країнах діють такі види страхування  життя: звичайне (особисте); групове (поліс  на кілька людей); кредитне страхування (гарантії банкам і фінансовим компаніям у випадку смерті позичальника); промислове (страхування робітників з професійного ознакою); страхування пенсій (ануїтети).

     Види  страхування розбиваються за ознакою страхового сроку: довічне (до настання смерті) і термінове (від року і більше).

     Страхування від нещасних випадків включає два  види: від нещасних випадків робітників і службовців; від нещасних випадків і хвороб населення. Страхування  майна поділяється на такі види: від вогню; автомобільне, авіаційне, морське (страхування корпусу, вантажу  та відповідальності перед третіми  особами), які зазвичай об'єднуються  під загальною назвою транс ¬  кравець страхування.

     Серед цих видів страхування широко використовуються, крім прямого страхування, методи: співстрахування (розподіл ризику між компаніями при укладанні  страхового договору) і перестрахування (наступна після страхування передача ризику іншим компаніям з метою  зниження відповідальності з виплати  страхових збитків). Результатом  фінансової діяльності страхових компаній є прибуток і резерви страхових внесків як різниця між страховою премією і виплатою страхового відшкодування плюс витрати на ведення операцій. Прибуток назавжди осідає в компанії, а резерви внесків як майбутні зобов'язання перед поліутримачами направляються в інвестиції.[6] 

Благодійні  фонди

     Розвиток  благодійних фондів також пов'язане  з деякими обставинами. По-перше, благодійність стала частиною підприємництва. По-друге, створення благодійну фондів має вельми прагматичну причину - прагнення власників великих особистих станів уникнути великих податків при передачі спадщин і дарувань. За  останню обставина - найбільш важливе і визначальне, оскільки дозволяє великим власникам приховувати свої капітали від обкладання прибутковим податком та податком на спадок.

     Створюючи благодійні фонди, великі власники і корпорації фінансують: освіта (університети, коледжі, школи), науково-дослідницькі інститути, центри мистецтв, церкви, різні суспільні організації. Передача засобів до благодійних фондів здійснюється у вигляді великих грошових поставок або пакетів акцій. За рахунок цього благодійні фонди діють на ринку капіталів, вкладаючи кошти в різні цінні папери або отримуючи дивіденди з переданих ним цінних паперів, і таким чином збільшують свій капітал.